Справа № 759/6158/13-ц Головуючий у 1-й інст. - Лопатюк Н.Г.
Апеляційне провадження 22-ц/824/11160/2021 Доповідач - Рубан С.М.
16 листопада 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В.
при секретарі Загородній С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 11 травня 2021 року у справі за заявою директора Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» - Кириченко Ольги Миколаївни про заміну сторони у виконавчому листі, шляхом заміни стягувача його правонаступником, -
У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ»звернулось до Святошинського районного суду м. Києва із заявою , в якій просить замінитисторони у виконавчому листі по справі № 759/6158/13-ц, а саме стягувача - ПАТ «Комерційний Банк «Надра» на його правонаступника - ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ».
Посилається на те, що в провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебувала справа №759/6158/13-ц за позовом ПАТ «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2013 року позов ПАТ «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 16 962 646 грн. 62 к., а також судовий збір в сумі 3 441 грн. 00 коп., а всього стягнуто16 966 087 грн. 62 коп.
23 травня 2016 року видано виконавчий лист (а.с. 141).
05 серпня 2020 року між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Комерційний банк «Надра» відступило, а ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту ОСОБА_1 .
18 січня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» відступило, а ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту ОСОБА_1 .
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11 травня 2021 року заяву директора Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» - Кириченко О.М. про заміну сторони у виконавчому листі, шляхом заміни стягувача його правонаступником у цивільній справі за позовом ПАТ «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Замінено вибулого стягувача у виконавчому листі у цивільній справі № 759/6158/13-ц - Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Надра» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» у виконавчому листі у справі № 759/6158/13-ц.
Не погоджуючись з ухвалою суду, 18 червня 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 11 травня 2021року скасувати.
Посилається на те, що ОСОБА_1 не повідомлено про те, що у 2020 році ПАТ «Комерційний банк «Надра» продав право вимоги ТОВ «Дніпрофінансгруп».
Крім того, посилається на те, що у 2021 році ТОВ «Дніпрофінансгруп» продав право вимоги ТОВ «Брайт ІНВЕСТМЕНТ», про що ОСОБА_1 також не повідомлено.
Посилається на те, що ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 11 травня 2021 року постановлена з грубим порушенням процесуальних прав.
Від директора Товариства з обмеженою відповідальністю «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» - Кириченко О.М надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва залишити без змін.
Вказує на те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є необгрунтованою та безпідставною, оскільки боржник умисно ухиляється від покладених на нього за умовами кредитного договору та рішенням суду фінансових зобов'язань та затягує їх виконання.
Посилається на те, що договір № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги від 05 серпня 2020 року, укладений між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп», та договір про відступлення прав вимоги від 18 січня 2021 року, укладений між ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт ІНВЕСТМЕНТ», не оскаржені та не визнані судом недійсними.
Крім того, суд першої інстанції при заміні сторони за кредитним договором № 345/П/99/2007-480 від 25 травня 2007 року не здійснив будь - яких порушень вимог чинного законодавства.
Посилається на те, що п.7.4 Кредитного договору за № 345/П/99/2007-480 від 25 травня 2007 року передбачено, що кредитний договір діє до остаточного виконання позичальником прийнятих на себе зобов'язань, тому на даний час кредитний договір діє, а всі положення даного договору є обов'язковими для позичальника та кредитора.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у апеляційній скарзі.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
Задовольняючи заяву про заміну сторони у виконавчому листі, шляхом заміни стягувача його правонаступником, суд першої інстанції виходив з того, що 18 січня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» відступило, а ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту ОСОБА_1 .
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.
Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та апеляційним судом перевірено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2013 року позов ПАТ «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 16 962 646 грн. 62 к., а також судовий збір в сумі 3 441 грн. 00 коп., а всього стягнуто16 966 087 грн. 62 коп.
23 травня 2016 року видано виконавчий лист (а.с. 141).
05 серпня 2020 року між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Комерційний банк «Надра» відступило, а ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту ОСОБА_1 .
18 січня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» відступило, а ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту ОСОБА_1 .
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до частини першої, другої, п'ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, а тому припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Виходячи із змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.
Отже, підставою для заміни сторони у справі та стягувача у виконавчому провадженні, тобто, процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах. При цьому новий кредитор отримує від попереднього кредитора всі права та обов'язки у зобов'язанні, у тому числі, і право бути стороною у справі та стягувачем у виконавчому листі.
Таким чином, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони у справі та стягувача у виконавчому листі відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та ч. 5 ст. 15 «Про виконавче провадження».
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі № 2-5356/10, підстави для відступу від якого відсутні.
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18) та від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження 61-39193св18).
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Як вбачається з матеріалів справи, заявником були подані до суду першої інстанції належні та допустимі докази на підтвердження того, що у спірних правовідносинах відбулася заміна стягувача, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення такої заяви та заміни стягувача його правонаступником.
Крім того, колегія суддів не може ставити під сумнів дійсність договору про відступлення прав вимоги від 18 січня 2021 року, оскільки боржником дійсність договору не оскаржувалась та відсутнє судове рішення, яке б свідчило про те, що вказаний договір є недійсним.
Доводи апеляційної скарги про те, що заявником не повідомлено боржника про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 345/П/99/2007-840 від 25 липня 2007 року, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки боржник був повідомлений про відступлення прав вимоги при зверненні ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» до Святошинського районного суду и. Києва. (а.с. 164).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.
Інших доводів в чому полягає незаконність постановленої ухвали суду апеляційна скарга не містить.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
За встановлених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанціїнорм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої у справі ухвали.
Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 11 травня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.\
Повний текст постанови складено 24 листопада 2021 року.
Головуючий
Судді