Головуючий у суді першої інстанції Українець В.В.
Єдиний унікальний номер справи № 760/30767/2018
Апеляційне провадження №22-ц/824/12804/2021
11 листопада 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Савченка С.І.,Верланова С.М.
секретар - Сакалош Б.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою UAB «EuroLegal Partners» ЗАТ «ЕвроЛігал Партнерс» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Вітько Маріанни Мирсаєтівни, ОСОБА_3 , UAB «EuroLegal Partners» (ЗАТ «ЕвроЛігал Партнерс»), третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Толочко Яна Миколаївна про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсними договорів, зобов'язання вчинити дії.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , державного реєстратора Київської філії КП «Реєстрація нерухомості» Вітько М.М., ОСОБА_3 , ЗАТ UAB «EuroLegal Partners», третя особа приватний нотаріус КМНО Толочко Я.М. про визнання незаконними та скасування рішень про держану реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсними договорів, зобов'язання вчинити дії.
Свої позовні вимоги мотивував тим, що 01 січня 2010 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого він передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 537700 доларів США, а остання зобов'язувалась їх повернути до 01 червня 2014 року.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2014 року з метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти та на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 в межах суми позову, яка становить 10352962 гривні 20 копійок.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 грудня 2014 року ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2014 року залишено без змін.
Постановою державного виконавця ВДВС ПустомитівськогоРУЮ Львівської області від 24 жовтня 2014 року відкрито виконавче провадження № 45219305 та винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24 жовтня 2014 року, а також постанову про арешт коштів боржника від 24 жовтня 2014 року.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2015 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2015 року змінено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 основний борг у розмірі 537700 доларів США, проценти в сумі 277836,22 долари США, три проценти річних у розмірі 18969,60долраів США .
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2015 року та рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року залишено без змін.
Постановою старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 13 жовтня 2017 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 29 жовтня 2015 року Пустомитівським районним судом Львівської області.
Постановою старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 13 жовтня 2017 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 .
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 січня 2017 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 січня 2017 року залишено без змін.
Поставною Верховного Суду від 13 червня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року відмовлено.
Державним реєстратором Київської філії КП «Реєстрація нерухомості» Вітько М.М. 21 червня 2018 оку було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41737023 про реєстрацію приватної власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:72:252:0247 за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 .
Державним реєстратором Київської філії КП «Реєстрація нерухомості» Вітько М.М. 21 червня 2018 року було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41737095 про реєстрацію приватної власності на житловий будинок загальною площею 1126,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 .
Підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_3 став договір іпотеки від 31 липня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Корсак А.Ю.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27 березня 2015 року визнано постанову приватного нотаріуса КМНО Кручини-Мінюкової Т.П. від 12 травня 2015 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії протиправною та зобов'язано приватного нотаріуса вчинити виконавчий напис на договорі іпотеки від 31 липня 2013 року, шляхом надання ОСОБА_3 права продажу предмету іпотеки третій особі на умовах, визначених договором іпотеки, та посвідчити договір купівлі-продажу іпотечного майна.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 07 липня 2015 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до приватного нотаріуса КМНО Кручини-Мінюкової Т.П., ОСОБА_2 , про оскарження постанови про відмову у вчиненні виконавчого напису, посвідченні договору купівлі-продажу, зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2015 року рішення Апеляційного суду міста Києва від 07 липня 2015 року залишено без змін.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про звільнення нерухомого майна з-під арешту.
Зазначеним рішенням встановлено, що іпотека ОСОБА_2 , за іпотечним договором від 31 липня 2013 року з ОСОБА_3 була припинена в квітні 2015 року.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року залишено без змін.
Між ОСОБА_3 та ЗАТ UAB «EuroLegal Partners»12 липня 2018 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Толочко Я.М. за реєстровим № 363. Предметом договору є земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:72:252:0247 за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того , 12 липня 2018 року між ОСОБА_3 та ЗАТ UAB «EuroLegal Partners» укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Толочко Я.М. за реєстровим № 362. Предметом договору є житловий будинок загальною площею 1126,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того позивач зазначав , що у провадженні СВ Франківського ВП ГУ НП у Львівській області знаходилось кримінальне провадження № 12016140080000526 від 23 лютого 2016 року за ознаками кримінальним правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 388 КК України за заявою ОСОБА_1 , по факту шахрайського заволодіння ОСОБА_2 грошових коштів на підставі договору позики від 01 січня 2010 року. ОСОБА_1 визнано потерпілим у зазначеному кримінальному провадженні. 07 листопада 2018 року ОСОБА_2 заочно оголошено повідомлення про підозру, яку остання особисто отримала 01 лютого 2019 року. Після оголошення підозри ОСОБА_2 самовільно покинула заклад охорони здоров'я у м. Львові та з 02 лютого 2019 року переховується у невідомому для органів досудового розслідування місці. Станом на даний час ОСОБА_2 оголошено у розшук.
Позивач просив суд
-визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41737023 від 21 червня 2018 року щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 , на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:72:252:0247 за адресою: АДРЕСА_1 . , прийнятого державним реєстратором Київської філії КП «Реєстрація нерухомості» Вітько М.М.;
-визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41737095 від 21 червня 2018 року щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок загальною площею 1126,4 кв.м., за адресою: : АДРЕСА_1 , прийнятого державним реєстратором Київської філії КП «Реєстрація нерухомості» Вітько М.М.;
-визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12 липня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ЗАТ UAB «EuroLegal Partners», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Толочко Я.М. за реєстровим № 363;
-визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 12 липня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ЗАТ UAB «EuroLegal Partners», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Толочко Я.М. за реєстровим № 362;
-повернути сторін договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 липня 2018 року в попереднє становище шляхом визнання за ОСОБА_2 , права власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:72:252:0247 за адресою: АДРЕСА_1
-повернути сторін договору купівлі-продажу житлового будинку від 12 липня 2018 року в попереднє становище шляхом визнання за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок загальною площею 1126,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1
Представник відповідача ОСОБА_3 подав письмові пояснення , в яких заперечувала проти задоволення позову (т. 2, а.с. 37-42). Пояснила, що позивач не має відношення до нерухомого майна, яке є предметом оспорюваних договорів. ОСОБА_2 , як колишній власник майна не оспорює укладені договори та не вважає, що відчуження нерухомого майна є таким, що порушує чинне законодавство України. ОСОБА_2 про існування договору позики від 01 січня 2010 року дізналась лише у 2014 році, оскільки договір був підписаний її представником, а не нею особисто. У провадженні Київського апеляційного суду перебуває справа № 752/3692/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання договору недійсним та стягнення коштів. Крім того, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2015 року оскаржено та Касаційним цивільним судом відкрито провадження у справі № 420/2962/14-ц про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Посилання позивача на те, що строк виконання зобов'язання по договору позики від 31 липня 2013 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , не настав є хибним, оскільки між цими сторонами було укладено додаткову угоду від 25 липня 2017 року до договору позики від 31 липня 2013 року, якою змінено строк виконання зобов'язання. Таким чином, ОСОБА_3 мав пріоритетне право перед іншими кредиторами ОСОБА_2 на задоволення своїх вимог. Реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_3 була здійснена на підставі укладеного іпотечного договору та відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року позов задоволено частково .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12 липня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством UАВ «Еutrоlеgаl Раrtпеrs» (Республка Литва, м. Вільнюс, вул. Й. Савицького, 4), за яким відчужено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, за кадастровим номером 8000000000:72:252:0247, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Яною Миколаївною, та зареєстрований в реєстрі за № 363.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 12 липня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством UАВ «Еutrоlеgаl Раrtпеrs» (Республка Литва, м. Вільнюс, вул. Й. Савицького, 4), за яким відчужено житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1126,4 кв. метри, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Яною Миколаївною, та зареєстрований в реєстрі за № 362.
Повернуто сторони договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством UАВ «Еutrоlеgаl Раrtпеrs» (Республка Литва, м. Вільнюс, вул. Й. Савицького, 4), за яким відчужено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, за кадастровим номером 8000000000:72:252:0247, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Яною Миколаївною, та зареєстрований в реєстрі за № 363, в попередній стан.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку за адресою: , АДРЕСА_1 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 8000000000:72:252:0247.
Повернути сторони договору купівлі-продажу житлового будинку від 12 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством UАВ «Еutrоlеgаl Раrtпеrs» (Республка Литва, м. Вільнюс, вул. Й. Савицького, 4), за яким відчужено житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1126,4 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Яною Миколаївною, та зареєстрований в реєстрі за № 362, в попередній стан.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1126,4 кв. метри.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2202 50 грн судового збору.
Стягнуто з державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Вітько Маріанни Мирсаєтівни (м. Київ, просп. Перемоги, 131, приміщення 3) на користь ОСОБА_1 2202 ,50 грн судового збору
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2202 , 50 грн судового збору.
Стягнуто з Закритого акціонерного товариства UАВ «Еutrоlеgаl Раrtпеrs» на користь ОСОБА_9 2202 , 50 грн судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач UAB «EuroLegal Partners» ЗАТ «ЕвроЛігал Партнерс» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В апеляційній скарзі зазначив , що суд неповно з'ясував обставини , що мають значення для вирішення справи . Так, суд не взяв до уваги , що позивач не надав суду будь-яких належних і допустимих доказів ,що вказані договори порушують майнові права позивача.
Інші учасники справи апеляційні скарги не подавали.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України апелянт та його представник були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 11 листопада 2021 року . Представники сторін приймали участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
01 січня 2010 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого він передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 537700 доларів США, а остання зобов'язувалась їх повернути до 01 червня 2014 року.( т.1 а.с.11)
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2014 року з метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти та на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 в межах суми позову, яка становить 10352962,20 грн ( т,1 а.с. 12) .
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 23 грудня 2014 року ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2014 року залишено без змін.( т.1 а.с. 13-14)
Постановою державного виконавця ВДВС Пустомитівського РУЮ Львівської області від 24 жовтня 2014 року відкрито виконавче провадження № 45219305 та винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 24 жовтня 2014 року, а також постанову про арешт коштів боржника від 24 жовтня 2014 року.( т.1 а.с. 15-17)
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2015 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено.( т.1 а.с. 19-22)
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2015 року змінено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 основний борг у розмірі 537700 доларів США, проценти в сумі 277836,22 долари США, три проценти річних у розмірі 18969,60 долраів США ( .1 а.с. 23-26) .
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2015 року та рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року залишено без змін.( т.1 а.с. 27-30)
Постановою старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 13 жовтня 2017 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 29 жовтня 2015 року Пустомитівським районним судом Львівської області.( т.1 а.с. 31)
Постановою старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 13 жовтня 2017 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 .( т.1 а.с. 32)
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року
-визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (житлового будинку) за адресою : АДРЕСА_1 , укладений 20 квітня 2015 року між ОСОБА_3 та ТОВ «КРОНБЕРГ», який зареєстрований в реєстрі за № 277;
-визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 24 квітня 2015 року між ТОВ «КРОНБЕРГ» та ОСОБА_4 , який зареєстрований в реєстрі за № 307;
-визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (земельної ділянки), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 8000000000:72:252:0247, укладений 20 квітня 2015 року між ОСОБА_3 та ТОВ «КРОНБЕРГ», який зареєстрований в реєстрі за № 278;
-визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна (земельної ділянки) за адресою: АДРЕСА_1 , між ТОВ «КРОНБЕРГ» та ОСОБА_4 , який зареєстрований в реєстрі за № 308;
-повернуто сторони договору купівлі-продажу нерухомого майна (житлового будинку) від 20 квітня 2015 року за № 277 та від 24 квітня 2015 року за № 307 за адресою : АДРЕСА_1 в попередній стан та визнано за ОСОБА_10 право власності на житловий будинок за вказаною адресою:
-повернуто сторони договору купівлі-продажу нерухомого майна (земельної ділянки) за адресою: АДРЕСА_1 від 20 квітня 2015 року за 278 та від 24 квітня 2015 року за 308 в попередній стан та визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га. з цільовим призначенням: будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, з кадастровим номером 8000000000:72:252:0247. ( т.1 а.с. 33-38) .
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 січня 2017 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року залишено без змін (т. 1, а.с. 39-42).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 січня 2017 року залишено без змін (т. 1, а.с. 43-48).
Постановою Верховного Суду від 13 червня 2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року відмовлено (т. 1, а.с. 49-53).
Крім того судом встановлено , що у провадженні СВ Франківського ВП ГУ НП у Львівській області знаходилось кримінальне провадження № 12016140080000526 від 23 лютого 2016 року за ознаками кримінальним правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 388 КК України за заявою ОСОБА_1 по факту шахрайського заволодіння ОСОБА_2 грошових коштів на підставі договору позики від 01 січня 2010 року. ОСОБА_1 визнано потерпілим у зазначеному кримінальному провадженні.
ОСОБА_2 07 листопада 2018 року заочно оголошено повідомлення про підозру, яку остання особисто отримала 01 лютого 2019 року (т. 2, а.с. 137-144). Станом на даний час ОСОБА_2 оголошено у розшук (т. 2, а.с. 145).
Ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 02 березня 2016 року накладено арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою , з кадастровим номером 8000000000:72:252:0247 (т. 1, а.с. 106-112).
У матеріалах справи міститься витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень від 09 липня 2018 року, з якого вбачається, що державним реєстратором Київської обласної філії КП Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації» Єлісєєвим А.О. було знято арешт з нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , який належав на праві власності ОСОБА_2 .. Підставою для зняття обтяжень було рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 червня 2018 року у справі № 734/690/18 (т. 1, а.с. 114-115).
З листа голови Пустомитівського районного суду Львівської області від 29 листопада 2018 року встановлено, що згідно автоматизованої системи документообігу суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не звертались до суду з клопотаннями, заявами щодо скасування (зняття) арештів з всього нерухомого та рухомого майна, зокрема, з житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 01 січня 2017 року по 29 листопада 2018 року. Крім того, справа № 734/690/18 в суді не реєструвалась та відповідно рішення від 02 червня 2018 року не ухвалювалось (т. 1, а.с. 118).
З листа начальника ВДВС Пустомитівського РУЮ у Львівській області від 14 грудня 2018 року вбачається, що арешти з рахунків та майна ОСОБА_2 державним виконавцем не знімались. З заявою ОСОБА_2 , або її уповноважені представники про скасування заходів забезпечення позову, у відділ не звертались (т. 1, а.с. 119).
У матеріалах справи міститься відповідь старшого слідчого СВ Франківського ВП ГУ НП в Львівській області від 14 грудня 2018 року, з якої встановлено, що в межах досудового розслідування по кримінальному провадженні № 12016140080000526 від 23 лютого 2016 року за ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 02 березня 2016 року накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 , яка дійсна на даний час та судом н скасовувалась (т. 1, а.с. 113).
Разом з тим, Державним реєстратором Київської філії КП «Реєстрація нерухомості» Вітько М.М. 21 червня 2018 оку було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41737023 про реєстрацію приватної власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:72:252:0247 за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 .
Крім того , Державним реєстратором Київської філії КП «Реєстрація нерухомості» Вітько М.М. 21 червня 2018 року було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41737095 про реєстрацію приватної власності на житловий будинок загальною площею 1126,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 ( т.1 а.с. 56-59)
Підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_3 став договір іпотеки від 31 липня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Корсак А.Ю.( т.1 а.с. 61-64)
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27 березня 2015 року визнано постанову приватного нотаріуса КМНО Кручини-Мінюкової Т.П. від 12 травня 2015 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії протиправною та зобов'язано приватного нотаріуса вчинити виконавчий напис на договорі іпотеки від 31 липня 2013 року, шляхом надання ОСОБА_3 права продажу предмету іпотеки третій особі на умовах, визначених договором іпотеки, та посвідчити договір купівлі-продажу іпотечного майна.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 07 липня 2015 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до приватного нотаріуса КМНО Кручини-Мінюкової Т.П., ОСОБА_2 про оскарження постанови про відмову у вчиненні виконавчого напису, посвідченні договору купівлі-продажу, зобов'язання вчинити дії відмовлено (т.1 а.с. 65-69)
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2015 року рішення Апеляційного суду міста Києва від 07 липня 2015 року залишено без змін.(т.1 а.с. 70-72)
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про звільнення нерухомого майна з-під арешту.( тє.1 а.с. 73- 74)
Зазначеним рішенням встановлено, що іпотека ОСОБА_2 , за іпотечним договором від 31 липня 2013 року з ОСОБА_3 була припинена в квітні 2015 року.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 31 серпня 2016 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 травня 2016 року залишено без змін.( т.1 а.с. 75-77)
Між ОСОБА_3 та ЗАТ UAB «EuroLegal Partners»12 липня 2018 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Толочко Я.М. за реєстровим № 363. Предметом договору є земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:72:252:0247 за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, 12 липня 2018 року між ОСОБА_3 та ЗАТ UAB «EuroLegal Partners» укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Толочко Я.М. за реєстровим № 362. Предметом договору є житловий будинок загальною площею 1126,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .( т.1 а.с. 78-80, 81-82)
ОСОБА_2 10 вересня 2018 року подала до Апеляційного суду Львівської області заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Львівської області від 12 жовтня 2015 року, заяву залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 грудня 2018 року залишено без змін (т. 2, а.с. 146-154).
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 травня 2019 року відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним договору позики від 01 січня 2010 року (т. 2, а.с. 155-159).
Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 травня 2019 року залишено без змін (т. 2, а.с. 160-164).
Враховуючи викладене, позивач, посилаючись на статті 215, 216 ЦК України, просив суд визнати недійсними договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12 липня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ЗАТ UAB «EuroLegal Partners», та договір купівлі-продажу житлового будинку від 12 липня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ЗАТ UAB «EuroLegal Partners».
Судом достовірно встановлено, що на підставі ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2014 року у цивільній справі № 450/2962/14-ц з метою забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 було накладено арешт на усе нерухоме майно, належне останній.
Це обмеження 14 січня 2015 року зареєстровано Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у встановленому порядку не знято.
Під час судової заборони на відчуження належного їй майна, ОСОБА_2 , будучи обізнаною про наявність такої заборони та діючи недобросовісно відчужувала своє майно,
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів та припиняється у разі відчуження власником свого майна (частина перша статті 328 ЦК України, п.1 частини першої статті 346 ЦК України).
Відповідно до статті 658 ЦК України право продажу товару , крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Представник ОСОБА_3 зазначав про те, що позивач не має відношення до нерухомого майна, яке є предметом оспорюваних договорів, а ОСОБА_2 як колишній власник майна не оспорює укладені договори та не вважає, що відчуження нерухомого майна є таким, що порушує чинне законодавство України. У разі якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом, то в такому випадку права особи не підлягають захисту з використанням правового механізму, встановленого статтями 215, 216 ЦК України, а захист прав можливий лише шляхом віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно.
Як встановив суд першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання договорів недійсними не як власник нерухомого майна, а як заінтересована особа, враховуючи наявність боргових зобов'язань ОСОБА_2 перед ним , які не виконані ,і наявністю накладеної заборони на все її майно , починаючи із 2014 року .
Отже, позивач, який не є стороною договорів купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_3 та ЗАТ UAB «EuroLegal Partners», і не є особою, стосовно якої вчинено оскаржувану реєстраційну дію, має право на оскарження цих правочинів, оскільки є заінтересованою особою, яка претендує на те, щоб за рахунок майна ОСОБА_2 були задоволені його майнові вимоги до неї.
При цьому слід врахувати , що недобросовісні дії ОСОБА_2 , спрямовані на ухилення від виконання боргових зобов'язань перед ОСОБА_1 шляхом відчуження та обтяження свого майна, були предметом оцінки судів. Так, за позовами ОСОБА_1 суди неодноразово увалювали рішення про недійсність таких правочинів, отже, ефективність цього способу захисту порушеного права позивача підтверджена практикою Верховного Суду (постанова від 13 червня 2018 року у справі №2760/13996/15-ц, провадження № 61-9504зпв18 та постанова від 25 вересня 2019 року у справі № 760/19419/19, провадження № 61-30589 св 18).(Постанова Верховного Суду від 20 лютого 2020 року справа № 761/4097/17) .
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У частинах 1-3, 5 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв'язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.
При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).
З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року в справі № 6-605цс16.
За таких обставин,суд правильно зазначив ,що належним захистом порушених прав позивача є саме визнання правочину недійсним, оскільки позивач не є власником спірного нерухомого майна.
Крім того, відчуження спірного нерухомого майна у період дії судового рішення про накладення арешту на це майно, є неможливим, а відтак укладення в цей час будь-яких договорів щодо майна, яке фактично перебувало під судовою забороною на відчуження, свідчить про невідповідність угоди положенням статті 203 ЦК України і є правовою підставою для визнання угоди недійсною в порядку статті 215 ЦК України.
Пунктом 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.
При наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження спірного майна державний реєстратор не має права здійснювати реєстраційних дій, поки таке обтяження не буде зняте.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 14-100цс19.
Враховуючи викладене, суд приходить до правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання оспорюваних договорів недійсним із поверненням сторін у попередній стан.
Разом з тим, висновок суду про повернення сторін у попередній стан шляхом визнання права власності на вказане майно за ОСОБА_2 не відповідає вимогам ст. 216 ЦК України,
Як зазначено у Постанові Верховного Суду від 20 лютого 2020 року (справа № 761/4097/17 - спір, який є аналогічним даному спору ) відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
Частина перша статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Слід зазначити, що рішення в частині позовних вимог щодо повернення спірного майна на підставі реституції, суд першої інстанції, правильно застосувавши положення статті 216 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що у разі визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20 січня 2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та ЗАТ UAB «EuroLegal Partners», сторони можуть бути повернуті у попередній стан шляхом повернення спірного об'єкту нерухомості у власність ОСОБА_3 ..
Враховуючи вказане, правильним буде висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про повернення спірного майна у власність ОСОБА_2 ,яка не є стороною цього договору, як помилково вважав суд першої інстанції.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині є такими ,що підлягають задоволенню а рішення в цій частині скасуванню, з ухваленням в цій частині рішення про відмову у задоволенні позову.
Позивач також просив визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41737023 від 21 червня 2018 року щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:72:252:0247 за адресою: АДРЕСА_1 , прийнятого державним реєстратором Київської філії КП «Реєстрація нерухомості» Вітько М.М.,визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41737095 від 21 червня 2018 року щодо державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на житловий будинок загальною площею 1126,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , прийнятого державним реєстратором Київської філії КП «Реєстрація нерухомості» Вітько М.М.
Рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому, належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року № 367/2022/15-ц та постанові Великої палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року № 802/1340/18-а.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави , суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно вимог ст. ст. 76-78 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 81 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Доводи апляційної скарги, які наведені представником відповідача в межах наданих доказів, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення в частині визнання права власності за ОСОБА_2 в порядку реституції слід скасувати, та ухвалити в цій рішення про відмову у задоволенні позову, в іншій частині рішення є законним та обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції..
Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,376,381 - 384 ЦПК України , суд ,-
Апеляційну скаргу UAB «EuroLegal Partners» ЗАТ «ЕвроЛігал Партнерс» задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року в частині визнання права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1000 га, за кадастровим номером 8000000000:72:252:0247 та житловий будинок загальною площею 1126,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 скасувати, з ухваленням в цій частині рішення про відмову у задоволенні позову.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 23 листопада 2021 року.
Головуючий
Судді