Справа № 756/7850/20
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/14961/2021
2 листопада 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
при секретарі Баллі Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Влащенка Олега Анатолійовича на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року (суддя Яценко Н.О.) про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
встановив:
у червні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики, яка складається з основного боргу у розмірі 790968грн, 3% річних у розмірі 71 025грн 84коп., інфляційних втрат у розмірі 159 459грн 15коп. та судових витрат.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначав, що 27 грудня 2016 року відповідач позичив у нього грошові кошти у розмірі 790 968грн та зобов'язався повернути позику в строк до 27 червня 2017 року, про що надав відповідну розписку. Однак, грошові кошти не повернув та на неодноразові звернення до нього не реагує.
Позивач вважав, що крім основного боргу, з відповідача підлягає стягненню 3% річних за користування грошовими коштами за період з 28 червня 2017 року по 24 червня 2020 року та інфляційні збитки за вказаний період, а тому загальний розмір заборгованості складає 1 021 452грн 99коп.
20 листопада 2020 року представник позивача - адвокат Андросович Г.С. у підготовчому засіданні подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності відповідачу, посилаючись на значну суму заборгованості, факт ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань, тому існує загроза, що боржник в будь-який момент може здійснити відчуження належного йому нерухомого майна іншим особам, в тому числі і добросовісним набувачам або іншим способом розпорядитися ним, що, у разі задоволення даного позову, утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.
Представник позивача стверджувала, що відповідачем на декількох веб-ресурсах вже було розміщено оголошення з продажу зазначеної квартири, що свідчить про існування реальної загрози відчуження квартири іншим особам.
Також представник позивача посилалася на те, що захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, так як орієнтовна ринкова вартість
квартири АДРЕСА_1 становить 70 000 доларів США, тому частка, яка належить відповідачу приблизно коштує 35 000 доларів США, що є співмірним із розміром заборгованості відповідача перед позивачем.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року заяву про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Влащенко О.А. просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки суд під час відкриття підготовчого засідання не пересвідчився в належному повідомленні відповідача про час та місце судового засідання, не створив умови для подачі останнім своїх доводів та заперечень з приводу клопотання позивача про забезпечення позову, а тому проведення підготовчого засідання без належного повідомлення сторін у справі та прийняття ухвали про забезпечення позову є порушенням основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Також представник відповідача зазначає, що судом не були досліджені обставини справи та надані докази, що призвело до помилкового і безпідставного рішення, та порушення права відповідача на захист.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Андросович Г.С. просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки судом першої інстанції були вжиті усі необхідні заходи, встановлені ЦПК України, щодо належного повідомлення ОСОБА_3 про розгляд справи.
Представник позивача зазначає, що до позовної заяви було додано копію паспорту ОСОБА_3 , з якої вбачається, що останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, вказана інформація підтверджується відповіддю від органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи, з якої вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за вказаною адресою.
Представник позивача стверджує, що на адресу ОСОБА_1 судом неодноразово направлялася уся поштова кореспонденція, в тому числі і усі судові повістки, однак останній умисно ухилявся від отримання будь-якої поштової кореспонденції, заздалегідь знаючи про намір позивача звернутися до суду з метою захисту свого порушеного права, у зв'язку із невиконанням ОСОБА_1 свого зобов'язання щодо повернення позики.
Представник позивача звертає увагу суду, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своєї позиції, не зазначено причину неотримання судових повісток, що свідчить про те, що доводи викладені в апеляційній скарзі базуються виключно на припущеннях останнього.
Крім того, норми ЦПК України не містять вимоги щодо розгляду заяви про забезпечення позову з обов'язковим повідомленням про такий розгляд учасників справи.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.95-98), у судове засідання не з'явилися, представник ОСОБА_1 - адвокат Влащенко О.А. направив на електронну пошту Київського апеляційного суду заяву, яка підписана його електронним підписом, про розгляд апеляційної скарги у його відсутність, ОСОБА_2 причини неявки не повідомив, клопотання про перенесення судового засідання не подав, тому колегія суддів вирішила за можливе провести судовий розгляд у їх відсутність.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши надані копії матеріалів справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того,
що у разі незабезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною 3 статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.
У постанові Великої палати ВС від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам<…>. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові ВП ВС від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи
неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
З копій матеріалів цивільної справи вбачається, що у червні 2020р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 борг за договором позики від 27 грудня 2016 року у сумі 790 968грн, отже, між сторонами виник майновий спір.
Згідно інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації від 26 квітня 2018 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у рівних долях на підставі договору купівлі-продажу від 2 вересня 2008 року.
З наданої суду першої інстанції Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 листопада 2020 року вбачається, що відомості про право власності на квартиру АДРЕСА_1 до Державного реєстру не внесені.
Отже, на час розгляду заяви про забезпечення позову позивачем підтверджено, що відповідачеві на праві власності належить Ѕ частина вищезазначеної квартири.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Отже, відповідач, як співвласник квартири, може розпорядитися своїм майном у будь-який час, що у подальшому може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення даного позову.
У підтвердження своїх посилань позивач додав до заяви про забезпечення позову оголошення, розміщенні на веб-сайті продажу квартир, про продаж квартири у будинку АДРЕСА_1 . Відповідачем вказані доводи позивача спростовані не були.
Виходячи з вищевикладеного, через ризик відчуження квартири на користь третіх осіб, невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту Ѕ частини квартири, може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення його позову.
Колегія суддів вважає, що той вид забезпечення позову, який застосував суд першої інстанції, є співмірним із заявленими позовними вимогами, враховуючи значний розмір грошових коштів, які просить стягнути з відповідача позивач.
Доводи апеляційної скарги, що судом порушені права відповідача, колегія суддів вважає необґрунтованими, так як відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки право на користування майном ухвалою про накладення арешту на частину квартири не обмежується, так як вказане майно не вилучається у відповідача, а його право на розпорядження своєю власністю обмежене тимчасово, до вирішення спору по суті, що не суперечить нормам процесуального права.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що суд розглянув заяву про забезпечення
позову у відсутність відповідача, який не був належним чином повідомленим про день та час проведення підготовчого засідання, не може бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки відповідно до положень ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що ухвала судом першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, без порушення норм матеріального права, тому підстав для її скасування не встановлено.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Влащенка Олега Анатолійовича залишити без задоволення, ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 20 листопада 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 листопада 2021 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк