Єдиний унікальний номер справи: 753/7478/18 Головуючий у суді першої інстанції: Коренюк А.М.
Номер провадження: 22-ц/824/4841/2021 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.
21 вересня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коцюрби О.П.,
суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,
при секретарі: Качалабі О.О..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Відділ реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_4 про оспорювання батьківства та виключення запису про батька з актового запису про народження дитини, -
В Дарницький районний суд міста Києва звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач) із вказаним позовом в якому просив виключити з актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відомості про батьківство, що саме ОСОБА_2 є її батьком.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що він з ОСОБА_1 (далі - відповідач) перебували у зареєстрованому шлюбу з 27 липня 2002 року.
У шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач народила дочку ОСОБА_4 , батьком якої, Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, згідно актового запису № 656 від 04 квітня 2003 року записаний він - ОСОБА_2 , оскільки дитина народилась у шлюбі.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 11 жовтня 2004 року шлюб між ним та відповідачем розірвано.
Зазначив, що з моменту повідомлення ОСОБА_1 про вагітність, у нього були сумніви, що він є біологічним батьком дитини, проте, після народження дитини, взяв на себе відповідальність і погодився на реєстрацію себе її батьком. Пізніше, зважаючи на фотознімки доньки Софіі, він візуально встановив несхожість його зовнішності із зовнішністю Софіі. На його пропозицію провести генетичну експертизу для підтвердження або спростування батьківства, відповідач у категоричній формі відмовилась.
За таких обставин, він звернувся до суду з даним позовом, який просив задовольнити.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 січня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Відділ реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про оспорювання батьківства та виключення запису про батька з актового запису про народження дитини задоволено.
Виключено відомості про ОСОБА_2 , як батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису № 656 від 04 квітня 2003 року про її народження, зареєстрованого Відділом реєстрації актів громадянського стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві.
Зобов'язано Відділ реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві виключити відомості про ОСОБА_2 , як батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису № 656 від 04 квітня 2003 року про її народження, зареєстрованого Відділом реєстрації актів громадянського стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві.
Не погодившись із рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 05 січня 2021 року, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на необгрунтованість рішення суду першої інстанції, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Зокрема, в доводах апеляційної скарги вказувала на те, що посилання позивача на підтвердження того, що по фотознімкам ним була встановлена несхожість з дитиною, жодними доказами не підтверджені, таких доказів ним суду не надано.
Зазначила, що підставою подання позову в суд, є небажання ОСОБА_2 сплачувати аліменти на утримання дитини, встановлені рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 11 жовтня 2014 року.
Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що позивач до досягнення дитиною 17 років, не оспорював своє батьківство і не вимагав проведення тесту ДНК. Висновок суду про те, що відповідач відмовилась від проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи вважає неправильним. Зазначає, що у постанові суду були вказані особи з прізвищем « ОСОБА_1 », проте вона та донька ОСОБА_4 мають інші прізвища. Крім того, донька ОСОБА_4 , добровільно відмовилась від проведення ДНК тесту, а примушування її до його проведення згідно практики ЄСПЛ вважає втручанням у її приватне життя.
Крім того, вважає, що оскільки позивач посилався на те, що у нього були сумніви щодо його батьківства, як на момент реєстрації шлюбу так і на момент народження дитини, то ОСОБА_2 , відповідно до ст. 56 КПШС України, який діяв на час народження доньки, пропущено строк позовної давності, так як позивач повинен був оспорити батьківство протягом однорічного строку з того часу, як йому це стало відомо про проведений запис, в якому його записано батьком дитини.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 доводи скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими, звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що відповідач жодним чином не сприяла в проведенні судово-біологічної експертизи, а навпаки ухилялась від її проведення. Зазначає, що заява доньки про відмову від проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи не може бути врахована, оскільки була засвідчена в нотаріальному порядку після ухвалення рішення судом першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, Дарницький районний суд міста Києва виходив із того, що зважаючи на процесуальну поведінку сторони відповідача, який повторно ухилився від проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, з метою забезпечення прав позивача, суд застосовує положення статті 109 ЦПК України, визнавши факт для з'ясування якого експертиза була призначена, а саме те, що позивач не являється батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Колегія суддів погоджується із такими висновками, оскільки вони відповідають обставинам справи і узгоджуються з вимогами закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України визначено, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно із ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Положеннями ч. 1 ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
Згідно із роз'ясненнями, що містяться в пунктах 11, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень, шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї, як батька, з актового запису про народження дитини. Предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною чоловік може будь-якими допустимими доказами, суттєвими з яких будуть висновки судово-медичної, біологічної, генетичної експертиз.
При цьому слід зауважити, що в Постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 761/10732/16-ц, провадження № 61-29614св18, Верховний Суд зазначив про те, що враховуючи обставини справи, чутливість правовідносин, в яких виник спір, встановлення факту кровного споріднення між батьком і дитиною не може вважатись об'єктивним за відсутності висновку судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи, навіть у випадку визнання позову про визнання батьківства відповідачем.
Предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.
Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною можливо будь-якими допустимими доказами, у тому числі висновками судово-медичної, біологічної чи генетичної експертиз, при цьому, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла, тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
В ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбу з 27 липня 2002 року (а.с. 6).
Під час шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач ОСОБА_1 народила дочку ОСОБА_4 . Батьком дитини, Відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві згідно актового запису № 656 від 04 квітня 2003 року записаний позивач - ОСОБА_2 (а.с. 7), так як дитина народилась у шлюбі сторін.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 11 жовтня 2004 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 8 - 11).
В подальшому, 20 листопада 2012 року рішенням Деснянського районного суду міста Києва у справі № 2-4561/2012 за позовом ОСОБА_1 , позивача у даній справі - ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав щодо його дитини - дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.14-16).
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на візуальну несхожість його зовнішності із зовнішністю доньки ОСОБА_4 за фотознімками, вважав, що оскільки дитина була зачата до шлюбу, а вони до шлюбу проживали окремо, то в нього є сумніви, що він є батьком дитини. На пропозицію провести генетичну експертизу для підтвердження або спростування батьківства в позасудовому порядку відповідач у категоричній формі відмовилась.
При розгляді справи в суді першої інстанції, в судовому засіданні, позивач, з метою спростування або підтвердження батьківства заявив клопотання про проведення у справі судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.
Ухвалами Дарницького районного суду міста Києва від 28 березня 2019 року (а.с. 75 - 76), від 14 травня 2020 року (а.с. 99 - 100) судом призначалась судово-біологічна (судово-генетична) експертизи для підтвердження або спростування батьківства ОСОБА_2 , як батька, щодо неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в яких, експертам були поставлені питання: «Чи є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якої є ОСОБА_1 ».
Частиною 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Оскільки відповідач повторно відмовилась від проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, не забезпечивши явку дочки до експертної установи для відібрання біологічних зразків для проведення такої експертизи, в зв'язку з чим, експертом до суду було надіслано повідомлення про неможливість проведення експертизи (а.с. 83 - 84, 108 - 109).
Доказів поважності причин неявки відповідача і її доньки ОСОБА_4 до експертної установи на 30 серпня 2019 року і 13 серпня 2020 року відповідач в установленому законом порядку суду не надала.
Відповідно до статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Враховуючи вище наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин положень ст. 109 ЦПК України щодо визнання факту для з'ясування якого експертиза була призначена, а саме: про наявність правових підстав для виключення відомостей щодо ОСОБА_2 , як батька дитини з актового запису № 656 від 04 квітня 2003 року про народження, вчиненого Відділом реєстрації актів громадянського стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про народження ОСОБА_4 , оскільки відповідач ОСОБА_1 ухилялась від подання експертам необхідних документів, матеріалів, присутності з дитиною для відбору порівняльних зразків крові для проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, призначеної ухвалами суду першої інстанціївід 28 березня 2019 року (а.с. 75 - 76) та від 14 травня 2020 року (а.с. 99 - 100)для встановлення наявності або відсутності кровного споріднення між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 .
При цьому, колегією суддів в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції відповідачу, її представнику - адвокату Міхо Кирилу Вадимовичу та третій особі у справі - ОСОБА_4 були роз'яснені положення ст.ст. 12, 81 ЦПК України, зокрема, право на проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи на підтвердження або спростування спорідненості ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , проте, відповідач ОСОБА_1 , її представник - адвокат Міхо Кирило Вадимови та третя особа у справі - ОСОБА_4 від проведення експертизи відмовились.
Отже, враховуючи що відповідач ухилилась від надання експертам необхідних матеріалів та проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, клопотань про проведення будь-яких інших експертиз для можливості встановлення кровного споріднення між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не заявила, у зв'язку із чим провести експертизу з метою встановлення факту кровного споріднення між народженою ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не виявилось можливим, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів зовнішньої несхожості його із донькою по фотознімкам і те, що підставою подання позову в суд є лише небажання позивача сплачувати аліменти на утримання дитини, які встановлені рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 11 жовтня 2014 року підлягають відхиленню так як ОСОБА_1 не надано доказів наявності заборгованості у ОСОБА_2 щодо сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_4 .
Неподання позивачем до справи фотознімків та інших письмових доказів на підтвердження поданого ним позову, висновків суду не спростовує.
Посилання у апеляційній скарзі на додану до апеляційної скарги нотаріально посвідчену заяву доньки - ОСОБА_4 про відмову від проходження судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи для встановлення батьківства ОСОБА_2 не можуть бути враховані, із наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
В апеляційній скарзі не міститься доказів неможливості подання такої заяви до суду першої інстанції.
Крім того, вказана заява ОСОБА_4 про відмову від проходження судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи не підлягає врахуванню як доказ, оскільки вона датована 18 січня 2021 року, тобто, після ухвалення оскаржуваного рішення суду від 05 січня 2021 року.
Доводи апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції повинен був відмовити позивачу в позові за спливом позовної давності, застосувавши вимоги ст. 56 КПШС України, положення якого були чинними на час народження, ІНФОРМАЦІЯ_4 доньки ОСОБА_4 , колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне.
Як роз'яснено у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності.
Статтею 56 КпШС України у редакції, яка діяла на момент вчинення актового запису про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 доньки ОСОБА_4 , визначено, що особа, записана як батько або як мати дитини в книзі записів народжень або особа, яка фактично є батьком дитини, в разі смерті матері чи позбавлення її батьківських прав має право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис.
Проте позивач у позовній заяві та протягом судового розгляду не заявляв про те, що йому одразу після народження стало відомо, що він не є батьком дитини - доньки ОСОБА_4 . Так, у позовній заяві (а.с.28) ним вказано, що коли дитині виповнилось 3 роки (2007 рік) у позивача з'явились сумніви в тому, що він не є батьком дитини.
Оскільки станом на 2007 рік діяли положення Сімейного кодексу України, то застосуванню підлягають положення ст. 136 СК України, частина 6 якої не передбачає застосування позовної давності до вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька дитини із актового запису про народження дитини.
Інші доводи апеляційної скарги на необгрунтованість рішення суду першої інстанції, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, законність і обгрунтованість судового рішення першої інстанції не спростовують.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 січня 2021 року без змін.
Керуючись ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.П. Коцюрба
Судді: І.М. Білич
Т.А. Слюсар