Справа № 458/616/21 Головуючий у 1 інстанції: Кшик О.І.
Провадження № 33/811/1265/21 Доповідач: Белена А. В.
15 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд у складі :
судді - Белени А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, за апеляційною скаргою останнього на постанову судді Турківського районного суду Львівської області від 05 серпня 2021 року,
встановив :
Постановою Турківського районного суду Львівської області від 05 серпня 2021 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, інваліда 3 групи,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 454 грн (чотириста п'ятдесят чотири).
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 19 липня 2021 року о 04 год 50 хв в с. Нижня Яблунька Самбірського району водій ОСОБА_1 , керував автомобілем "Opel Astra" н.з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу "Драгер", що підтверджується тестом №2069 від 19.07.2021, результат огляду - 1,87 %, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На постанову судді Бадьо А.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що оскаржувана постанова суду є незаконною та необгрунтованою. Зазначає, що він не керував транспортним засобом, а був пасажиром, відтак, суд першої інстанції безпідставно наклав на нього стягнення. Крім того, стверджує, що працівники поліції не відсторонювали його від керування транспортним засобом. Вважає, що судом першої інстанції не вжито усіх необхідних заходів для повного та об'єктивного розгляду справи.
Будучи повідомленими про час та місце апеляційного розгляду, ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не з'явився, проте подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Відповідно до ч.4 ст. 405 КПК України неприбуття учасників провадження в судове засідання не перешкоджає проведенню розгляду.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобам у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху.
Вказані положення повністю узгоджуються з положеннями п. 2.9-а Правил дорожнього руху України, яким водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про незаконність постанови судді, оскільки викладений у судовому рішенні висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення підтверджується сукупністю доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 321998 від 19 липня 2021 року, результатами тесту Драгер, згідно якого встановлено у ОСОБА_1 наявний вміст алкоголю - 1,87 проміле; Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; відеозаписом з місця події та іншими матеріалами справи.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він автомобілем не керував, апеляційний суд до уваги не приймає, так як такі покази та невизнання ним своєї вини у скоєному суд розцінює як спосіб уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення, та відхиляє їх, оскільки такі спростовуються зібраними та дослідженими по справі доказами.
Твердження апелянта про те, що працівники поліції не відсторонили його від керування транспортним засобом, не впливають на обсяг вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і не є підставою для скасування оскаржуваного рішення судді.
З врахуванням зазначеного вище вважаю, що при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст. ст. 245, 280 КУпАП повно та всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення по даній справі.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, накладене на ОСОБА_1 підставно.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді у справі немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив :
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Турківського районного суду Львівської області від 05 серпня 2021 року, в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.
Суддя Альберт БЕЛЕНА