Справа № 461/8462/20 Головуючий у 1 інстанції: Фролова Л.Д.
Провадження № 22-ц/811/2296/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
19 листопада 2021 року м.Львів
Справа № 461/8462/20
Провадження № 22ц/811/2296/21
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,
секретар Іванова О.О.
розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Галицького районного суду м.Львова, ухвалене у м.Львові 2 квітня 2021 року у складі судді Фролової Л.Д., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
15 жовтня 2022 року позивач звернувся з цим позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приват Банк» з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим підписав Заяву без номеру від 26 грудня 2010 року. Вказує, що за умовами цього договору відповідач отримав кредитний ліміт у розмірі до 39 000 грн. на платіжну картку. Своїм підписом у Заяві відповідач підтвердив, що підписана ним Заява разом з Умовами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг. Зазначає, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, на вимоги про погашення заборгованості не реагував, внаслідок чого станом на 9 вересня 2020 року у нього утворилася заборгованість перед банком у загальному розмірі 55 497,31 грн. Просить позов задовольнити
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 2 квітня 2021 року в позові відмовлено.
Рішення суду оскаржує позивач. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову банку, посилаючись на доводи позовної заяви.
Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин 4 і 5 статті 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою прийняття рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі статей 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
До правовідносин за кредитним договором застосовуються положення, що регулюють договір позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із частиною першою статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частина друга статті 1046 цього Кодексу).
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статей 1054 і 1056-1 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти, визначені у договорі. Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відтак, кредитний договір є двостороннім та оплатним, де оплатою за користування кредитними коштами є сплата відсотків.
Статтями 525-527, 530, 536, 610, 612, 615, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону, договір є обов'язковим для виконання сторонами. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватись належним чином. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строки, встановлені договором. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною першою статті 633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, у якому одна сторона взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною другою статті 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, що засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633 і 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Встановлено, що 26 грудня 2010 року сторони уклали кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримав кредитний ліміт, який внаслідок декількох змін був збільшений до 39 000 грн., шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку з отриманням відповідачем платіжної картки та персонального ідентифікаційного номера для авторизації. Цього ж дня позичальником підписана довідка про умови кредитування до укладеного договору. У довідці, разом з іншим, визначені розміри процентних ставок.
У підписаній відповідачем Анкеті-заяві зазначено, що відповідач погоджується з тим, що Заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
Відповідачу видана кредитна картка, яка неодноразово була перевипущена. Він отримав нові карти (всього - 5 із строком дії до листопада 2022 року). Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом (якщо є заборгованість) відображається та враховується і на перевипущеній картці.
Вматеріалах справи наявні Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
Згідно розрахунку заборгованості за договором від 26 грудня 2010 року, наданого позивачем, станом на 9 вересня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем складає 55 497,31 грн., з яких: 39 131, 25 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 16 366,06 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Вказаний розрахунок не оспорений та не спростований іншим розрахунком.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_1 перераховано на користь позивача 46 795,75 грн., що перевищує заборгованість за тілом кредиту на 7 664,50 грн. М атеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Оскаржене судове рішення також мотивоване тим, що в даному випадку також неможливо застосувати до спірних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом (15 жовтня 2020 року). Тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових Умов та Правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому Умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 26 грудня 2010 року шляхом підписання Анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року).
Згідно із п. 22 ч. 1 ст. 1 цього Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Крім цього, укладений між сторонами кредитний договір від 26 грудня 2020 року у вигляді Анкети-заяви не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що може свідчити про порушення його прав, він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання боржника виконання обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, якщо таке мало місце.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в позові, оскільки відповідачем погашено заборгованість за кредитом.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.
До спірних правовідносин не може застосовуватись Закон України «Про захист прав споживача», оскільки спірні правовідносини виникли після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування».
З моменту підписання фізичною особою заяви, між сторонами укладений договір в порядку, передбаченому частиною 1 статті 634 ЦК України, - шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору.
У Анкеті-заяві від 26 грудня 2010 року відповідач особистим підписом підтвердив, що Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, складають між ним та позивачем договір про надання банківських послуг; він ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Суд першої інстанції також не врахував, що 26 грудня 2010 року відповідач підписав довідку про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду». У цій довідці сторонами визначено: тип кредитної лінії; базова відсоткова ставка за користування кредитом - 2,5 % в місяць (30% на рік); розмір та строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним; розмір та порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості; розмір штрафу при порушенні строків платежів по грошових зобов'язаннях, а також реальна процентна ставка у випадку порушення порядку виконання зобов'язань. Тобто, відповідач при укладенні кредитного договору був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків.
Підписання Анкети-заяви - це виявлення відповідачем бажання приєднатися до Умов та Правил кредитування шляхом отримання кредитної карти «Універсальна».
Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів
пільгового періоду» - це частина договору приєднання, яка містить конкретні умови
користування кредитними коштами.
Є встановленим, що відповідач користувався кредитними коштами, частково погашав заборгованість, тобто визнав наявність договору та погодився з його умовами.
Відповідно до позицій Верховного Суду, що містяться у постановах від 8 липня, 11 та 19 вересня 2019 року, «твердження місцевого суду про те, що укладений між позивачем та відповідачем договір не містить підписів відповідача (позичальника) під Умовами та Правилами надання банківських послуг - є нікчемними і безпідставними, оскільки такий договір є договором приєднання і жодного підпису відповідача під публічно розміщеними Умовами та Правилами закон не вимагає».
Відсутність підпису боржника на відповідних Тарифах, Умовах та Правилах не свідчить про неукладеність договору, оскільки суть договору приєднання полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.
З виписки про рух по картковому рахунку, яка є належним доказом щодо заборгованості відповідача, про що неодноразово зазначав Верховний Суд (постанова від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, постанова від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, постанова від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20), вбачається, що відповідач користувався кредитною картою: знімав кошти через банкомат, розраховувався кредитною картою за покупки, поповнював карту через термінали самообслуговування. Такі дії відповідача підтверджують факт отримання кредитних карт та їх використання, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Карта неодноразово була перевипущена. Відповідач після отримання перевипущених карт здійснив дії щодо проведення їх активації, користувався перевипущеними картами, а також отримував кредитні кошти.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року «суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов'язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню і зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини... Висновок суду про те, що позивач не довів існування між сторонами договірних зобов'язань, предметом яких є кредитні кошти, із врахуванням того, що спір відносно існування кредитних зобов'язань відповідача на час касаційного перегляду цієї справи судами фактично не вирішено, є передчасним. Суду слід перевіряти факт виконання умов кредитного договору, що може свідчити про визнання договірних правовідносин».
Договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, також не оспорювалося відповідачем укладення кредитного договору, тому вказані обставини додатково свідчать про його згоду з усіма умовами цього договору. Заперечень щодо Умов та Правил надання банківських послуг відповідачем не надано.
Оскільки є встановленим, що банк надав відповідачу кредит, який останній не повернув у повному обсязі, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні фактично отриманих відповідачем грошових коштів, заявлений розмір яких підтверджується випискою по картрахунку та розрахунком заборгованості.
Відповідальність клієнта настає в момент використання кредитного ліміту - після того, як клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через POS-термінал торгової точки) У цей момент здійснюється перехід засобів у володіння позичальника. Заборгованістю клієнта є сума фактично отриманих коштів і нарахована плата за користування ними. Підлягає визначенню величина фактично використаних кредитних коштів.
З розрахунку заборгованості, наданого банком, який не спростований, вбачається, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, він допустив заборгованість в розмірі 39 131,25 грн. за простроченим тілом кредиту. Це стверджується випискою про рух коштів за картрахунками; розрахунком заборгованості відповідно до якого витрати клієнтом кредитних коштів з 1 червня 2015 року по 30 червня 2019 року, 1 липня 2019 року по 9 вересня 2020 року становлять 300 964,85 грн. Відповідач погасив використані кредитні кошти на загальну суму 270 731,92 грн. що підтверджується й випискою по картрахунку. Тобто, ОСОБА_1 фактично отримав більше кредитних коштів, ніж повернув.
Відповідач також скористався послугами «Миттєва розстрочка».
Відповідно до пункту 1.1.1.129. Умов та Правил надання банківських послуг, сервіс «Миттєва розстрочка» - це послуга банку, яка надається держателям платіжних карток «Універсальна» на умовах терміновості, платності та зворотності. Терміновість кредиту визначається кількістю платежів, яку вибрав клієнт, але не більше 24 платежів. Платність визначається комісією за користування кредитом, яка сплачується одночасно з погашенням кредиту рівними частинами з кожним платежем. Повернення визначається вимогою погасити кредит не більше ніж за вибрану клієнтом кількість платежів. Кредит з використанням сервісу «Миттєва розстрочка» повертається шляхом встановленням клієнтом регулярного платежу з картки клієнта в розмірі щомісячного платежу за кредитом і проводиться банком на підставі договірного списання.
Також відповідач скористався сервісом «Оплата частинами», що здійснюються з використанням електронного платіжного засобу при використанні покупцями сервісу «Миттєва розстрочка». Оскільки сервіси «Миттєва розстрочка» не є окремими кредитними договорами, а є тільки додатковими послугами для власників кредитних карт. Підписання окремого кредитного договору не вимагається. В результаті цього заборгованість за простроченим тілом кредиту є більшою, ніж сума встановленого кредитного ліміту.
Сторони договору обумовили черговість зарахування платежів на погашення кредиту. Банк проводив зарахування коштів, що вносилися на часткове погашення заборгованості, відповідно до черговості зарахування таких, з чим відповідач був належним чином ознайомлений.
Колегія суддів прийшла до висновку, що на обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав належні та допустимі докази, які не спростовані відповідачем.
Виходячи заналізу наявних у справі доказів щодо їх достовірності, допустимості кожного окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності; колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Відтак, апеляційну скаргу позивача належить задовольнити та стягнути на його користь з відповідача заборгованість по тілу кредиту в розмірі 39 131, 25 грн. та заборгованість по відсотках в розмірі 16 366 грн., всього: 55 497,31 грн., яка утворилася станом на 9 вересня 2020 року.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягає стягненню 2 102 грн. сплаченого судового збору при зверненні з позовом до суду та 3 153 грн. сплаченого судового збору у зв'язку з переглядом справи в апеляційному порядку, всього: 5 255 грн.
Керуючись: ст. ст. 141, 367, п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 2 квітня 2021 року скасувати та прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, Код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО №3052990) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 26 грудня 2010 року у розмірі 55 497,31 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста дев'яносто сім грн. 31 коп.) та 5 255 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено і підписано 19 листопада 2021 року.
Головуючий
Судді