Справа № 465/4217/18 Головуючий у 1 інстанції: Мартьянова С.М
Провадження № 22-ц/811/2813/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
Категорія:70
18 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Івасюти М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 червня 2021 року,-
у липні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на дитину.
В обґрунтування позовних вимог, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, покликається на те, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2012 року розірвано шлюб між нею та ОСОБА_1 , у якому у них народився син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 07 червня 2012 року з відповідача на користь позивачки стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 500 грн. щомісяця. Стверджує, що такий розмір аліментів суперечить чинному законодавству, оскільки розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначає, що відповідач перебуває на роботі в Канаді, вихованням сина не займається, сплачує незначні кошти, які не забезпечують навіть мінімальних потреб дитини в харчуванні, комунальних послугах та навчанні, відтак весь тягар утримання дитини лягає на неї. Вважає що відповідач є здоровою, працездатною людиною, інших осіб у нього на утриманні немає, володіє нерухомим майном в Канаді, відтак, він може сплачувати аліменти в розмірі 9 160 грн., що становить 1/4 частку мінімальної оплати праці в Канаді, що, на її думку, є достатнім для забезпечення належного гармонійного розвитку дитини. Вказує, що дитина потребує періодичних занять ортопедичними вправами, яке здійснюється в спеціалізованих кабінетах чи клініках для підтримання зору за рекомендацією лікаря, належного харчування, а також літнього оздоровлення на морі. Звертає увагу, що не має можливості працювати, оскільки вдруге одружилася та народила доньку, за якою здійснює догляд. З наведених підстав просить збільшити розмір аліментів та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 9 160 грн. щомісяця, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 23 червня 2021 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 4500 грн. щомісячно, але не менше прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня звернення позивача до суду, тобто з 16 липня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
В решті вимог відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Апелянт стверджує, що підставою для зміни раніше встановленого розміру аліментів може бути зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я позивача або відповідача, а також в інших випадках, передбачених законом, однак в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність обставин, що можуть бути підставою для зміни розміру аліментів. Зазначає, що зміна сімейного стану позивача, а саме, народження дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, оскільки не підтверджено погіршення її майнового стану. Вказує, що судом першої інстанції безпідставно встановлено покращення майнового стану відповідача, оскільки така обставина не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Вважає, що визначений судом розмір аліментів значно перевищує встановлений законом мінімальний гарантований та мінімальний рекомендований мінімальний розмір аліментів, при цьому не враховано наявність можливості у відповідача, який не має систематичного доходу, сплачувати аліменти в такому розмірі. Наголошує, що відповідач щомісячно добровільно сплачує аліменти на утримання сина в розмірі, що значно перевищує встановлений законом мінімальний гарантований розмір аліментів, систематично оплачує його навчання, несе витрати по підготовці сина до навчального року в школі, купує одяг, взуття, оплачує витрати на організацію святкувань днів народжень. Звертає увагу, що на утриманні відповідача знаходяться непрацездатні батьки, які потребують лікування. На думку апелянта, суд першої інстанції переклав обов'язок позивача доводити обставини, на які вона покликається як на підстави для збільшення розміру аліментів, на відповідача. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року про відкриття апеляційного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вирішено розглядати без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розгляд апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 призначено на 17 год. 00 хв. 08 листопада 2021 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
29 вересня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи, мотивуючи його винятковим значенням розгляду справи для відповідача та необхідністю дослідження значної кількості доказів на підтвердження добровільної сплати аліментів.
Враховуючи, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, явка в суд апеляційної інстанції не є обов'язковою, сторони можуть викладати свої доводи та аргументи на підтримання своєї позиції в апеляційній скарзі, поясненнях, відзивах на апеляційну скаргу, думка сторін щодо можливості розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження враховується судом, однак не є обов'язковою для суду при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст постанови складено 18 листопада 2021 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 08 листопада 2021 року, датою ухвалення постанови є саме 18 листопада 2021 року.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5 , суд першої інстанції виходив з того, що визначений судом розмір аліментів, які стягуються з відповідача, не здатний забезпечити мінімальні потреби дитини та сприяти її повноцінному розвитку, відтак наявні підстави для збільшення розміру аліментів до 4500 грн. щомісячно, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789Х11 від 27.02.1991 р. та набула чинності для України 27.09.1991 р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які платник аліментів зобов'язаний сплачувати щомісячно з метою матеріального утримання дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Статтею 141 СК України передбачено рівність прав та обов'язків щодо дитини.
Частини 1-3 ст. 181 СК України передбачають, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якими проживає дитина.
Стаття 184 СК України передбачає, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності володіння та /або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у том числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платник аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. №3 «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства, стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
СК України передбачає можливість для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, а ст. 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів. У свою чергу, особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2012 року.
За час перебування у шлюбі у них народився син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 05 липня 2012 року, повторно виданим Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції (а.с. 6).
Довідкою про склад сім'ї і прописки № 3942 від 16 листопада 2017 року, виданою ЛКП «Навколо базару», підтверджується, що неповнолітній ОСОБА_4 проживає разом з матір'ю, ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 07 червня 2012 року вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 06.04.2012 року і до досягнення дитиною повноліття.
Свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 від 30 серпня 2019 року, виданим Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області підтверджується, що ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , після реєстрації шлюбу її прізвище - ОСОБА_8 .
Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог та обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 покликається на те, що відсутні підстави, передбачені статтею 192 СК України для збільшення розміру аліментів, оскільки відсутні докази, які б підтверджували зміну майнового стану сторін, а збільшення розміру прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку не може бути підставою для перегляду розміру аліментів, які стягуються за рішенням суду.
Обгрунтовуючи позовні вимоги про збільшення розміру аліментів, ОСОБА_5 покликається на те, що визначений судом розмір аліментів є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, зважаючи, в тому числі, і на те, що він є меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і окрім цього покликається на погіршення її матеріального стану, оскільки вона не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, заробітної плати не отримує, а відтак аліментів, які підлягають до сплати відповідачем в розмірі 500.00 грн., за відсутності у неї заробітної плати, частина з якої витрачалася нею на утримання сина, є недостатньо для матеріального утримання дитини сторін.
Наведене спростовує доводи апелянта про відсутність передбачених законом підстав для зміни розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 .
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували покликання апелянта на те, що на утриманні відповідача знаходяться непрацездатні батьки, і окрім цього матеріальне утримання батьків не може зменшувати обов'язок батька щодо достойного матеріального утримання дитини, оскільки інтереси дитини повинні переважати над будь - якими іншими інтересами, в тому числі і інтереси дитини на її матеріальне забезпечення.
Зважаючи на те, що аліменти - це платіж, спрямований саме на утримання дитини, який повинен бути достатнім для цього, разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання, яке є в обох із батьків, і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дитини в коштах у розмірі, необхідному для її життєдіяльності, збереження достойного рівня життя, який необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, її гармонійного розвитку, з врахуванням визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для дитини, її потреб, зважаючи на обов'язок обох батьків брати участь в матеріальному утриманні дитини, колегія суддів вважає, що збільшення розміру аліментів, які згідно з рішенням суду стягуються у розмірі 500.00 грн., забезпечить найбільш необхідні потреби дитини, належні умови її проживання та розвитку, і при цьому інтереси дитини сторін будуть захищеними, оскільки вона буде забезпечена матеріальним утриманням від батька, з яким не проживає, що гарантовано як нормами національного, так і нормами міжнародного законодавства, які наведено вище.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що збільшення розміру аліментів якнайкраще сприятиме захисту інтересів дитини на її матеріальне забезпечення та забезпечить дитині належні умови для гармонійного фізичного та духовного розвитку, оскільки аліменти в розмірі 500.00 грн. не забезпечують навіть мінімальних потреб дитини.
Разом з тим, враховуючи принцип справедливості та розумності, обов'язок обох батьків брати участь в матеріальному утриманні своїх дітей, колегія суддів вважає, що розмір аліментів на сина сторін, ОСОБА_4 , які стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07.06.2012 року в розмірі 500.00 грн., слід збільшити до 3000.00 грн.
При цьому, колегія суддів враховує, що відповідач, крім сплати аліментів, добровільно бере участь в утриманні дитини, що підтверджується, зокрема, наявними в матеріалах справи квитанціями про переказ коштів на рахунок ОСОБА_5 із зазначенням призначення платежу - аліменти на утримання ОСОБА_4 , перерахування коштів на оплату навчання, на інші потреби дитини, однак це не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки стягнення аліментів в розмірі 3000.00 грн. гарантуватиме забезпечення належного матеріального утримання дитини.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 червня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про збільшення розміру аліментів змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 червня 2012 року у справі №1319/4054/2012, та стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_5 , аліменти на сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, у розмірі 3000.00 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання судовим рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття».
В іншій частині рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 18.11.2021 року
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк