Справа № 454/3432/19 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л.Ю.
Провадження № 22-ц/811/1911/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
Категорія:70
08 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Івасюти М.В.
з участю: ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 07 травня 2021 року,-
у квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на неправомірність дій державного виконавця Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів).
В обґрунтування скарги покликається на те, що судовим наказом № 454/3432/19, виданим 24 грудня 2019 року Сокальським районним судом Львівської області, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 всіх видів доходу щомісячно на обох дітей. Постановою начальника Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) від 28 січня 2020 року відкрито виконавче провадження № 61083421 з виконання вищезазначеного виконавчого документа. Постановою Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) від 25 березня 2021 року на нього накладено штраф на користь стягувача в розмірі 10 567.01 грн. у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, а саме, борг станом на 25 березня 2021 року становить 52 835.07 грн. Стверджує, що за його заявою начальником Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) проведено перерахунок заборгованості та встановлено заборгованість в розмірі 48 867.23 грн., однак він з такою сумою заборгованості не згідний та вважає, що вона не відповідає дійсності, оскільки за період з грудня 2019 року по вересень 2020 року ним сплачено аліментів на загальну суму 33 910 грн. Зазначає, що спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом. З наведених підстав просить визнати дії державного виконавця Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) Головко А.М. щодо здійснення розрахунків заборгованості з аліментів з 01 грудня 2019 року по 31 березня 2021 року в межах виконавчого провадження № 61083421 неправомірними; зобов'язати державного виконавця Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) Головко А.М. здійснити повторний розрахунок заборгованості по аліментах з 01 грудня 2019 року до 31 березня 2021 року в межах виконавчого провадження № 61083421.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 07 травня 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано дії державного виконавця Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) Головко А.М. щодо здійснення розрахунків заборгованості з аліментів від 01 грудня 2019 року по 31 березня 2021 року в межах виконавчого провадження № 61083421 неправомірними.
Зобов'язано державного виконавця Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) Головко А.М. здійснити повторне проведення розрахунку заборгованості з аліментів від 01 грудня 2019 року по 31 березня 2021 року в межах виконавчого провадження № 61083421.
Ухвалу суду оскаржив Сокальський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів), в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апелянт стверджує, що розрахунок заборгованості проведено відповідно до ч. 2 ст. 185 СК України, оскільки заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Зазначає, що розписки про отримання коштів, написані ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які долучено боржником до матеріалів виконавчого провадження, не можуть братися до уваги при розрахунку заборгованості по аліментах, оскільки вони не є стягувачами у даному виконавчому провадженні. Вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що державний виконавець при розрахунку заборгованості не взяв до уваги довідку про доходи боржника, не відповідають дійсності, оскільки на підставі цієї довідки 12 квітня 2021 року проведено перерахунок заборгованості по аліментах. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Постановляючи ухвалу про задоволення скарги, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець Сокальського районного відділу ДВС ЗМУМЮ (м.Львів) Головко А.М. під час здійснення розрахунків заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів з 01.12.2019 року до 31.03.2021 року, проведеного в межах виконавчого провадження № 61083421, вчинив дії з надмірним формалізмом, оскільки не врахував при обчисленні заборгованості по сплаті аліментів розписки від неповнолітніх дітей боржника про отримання ними коштів на їх утримання.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
Згідно зі ст. 55, ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Стаття 447 ЦПК України передбачає, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною 1 статті 449 ЦПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Відповідно до частини 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні в державного виконавця Сокальського районного відділу ДВС ЗМУМЮ (м. Львів) Головко А.М. перебуває виконавче провадження №61083421 з виконання судового наказу №454/3432/19, виданого 24.12.2019р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/3 всіх видів доходу боржника щомісячно, на обох дітей.
25.03.2021р. державним виконавцем Сокальського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів) проведено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, згідно якого сума боргу становить 52 835,07грн.
Розрахунок заборгованості проведено відповідно до ч.2 ст. 195 Сімейного Кодексу України, згідно якої заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Не погоджуючись з даним розрахунком, ОСОБА_1 звернуся із заявою до державного виконавця Сокальського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Львів) Головко А.М. про проведення перерахунку заборгованості по сплаті аліментів. Просив надати розрахунок заборгованості по стягненню аліментів по ВП №61083421 станом на 01.04.2021 р. До заяви долучив копію довідки про заробітну плату боржника та копії розписок дітей боржника про отримання аліментів на загальну суму 33910 грн.
12.04.2021р. державним виконавцем Сокальського районного відділу ДВС ЗМУМЮ (м.Львів) проведено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, згідно якого, станом на 01.04.2021 р. така заборгованість становить 48867,23грн. При цьому державним виконавцем враховано довідку до доходи ОСОБА_1 за період з вересня 2020 року по лютий 2021 року. Щодо долучених до заяви розписок про отримання коштів в якості аліментів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , то такі державним виконавцем не були враховані, оскільки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не є стягувачами у даному виконавчому провадженні.
Не погоджуючись з даним розрахунок, боржник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця. В обґрунтування скарги покликався на те, що державний виконавець не врахував, що ним були сплачені аліменти на загальну суму 33910 грн., в підтвердження чого долучив копії розписок дітей про отримання ними коштів.
Відповідно до ч.3, ч.4 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця
Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, визначено, що виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених ч.4 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому ст.195 СК України.
Зі змісту ч. 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов'язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами, у тому числі й з урахуванням платежів, які підтверджуються копіями квитанцій, і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
У частині третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень пункту 3 Розділу ХVІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року, у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження.
З огляду на викладене, враховуючи, що боржником не було надано копії квитанцій про сплату аліментів та розписок стягувача про сплату аліментів, у державного виконавця не було законних підстав враховувати за п.4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, розписки дітей боржника, здійснюючи розрахунок заборгованості по сплаті аліментів станом на квітень 2021 року, які не є стягувачами у виконавчому провадженні, є неповнолітніми.
Тому вчиняючи оскаржувані дії державний виконавець Головко А.М. діяв відповідно до закону, в межах наданих йому повноважень, зокрема, державний виконавець при проведенні розрахунку заборгованості за аліментами при обчисленні такої заборгованості правомірно виходив із розміру середньомісячної заробітної плати працівника у даній місцевості, за виключенням місяців, коли боржник офіційно був працевлаштований та надав довідку про доходи.
Долучені скаржником копії розписок про отримані аліменти ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на загальну суму 33 910 грн. не свідчать про неправомірність дій державного виконавця при складенні розрахунку, оскільки ні ОСОБА_10 , ні ОСОБА_11 не є стягувачами за виконавчим документом, проте це не перешкоджає врахуванню цих платежів державним виконавцем за умови визнання чи надання розписки (розписок) безпосередньо стягувачем.
З АСВП:61083421, відкритого на виконання судового наказу №454/3432/19 від 24.12.2019 року вбачається, що сторонами даного виконавчого провадження є: боржник - ОСОБА_1 , стягувачем є ОСОБА_3 .
Відповідно до роз'яснень п.17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.
Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 450 ЦПК України, за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, дія чи бездіяльність якої оскаржується.
До участі у справі як заінтересовані особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.
Як вбачається із матеріалів справи, стягувачем за виконавчим документом у справі є ОСОБА_3 , яка не була залучена до участі у справі, як заінтересована особа у розгляді скарги, в судове засідання не викликалась, тоді як оскаржуване судове рішення стосується її прав та інтересів як стягувача у виконавчому провадженні про стягнення на її користь коштів на утримання неповнолітніх дітей.
Відповідно до приписів ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З огляду на те, що оскаржувані заявником дії державного виконавця Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) вчинені у ВП №61083421 у відповідності до вимог чинного законодавства, в межах повноважень державного виконавця, такі не порушують прав заявника, враховуючи те, що стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_3 не була залучена до участі у розгляді справи, як заінтересована особа, прав та обов'язків якої стосується розгляд даної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 452 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги, то сплачений судовий збір апелянтом в розмірі 2270 грн., підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління (м. Львів).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) - задовольнити.
Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 07 травня 2021 року - скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) 2270 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 18 листопада 2021 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк