Справа № 461/10159/20 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.
Провадження № 22-ц/811/1865/21 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
04 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,
за участі секретаря: Савчук Г.В.,
з участю ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , представника Львівського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» - Мірошнікова П.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Львівського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», Акціонерного товариства «Банк Форвард», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни про захист прав споживача,-
У грудні 2020 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся з позовом до Львівського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», Акціонерного товариства «Банк Форвард», приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №4080 від 05 вересня 2020 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокії Юріївни;
визнати незаконною, протиправною та такою, що порушує права споживача ОСОБА_1 відмову Львівського міського управління ПАТ «Державний ощадний банк України» у видачі ОСОБА_1 з її соціального рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ «Державний ощадний банк України» коштів соціальної допомоги на дітей та по безробіттю;
визнати недійсним кредитний договір №200228556 від 17 січня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Банк Форвард»;
визнати незаконними, протиправними, такими, що порушують права споживача ОСОБА_1 дії АТ «Банк Форвард» щодо примусового стягнення заборгованості згідно кредитного договору №200228556 від 17 січня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Банк Форвард»;
визнати незаконними, неправомірними, такими, що порушують права споживача ОСОБА_1 дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни та зобов'язати її скасувати постанови №63129592 від 24 вересня 2020 року про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника;
стягнути солідарно з Акціонерного товариства «Банк Форвард» та приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Павелків Тетяни Леонідівни на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 10 000 грн щомісячно до вступу рішення в законну силу та моральну шкоду в розмірі 150 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що 07 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Банк Форвард» у м. Львові було укладено Кредитний договір №200228556.
Вважав, що АТ «Банк Форвард», всупереч умовам Кредитного договору №200228556 від 07 листопада 2019 року, безпідставно отримав виконавчий напис та розпочав примусове стягнення боргу.
12 жовтня 2020 року від працівників ЛОУ ПАТ «Державний ощадний банк України» позивач дізналась, що її соціальний рахунок у цьому банку заблоковано, тому щомісячно з жовтня 2020 року позивач не може отримати соціальну допомогу на трьох дітей та по безробіттю в орієнтованому розмірі 10 тисяч грн. в місяць.
24 листопада 2020 року адвокатом Магарським М.З. отримано відповідь на адвокатський запит від 06 листопада 2020 року від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни за № Б/Н від 20 листопада 2020 року, з якої вбачається, що здійснюється виконавче провадження №63129592 для виконання виконавчого напису №4080 від 05 вересня 2020 року, виданого приватним нотаріусом КМНО Буждиганчук Є.Ю. про стягнення з позивача на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 26 811, 45 грн.
Заявник вважав, що в межах даного виконавчого провадження накладено арешт на її соціальний банківський рахунок, що призначається для отримання коштів, які є необхідною для прожиття соціальною допомогою. У зв'язку з цим, просив позов задовольнити.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі зазначає, що Львівське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» не є підприємством, установою, організацією, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, що здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, о тому не має права видавати наявні на її рахунку кошти, які є необхідною для прожиття соціальною допомогою.
Стверджує, що визнавши її кошти вкладом, суд першої інстанції та Банк порушили її права як споживача, оскільки вона не укладала договору вкладу, на момент відкриття рахунку вона не знала, що банк буде вважати ці кошти вкладом.
Посилається на те, що АТ «Банк Форвард» без надання розрахунків та інформації про кредит, всупереч умовам кредитного договору, безпідставно отримав виконавчий напис та розпочав примусове стягнення неіснуючого боргу.
Зазначає, що належним чином не встановивши наявність чи відсутність заборгованості станом на 05 вересня 2020 року, суд першої інстанції необґрунтовано та безпідставно відмовив позивачу у визнанні виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Вважає, що враховуючи відсутність заборгованості, відсутність безспірності, спір про дійсність та порушення умов договору, виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, а висновку суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Звертає увагу на те, що виконавче провадження відкрите з порушенням закону, оскільки боржник проживає у м. Ходорів Львівської області.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення представника Львівського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» - Мірошнікова П. на заперечення її вимог, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що для вчинення виконавчого напису нотаріусом AT «Банк Форвард» подано, а нотаріусом отримано повний пакет документів передбачений чинним в Україні законодавством та підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відсутні.
Однак колегія суддів не погоджується таким з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №4080, яким запропоновано стягнути на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованість, що виникла по кредитному договору № 200228556 від 07.11.2019 p., боржником за яким є ОСОБА_1 .
У оспорюваному виконавчому написі зазначено, що строк платежу по кредитному договору настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 12 квітня 2020 року по 12 травня 2020 року. Загальна сума заборгованості становить 25 961,45 грн.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Приватним нотаріусом КМНО Буждигачук Є.Ю. на виконання вимог ухвали Галицького районного суду м. Львова від 18 грудня 2020 року надано копію виконавчого напису від 05 вересня 2020 року та копії документів, на підставі яких було видано виконавчий напис.
З наданих документів встановлено, що серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а наданий нотаріусу кредитний договір від 07 листопада 2019 року не посвідчений нотаріально, отже не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Таким чином, враховуючи те, що укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 4080 від 05 вересня 2020 року приватного нотаріуса КМНО Буждигачук Євдокії Юрієвни щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» 26 811 гривень 45 копійок, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню є підставою для подальшого скасування постанов приватного виконавця Павелків Т.Л. у ВП №63129592 від 24 вересня 2020 року про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника.
Щодо визнання недійсним вказаного кредитного договору, колегія суддів зазначає наступне.
Судом встановлено, що 07 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Банк Форвард» у м. Львові було укладено Кредитний договір №200228556, згідно якого позивач отримала кредит у розмірі 23526,00 грн. строком з 07 листопада 2019 року по 07 листопада 2022 року без комісій, ставка 0,01% річних.
Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Крім того, згідно зі ст.203 ЦК України умовою чинності правочину є також його вчинення у формі, встановленій законом.
Згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини.
Судом встановлено, що 07 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Банку із підписаною нею заявою № 200228556, яка в п.1 містить пропозицію (оферту) про укладення кредитного договору.
Банк 07 листопада 2019 року акцептував (прийняв) пропозицію (оферту), викладену в заяві клієнта, і уклав з клієнтом Кредитний договір №200228556, шляхом здійснення дій, які відповідно до п.4.1. заяви вважаються акцептом оферти клієнта, а саме, відкрив клієнту поточний рахунок № НОМЕР_2 та зарахував на нього кредит в сумі 23 528.00 грн.
Колегія суддів доходить висновку, що між Позивачем і Відповідачем було узгоджено всі істотні умови, необхідні для договорів даного виду, а відповідно відсутні будь-які правові підстави для визнання кредитного договору недійсним в цілому чи його частин.
Позивачем не доведено ході судового розгляду наявність підстав для визнання вищезазначеного кредитного договору недійсним.
Таким чином, колегія суддів вважає, що правочин, що оспорюється позивачем, повністю відповідає вимогам законодавства, складений з урахуванням вимог закону щодо його форми і змісту, а отже відсутні підстави для визнання його недійсним.
Щодо вимоги ОСОБА_3 до Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» про визнання незаконною, протиправною, такою що порушує права споживача ОСОБА_3 відмову Львівського обласного управління AT «Ощадбанк» у видачі ОСОБА_3 з рахунку № НОМЕР_1 , колегія суддів зазначає, що зобов'язаний виключно та безальтернативно виконати відповідне рішення як про накладення арешту на грошові кошти, так і про зняття арешту з грошових коштів боржника, і не наділений правом самостійно приймати відповідні рішення.
Враховуючи те, що арештований, на той час, рахунок не є рахунком зі спеціальним режимом використання, оскільки не відповідає визначеним законодавством ознакам такого рахунку, то банком було обґрунтовано прийнято до виконання постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника.
Щодо відшкодування шкоди колегія суддів керується тим, що відповідно до ст.23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд повинен зокрема з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, а отже згадані обставини підлягають доведенню позивачем.
Таким чином, сам по собі факт порушення права, за відсутності доведеної наявності вищезазначених втрат немайнового характеру, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, а її наявність відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу, закріплених у ст. 10, 57 - 60 Цивільного процесуального кодексу України (сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог), підлягає доведенню особою, що порушує питання про її відшкодування, на загальних підставах.
Позивач не надала суду жодних доказів, що підтверджували б вину відповідачів у заподіянні їй моральної шкоди/страждань, внаслідок порушення її прав та не надала розрахунки витребуваної нею суми стягнення.
Відтак, позивачем не обґрунтовано наявності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких вона зазнала, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями відповідачів, відповідно до яких заподіяно шкоду, яку саме заподіяно шкоду та в чому вона полягає.
Водночас позивачем не надано жодних доказів заподіяння їй моральних страждань протиправною поведінкою відповідачів по справі, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій відповідачів.
Таким чином, у задоволенні позовної вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід відмовити.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За наведених обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 4080 від 05 вересня 2020 року приватного нотаріуса КМНО Буждигачук Євдокії Юрієвни щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» 26 811 гривень 45 копійок.
В решті вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 18 листопада 2021 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.