Справа № 604/125/21
Провадження № 2/604/194/21
19 листопада 2021 року сел. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі
головуючої - судді Сидорак Г.Б.,
за участю секретаря судового засідання - Ілик Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Тернопіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія - «Авангард», ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Збаразька міська громада Тернопільської області, про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права користування земельною ділянкою, -
Представник позивача ТОВ «Мрія Фармінг Тернопіль» - адвокат Берегуляк О.В. звернулася в суд із позовною заявою до ТОВ «Компанія - «Авангард», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) площею 2,3674 га за кадастровим № 6124682000:01:001:0421, укладеного 24.09.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія-«Авангард» та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 47594076 від 03.07.2019 року, прийнятого державним реєстратором Білобожницької сільської ради Нижчелуб'янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області Миколайчуком О.М., на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), укладеного 24.09.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія-«Авангард», покликаючись на наступне. 01.09.2011 р. між ТОВ «Новагріс», правонаступником якого є - ТОВ «Мрія Фармінг Тернопіль» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Жеребківської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, площею 2,37 га, кадастровий номер 6124682000:01:001:0421, який у порядку визначеному законодавством зареєстрований Управлінням Держкомзему у Підволочиському районі, про що свідчить відповідний запис на договорі. Згідно з договором оренди землі та актом приймання передачі, орендодавцем передано, а орендарем (позивачем) прийнято у строкове платне користування вказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Таке право оренди є дійсним (чинним) та триває протягом строку дії договору, зазначеному у п. 8. Договору оренди, тобто 10 років з моменту реєстрації - до 21.12.2021 року. Разом з тим, незважаючи на діючий договір оренди землі, укладений з ТОВ «Новагріс», ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія-«Авангард» 24.09.2018 року уклали договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) тієї ж земельної ділянки. Нижчелуб'янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області проведено державну реєстрацію права користування цієї ж земельної ділянки за ТОВ «Компанія-«Авангард», про що свідчить рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47594076 від 03.07.2019 року, прийняте на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договору емфітевзису) кадастровий № 6124682000:01:001:0421, укладеного 24.09.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія-«Авангард». Внаслідок укладення оскаржуваного договору ТОВ «Компанія-«Авангард» отримало право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, що є перешкодою для позивача у реалізації права користування щодо тієї самої земельної ділянки. Позивач вважає, що договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), укладений 24.09.2018р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія-«Авангард» слід визнати недійсним, оскільки такий договір оренди землі не відповідає вимогам чинного законодавства, адже укладений до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі, а спірна земельна ділянка на момент укладення договору знаходилася в законному користуванні позивача. Обгрунтовуючи свою позицію, представник позивача покликається на пункти 8, 40, 43 Договору оренди земельної ділянки від 01.09.2011 року, статті 13, 16, 203, 215, 631, 640 ЦК України, статті 4, 5, 19 ЦПК України, статті 116, 124, 125, 126, 152 ЗК України, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закон України «Про оренду землі», а також постанови: ВПВС від 10.04.2019 року у справі № 587/2135/16-ц, ВПВС від 01.04.2020 року у справі № 610/1030/18, ВСУ від 23.11.2016 року у справі № 6-2540цс16, ВПВС від 11.09.2018 року у справі № 909/968/161, ВПВС від 21 та 28 листопада 2018 року (справи № 530/212/17 та № 823/1508/16 відповідно), від 05.12.2018 року (справа № 815/2072/17), від 20.03.2019 року (справа №587/2110/16-ц), ВС від 20.08.2020 року у справі № 916/2464/19, Постанову Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». На підставі наведеного, адвокат Берегуляк О.В. просить суд визнати недійсним зазначений вище договір про право користування земельною ділянкою, укладений між 24.09.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія-«Авангард» та скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права користування земельною ділянкою на підставі цього договору, а також стягнути на користь позивача понесені судові витрати.
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 05.03.2021 року відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16.07.2021 року закрито підготовче провадження у цій справі та справу призначено до судового розгляду, замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Нижчелуб'янську сільську раду Збаразького району Тернопільської області, на її правонаступника - Збаразьку міську громаду Тернопільської області.
12.04.2021 року на адресу суду від відповідачів надійшли відзиви, в яких вони зазначають, що договір користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 24.09.2018 року не суперечить положенням законодавства України, позивач не довів, що відповідач 1 будь-яким чином порушив його права, відсутні будь-які підстави для визнання договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 24.09.2018 року недійсним. В обґрунтування покликаються на те, що від початку дії Договору оренди землі від 01.09.2011 року позивач безперешкодно використовує земельну ділянку з кадастровим номером: 6124682000:01:001:0421. 24 вересня 2018 року між ТОВ «Компанія-«Авангард» та ОСОБА_1 укладено Договір користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб строком на 15 років. Окрім того, п. 6.3. Договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 24.09.2018 року також визначено, що земельна ділянка буде вважатися переданою відповідачу 1 після обов'язкового настання дати, обумовленої договором - 21 червня 2021 року та підписання Акту приймання-передачі земельної ділянки. Відповідачі вказують, що без настання двох зазначених обставин земельна ділянка з кадастровим номером 6124682000:01:001:0421 не є такою, що передана в користування ТОВ «Компанія-«Авангард». Також покликаються на п. 13.2. та п. 8.4. Договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. В задоволенні позову просять відмовити на підставі ст.ст. 3, 6, 15, 627, 407, 408 ЦК України, ст. 4 ЦПК України, ст. 102-1 ЗК України, правових позицій ВС: у справі № 693/45/18 від 03 березня 2021 року, № 527/1265/17 від 11 червня 2020 року. № 596/884/15-ц від 04.07.2018 року. Зазначають, що позивач продовжує користуватися земельною ділянкою. ТОВ «Компанія-«Авангард» не оспорює та визнає за позивачем право оренди, яке виникло на підставі Договору оренди від 01.09.2011 року, і діятиме до 21.12.2021 року. Відповідачі не вчиняли і не мають наміру вчиняти жодних дій, які б могли перешкодити позивачу у реалізації його права володіти та користуватися земельною ділянкою відповідно до умов Договору оренди землі від 01.09.2011 року до закінчення строку його дії. Враховуючи наведене, вважають, що відсутні підстави стверджувати, що Договором користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 24.09.2018 року порушуються будь-які права позивача, адже він продовжує володіти та користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 6124682000:01:001:0421. Крім того, відповідачі зазначають, що відсутні підстави для визнання Договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 24.09.2018 року недійсним з огляду на положення ст.ст. 16, 116, 203, 215 ЦК України, а, позивач зазначивши, що зміст Договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 24.09.2018 року суперечить нормам чинного законодавства, фактично не вказує жодних правових норм, які б зазначений договір порушив чи міг порушити. Тому, враховуючи наведені норми законодавства та судової практики, однією із обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача, факт порушення прав та інтересів позивача не знайшов свого підтвердження, що свідчить про безпідставність позовних вимог та відсутність підстав для задоволення вимоги про визнання правочину недійсним. Також вказують на відсутність підстав для застосування зазначених у позові правових позицій, висловлених Великою Палатою Верховного Суду.
16.04.2021 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідачів 1 та 2, в яких адвокат зазначає, що посилання відповідача 1 щодо укладення оспорюваного договору емфітевзису на майбутній період вважають недоречними, оскільки речове право згідно такого договору зареєстроване 03.07.2019р. під час дії права оренди землі позивача, що в свою чергу також унеможливлює відображення у реєстрі речового права позивача - права оренди землі. Покликається на те, що договір про встановлення емфітевзису є консенсуальним, оскільки для виникнення емфітевтичного права законодавчо не вимагається передачі земельної ділянки. За таких обставин та враховуючи наявність державної реєстрації оспорюваного права емфітевзису, посилання відповідача 1 на нібито не підписання Акту приймання-передачі земельної ділянки, не заслуговують на увагу. Одна й та ж сама земельна ділянка не може одночасно орендуватися чи використовуватися на праві емфітевзису різними юридичними особами (орендарями, землекористувачами). Укладення наступного правочину щодо користування земельною ділянкою можливе лише після припинення дії попереднього правочину. Як зазначає адвокат, позивач вважає очевидними наявність достатніх правових підстав для визнання недійсним спірного договору емфітевзису, оскільки його укладено, і відповідне право емфітевзису зареєстровано за відповідачем ТОВ «Компанія-«Авангард», протягом строку дії раніше укладеного між позивачем та відповідачем 2 договору оренди землі від 01.09.2011 року, зареєстрованого 21.12.2011 року, щодо однієї й тієї ж земельної ділянки за кадастровим номером 6124682000:01:001:0421. Також звертають увагу, що відповідачем 2 при укладенні оспорюваного договору емфітевзису, під час дії раніше укладеного договору оренди, також порушено основні засади цивільного законодавства, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України). Позовні вимоги просить задовільнити в повному обсязі.
05.05.2021 року на адресу суду від представника відповідача 1 - адвоката Хацкевича Р.М. надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що сторони можуть передбачити в договорі будь-які умови, які не суперечать положеннями чинного законодавства України, в тому числі і в частині визначення строку протягом якого діятимуть взаємні права та обов'язки. Визначення строку дії договору емфітевзису на майбутні періоди - не суперечать положенням законодавства України (позиція ВС у справі за № 693/26/18 від 26.02.2020 року). Сторона відповідача 1 наголошує на тому, що відповідно до умов Договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 24 вересня 2018 року, земельна ділянка з кадастровим номером 6124682000:01:001:0421 буде передана у користування ТОВ «Компанія-«Авангард» не раніше 22 грудня 2021 року і в будь-якому випадку не раніше підписання Акту приймання-передачі земельної ділянки, отже, земельна ділянка не є переданою в користування ТОВ «Компанія-«Авангард», а перебуває в користуванні ТОВ «Мрія Фармінг Тернопіль», що свідчить про відсутність порушення прав позивача. Вважає, що позивач не довів як наявність підстав для оспорювання правочину, так і того, що його суб'єктивне право чи інтерес порушене. Відтак, у випадку недоведеності факту порушення прав позивача - відповідні позовні вимоги не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Берегуляк О.В. позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив, та просила задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача - адвокат Хацкевич Р.М. проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, та просив відмовити в задоволенні позову.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій просить справу розглянути без його участі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 01.09.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новагріс», правонаступником якого є - ТОВ «Мрія Фармінг Тернопіль» (ТОВ «Новагріс» (код ЄДРПОУ 33579459) згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, припинено в результаті реорганізації шляхом приєднання до ТОВ «Мрія Фармінг Тернопіль» (код ЄДРПОУ 39980960) (надалі - Орендар) та ОСОБА_1 (надалі - Орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір оренди), розташованої на території Жеребківської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області, площею 2,37 га, кадастровий №6124682000:01:001:0421.
Відповідно до довідки №32-19-0.32-28/112- 21, виданої 10.02.2021 року Відділом у Підволочиському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, зазначений вище договір оренди зареєстрований 21.12.2011 року за реєстраційним №612468204003317 строком на 10 років.
Згідно з Договором оренди та актом приймання передачі, Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято у строкове платне користування зазначену земельну ділянку сільськогосподарського призначення.
Відповідно до п. 8 Договору, сторонами погоджено, що його укладено на 10 років та передбачено, що після закінчення строку Договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Згідно з п. 43 Договору, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
За змістом ч. 3 ст. 640 ЦК України (в редакції, станом на момент укладення договору оренди землі та дату його реєстрації) - договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 ЗК України (в редакції, станом на момент укладення договору оренди) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 125 ЗК України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ч. 2 ст. 126 ЗК України).
Чинна на час ухвалення рішення редакція частини другої статті 126 ЗК України передбачає, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV, з змінами і доповненнями (тут і надалі - в редакції Закону на час прийняття оскаржуваних рішень)) у ст. 2 дає визначення поняттю «державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
За приписами ч. 3 ст. 3 Закону №1952-IV права на нерухоме майно та їх обтяження, які виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої ним Законом, якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
Враховуючи зазначені вище норми законодавства, позивачу (як правонаступнику ТОВ «Новагріс») належить право оренди земельної ділянки згідно Договору, укладеного ТОВ «Новагріс» з власником земельної ділянки у 2011 році та зареєстрованого у встановленому на момент його укладення порядку. Таке право оренди є дійсним (чинним) та триває протягом строку дії договору - 10 років з моменту реєстрації - до 21.12.2021 року (п. 8. Договору оренди).
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
У пункті 40 Договору оренди сторонами узгоджено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
Судом встановлено, що станом на день ухвалення рішення договір оренди землі укладений із ТОВ «Новагріс», правонаступником якого є ТОВ «Мрія Фармінг Тернопіль», сторонами у передбачений законом спосіб не розривався.
Позивач в підтвердження використання земельної ділянки за цільовим призначенням (для товарного сільськогосподарського виробництва) та належного виконання взятих на себе договірних зобов'язань надав суду докази сплати орендної плати за 2018, 2019 та 2020 роки.
Разом з тим, незважаючи на діючий договір оренди землі, укладений з ТОВ «Новагріс», ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія- «Авангард» 24.09.2018 року уклали договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) тієї ж земельної ділянки, про що свідчить інформаційна довідка №241598530 від 25.01.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Державним реєстратором Нижчелуб'янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області проведено державну реєстрацію права користування цієї ж земельної ділянки за ТОВ «Компанія-«Авангард», про що свідчить рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47594076 від 03.07.2019 року, прийняте на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договору емфітевзису) кадастровий №6124682000:01:001:0421, укладеного 24.09.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія-«Авангард».
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» - орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій які б перешкоджали орендареві користуватись орендованою земельною ділянкою.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Положеннями ст. 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.
Частиною першою ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Судом встановлено, що договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), укладений 24.09.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія-«Авангард» укладений до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі, а спірна земельна ділянка на момент укладення договору знаходилася в законному користуванні позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 102-1 ЗК України, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.
Згідно з ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Державній реєстрації прав підлягає право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (абз. 3 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Суд звертає увагу, що як і право оренди землі, так і право емфітевзису, будучи самостійними правовими інститутами, виникають на підставі договору. При цьому, зі змісту ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речовими права на нерухоме майно, похідними від права власності, що підлягають державній реєстрації є як право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), так і право оренди земельної ділянки, що в свою чергу унеможливлює одночасне існування таких речових прав на одну і ту ж земельну ділянку.
Договір про встановлення емфітевзису є консенсуальним, оскільки для виникнення емфітевтичного права законодавчо не вимагається передачі земельної ділянки.
Суд критично оцінює покликання відповідача 1 щодо укладення оспорюваного договору емфітевзису на майбутній період, так як речове право згідно такого договору зареєстроване 03.07.2019 року, тобто під час дії права оренди землі позивача, що в свою чергу також унеможливлює відображення у реєстрі речового права позивача - права оренди землі.
А тому, з врахуванням положень наведеного законодавства, договір емфітевзису, укладений 24.09.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія-«Авангард» слід визнати недійсним.
Щодо вимоги про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), то суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що Державним реєстратором Нижчелуб'янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області Миколайчуком О.М. проведено державну реєстрацію права користування цієї ж земельної ділянки за ТОВ «Компанія-«Авангард», про що свідчить рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47594076 від 03.07.2019 року, прийняте на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договору емфітевзису) кадастровий №6124682000:01:001:0421, укладеного 24.09.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія-«Авангард».
Якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, що було чинним до 1 січня 2013 року, після настання цієї дати не зареєструвала її право в у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, а право останнього - зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020р. у справі № 610/1030/18).
У своїй постанові від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19 Верховний Суд зазначає, що у частині другій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній до 16.01.2020, яка діяла на час прийняття оскарженого рішення державного реєстратора) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.
Зокрема, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
Однак, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.
Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судом апеляційної інстанції оскарженої постанови у справі), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Окрім того, у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 229/4059/19 Верховний суд прийшов до висновку про те, що за наявності діючого договору оренди, орендодавець не мав права передавати спірну земельну ділянку в користування іншій особі. Одночасне існування державної реєстрації кількох прав користування (оренди) на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону № 1952-ІV, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до позбавлення позивача як орендаря права самостійно господарювати на землі, що є порушенням положень статті 95 ЗК України та частини першої статті 25 Закону України «Про оренду землі». Таким чином, оскільки умови Договору емфітевзису про передання у користування відповідачем земельної ділянки, право оренди на яку за позивачем не припинене у встановленому порядку, суперечать вимогам вищенаведених актів законодавства, то висновок судів про те, що оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених частиною першою статті 203, статтею 215 ЦК України, є правильним. Доводи касаційної скарги про те, що суди не зазначили, які саме права позивача як орендаря були порушенні оспорюваним правочином, не заслуговують на увагу, так як судами встановлено, що внаслідок укладення між відповідачами Договору емфітевзису було порушене право позивача на користування спірною земельною ділянкою, яке виникло та існує на підставі раніше вчиненого правочину.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій. якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Враховуючи висновки Верховного Суду та норми законодавства, а також оскільки судом визнано недійсним договір емфітевзису, укладений 24.09.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія-«Авангард», суд вважає, що вимоги позивача про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 47594076 від 03.07.2019 року, прийнятого державним реєстратором Нижчелуб'янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області Миколайчуком О.М. також є підставними та підлягають задоволенню.
Суд критично оцінює доводи відповідачів, викладені у відзивах на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив, так як такі спростовані позивачем у відповіді на відзив та заяві про врахування висновків Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права,бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1135,00 грн з кожного.
Керуючись ст.ст. 2-13, 19, 77-80, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 13, 16, 203, 215, 631, 640, 651 ЦК України, ст.ст. 102-1, 124, 125, 126, 152 ЗК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про оренду землі», суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Тернопіль» (юридична адреса: м. Хоростків, вул. Заводська, 1А, Гусятинський район, Тернопільська область) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія - «Авангард» (юридична адреса: сел. Великі Бірки, вул. Грушевського, 52, Тернопільський район, Тернопільська область), ОСОБА_1 (місце реєстрації: с. Жеребки, Підволочиський район, Тернопільська область), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Збаразька міська громада Тернопільської області (юридична адреса: 47302, Тернопільська область, м. Збараж, вул. Б.Хмельницького, 4), про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права користування земельною ділянкою - задовольнити.
Визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) площею 2,3674 га за кадастровим №6124682000:01:001:0421, укладений 24.09.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія- «Авангард».
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 47594076 від 03.07.2019 року, прийняте державним реєстратором Нижчелуб'янської сільської ради Збаразького району Тернопільської області Миколайчуком Олегом Миколайовичем, на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), укладеного 24.09.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія- «Авангард».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія - «Авангард» (юридична адреса: сел. Великі Бірки, вул. Грушевського, 52, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 30622473) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Тернопіль» (юридична адреса: м. Хоростків, вул. Заводська, 1А, Гусятинський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 39980960) судові витрати в розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: с. Жеребки, Підволочиський район, Тернопільська область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Тернопіль» (юридична адреса: м. Хоростків, вул. Заводська, 1А, Гусятинський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 39980960) судові витрати в розмірі 1135 (одна тисяча сто тридцять п'ять) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.Б. Сидорак