Справа № 314/1222/21
Провадження № 2/314/752/2021
25.10.2021 року м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області в складі судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А.В., розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №314/1222/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Вільнянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини,
ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , який мотивував тим, що з червня 2011 року до травня 2020 року він перебував у фактичних шлюбних відносинах з відповідачкою. Під час відносин у сторін народились діти, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Особисте життя у них не склалось, тому було прийнято рішення припинити відносини.
На підставі виконавчого листа №314/2894/20, виданого 03.09.2020 Вільнянським районним судом Запорізької області, з позивача на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі 2500,00 грн. На підставі виконавчого листа №314/2893/20, виданого 30.09.2020 Вільнянським районним судом Запорізької області, з позивача на користь відповідачки стягуються аліментина її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 1000,00 грн. щомісячно до досягнення трьохрічного віку дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак позивач зазначає, що нещодавно, відповідач повідомила йому, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , насправді не від нього та він не є біологічним батьком дитини. Відтак, у позивача виникли сумніви щодо батьківства відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі наведеного позивач просив, у разі встановлення, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є його сином, виключити відомості про нього, ОСОБА_1 , як батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із актового запису №249 про його народження.
Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, у якій зазначив, що вимоги підтримує повністю, позов просив задовольнити. Справу просив розглядати без участі позивача та його представника.
Відповідачка подала до суду заяву, якою просила в задоволені позову відмовити, справу розглядати без її участі.
Розглянувши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 , виданого Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 17.12.2019, актовий запис №249, у відомостях про батька зазначено ОСОБА_1 .
Згідно ч. 1 ст. 136 СК України, особа, яка записана батьком дитини, відповідно до ст.ст. 122, 124, 126 та 127 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього, як батька з актового запису про народження дитини. Оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № З «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», особа, яка записана батьком дитини, має право оспорювати своє батьківство, пред'являти позов про виключення запису про нього, як батька з актового про народження дитини. Відповідно до цієї ж постанови, при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів предметом доказування у справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд ухвалює рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.
Пунктом 9 вказаної постанови визначено, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення протии них.
Щодо предмету доказування у даній категорії справ, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто, при вирішенні спору про батьківство мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.
Підставою для висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи, що оцінюється судом в сукупності з іншими доказами у справі.
За клопотанням позивача було призначено молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої було доручено експертам Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
З експертного висновку №СЕ-19/108-21/7879-БД від 27.07.2021 Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, слідує, що ОСОБА_1 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_3 з ймовірністю 99,9999%.
Таким чином вказане свідчить про те, що біологічне батьківство ОСОБА_1 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , практично підтверджено.
При цьому Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт батьківства» (Калачова протии Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).
Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
За правилами ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, доводи позивача спростовано висновком експерта, інших обставин на підтвердження позовних вимог позивачем не наведено.
Аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що необхідною умовою задоволення вказаних позовних вимог, є відсутність підтвердження походження дитини від батька, тобто відсутність між ними кровного споріднення.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки батьківство ОСОБА_1 щодо малолітнього ОСОБА_3 підтверджено належними та допустимими доказами.
Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхіднозалишити за ним.
На підставі наведеного та на ст.ст. 122, 136, 134 СК України, керуючись ст.ст. 2-5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Вільнянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя Наталія Юріївна Мануйлова
25.10.2021