Справа № 308/8221/18
24 листопада 2021 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Бенца К.К.,
при секретарі Курбатова Д.Л.,
за участю
представника відповідача Марамигін П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У липні 2018 року представник позивача ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - Січкар Р.М. звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» правонаступником якого є позивач та ОСОБА_2 було укладено кредитні договори: № 014/0633/82/0079087 від 08 січня 2013 року та № 010/0633/82/0042051 від 02 квітня 2012 року.
Між АТ «Райффазен Банк Аваль» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Індустріальний Банк « було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого до АТ «КІБ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами № 014/0633/82/0079087 від 08 січня 2013 року та № 010/0633/82/0042051 від 02 квітня 2012 року.
25.04.2017 року між АТ "КІБ" та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір про відступлення права вимоги №20170425, за яким право вимоги по вищезазначеним Кредитним договорам було відступлене на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
На виконання умов договору про відступлення права вимоги №20170425, на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Однак, взяті на себе зобов'язання щодо погашення суми отриманих кредитів та відсотків за користування кредитними коштами, у розмірі та строки визначені кредитними договорами відповідачем не виконано. ОСОБА_2 порушувала терміни погашення суми кредиту і сплати відсотків за користування кредитами. Письмову вимогу ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору, відповідачем залишено без задоволення.
Позивач зазначає, що з моменту отримання права вимоги до відповідача , а саме з 25.04.2017 року позивачем не здійснювалося нарахування штрафних санкцій.
Враховуючи, що відповідач не виконала належним чином своїх зобов'язань за кредитними договорами, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість, яка перед позивачем по кредитному договору № 014/0633/82/0079087 від 08 січня 2013 року становить 28411,9 грн. (двадцять вісім тисяч чотириста одинадцять гривень 90 копійок), з яких: 11210,13 грн. (одинадцять тисяч двісті десять гривень 13 копійок) - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4147,54 грн. (чотири тисячі сто сорок сім гривень 54 копійок) - сума заборгованості за відсотками; 13054,23 грн. (тринадцять тисяч п'ятдесят чотири гривні 23 копійок) - сума заборгованості за пенею, та за кредитним договором № 010/0633/82/0042051 в розмірі 23594,11 грн. (двадцять три тисячі п'ятсот девяносто чотири гривні, 11 копійок), яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_2 .
В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Однак від нього на адресу надійшла заява в якій просить розглянути справу без його участі, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позові.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання у відповідності до ч.ч.6,7 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомляла, надіслала письмовий відзив до суду .
Подала до суду відзив, відповідно до якого проти задоволення позову заперечує, зокрема зазначає, що доданий до матеріалів справи договір про відступлення права вимоги № 20170425 від 25.04.2017 року укладений між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» є неповним, тобто суду надано 3 аркуші, із зазначенням розділів 1-4 та розділу 9. Договір відступлення права вимоги ПАТ «Райффайзен банк Аваль» - ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» взагалі позивачем не був наданий. Отже, законність вимог позивача не підтверджена. Також зазначила, що вона не отримувала повідомлення про факт відступлення прав вимоги за кредитними договорами. Окрім цього, зазначає, що подані позивачем розрахунки по заборгованості підписані представником позивача, а не завірені ним як представником позивача. Просила відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні та зазначив, що в матеріалах справи договор відступлення прав вимоги є неповним. Договір відступлення права вимоги ПАТ «Райффайзен банк Аваль» - ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» взагалі позивачем не був наданий, а відтак позивач не довів суду , що ним придбано право вимоги . Відсутні докази видачі кредитних коштів. На запитання судді чи заперечує факт отримання грошових коштів вказав, що не може відповісти на запитання, а вказав, що тільки зазначає, про відсутність доказів. Просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши вступне слово представника відповідача, вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.
Згідно ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Судом встановлено, що 08 січня 2013 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого був АТ "КІБ", а правонаступником якого є позивач та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг та послу у сфері страхування № 014/0633/82/0079087 , на підставі поданої відповідачем заяви - анкети для отримання готівкового кредиту від 08.01.2013 року, в якій міститься її підпис про ознайомлення з кредитними умовами. ( а.с. 18-19)
Відповідно до умов договору про надання банківських послуг та послу у сфері страхування № 014/0633/82/0079087 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надав ОСОБА_1 , а остання отримала суму кредиту у розмірі - 16193,90 гривень, з яких 15 300,00 нривень на споживчі цілі, а 893,90 гривень на сплату страхового платежу на користь страховика, строком на 72 місяців, зі сплатою 35,3% річних з кінцевим терміном повернення кредиту - 08.01.2019 року, з погашенням суми кредиту та процентів у терміни, відповідно до графіка повернення кредиту і сплати відсотків, що стверджується договором №014/0633/82/0079087 від 08.01.2013 року, копія якого приєднана до матеріалів справи. ( а.с. 4-14)
Судом встановлено, що 02 квітня 2012 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого був АТ "КІБ", а правонаступником якого є позивач та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг та послу у сфері страхування № 010/0633/82/0042051 , відповідно до умов якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надав ОСОБА_1 , а остання отримала суму кредиту у вигляді кредитного ліміту шляхом зарахування грошових коштів на КР у розмірі - 5000,00 гривень, строком на 24 місяці, зі сплатою 32,9% річних з кінцевим терміном повернення кредиту - 02.04.2014 року, з погашенням суми кредиту та процентів у терміни, відповідно до умов договору , що стверджується договором №010/0633/82/0042051 від 02.04.2012 року, копія якого приєднана до матеріалів справи. ( а.с. 27-30)
Судом встановлено, що 28.11.2013 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого був АТ "КІБ", а правонаступником якого є позивач та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору №010/0633/82/0042051 від 02.04.2012 року, відповідно до умов якої розмір поточного ліміту кредиту на дату початку кредитування складає 5000,00 гривень, строком на 48 місяців, зі сплатою 30 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту - 28.11.2017 року, з погашенням суми кредиту та сплати процентів у порядку та терміни, відповідно до умов додаткової угоди , що стверджується додатковою угодою до кредитного договору №010/0633/82/0042051 від 02.04.2012 року, копія якої приєднана до матеріалів справи. ( а.с. 32-38)
Як встановлено судом, 16.03.2012 року ОСОБА_1 подала заяву - анкету для отримання карткового кредиту “ Кредитна картка”, в якій міститься її підпис про ознайомлення з кредитними умовами. ( а.с. 41-43)
Як вбачається з кредитних договорів ОСОБА_1 отримала кошти від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на умовах строковості, зворотності, забезпеченості, платності. Сторони погодили всі істотні умови кредитного договору № 014/0633/82/0079087 від 08 січня 2013 року та № 010/0633/82/0042051 від 02 квітня 2012 року.
Отже, встановлено, що між сторонами діють цивільні правовідносини, засновані на договорі.
Як вбачається з матеріалів справи, укладені кредитні договора повністю відповідають вимогам ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідач був ознайомлений із орієнтовною сукупною вартістю кредиту з урахуванням процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту. Підпис позивача під вказаними документами свідчить про те, що позичальник, як споживач фінансових послуг, був належним чином проінформований про всі детальні умови кредитного договору та його сукупну вартість із указівкою усіх обов'язкових умов, а відтак позивачем під час укладення із відповідачем кредитного договору були дотримані всі норми Закону України «Про захист прав споживачів».
Судом встановлено, що 25.04.2017 року між ПАТ «Райффазен Банк Аваль» та Публічним акціонерним товариством “Комерційний Індустріальний Банк” було укладено договір відступлення права вимоги № 114/33, відповідно до умов якого до АТ «КІБ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами № 014/0633/82/0079087 від 08 січня 2013 року та № 010/0633/82/0042051 від 02 квітня 2012 року, копія договору та реєстр боржників наявні в матеріалах справи.
Судом встановлено, що 25.04.2017 року між ПАТ "КІБ" та ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір про відступлення права вимоги №20170425, за яким право вимоги по Кредитному договору № 014/0633/82/0079087 від 08 січня 2013 року та № 010/0633/82/0042051 від 02 квітня 2012 року, було відступлене на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Відповідно до витягу з Реєстру Боржників - до Договору відступлення права вимоги №20170425 від 25.04.2017 р. ТОВ "ФК "ЄАПБ" набув права грошової вимоги до Відповідача за кредитними договорами № 014/0633/82/0079087 та № 010/0633/82/0042051. ( а.с.22)
Відповідно до п. 2.3. договору відступлення права вимог №20170425 від 25.04.2017 р. внаслідок, передачі (відступлення) Портфеля заборгованості за цим договором, ТОВ «ФК» ЄАПБ» заміняє ПАТ «КІБ» у Кредитних договорах, що входять до Портфеля Заборгованості і відповідно вказані у Реєстрі Боржників та набуває прав грошових вимог ПАТ «КІБ», включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за Кредитними договорами.
Згідно п. 2.5. договору відступлення прав вимоги, на дату укладення договору права вимоги, кредитні договори та договори забезпечення є дійсними.
На виконання п. 2.7. Договору відступлення права вимоги, згідно вимог ст. ст. 512 - 514, 516 ЦК України, на адресу відповідача, зазначену в Кредитному договорі направлено повідомлення про відступлення права вимоги до ТОВ"ФК"ЄАПБ". ( а.с.23)
Частинами першою, третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Що стосується доводів відповідача про те, що вона не отримувала повідомлення про факт відступлення прав вимоги за кредитними договорами, слід зазначити наступне.
Відповідно до положень статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Оскільки з матеріалів справи вбачається, що боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суд дійшов висновку про стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду України викладена у постановах від 23 вересня 2015 року по справі №6-979цс15, від 26.06.2019 року по справі №607/4386/15-ц.
Однак, як стверджує позивач, у порушення умов кредитних договорів ОСОБА_1 належним чином не виконує взятих на себе зобов'язань по погашенню кредиту та відсотків, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем по кредитному договору № 014/0633/82/0079087 від 08.01.2013 року станом на 26.04.2017 року становить 28411,90 грн. (двадцять вісім тисяч чотиристо одинадцять гривень 90 копійок), з яких: 11210,13 грн. (одинадцять тисяч двісті десять гривень 13 копійок) - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4147,54 грн. (чотири тисячі сто сорок сім гривень 54 копійок) - сума заборгованості за відсотками; 13054,23 грн. (тринадцять тисяч п'ятдесят чотири гривні 23 копійок) - сума заборгованості за пенею, та заборгованість за кредитним договором № 010/0633/82/0042051 від 02.04.2012 року станом на 26.04.2017 року становить 23594,11 грн. (двадцять три тисячі п'ятсот девяносно чотири гривні, 11 копійок). ( а.с. 25-26, 49-50)
Відповідач не спростував вказаний розрахунок заборгованості, хоча такий процесуальний обов'язок передбачений ст.ст. 12, 13 ЦПК України.
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільногозаконодавства.
Отже, підписання кредитного догоовру свідчить про те, що відповідачу всі умови цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до себе.
Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Визначення поняття зобовязання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 527 ЦК України Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямоне встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорю-ваний правочин).
Отже, вчинений правочин вважається правомірним, доки ця презумпція не буде спростована на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину, повинні здійснюватися, а обов'язки підлягають виконанню.
В силу приписів ст. 204 ЦК України діє презумпція дійсності правочину
Згідно вимог п.1 ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.
За приписами ст. ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.
У відповідності до ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до умов кредитних договорів № 014/0633/82/0079087 та № 010/0633/82/0042051 сторони погодили строки та розміри погашення кредитів та виплати відсотків.
Оскільки судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконала зобов'язання, передбачені вищезазначеним кредитним договором у строк, встановлений цим договором, суд вважає, що у відповідності до ч.1 ст. 612, ст. 610 ЦК України його слід вважати таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Непогашення відповідачем заборгованості перед банком за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язань.
Отже, правовідносини між сторонами кредитного договору не припинені , що не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права вимагати від боржника повернення кредитних коштів , оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Тобто, відсотки є платою за користування чужими коштами.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Так як своїх зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 не виконувала належним чином, то у позивача виникло право вимагати від боржника повернення кредитних коштів.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення (стаття 229 ЦПК України).
Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереcи фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості по пені за кредитним договором № 014/0633/82/0079087 від 08.01.2013 року, суд виходить з наступного.
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.
За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нарахову-ється з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нарахову-ється пеня за порушення зобов'язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, такі пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.
Як встановлено судом позивач просить стягнути з відповідача пеню яка відповідно до розрахунку заборгованості становить 13054,23 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Разом з тим, строк позовної давності в один рік до пені без заяви відповідача про застосування наслідків спливу такого строку не застосовується.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 369/10890/15-ц, де колегією суддів було встановлено, що суд першої інстанції безпідставно застосував строк позовної давності в один рік до пені без заяви відповідача про застосування наслідків спливу такого строку.
Оскільки, відповідачем не заявлялось клопотання про застосування строків позовної давності, зокрема щодо стягнення пені, суд, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 нарахованої пені в сумі 13054,23 грн.
Так, як своїх зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 добровільно не виконує належним чином, але як боржник вона не звільняється від відповідальності за неможливість виконання нею грошового зобов'язання, то у позивача виникло право вимагати від боржника сплати заборгованості за кредитом та сплати процентів.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України,№ 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що відповідачем не представлено суду доказів щодо безпідставності вимог позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 014/0633/82/0079087 від 08.01.2013 року в розмірі 28411,90 грн. та за кредитним договором № 010/0633/82/0042051 від 02.04.2012 року в розмірі 23594,11 грн. є обґрунтованими і підлягають до задоволення з підстав та мотивів викладених вище .
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно ст. 141 ЦПК України суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений ними судовий збір у розмірі 1762 грн. за позовні вимоги.
Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 610, 625,1054, 1055 ЦК України, ст.ст.12, 76, 81, 89, 141, 259 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України , суд, -
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити .
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ідентифікаційний код НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження: 01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитним договором № 014/0633/82/0079087 в розмірі 28411,90 грн. (двадцять вісім тисяч чотиристо одинадцять гривень 90 копійок), з яких: 11210,13 грн. (одинадцять тисяч двісті десять гривень 13 копійок) - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4147,54 грн. (чотири тисячі сто сорок сім гривень 54 копійок) - сума заборгованості за відсотками; 13054,23 грн. (тринадцять тисяч п'ятдесят чотири гривні 23 копійок) - сума заборгованості за пенею, та за кредитним договором № 010/0633/82/0042051 в розмірі 23594,11 грн. (двадцять три тисячі п'ятсот девяносно чотири гривні, 11 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ідентифікаційний код НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження: 01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014) суму сплаченого судового збору в розмірі 1762 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).
У відповідності до п.п.15.5 п.п.15 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження: 01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014);
Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ідентифікаційний код НОМЕР_1 , яка зарреєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).
Дата складання повного тексту судового рішення - 08.11.2021 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду: К.К. Бенца