Справа № 304/964/21 Провадження № 1-кп/304/286/2021
23 листопада 2021 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальні провадження, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021078130000069 від 13 липня 2021 року та № 12021071130000154 від 08 вересня 2021 року, про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сімер, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньою освітою, проживає у цивільному шлюбі, має на утриманні троє малолітніх дітей, тимчасово непрацюючого, раніше не судимого відповідно до ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1 КК України та ч. 1 ст. 164 КК України,
Судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах, що призводило до фізичних та психологічних страждань потерпілої, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 31 березня 2021 року близько 23 години 50 хвилин, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, на ґрунті особистих неприязних відносин, вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_6 , з якою спільно проживає однією сім'єю, але не перебуває у шлюбі, а саме ображав останню нецензурними словами та вдарив таку долонею по обличчі, чим заподіяв шкоду її психологічному та фізичному здоров'ю.
Крім цього, 12 липня 2021 року близько 22 години 10 хвилин та 08 вересня 2021 року близько 00 годин 30 хвилин, знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, на ґрунті особистих неприязних відносин, вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_6 , з якою спільно проживає однією сім'єю, але не перебуває у шлюбі, а саме ображав останню нецензурними словами, внаслідок чого було завдано шкоду психологічному здоров'ю потерпілої.
Тим самим ОСОБА_4 скоїв злочин, передбачений ст. 126-1 КК України.
Судом також визнано доведеним, що ОСОБА_4 вчинив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів) за наступних обставин.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 , будучи відповідно до рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 02 червня 2014 року зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_7 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 30 квітня 2014 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою невиконання зазначеного рішення суду, будучи здоровим та працездатним, заходів щодо працевлаштування не приймає, на обліку в службі зайнятості як особа, яка шукає роботу, не перебуває, на виклики у відділ ДВС не з'являється, жодного разу не сплатив аліменти на користь ОСОБА_7 , чим допустив заборгованість по сплаті аліментів на утримання дітей.
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам, наданого Великоберезнянським міжрайонним відділом Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) № 50944877 від 14 червня 2021 року, у обвинуваченого виникла заборгованість у сумі 188 341,64 грн.
Тим самим ОСОБА_4 скоїв проступок, передбачений ч. 1 ст. 164 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованих правопорушень визнав повністю та підтвердив обставини вчинених ним правопорушень, вказаних в обвинувальних актах. Обвинувачений суду пояснив, що 31 березня, 12 липня та 08 вересня 2021 року він, знаходячись у АДРЕСА_1 , вчиняв домашнє насильство відносно ОСОБА_6 , а саме висловлювався в її сторону нецензурними словами та один раз вдарив її долонею по обличчю. Усвідомлює, що його дії відносно останньої є неправомірними та негативними. Обвинувачений також пояснив, що він будучи здоровим та працездатним, заходів щодо працевлаштування не приймав, на виклики у відділ ДВС не з'являвся, на обліку в службі зайнятості як особа, яка шукає роботу, не перебуває. Зазначив, що шкодує про свої вчинки, щиро розкаявся. При цьому зазначив, що готовий понести покарання. Просив суд призначити йому покарання у виді громадських робіт.
У судове засідання потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не з'явилися, однак подали заяви, в яких просили розглянути справу без їх участі, при цьому міру покарання залишили на розсуд суду.
Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його винуватість у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінальних проваджень, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву в добровільності та істинності їх позицій немає, роз'яснено учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом, та вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковано за ст. 126-1 КК України як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах, що призводило до фізичних та психологічних страждань потерпілої, та за ч. 1 ст. 164 КК України як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Призначаючи покарання, відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України, є нетяжким злочином.
Відповідно до ст. 12 КК України злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів) є кримінальним проступком.
Суд враховує дані про особу винного: ОСОБА_4 за місцем проживання охарактеризований з посередньої сторони, скарг з боку сусідів та односельчан на його поведінку не надходило, розлучений, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, на диспансерному обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не має судимості згідно із ст. 89 КК України.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
За сукупності наведених обставин, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та тяжкість вчинених ним правопорушень, фактичні обставини справи, спосіб вчинення кримінальних правопорушень, форму вини, обстановку вчинення правопорушень, особу обвинуваченого, а також позицію прокурора та обвинуваченого, які просили призначити покарання у виді громадських робіт, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді громадських робіт в межах санкцій, за якими кваліфіковано його дії, оскільки таке покарання є достатнім, справедливим і необхідним для його виправлення та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
При призначенні покарання ОСОБА_4 за сукупністю злочинів згідно з ч. 1 ст. 70 КК України суд вважає за доцільне застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового розслідування не обирався. Підстав для обрання суд не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1 КК України та ч. 1 ст. 164 КК України, і призначити йому покарання:
- за ст. 126-1 КК України - громадські роботи строком на 160 (сто шістдесят) годин;
- за ч. 1 ст. 164 КК України - громадські роботи строком на 120 (сто двадцять) годин.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 покарання - громадські роботи строком на 160 (сто шістдесят) годин.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 394 КПК України судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуюча: ОСОБА_1