3/241/453/2021
241/1226/21
Іменем України
19.11.21 року смт.Мангуш
Суддя Першотравневого районного суду Донецької області Чудопалова С.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу поліції №4 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого ПП « ОСОБА_2 » охоронцем, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 235989 від 26.07.2021 року, вбачається, що 26.07.2021 року о 04 год. 25 хв. в Донецькій області на а/д Маріуполь - Мелекіне, 0 км.+800 км. блок-пост ЗС009 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобомMercedes-Benz Vito н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного спяніння (різкий запах алкоголю з порожнечі рота і порушення мови, порушення координації рухів), від проходження огляду на місці зупинки за допомогою спеціального технічного приладу «Drager Alcotest 6810» відмовився, а також від проходження повного медичного огляду у встановленому законом порядку в наркологічному закладі для визначення стану сп'яніння, відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Представник ОСОБА_1 , адвокат - Тесля А.В., у судовому засіданні з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 235989 від 26.07.2021 року не згоден, через чисельні порушення при його складанні, підтримав раніше подане клопотання про закриття провадження по справі, зазначив, що працівниками поліції не доведений факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 . В протоколі відсутні фактичні дані на підставі яких було зроблено висновок щодо керування ОСОБА_1 автотранспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння. Крім протоколу від 26.07.2021р. немає жодного доказу, який би вказував на те, що ОСОБА_1 скоєне адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. В порушення вимог ст.251 КУпАП матеріали справи не містять доказів, а саме пояснень особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта тощо. Порушено процедуру огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння. Всупереч Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС та МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 р. при проведенні огляду на стан сп'яніння на місці зупинки не було запрошено свідків, які згідно Інструкції повинні бути присутні при проведенні огляду на стан сп'яніння. Відеоматеріали підтверджують той факт, що працівники поліції не роз'яснили права та обов'язки ОСОБА_1 під час його опитування перед вимогою пройти огляд, чим порушено право ОСОБА_1 на захист, яке гарантовано Конституцією України. Таким чином, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на їх користь. Обов'язок, щодо збирання доказів покладається на посадових осіб органів внутрішніх справ(Національної поліції) ст..251, ст.255 КУпАП. А тому вважає, що наявні підстави для закриття провадження по справі на підставі ст.247 ч.1 п.1 КУпАП. Суд, заслухавши захисника Тесля В.В., дослідив матеріали справи, а саме, протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 235989 від 26.07.2021 року ,рапорт, відеозапис дійшов до наступного висновку. Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно ст.254 КУпАП, при скоєні адміністративного правопорушення складається протокол про адміністративне правопорушення. Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка при тягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Згідно ст.280 КУпАП орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення та суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Так, за змістом ч. 1 ст. 130 КпАП України, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є, зокрема, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, основною вимогою до притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП є доказаний факт керування особою транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Працівники поліції повинні доказати той факт, що особа дійсно керувала транспортним засобом, а саме - що транспортний засіб рухався. Така позиція висловлена у правовій позиції, викладеної в п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (зі змінами та доповненнями), керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. Згідно ст.251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. В протоколі про адміністративне правопорушення від 26.07.2021 р. відсутні фактичні дані на підставі яких було зроблено висновок щодо керування ОСОБА_1 автотранспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння. В матеріалах даної справи окрім протоколу від 26.07.2021 р. немає жодного доказу, який би вказував на те, що ОСОБА_1 скоєне адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.Доказів того, що транспортний засіб рухався під керування ОСОБА_1 , до суду не надано. Отже факт керування транспортним засобом не доведено. Згідно п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Порядок проходження огляду на стан сп'яніння встановлений ст. 266 КУпАП, а також затвердженою спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (далі - Інструкція). Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС та МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 р., пункт 2 Розділу 1 «Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану». Відповідно до пункту 6 Розділу 1 вказаної інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться, поліцейським на місці зупинки транспортного засобу і використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби), лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до пункту 6 Розділу 2 вказаної інструкції, огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Аналогічний порядок проведення огляду на стан сп'яніння водія визначає і Порядок вправлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N1103 «6. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Огляд може також проводитися в спеціально владнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров'я і відповідають установленим МОЗ вимогам)). Згідно п. 8 порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, ідо знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. N 1103 - у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Згідно аналізу вище зазначених норм, поліцейські повинні запропонувати водію два варіанта проходження огляду на стан сп'яніння, або на місці зупинки транспортного засобу, або закладі охорони здоров'я. В супереч Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, при проведенні огляду на стан сп'яніння на місці зупинки не було запрошено свідків, які згідно інструкції повинні бути при проведенні огляду на стан сп'яніння. Таким чином вимога пройти огляд на стан сп'яніння і відмова від проходження такого огляду проведена без свідків такого огляду, що є порушенням вимог інструкції, яка є спеціальним нормативно-правовим актом, який регламентує порядок проведення огляду на стан сп'яніння водія на місці зупинки транспортного засобу. Відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається не дійсним. Досліджені в судовому засіданні відеоматеріали справи підтверджують той факт, що працівники поліції не роз'яснили права та обов'язки ОСОБА_1 під час його опитування перед вимогою пройти огляд на стан сп'яніння. Згідно ст. 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Таким чином, працівник поліції своїми діями порушили основоположне право громадянина ОСОБА_1 на адвоката, право, яке гарантовано Конституцією України. Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп /2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який винен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3 частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: ... юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч.2 ст. 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64). У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються па конституційних принципах та правових презумпціях, які /мовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачений не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущенних. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В правовій державі всі без винятку повинні дотримуватися вимог Закону та Конституції України, працівники поліції повинні діяти в межах дозволених повноважень та з виконанням кладених на них обов'язків. За таких обставин суд вважає, що процедура проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння була порушена, оскільки відсутні свідки такого огляду та відмови від проходження такого огляду, також не підтверджено факту керування останнім транспортним засобом , а тому і вина ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАп не є доведеною. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ, як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року). Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ігеlаndv. The United Кіngdom). п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту». Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroglu v. Turkey (Севтап: Везнедароглу проти Турції). Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, їх та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному справі, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах. Обов'язок щодо збирання доказів покладено на посадових осіб органів внутрішніх справ (Національної поліції) (ч.2 ст. 251, п.1 ч.1 ст.255 КУпАП). Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, у зв'язку відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. На підставі викладеного, керуючись ст. 130, 247, 283, 284 КУпАП України, суд,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови через Першотравневий районний суд Донецької області. Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на її оскарження.
Суддя С. В.Чудопалова