Справа № 569/16834/21
23 листопада 2021 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Гордійчук І.О.
секретар судового засідання Семенюк Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серія ДПО 18 №722314 від 15.07.2021 р. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративний позовом про скасування постанови інспектора взводу №2 роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в м.Рівне серія ДПО18№72314 від 15.07.2021 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. за ч.4 ст.122 КУпАП.
В обґрунтування позову зазначає, що ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання швидкості суперечить приписам ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію» №580-V-III. Також жодним чином не було підтверджено обставини вчинення правопорушення п.12.4 Правил дорожнього руху і надане для огляду зображення не містить відомостей стосовно того, що в зоні фіксації вимірювачем LTI 20/20 №ТС008350 о 16 год. 43 хв. 04.07.2021 року швидкості руху транспортного засобу були розміщені та діяли обмеження, передбачені дорожніми знаками : 5.45 «Населений пункт»; 5.46 «Кінець населеного пункта»; 5.70 «Фото, відео фіксація порушень». Доказів розміщення вказаних дорожніх знаків та зони їх дії не було надано. Постанова не містить інформацію про сертифікацію вимірювального приладу. Оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались би обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку «5.70». Позивач зазначає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП, факт порушення вимог 12.4 ПДР України не підтверджено жодними належними доказами. Позивач також у заяві від 22.09.2021 року та у запереченнях на відзив від 15.11.2021 року зазначає, що до матеріалів справи надано оптичний диск, на відеозаписі та фотознімку з приладу TruCam без цифрового підпису, як їх автора, так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій.
Від відповідача Департаменту патрульної поліції до суду надійшов відзив на позов від 28.09.2021 року. Проти задоволення позову заперечує з наступних підстав. Документування правопорушень, зафіксованих за допомогою приладів, здійснюється поліцейськими згідно ст..251 КУпАП та інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 року №1395. Використання приладу TruCam відбувається як у мобільному, так і у статичному положенні, тому доводи позивача з приводу користування приладом у ручному режимі є порушенням ч.1 ст.40 ЗУ «Про національну поліцію» вважають безпідставними. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Перевищення швидкості громадянином ОСОБА_1 підтверджується фотознімком, та відеозаписом, що вказані у пункті 8 постанови, здійсненим сертифікованим приладом лазерним вимірювачем TruCam ІІ LTI 20/20 ТС 008350, який вказаний у пункті 6 постанови серії ДПО 18 №722314 від 04.07.2021 року
Ухвалою суду від 18.08.2021 року відкрито провадження по даній справі.
Ухвалою суду від 22.09.2021 року залучено до участі у справі у якості відповідача Департамент патрульної поліції.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату судового засідання був повідомлений належним чином. У заяві від 15.11.2021 року зазначив, про розгляд справи за його відсутності.
Представник Департаменту патрульної поліції та Управління патрульної поліції в Рівненській області у судове засідання не з'явилися, про час, місце та дату судового засідання були повідомлені належним чином.
Оскільки ч.1 ст.286 КАС України встановлено стислі строки розгляду адміністративної справи з приводу рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а згідно ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи, судом визнано за можливе провести розгляд справи за відсутності позивача та відповідачів, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.
У відповідності до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Постановою про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №722314 від 15.07.2021 року, встановлено, що водій 04.07.2021 року о 16 год. 43 хв. на автодорозі М-06 Київ-Чоп 301 км., позивач керуючи транспортним засобом Honda СR-V д.н.з НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 109 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті «Горбаків», позначеному дорожніми знаками 5.45, 5.46 на 49 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР України, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 ст.122 КУпАП.
Швидкість руху вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam ІІ LTI 20/20 ТС 008350
Відповідно частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306(надалі - Правила дорожнього руху), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил,а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
В розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Слід зазначити, що оскаржувана постанова не є беззаперечним доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Згідно положень ч.1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач порушив швидкісний режим, визначений п. 12.4ПДР України більш ніж на 50 км/год. При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач зазначає, що до постанови додаються фото порушення, клопотання та запрошення.
Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно з ч. 4 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд не погоджується з доводами позивача, що вимірювання швидкості руху автомобіля було проведено з використанням лазерного вимірювача швидкості, який не пройшов необхідної сертифікації. Так, лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 26.12.2018.
Відповідно до експертного висновку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 24.12.2020 № 04/05/02-3560, складеного на лазерний вимірювач TruCAM LTI20/20, в об'єкті експертизи правильно реалізовано криптографічний алгоритм шифрування AES визначений п.5.1 ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015. Об'єкт експертизи забезпечує конфіденційність, цілісність та автентичність зареєстрованих даних. Дія експертного висновку поширюється на зразки об'єкта із заводським номером ТС 008378. Термін дії експертного висновку до 24.12.2023.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки, виданого ДП "Укрметртестстандарт", лазерний вимірювач швидкості руху транспортних засобів TruCam LTI 20/20 № ТС008350 відповідає вимогам технічної документації.
При цьому, судом враховано положення ст. 40 Закону України Про Національну поліцію № 580-VIII, якою передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Дослідивши наданий відповідачем до матеріалів справи відеозапис суд встановив, що на рухомий автомобіль наведено ціль та здійснювався замір швидкості. В цей момент видно значне дрибіжання приладу TruCam, що може свідчити про проведення моменту фіксації швидкості автомобіля TruCAM LTІ 20/20 з руки (рук). Така вібрація приладу TruCam, може дати більшу похибку, а ніж передбачено свідоцтвом про повірку, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керував позивач.
Відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCam, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.
Враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону України Про Національну поліцію №580-VIII при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 вказаного Закону.
Водночас, суд зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону України Про Національну поліцію, а лист Департаменту патрульної поліції від 04.10.2018 №11299/41/2/02-2018 про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху не є нормативно-правовим актом, який змінює чи припиняє порядок використання та розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху.
За наведених обставин, оскаржувана постанова прийнята з порушенням частини 2 ст. 77 КАС України та п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України та є необґрунтованою та такою, що прийнята без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Стосовно інших доводів позивача, зокрема, порушення патрульними поліцейськими процедури розгляду адміністративної справи, суд вважає такі аргументи не підтвердженими та такими, що не впливають на суть спору.
Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху, і відповідно, наявність адміністративного правопорушення, доводи позивача, якими він заперечує правомірність складеної постанови відповідачем не спростовані, а тому суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Відповідно дост. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
З урахуванням тієї обставини, що суду відповідачем не надано будь-яких доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача, суд прийшов до висновку, що в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, відсутній, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.
Приписами ч. 1 ст. 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішення, постанові або ухвалі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції, витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 454 грн.
Керуючись статтями 9, 19, 77, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серія ДПО 18 №722314 від 15.07.2021 р. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення Серії ДПО18 № 722314 від 15.07.2021 року винесену інспектором взводу №2 роти №4 БУПП в Рівненській області ДПП лейтенантом поліції Мовчуном Є.Л., про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 4 статті 122 КУпАП - скасувати. Закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані за сплатою судового збору у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 .
Відповідач: Управління патрульної поліції в Рівненській області, м.Рівне, вул.С.Бандери 14а.
Відповідач Департамент Патрульної поліції, 03048 м.Київ, вул.Ф.Ернста 3.
Суддя І.О.Гордійчук