ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
24 листопада 2021 року м. Київ № 640/20993/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
провизнання протиправною та скасування постанови
прийняв до уваги наступне:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 00015622, про стягнення виконавчого збору № 51384515 від 08.07.2021 року, якою стягнуто з ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) виконавчий збір в розмірі 932 500,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору була прийняті державним виконавцем без належних на те підстав, адже в межах виконавчого провадження взагалі не було стягнуто суму боргу за виконавчим документом, стягувач відізвав виконавчий документ. Отже, станом на час відкликання виконавчого документу стягувачем, фактичного виконання виконавчого документу не відбулось, а тому, позивач вважає, що і підстави для нарахування виконавчого збору відсутні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.08.2021 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено справу до розгляду по суті на 08.09.2021 о 13:30.
08.09.2021 суд протокольною ухвалою суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, вважає позовну заяву безпідставною та такою що не підлягає задоволенню. Зазначає, що відкриття виконавчого провадження пов'язується з початком саме примусового виконання рішення з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, а тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження виконавець повинен винести постанову про стягнення виконавчого збору.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 51384515 (відкрите 10.06.2016 року) з примусового виконання виконавчого листа № 2-1623/2010, виданого 30.08.2010 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Форум" - 7 106 822 грн. 19 коп. заборгованості за кредитним договором від 17.05.2007 року № 0128/07/01-Z, укладеного між АКБ "Форум" та ОСОБА_1 , та 2 218 183 грн. 89 коп. штрафних санкцій за несвоєчасну сплату відсотків, а всього 9 325 006 грн. 08 коп.
Державним виконавцем 10.06.2016 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51384515, боржнику встановлено строк на самостійне виконання.
22.06.2021 від стягувача ТОВ «Баррен» про повернення виконавчого документа без виконання.
08.07.2021 замінено стягувача ПАТ «Банк Форум» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Баррен».
08.07.2021 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною винесено постанову про повернення виконавчого документа у ВП № 51384515 стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", а також постанову про стягнення виконавчого збору.
Позивач вважаючи постанову від 08.07.2021 року про стягнення виконавчого збору у сумі 932 500,60 грн., винесену у виконавчому провадженні № 51384515 протиправною та такою, що суперечать Закону України "Про виконавче провадження, звернувся з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 № 606-XIV (у редакції, чинній на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження № 51384515).
Частиною другою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 № 606-XIV встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (у редакції, чинній на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження №51384515) у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Частиною першою статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII, Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV втратив чинність (крім статті четвертої, яка втратила чинність через три місяці з дня набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII).
Відповідно до Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII: рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження (пункт 6); виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону (пункт 7).
Частиною другою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (в редакції чинній до 28.08.2018) встановлено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Частиною третьою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (в редакції чинній до 28.08.2018) у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (в редакції чинній до 28.08.2018) на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Отже відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII в редакції чинній до 28.08.2018 підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03.07.2018 №2475-VIII (набрав чинності 28.08.2018) внесено зміни до статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, відповідно до яких у частині другій статті 27 слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінити словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів".
Виконавче провадження №51384515 розпочато на підставі Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV, який був чинний на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2016 №51384515, водночас оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №51384515 прийняття 08.07.2021, тобто на підставі Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII.
Як встановлено судом редакція статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII в період до 28.08.2018, що була чинною у період заборгованості позивача, визначала що розмір виконавчого збору становив 10 відсотків від фактично стягнутої суми, водночас у період з 28.08.2018 - 10 відсотків суми, що підлягає стягненню.
Частиною п'ятою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII установлено, що виконавчий збір не стягується: за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (пункт 1); у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини (пункт 2); якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (пункт 3); за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону (пункт 4); у разі виконання рішення приватним виконавцем (пункт 5); за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом (пункт 6).
Згідно з частиною дев'ятою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2 3, 2 4 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9 15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Надаючи тлумачення нормам законів України "Про виконавче провадження" і різних редакціях, Верховний Суд, з урахуванням статті 58 Конституції України, за якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, висловив у постанові від 20.05.2021 справа №640/32814/20 правову позицію, за якою положення статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII у редакції до 28.08.2018 зменшувала відповідальність позивача, як боржника у порівнянні з нормами статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII після 28.08.2018, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми що підлягала стягненню. З урахуванням того, що внесені Законом України від 03.07.2018 №2475-VIII зміни до статті 27 Закону України ""Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII погіршили становище боржника, а також того, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору (подібні позиції висловлені Верховим Судом у постанові від 28.01.2021 у справі №420/769/19, від 22.01.2021 у справі №400/4023/19, від 21.01.2021 у справі №640/3430/19, від 12.08.2020 у справі №1340/5053/18, від 28.10.2020 у справі №400/878/20).
У розглядуваному спорі судом не встановлено, що державним виконавцем було стягнуто кошти за виконавчим листом.
Враховуючи наведене правове регулювання, з урахуванням практики Верховного суду, зважаючи на встановлені обставини, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про стягнення виконавчого збору від 08.07.2021 в ВП № 51384515.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 9325,02 грн. (квитанція від 17.08.2021 №0.0.2234024738.1).
Оскільки, позов задоволено повністю, то на користь позивача підлягають присудженню судові витрати в розмірі 9325,02 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для відповідача.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ( 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13 код ЄДРПОУ 00015622) - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, ( 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13 код ЄДРПОУ 00015622) про стягнення виконавчого збору № 51384515 від 08.07.2021 року, якою стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) виконавчий збір у розмірі 932 500,60 грн.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270 грн. 00 коп. ( дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ( 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13 код ЄДРПОУ 00015622).
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Судові рішення за наслідками розгляду судом першої інстанції справи, визначеної статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя Р.О. Арсірій