Рішення від 24.11.2021 по справі 813/4481/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року м. Київ № 813/4481/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервістепломонтаж» про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Львівського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Монтажсервіс» (нове найменування ТОВ «Сервістепломонтаж») про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на наявність законних підстав для арешту коштів відповідача, передбачених підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, обумовлених фактом необґрунтованої відмови ТОВ «Енергія-Монтажсервіс» у допуску посадових осіб позивача до проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року справу №813/4481/17 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2019 року прийнято справу №813/4481/17 до провадження за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті та призначено справу до розгляду по суті на 15 серпня 2019 року.

Відповідно до частин 5,6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на момент прийняття рішення у справі, відповідач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, та не подав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 11 листопада 2019 року судом за згодою позивача ухвалено продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Головним управлінням ДФС у Львівській області винесено наказ «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Енергія-Монтажсервіс» від 03 листопада 2017 року №5250.

Посадовій особі позивача виписане направлення на перевірку від 03 листопада 2017 року №8759 та останнім здійснено вихід на адресу місцезнаходження ТОВ «Енергія-Монтажсервіс», де пред'явлено уповноваженому представнику відповідача вищевказані направлення та наказ.

Проте, відповідачем було відмовлено у допуску уповноважених осіб контролюючого органу до перевірки, у зв'язку із чим відповідачем складено акт про недопуск до проведення перевірки від 03 листопада 2017 року №583/13-01-14-14/33010141.

09 листопада 2017 року рішенням начальника Головного управління ДФС у Львівській області №19951/10/13-01-14-14, на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ Енергія-Монтажсервіс» (код ЄДРПОУ 33010141).

У зв'язку з наведеним, посилаючись на положення підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, позивач звернувся до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках платника податків.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Пунктом підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно з підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Пунктом 94.6 статті 94 Податкового кодексу України визначено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Таким чином, положеннями податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

При цьому, не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об'єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов'язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв'язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В спірному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме або наявність податкового боргу, у разі якщо у платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В той же час, для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою визначених положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках товариства, відкритих в банківських установах.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 серпня 2018 у справі №820/3059/17 (адміністративне провадження №К/9901/46381/18).

Контролюючим органом у позовній заяві про факт наявності у позивача податкового боргу, як і про факт того, що у позивача відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу зазначено не було, як і не було надано суду доказів на підтвердження відповідних фактів.

З огляду на викладене, вимога позивача про застосування арешту коштів на рахунках платника податків відповідача у банках є безпідставною.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованими і задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервістепломонтаж» про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів.

Відсутні підстави для розподілу судових витрат.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач - Головне управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервістепломонтаж» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21, код ЄДРПОУ 33010141).

Суддя В.І. Келеберда

Попередній документ
101329996
Наступний документ
101329999
Інформація про рішення:
№ рішення: 101329997
№ справи: 813/4481/17
Дата рішення: 24.11.2021
Дата публікації: 26.11.2021
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Окружний адміністративний суд міста Києва
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; погашення податкового боргу, з них; застосування адміністративного арешту коштів та/або майна
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (19.12.2022)
Дата надходження: 19.12.2022
Предмет позову: про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів