ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 листопада 2021 року м. Київ № 640/23868/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Святошинського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо винесення постанови від 13.08.2021 про стягнення виконавчого збору в рамках ВП № 52317412;
- визнати протиправною та скасувати постанову Святошинського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесену 13.08.2021 у виконавчому провадженні № 52317412, про стягнення з ОСОБА_1 , виконавчого збору в сумі 43078,99 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору була прийняті державним виконавцем без належних на те підстав, адже в межах виконавчого провадження, не було стягнуто суму боргу за виконавчим документом, державний виконавець не вчиняв дій з примусового виконання виконавчого документа, а стягувач відізвав виконавчий документ. Отже, станом на час відкликання виконавчого документу стягувачем, фактичного виконання виконавчого документу не відбулось, а тому, позивач вважає, що і підстави для нарахування виконавчого збору відсутні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2021 відкрито провадження в справі та призначено судове засідання на 07.10.2021. Витребувано у відповідача завірені належним чином матеріали ВП № 52317412.
На виконання вимог ухвали суду, 08.10.2021 до суду від відповідача надійшли завірені належним чином матеріали ВП № 52317412.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.
Зважаючи на неявку представників сторін у судове засідання, 19.10.2021 суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Як вбачається із матеріалів даної справи, 03.10.2016 старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у м. Києві Борисюком Р.А. відкрито виконавче провадження № 52317412 з виконання виконавчого листа № 2/759/3235/13, виданого 01.10.2014 Святошинським районним судом м. Києва про стягнення залишку боргу у розмірі 430788,96 грн.
Святошинським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було винесено постанову від 13.08.2021 у виконавчому провадженні № 52317412, про стягнення виконавчого збору в розмірі 43078,96 грн. з ОСОБА_1 .
Цю постанову від 13.08.2021 було винесено у зв'язку з заявою стягувана від 02.08.2021 про повернення оригіналу виконавчого листа № 2/759/3235/13 від 01.10.2014р., у виконавчому провадженні № 5217412 від 21.09.2016р, а саме: стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» заборгованість по кредиту в розмірі 54976,52 доларів США, що еквівалентно 439427,32 грн. суму заборгованості за процентами по кредиту в розмірі 955,81 доларів США, що еквівалентно 7 639,79 грн, судовий збір в розмірі 3 4441 грн., три процента річних від суми заборгованості, що становить 3 219 доларів США 74 центи та еквівалентно 25736 грн. 39 коп., а всього 476243 (чотириста сімдесят шість тисяч двісті сорок три) грн. 50 коп.
03.08.2021 року старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вітюком Іллею Дмитровичем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачові, у виконавчому провадженні № 52317412 згідно п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», та повернуто виконавчий лист.
Тож, 13.08.2021 у виконавчому провадженні № 52317412 старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вітюком І.Д. винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 43078,99 грн., відповідно до виконавчого документу - постанова про стягнення виконавчого збору.
Позивач наголошує на тому, що постанова про стягнення виконавчого збору не була виділена в окреме виконавче провадження а видана у вже завершеному виконавчому провадженні № 52317412.
З матеріалів справи вбачається, що старший державний виконавець під час прийняття постанови від 13.08 2021 року про стягнення виконавчого збору , визначив його розмір - десять відсотків від суми боргу, що підлягав стягненню з боржника - фізичної особи.
Позивач вважає постанову про стягнення виконавчого збору незаконною та такою, що підлягає скасуванню, що зумовило звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
У силу норм статей 1, 5 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Так, частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 № 2475-VIII (набрав чинності 28 серпня 2018 року) у частині 2 статті 27 Закону № 1404-VІІІ, слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».
Згідно із частиною п'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Так, частиною дев'ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до змісту пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Така заява від стягувача надійшла до відповідача 02.08.2021.
03.08.2021 старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вітюком Іллею Дмитровичем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачові, у виконавчому провадженні № 52317412, згідно п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», та повернуто виконавчий лист.
За правилами частини п'ятої вказаної статті, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
За приписами частини третьої статті 40 Закону № 1404-VІІІ, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Позивач, в обґрунтування позовних вимог, вказує на те, що в межах виконавчого провадження не було стягнуто суму боргу за виконавчим документом, державний виконавець не вчиняв дії з примусового виконання виконавчого документа. Тож, позивач наголошує на тому, що станом на час відкликання виконавчого документу стягувачем, фактичного виконання виконавчого документу - не відбулося, тому, і підстави для нарахування виконавчого збору - відсутні. Крім того, відповідачем було порушено строк прийняття постанови про стягнення виконавчого збору.
Суд наголошує на тому, що для стягнення виконавчого збору, необхідна сукупність таких обставин, як: виконання судового рішення має бути примусовим, виконавцем мають бути вжиті заходи з такого примусового виконання рішення, та, як результат, внаслідок дій виконавця з примусового виконання рішення має відбутися повне або часткове виконання рішення. Відповідно, сума основної винагороди визначається пропорційно до фактично стягнутої суми.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державний виконавець не вчиняв дії з примусового виконання виконавчого документа, окрім складання постанови про відкриття виконавчого провадження та постанов про арешт майна боржника. Державним виконавцем також не було стягнуто у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому документі, при тій умові, що на той момент діяла редакція Закону України «Про виконавче провадження», яка визначала обов'язковою умовою для стягнення виконавчого збору фактичне стягнення суми за виконавчим документом.
Крім того, позивач вважає, що, оскільки виконавчий документ повернуто без фактичного виконання, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми основної винагороди про що свідчать положення частини п'ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Суд наголошує на тому, що за своїм призначенням, виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, якщо такі заходи призвели до виконання рішення.
Тому, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII, без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання виконавчого документу.
Таким чином, з урахуванням того, що зміни внесені Законом № 2475-VIII від 03 липня 2018 року погіршили становище боржника, а також те, що фактично виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом від 01.10.2014, суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови та стягнення з позивача виконавчого збору.
У межах виконавчого провадження № 52317412 не було стягнуто суму боргу за виконавчим документом (адже не було досягнуто результату виконавчого провадження), державний виконавець не вчиняв дій з примусового виконання виконавчого документа, а у серпні 2021 року, стягувач відізвав виконавчий документ, з огляду на що, суд вважає, що станом на час відкликання виконавчого документу стягувачем, фактичного виконання виконавчого документу - не відбулося, тому і підстави для нарахування виконавчого збору - відсутні.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 2540/3203/18, вказала на обґрунтованість висновку про те, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII, без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду. Отже, у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
За правого регулювання редакції Закону України «Про виконавче провадження», яка була чинна до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 № 2475-VIII (набрав чинності 28 серпня 2018 року), у частині 2 статті 27 Закону № 1404-VІІІ, встановлювався такий порядок дій державного виконавця, що після перевірки виконавчого документу, що надійшов до виконання, виконавець відкриває виконавче провадження, надає строк для добровільного виконання боржником такого документа, та розпочинає визначені законом виконавчі дії, а сума виконавчого збору, визначалась за наслідком його виконання (закінчення).
Закон №1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), розробленою відповідно до Законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню.
Так, приписи ч. 3 статті 40 Закону №1404-VIII зобов'язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.
Наведені приписи ч. 3 статті 40 Закону №1404-VIII кореспондуються з нормою абз.4 пункту 8 розділу III Інструкції.
Відповідно до пункту 21 розділу ІІІ Інструкції, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.
Таким чином, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що при стягненні виконавчого збору відповідно до ч. 3 статті 40 Закону № 1404-VIII, без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 у справі №2540/3203/18, а також у постанові КАС Верховного Суду від 22 січня 2021 року у праві № 400/4023/19, відповідно до якої, обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
Сума заборгованості за виконавчим документом стягнута не була, тобто, рішення суду не виконане ні в добровільному, ні в примусовому порядку. Протилежного відповідачем не доведено.
Таким чином, сума виконавчого збору визначена оскаржуваною постановою необґрунтовано, та з порушенням строку її прийняття (не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) з огляду на що, така постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Однак, на переконання суду, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанови від 13.08.2021, з урахуванням того, що позивач у позовній заяві не зазначив та не конкретизував які саме дії відповідача оскаржує, а суд не наділений процесуальним правом самостійно визначати які саме дії відповідача є предметом розгляду у справі, з огляду на те, що предметом розгляду у порядку адміністративного судочинства мають бути конкретно визначені та зазначені позивачем дії відповідача, а не абстрактна поведінка останнього.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні гуди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255, 287 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Святошинського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесену 13.08.2021 у виконавчому провадженні № 52317412, про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 43078,99 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908 грн. (девятсот вісім гривень).
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Відповідач: Святошинський районний відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ЄДРПОУ 34999049, 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9).
Суддя В.І. Келеберда