ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 листопада 2021 року м. Київ № 640/29639/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Автокар-777»
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокар-777» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби з безпеки на транспорті та просить суд визнати протиправними та скасувати постанови Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті від 02.06.2020: №195996, №195997, №195998, №195999.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28.04.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області на 210 км а/д Київ-Одеса проведено габаритно-ваговий контроль транспортних засобів, що належать на праві власності ТОВ «Автокар-777», за результатами якого складені акти перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. На підставі актів винесені оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, відповідно до яких до Товариства застосовано фінансові санкції у розмірі 34 000,00 грн за кожне порушення законодавства, а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%.
Із оскаржуваними постановами позивач не погоджується, вважає, що перевірка проведена поза графіками, посадові особи діяли без відповідних направлень, без інструктажу, зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю не відповідало встановленим законодавством вимогам, без сертифікату відповідності, у зв'язку з чим позивач має сумніви, що зважування проводилося на габаритно-ваговому комплексі, який утримувався у робочому стані та відповідав законодавству в сфері стандартизації, метрології та сертифікації.
Окрім того, позивач стверджує, що працівники Укртрансбезпеки не врахували властивостей вантажу, що перевозився, а саме: соняшник, пшениця, які є сипучим вантажем, тому може переміщуватися під час руху автомобіля по всім осям транспортного засобу, відтак кожне зважування буде відрізнятися від попереднього, а окрім того зауважує, що не існує методики вимірювання, яка б розповсюджувалася на транспортні засоби з рідким вантажем, або вантажем, що змінює розподіл навантаження на вісі транспортного засобу в русі (с сипучим вантажем).
Також позивач вважає, що відповідачем при розгляді справ про порушення не забезпечено вчасного вручення актів, а також повідомлення про розгляд справ, через що Товариство не мало змоги зібрати необхідні докази та взяти участь у розгляді.
Посилаючись на такі та інші аргументи та підстави, позивач просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2020, відкрито провадження у справі, визначено розгляд провадити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та усі наявні докази.
Від представника Укртрансбезпеки Шабатіної І. надійшов письмовий відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що 28.04.2020 інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області відповідно до направлення на перевірку №010941 від 27.04.2020 проведено рейдову перевірку транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, в рамках якої були зупинені транспортні засоби, належні позивачу, та здійснено габаритно-ваговий контроль, за результатами якого встановлена невідповідність фактичних вагових параметрів нормам та правилам, складено відповідні акти.
Зважування здійснювалося на повіреному належним чином засобі вимірювальної техніки, що підтверджується відповідним свідоцтвом про повірку. При цьому, відповідач звертає увагу, що документи щодо вагів, які використовуються при зважуванні, знаходяться у пункті здійснення габаритно-вагового контролю та надаються водіям для ознайомлення (за бажанням).
Також відповідач вважає, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю, не є підставою для звільнення перевізників відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов'язку по внесенню плати за таке перевищення. На момент виникнення спірних відносин відповідна методика не затверджена Мінекономрозвитку, проте за змістом статей 4, 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України
Окрім того, як зазначає відповідач транспортний засіб заїжджає на ваги повільно, зі швидкістю не більше 5-6 км. За годину і така швидкість не може призвести до зміщення вантажу.
У задоволенні позовних вимог відповідач просить відмовити повністю.
Від позивача у свою чергу 08.02.2021 надійшла відповідь на відзив.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наявних у справі матеріалів.
Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
Інспекторами Управління трансбезпеки у Черкаській області 28.04.2020 відповідно до направлення на перевірку №010941 від 27.04.2020 на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження проводилася рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
Під час перевірки співробітниками Управління Укртрансбезпеки в Черкаській області зупинений транспортний засіб - автомобіль DAF XF 105.410, н.з. НОМЕР_1 з причепом під керуванням водія ОСОБА_1 , складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №207570 від 28.04.2020. На підставі вказаного Акту 02.06.2020 Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №195996, відповідно до якої ТОВ «Автокар-777» має сплатити штраф у розмірі 34 000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%.
Також перевірено автомобіль МАN TGS33.430, н.з НОМЕР_2 з причепом під керуванням водія ОСОБА_2 , складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №207663 від 28.04.2020. На підставі вказаного Акту 02.06.2020 Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №195997, відповідно до якої ТОВ «Автокар-777» має сплатити штраф у розмірі 34 000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%.
Також перевірено автомобіль DAF XF 105.410, н.з НОМЕР_3 з причепом під керуванням водія ОСОБА_3 , складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №207664 від 28.04.2020. На підставі вказаного Акту 02.06.2020 Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №195998, відповідно до якої ТОВ «Автокар-777» має сплатити штраф у розмірі 34 000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%.
Окрім цього, перевірено автомобіль МАN TGА 18.400, н.з НОМЕР_4 з причепом під керуванням водія ОСОБА_4 , складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №207571 від 28.04.2020. На підставі вказаного Акту 02.06.2020 Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №195999, відповідно до якої ТОВ «Автокар-777» має сплатити штраф у розмірі 34 000,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%.
Вважаючи зазначені постанови протиправними з підстав порушення процедури прийняття, а також застосування неналежного вимірювального приладу, за відсутності відповідної Методики зважування сипучих вантажів, порушення права на захист під час розгляду справ, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ) основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Приписами статті 6 зазначеного Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Статтею 1 Закону №2344-ІІІ визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 вказаного Положення).
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (надалі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі Порядок - №1567).
Відповідно до частини дванадцятої статі 6 Закону №2344-ІІІ та пункту 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України «Про автомобільний транспорт»; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
За пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Як свідчать матеріали справи, за результатами проведеного 28.04.2020 габаритно-вантажного контролю транспортних засобів, належних позивачу, встановлено, що навантаження на строєну вісь по транспортному засобу DAF XF 105.410, н.з НОМЕР_3 складає 28.81 т при нормативно допустимому - 22 т, загальна маса склала 49,65 т при нормативно допустимій 40 т.; по транспортному засобу МАN TGА 18.400, н.з НОМЕР_4 навантаження на здвоєну вісь склало 19,95 т при нормативно допустимому 16 т та загальна маса склала 50,25 т. при нормативно допустимій 40 т.; по транспортному засобу МАN TGS33.430, н.з НОМЕР_2 навантаження на здвоєну вісь склало 19,95 т. при нормативно допустимому 16 т та загальна маса склала 50,25 т. при нормативно допустимій 40 т.; по транспортному засобу DAF XF 105.410, н.з. НОМЕР_1 навантаження еа здвоєну вісь склало 28,6 т при нормативно допустимому 22 т та одиночну 12,43т при нормативно допустимій 11 т та загальна маса склала 48,19 т при нормативно допустимій 40 т.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (надалі - Порядок № 879) габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Позивач у позові зазначає, що ним перевозився сипучий вантаж (соняшник та пшениця), який може переміщуватись по всіх осях транспортного засобу під час руху, тому зважування не може дати достовірних результатів.
Згідно з пунктом 13 Порядку №879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Відповідно до підпункту 8 пункту 5 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування пересувний пункт повинен бути укомплектований певним технічним обладнанням, зокрема, свідоцтвом про повірку ваг та свідоцтвом про державну метрологічну атестацію.
Як стверджує відповідач, зважування автотранспортних засобів здійснювалося на повіреному належним чином засобі вимірювальної техніки, про що свідчить надане до матеріалів справи свідоцтво про повірку (прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісі 030Т-АS2 PWIA), чинне до 22.04.2021.
Разом з тим, суд зазначає, що ані в актах проведення перевірки, ані в оскаржуваних постановах відповідачем не вказано яким саме вимірювальним приладом здійснювалося зважування транспортних засобів, виходячи з чого унеможливлено встановлення тих обставин, що зважування провадилося саме тим приладом, свідоцтво про повірку якого надано до матеріалів справи. Окрім того, відповідної графи для зазначення засобу вимірювання не передбачено у бланках документів, які оформлювалися стосовно транспортних засобів позивача.
Виходячи з такого, твердження відповідача про те, що зважування провадилося на повіреному належним чином засобі вимірювальної техніки є сумнівними та не доведеними достатніми та переконливими доказами.
Також, у відзиві відповідач зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин не було затверджено Методику Мінекономрозвитку, якою мали б керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-правового контролю. За змістом статей 4,29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.
На думку відповідача, механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким і керувався відповідач, тому жодним нормативно-правовим актом, що регулює діяльність Укртрансбезпеки не встановлено обов'язку використання методики при зважуванні тих чи інших видів вантажів (у тому числі сипучих та рідин).
Також відповідач зазначає, що при транспортуванні вантажу необхідно рівномірно розміщувати його в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху. Транспортний засіб заїжджає на ваги повільно, зі швидкістю 5-6 км/год, тому така швидкість не може призвести до зміщення вантажу.
Оцінюючі зазначені твердження відповідача, суд не погоджується з ними та виходить з того, що пунктом 22.5 Правил дорожнього руху передбачено, що рух транспортних засобів з перевищенням на осі або фактичну масу 40т у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється, тому чинним законодавством взагалі забороняється оформлення дозволу на рух великовагових транспортних засобів із подільним вантажем.
Водночас, стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не містить ніяких застережень стосовно виду вантажу - подільного або неподільного, який перевозиться. Також санкція статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 20% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу без будь-яких застережень стосовно виду вантажу.
Відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з сипучим видом вантажу свідчить про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів при зважуванні сипучого вантажу.
При цьому, незважаючи на те, що з пункту 19 Порядку № 879 на підставі постанови КМУ від 30.08.17 №671 виключені положення щодо наявності методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Мінекономрозвитку, вимоги відносно визначення за допомогою вимірювального (зважувального обладнання) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, які проводяться згідно з Методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, наявні в підпункті 2 пункту 2 Порядку №879, який на даний час є чинним.
На дату зважування така Методика, затверджена спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, відсутня, що підтверджує й відповідач у відзиві на позовну заяву.
Враховуючи відсутність на час проведення габаритно-вагового контролю Методики визначення параметрів фактичної маси та навантаження на вісь щодо рідких та сипучих вантажів, можна стверджувати про відсутність на час проведення зазначеного габаритно-вагового контролю правових підстав визначення перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу та відповідно складання розрахунку плати за проїзд і застосування адміністративно-господарського штрафу за перевищення вагових параметрів.
За таких обставин, результати даних вимірювань не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним сипучим вантажем. А тому відповідач при складанні оскаржуваних постанов і розрахунку плати за проїзд діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду у справі №816/2329/13-а (постанова від 12.04.2018), у справі №826/442/13-а (постанова від 16.01.2018), у справі №821/597/17 (постанова від 12.06.2018).
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що оскаржувані постанови видано на підставі результатів рейдової перевірки та зважування транспортних засобів, які виконано з порушеннями вимог чинного законодавства, тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Окрім зазначеного, суд вважає за необхідне оцінити й інші доводи позивача, зокрема в частині порушення його права на захист під час розгляду справ про порушення, зафіксовані Актами від 28.04.2020.
Так, відповідно до статті 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом з повідомленням.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивач не був своєчасно повідомлений про час та місце розгляду справ про порушення.
Так, виходячи із змісту оскаржуваних постанов вбачається, що вони винесені 02.06.2020 на підставі актів проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.04.2020 за №207570, №207663, №207664 та №207571.
ТОВ «Автокар-777» 01.06.2020 о 12.14 отримало лист від 21.05.2020 за №39849/18/24-20 з повідомленням про розгляд справ про порушення, який відбудеться 02.06.2020 з 9.30 до 17.00. Відправлення направлено поштою 28.05.2020 о 12.28, прибуло до точки видачі 29.05.2020 (п'ятниця), отримано Товариством 01.06.2020 (у перший робочий день після вихідних.
Таким чином Товариство не мало достатньо часу для збирання доказів, підготовки до розгляду, надання обґрунтованих пояснень та заперечень.
Суд зазначає, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Аналогічну позицію викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №482/9/17 та у справі №308/812552/16-а.
Справа про порушення без участі уповноваженої особи суб'єкта господарювання розглядається лише у разі належного повідомлення суб'єкта господарювання про розгляд справи в порядку, визначеному пунктом 26 Порядку, під розписку чи рекомендованим листом з повідомленням.
Отже, за умов фактичного отримання позивачем повідомлення про розгляд 01.06.2020 та призначення розгляду справи на 02.06.2020, суд вважає, що відповідач не мав підстав для розгляду справи по суті.
Позбавлення заінтересованої особи можливості взяти участь у розгляді справи, яка стосується його безпосередньо, є істотним порушенням процедури розгляду такої справи.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17.01.2019 у справі №826/1632/17.
Висновки Верховного Суду у зазначених справах враховує суд під час розгляду даної справи.
Виходячи з наведеного, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач, діяв не у спосіб, визначений законодавством, та з порушенням процедури розгляду справи, у чому вбачає правові підстави для задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Товариство, позиваючись до суду, сплатило 8 408,00 грн відповідно до платіжних доручень від 26.10.2020 №188, №192, №193, №194, тому зазначена сума з урахуванням результатів розгляду справи підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 17, 69-71, 94, 160-165, 167, 254, 257-263, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокар-777» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати постанови Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 02.06.2020 №195996, №195997, №195998, №195999.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокар-777» суму сплаченого судового збору у розмірі 8 408,00 грн (вісім тисяч чотириста вісім грн 00 коп).
Відповідно до частини першої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокар-777», адреса: 01042, м. Київ, вул. І. Кудрі, 12, офіс 5 код ЄДРПОУ 36303499, тел. 044-498-14-75.
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, адреса: 03135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845.
Суддя В.І. Келеберда