ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 листопада 2021 року м. Київ № 826/8827/15
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Аерофлот-російські авіалінії" в особі
Представництва Відкритого акціонерного товариства "Аерофлот-російські
авіалінії"
до Державної авіаційної служби України
про визнання протиправною та скасування постанови від 09.04.2015 р. №3221
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Відкрите акціонерне товариство "Аерофлот-російські авіалінії" в особі Представництва Відкритого акціонерного товариства "Аерофлот-російські авіалінії" з позовом до Державної авіаційної служби України про визнання протиправною та скасування постанови від 09 квітня 2015 року № 3221.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2015 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання (суддя Васильченко І.П).
22 травня 2015 року ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/2674/15.
Ухвалою суду від 26 липня 2019 року провадження у справі поновлено, вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до розпорядження керівника апарату суду №273 від 15.09.2020 року та на підставі витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судового справи між суддями від 15.09.2020 року, справу розподілено для розгляду судді Вєкуа Н.Г.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2020 року прийнято справу до провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням заяви про зміну підстав адміністративного позову) зазначено, що з боку відповідача порушено вимоги Порядку накладення та стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України від 26.12.2011 року №637 під час оформлення Протоколу №3221 про правопорушення у галузі цивільної авіації від 31.03.2015 року, що став підставою для розгляду справи про правопорушення у галузі авіації та винесення Постанови №3221 від 09.04.2015 року. Також, позивачем зазначено, що під час оформлення Протоколу з боку державного інспектора Державіаслужби України порушено вимоги Порядку, адже в ньому зазначено, що в присутності представників позивача було здійснено х боку державного інспектора Державіаслужби України перевірку інформації викладеної у відповідній телеграмі Украероценрту. Однак, позивач зауважує, що державний інспектор Державіаслужби України Карякін О.В. в присутності представників позивача не лише не перевіряв інформацію, викладену в конкретній телеграмі Украероцентру, а навіть не міг пояснити зміст вчиненого правопорушення позивача. Крім того, наголошувалось про порушення вимог Порядку щодо розгляду справ про правопорушення в галузі цивільної авіації.
Разом з тим, як наголошено представником позивача, відповідачем, як суб??'єктом владних повноважень, не доведено факту наявності заборони використання повітряного простору, так і самого його порушення позивачем, з урахуванням відсутності матеріалів справи про правопорушення у галузі цивільної авіації.
Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, постановою про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації від 09.04.2015 №3221, головою Державіаслужби України Антонюком Д.Ю. за порушення правил та порядку використання повітряного простору України при виконанні рейсу AFL 1847 об 07 год. 50 хв. 03.08.2014 року без відповідного дозволу та заявки на використання повітряного простору України, що є порушенням статті 30 Повітряного кодексу України, пунктів 94 та 118 Постанови КМУ від 29.03.2002 №401 постановлено накласти на ОАО «ОАО «Аэрофлот - российские авиалинии» штраф у сумі 136 000,00 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до частини першої статті 129 Повітряного кодексу України підставою для розгляду справи про правопорушення в галузі цивільної авіації, які зазначені в статті 127 цього Кодексу, є протокол.
Частина друга статті 129 Повітряного кодексу України встановлює, що протоколи про правопорушення в галузі цивільної авіації мають право складати керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації та його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації, керівники аеропортів, начальники служб авіаційної безпеки аеропортів або їх заступники.
Згідно з частиною третьою статті 129 Повітряного кодексу України справа про правопорушення в галузі цивільної авіації розглядається в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання уповноваженим органом з питань цивільної авіації протоколу про правопорушення в галузі цивільної авіації.
Пунктом 2 Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №520 (тут і надалі - Положення №520 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що Державіаслужба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Основними завданнями Державіаслужби є: 1) реалізація державної політики у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України; 2) внесення пропозицій Міністрові інфраструктури щодо забезпечення формування державної політики у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України; 3) організація використання повітряного простору України; 4) здійснення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації, нагляду за забезпеченням аеронавігаційного обслуговування (п. 3 Положення №520).
Державіаслужба для виконання покладених на неї завдань, зокрема, має право накладати штрафи за умов, визначених Повітряним кодексом України (пп. 6 п. 6 Положення №520).
Процедуру розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації, накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті встановлює Порядок накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 26 грудня 2011 року №637 (далі по тексту - Порядок).
Відповідно до пункту 2.1 Порядку підставою для розгляду справи про правопорушення у галузі цивільної авіації є протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації, складений за формою згідно з додатком 1.
Усі реквізити протоколу заповнюються розбірливим почерком українською мовою. Не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також унесення додаткових записів після того, як протокол підписаний особою, стосовно якої він складений.
Як визначено у пункті 2.2 Порядку, протоколи про правопорушення в галузі цивільної авіації мають право складати Голова Державіаслужби України, його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державіаслужби України, керівники аеропортів, начальники служб авіаційної безпеки аеропортів або їх заступники.
Згідно з пунктом 2.3 Порядку повноваження державних інспекторів підтверджуються посвідченням державного інспектора з авіаційного нагляду у Державіаслужбі України, а уповноважених на проведення перевірок посадових осіб Державіаслужби України - наказом Державіаслужби України про проведення перевірки та службовим посвідченням.
Норми пунктів 2.5-2.7 Порядку визначають, що протокол складається за кожним виявленим фактом правопорушення у галузі цивільної авіації.
Протокол підписується посадовою особою, що склала протокол, та керівником або уповноваженим представником Суб'єкта. У разі наявності свідків протокол підписується також і цими особами.
У разі відмови керівника або уповноваженого представника Суб'єкта підписати протокол посадова особа, що склала протокол, вносить до такого протоколу відповідний запис. Відмова від підписання протоколу не є підставою для припинення справи про правопорушення у галузі цивільної авіації.
Особа, яка вчинила правопорушення, має право подати в протоколі пояснення і зауваження щодо його змісту, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання та робити заяви і подавати клопотання. У разі якщо правопорушник викладає свої пояснення на окремому аркуші, у протоколі про це робиться відповідна відмітка.
З наведених правових норм слідує, що протокол про правопорушення в галузі цивільної авіації мають право складати зокрема, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державіаслужби України, на підставі посвідчення державного інспектора з авіаційного нагляду у Державіаслужбі України або наказу Державіаслужби України про проведення перевірки та службовим посвідченням, відповідно.
За визначеннями пункту 1.3 Положення про державного інспектора з авіаційного нагляду у Державній авіаційній службі України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 09 лютого 2010 року №68 (далі по тексту - Положення) державний інспектор - працівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації, якому надані повноваження з перевірки діяльності суб'єкта та стану об'єкта авіаційної діяльності і який має посвідчення встановленого зразка; спеціальне завдання на проведення перевірки - наказ Державіаслужби України на проведення перевірки.
У відповідності до 3.1 Порядку №637, розглядає справи про правопорушення у галузі цивільної авіації Державіаслужба України, за результатами розгляду виноситься постанова про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації (додаток 2) або постанова про закриття провадження у справі про правопорушення у галузі цивільної авіації (додаток 3).
Факти правопорушень, визначених у ст.127 Повітряного кодексу України, виявляються державними інспекторами та уповноваженими на проведення перевірок посадовими особами Державіаслужби України шляхом проведення планових та позапланових перевірок, а також керівниками аеропортів, начальниками служб авіаційної безпеки та їх заступниками під час виконання ними своїх посадових обов'язків (п. 4.3 Порядку №637).
Державна авіаційна служба України, як уповноважений орган з питань цивільної авіації, під час накладення штрафу за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті керується положеннями Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 26.12.2011 №637.
Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку про те, що при виявленні факту вчинення суб'єктом авіаційної діяльності порушення норм щодо порядку використання повітряного простору України, відповідач, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених ст. 128 Податкового кодексу України. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеною статтею строків виключає можливість застосування таких санкцій.
При цьому, відповідно до п. 121 Положення про використання повітряного простору України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №401 (надалі - Положення №401 у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), інформація про факти порушення порядку використання повітряного простору невідкладно доводиться до відома Державіаслужби, Украероцентру, командного центру Повітряних Сил Збройних Сил, штабу Антитерористичного центру при СБУ та відповідних органів ОПР.
Розслідування порушень порядку використання повітряного простору проводиться з метою встановлення причин виникнення та вжиття необхідних заходів для запобігання порушенням. Розслідування повинно починатися негайно після того, як стало відомо про факт порушення, та закінчуватися не пізніше ніж у семиденний термін (п. 122 Положення №401).
Як вбачається зі змісту протоколу про правопорушення у галузі цивільної авіації від 31.03.2015 №3221, на підставі якого винесено оскаржувану постанову, факт здійснення позивачем польоту з порушенням порядку використання повітряного простору України зафіксовано у телеграмі Украероценту тлг №031029.
Згідно з наявною у матеріалах справи копією телеграми Украероценту №031029 UKKKZDZX , останнім повідомлено Державіаслужбу про те, що повітряне судно позивача, яке виконувало рейс AFL 1847 03.08.2014 о 07 год. 50 хв., здійснило політ з порушенням порядку використання повітряного простору України.
За таких обставин, встановлені в оскаржуваній постанові порушення позивачем вимог Повітряного кодексу України та Положення №401 було виявлене відповідачем 03.08.2014. Однак, зафіксовано у постанові №3221 тільки 09.04.2015 року.
Враховуючи те, що ч. 3 ст. 128 Повітряного кодексу України пов'язує початок перебігу шестимісячного строку для накладення штрафу саме із моментом виявлення порушення, то останнім днем застосування такої санкції до позивача є 03.02.2015. Однак, оскаржувану постанову відповідачем було винесено 09.04.2015 року.
Враховуючи те, що приписи частини третьої статті 128 ПК України пов'язують початок перебігу шестимісячного строку для накладення штрафу саме із моментом виявлення порушення, то, враховуючи день виявлення порушення, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова від 09.04.2015 прийнята поза межами граничного строку притягнення суб'єкта авіаційної діяльності до відповідальності з часу його виявлення.
Отже, Державіаслужбою при прийнятті спірної постанови не дотримано вимог, встановлених частиною третьою статті 128 ПК України та пунктом 3.5 Порядку №637 щодо граничних строків накладення штрафу на позивача.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 20 вересня 2017 року у справі №826/2876/15, від 27 вересня 2017 у справі №826/2940/15, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 у справі №826/2959/15.
Враховуючи викладене, суд вважає постанову відповідача від 09.04.2015 року №3221 про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діяв не в спосіб, що визначений законами України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, нерозсудливо, несвоєчасно, що є підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що відповідачем, у порушення приписів частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано достатньо належних, у розумінні статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, доказів, які б підтверджували правомірність прийняття ним оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Враховуючи положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Аерофлот-російські авіалінії" в особі Представництва Відкритого акціонерного товариства "Аерофлот-російські авіалінії" задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Державної авіаційної служби України від 09 квітня 2015 року № 3221.
Стягнути на користь Відкритого акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії» (119002, м. Москва, вул. Арбат, 10, код 7712040126) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 272 (двісті сімдесят дві гривні) 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної авіаційної служби України (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Г. Вєкуа