Справа № 201/6269/21
Провадження № 2/201/2714/2021
(заочне)
17 листопада 2021 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,
при секретарі - Максимовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.
В обґрунтування даної позовної заяви позивач посилався не те, що 12 квітня 2018 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування на транспорті № 009045/4017/0000442. Предметом даного договору були майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Nissan X-Trail», д.р.н. НОМЕР_1 . 15 червня 2018 року о 06 годині 00 хвилин, в районі перехрестя вул. Яснополянська та вул. Аеропортівська в м. Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: велосипеда «Стелс» під керуванням ОСОБА_1 та застрахованого автомобіля «Nissan X-Trail», д.р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2018 року винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП визнано ОСОБА_1 . Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована, у останнього виник обов'язок з відшкодування такої шкоди нанесеної потерпілим. У зв'язку із викладеним позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь завдані збитки у розмірі 30707,31 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 грн.
Представником позивача надано до суду клопотання, в якому останній позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 12 квітня 2018 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування на транспорті № 009045/4017/0000442. Предметом даного договору були майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Nissan X-Trail», д.р.н. НОМЕР_1 (а.с. 10-20).
15 червня 2018 року о 06 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , керуючи велосипедом «Стелс», рухався в районі перехрестя вул. Яснополянська та вул. Аеропортівська в м. Дніпрі, де, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки або безпечного об'їзду перешкоди, внаслідок чого здійснив наїзд на автомобіль «Ніссан», д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , який зупинився на узбіччі. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 12.3 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам, крім того тілесних ушкоджень зазнав сам правопорушник.
Вищевказані обставини дорожньо-транспортної пригоди встановлені в постанові Д Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2018 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та на підставі ст. 22 КУпАП звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням та провадження по справі закрито. (а.с. 22).
Відповідно до ч. 4ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу встановлено, що власником пошкодженого в ДТП «Nissan X-Trail», д.р.н. НОМЕР_1 , є ОСОБА_2 (а.с. 25-26).
18 червня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до позивача із заявою про подію, що має ознаки страхового випадку (а.с. 23).
У зв'язку з настанням страхового випадку, на виконання умов договору, ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» складено страховий акт №00263019 від 24 липня 2018 року, відповідно до якого загальний розмір страхового відшкодування становить 30707,31 грн (а.с. 37).
Згідно з платіжним дорученням №034315 від 25 липня 2018 року ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» виплатило ТОВ «Бриллиант Авто» страхове відшкодування ОСОБА_2 в сумі 30707,31 грн. (а.с. 41).
З огляду на вищезазначене, у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати завдані збитки в порядку регресу у розмірі сплаченого страховиком страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який містить спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин.
Згідно з вимогами ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 ЦК України вбачається, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України, шкода, спричинена джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання чи утримування якого створює підвищену небезпеку; особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.
З врахуванням встановлених судом обставин справи, зокрема, того, що відповідача в передбаченому законом порядку визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, та той факт, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована, суд дійшов висновку, що ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» має право регресної вимоги до страхувальника, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Наведене дає підстави для висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 30707,31 грн. є законними, обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 76-81, 82, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (код ЄДРПОУ 20033533) страхове відшкодування за завдані збиткі в розмірі 30707,31 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (код ЄДРПОУ 20033533)сплачений судовий збір в розмірі 2270 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя С.С. Федоріщев