ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 листопада 2021 року м. Київ № 640/17225/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в письмовому провадженні заяву позивача в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання протиправним та скасування рішення від 03.04.2020 №2600-0302- 8/43302, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України м. Києва про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за заявою від 15 січня 2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України м. Києва здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно довідки Київського апеляційного адміністративного суду № 02.7-34/8 від 15 січня 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Суд вирішив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києва про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Київського апеляційного адміністративного суду № 02.7-34/8 від 15 січня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києва (04053, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно довідки Київського апеляційного адміністративного суду № 02.7-34/8 від 15 січня 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2021 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 червня 2021 року - без змін.
На виконання рішення від 08.06.2021 Окружним адміністративним судом міста Києва 16.08.2021 видано виконавчі листи.
Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 22.10.2021 від позивача надійшла заява в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання рішення та бездіяльності протиправними, в якій останній просить суд:
- визнати протиправним застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2021 року у адміністративній справі № 640/17225/20 у розрахунку при здійсненні перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці стажу судді у 26 років 10 місяців 7 днів;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, яка полягає у невиконанні рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2021 року у адміністративній справі № 640/17225/20 в частині:
не здійснення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 28 років 10 місяців 13 днів його стажу на посаді судді;
невиплати ОСОБА_1 суми заборгованості щомісячного довічного грошового утримання за весь період, починаючи з 19.02.2020 року;
винести окрему ухвалу, якою зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві протягом 10 днів виконати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2021 року у адміністративній справі № 640/17225/20 шляхом здійснення ОСОБА_1 перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно довідки Київського апеляційного адміністративного суду № 02.7- 34/8 від 15.01.2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року, виходячи з розрахунку стажу на посаді судді у 28 років 10 місяців 13 днів, та подати до суду звіт про виконання зазначеного судового рішення.
В обгрунтування вказаної заяви позивач зазначив про те, що відповідачем неналежним чином виконано рішення суду у справі №640/17225/20, оскільки згідно резолютивної частини судового рішення відповідач зобов'язаний здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно довідки Київського апеляційного адміністративного суду № 02.7-34/8 від 15 січня 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2021 розгляд заяви ОСОБА_1 здійснено в порядку письмового провадження. Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві письмові пояснення та докази на їх підтвердження щодо викладених у заяві обставин.
Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 16.11.2021 від Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач) надійшли письмові пояснення на заяву позивача від 22.10.2021. Відповідачем зазначено про те, що управлінням виконано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2021 по справі №640/17225/20 в межах зобов'язальної частини, а саме, було здійснено ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно довідки Київського апеляційного адміністративного суду № 02.7-34/8 від 15.01.2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020. Також відповідач зазначив про те, що виплату заборгованості за період з 19.02.2020 по 31.08.2021 у сумі 1555133 грн. 18 коп. (один мільйон п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч сто тридцять три грн. 18 коп.) буде здійснено в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету.
В свою чергу, позивачем 17.11.2021 до суду подано письмові заперечення на пояснення відповідача щодо заяви про визнання протиправними рішення та бездільності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Позивач вважає наведені відповідачем доводи непереконливими, необгрунтованими та такими, що вводять суд в оману стосовно дійсних обставин даної справи, зокрема, в частині умисного не виконання ним судового рішення, факт якого останній наполегливо намагається приховати.
Позивачем наголошено на тому, що відповідач цілеспрямовано і наполегливо ухиляється від надання пояснень, чому саме при проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці він відмовився врахувати календарний період проходження позивачем строкової служби, включивши до розрахунку лише фактичний стаж трудової діяльності ОСОБА_1 на посаді судді та половину строку його навчання у Вільнюському державному університеті імені В. Капсукаса.
Розглянувши матеріали справи та заяву позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України), якими встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно, правилами частин першої, шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України гарантовано, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Системний аналіз вищезазначених норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, врегульований приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб'єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Як вже зазначалось судом вище, позивач за наслідками розгляду справи та набранням рішення від 08.06.2021 №640/17225/20 законної сили, отримав виконавчі листи від 16.08.2021 №640/17225/20 та постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковським Т.О. відкрито виконавче провадження ВП №66627655 щодо виконання рішення в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києва здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно довідки Київського апеляційного адміністративного суду № 02.7-34/8 від 15 січня 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. Постанови про закриття/закінчення виконавчого провадження у зв'язку з надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, матеріали адміністративної справи не містять. Виконавче провадження з примусового виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.2021 №640/17225/20 триває.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 619/562/18 (провадження № 61-39095св18) вказано, що «належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №523/9329/19.
З приводу тверджень позивача про те, що відповідач відмовився врахувати календарний період проходження позивачем строкової служби, включивши до розрахунку лише фактичний стаж трудової діяльності ОСОБА_1 на посаді судді та половину строку його навчання у Вільнюському державному університеті імені В. Капсукаса суд зазначає, що підставою та предметом позову в адміністративній справі №640/17225/20 була відмова Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно довідки Київського апеляційного адміністративного суду № 02.7-34/8 від 15 січня 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
Питання щодо визначення стажу для встановлення розміру та перерахунку довічного грошового утримання не було предметом дослідження в межах цієї справи.
Отже, судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення.
При цьому, суд звертає увагу, що в разі незгоди з рішенням суб'єкта владних повноважень та процедурою його прийняття позивач має право звернутися до суду із позовною заявою про оскарження цього рішення в загальному порядку, а не в межах статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, враховуючи вище викладені норми законодавства та з'ясовані судом обставини, а також оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість поданої заяви, та як наслідок вважає за необхідне залишити її без задоволення.
Керуючись статями 241, 243, 248, 256, 383, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання рішення та бездіяльності протиправними, вчинені суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду від 08.06.2021 №640/17225/21.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5. Перехідних положень цього Кодексу.
Суддя Іщук І.О.