ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Вн. №27/201
про залишення позову без розгляду
23 листопада 2021 року м. Київ№ 640/9018/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління пенсійного фонду України в місті Києві
3-я особа Головне управління державної казначейської служби України в м. Києві
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити дії,
Суддя О.В.Головань
Обставини справи:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про:
визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у поверненні ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 % з операції купівлі-продажу 4/5 частки квартири, згідно квитанції № 0.0.716365786.1 від 28.02.2017 р. у розмірі 13 775,65 грн.;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та направити подання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 13 775,65 грн., сплаченого згідно квитанції № 0.0.716365786.1 від 28.02.2017 р.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2021 р. відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 15.09.2021 р. позовну заяву залишено без руху з посиланням на необхідність подання заяви про поновлення строку звернення до суду, оскільки позовна заява подана з порушенням передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячного строку, рахуючи його від сплати 28.02.2017 р. збору на обов'язкове пенсійне страхування.
27.09.2021 р. позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.
Згідно з поданою заявою позивач посилається на перебіг строку позовної давності з 19.02.2021 р., після отримання відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
З вказаного приводу суд зазначає наступне.
Ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд не може погодитися з висновком позивача про те, що про порушення свого права він дізнався після отримання відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 19.02.2021 р.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 31.03.2021 р. у справі №240/12017/19, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Суд вважає за можливе застосувати вказану правову позицію до сплати особою збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, і позивач повинен був дізнатися про порушення свого права в день здійснення відповідного платежу 28.02.2017 р., а звернення з цього приводу до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві лише у лютому 2021 р. не може вважатися розумним строком після здійснення платежу.
Також суд зазначає, що відповідна правова позиція Верховного Суду з розгляду цієї категорії справ висловлена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 р. (справа №819/1498/17), 31.01.2018 р. (справа №819/1667/17) та 20.03.2018 р. (справа №819/1249/17), тоді як позивач звернувся до суду через три роки навіть після ухвалення вказаних постанов.
За таких суд не знаходить підстав для висновку про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З врахуванням викладеного наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
На підставі вищевикладеного, п. 8 ч. 1 ст. 240, ст. 295 КАС України, суд,
1. Залишити позовну заяву без розгляду.
2. Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя О.В.Головань