ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
24 листопада 2021 року м. Київ № 640/16218/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого Бояринцевої М.А., суддів Аверкової В.В., Шевченко Н.М. при секретарі судового засідання Корніюк А.В.,
за участі представників сторін:
від позивача - Петрик М.М.,
від відповідача-1 - Бєльський-Панасюк О.О. (КМУ),
від відповідача-2 - Сич О.А. (НСЗУ)
від третьої особи на стороні позивача - Волошина Ю.Г.,
від третьої особи на стороні відповідачів - Самборський В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомКомунального некомерційного підприємства "Бориспільський стоматологічний центр"
до треті особи, Кабінету Міністрів України Національної служби здоров'я України які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні позивача - Бориспільська міська рада Київської області; на стороні відповідача - Міністерство охорони здоров"я України
про яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Бориспільської міської ради Київської областівизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Комунальне некомерційне підприємство «Бориспільський стоматологічний центр» з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач-1 та/або КМУ), Національної служби здоров'я України (далі - відповідач-2 та/або НСЗ України) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Бориспільської міської ради Київської області (далі - третя особа-1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство охорони здоров"я України (далі - третя особа-2) та просить суд:
- визнати протиправною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України від 15.02.2021 №133 «Деякі питання реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування у II-IV квартал 2021 року»;
- зобов'язати Кабінет Міністрів України врегулювати питання укладання договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій за напрямом «Стоматологічна допомога дорослим та дітям» з новоствореними закладами охорони здоров'я, які не укладали відповідний договір у 2020 році;
- визнати протиправною відмову Національної служби здоров'я України в укладенні з КНП «Бориспільський стоматологічний центр» договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій за напрямком «Стоматологічна допомога дорослим та дітям» на 2021 рік;
- визнати протиправною бездіяльність Національної служби здоров'я України в частині не надсилання КНП «Бориспільський стоматологічний центр» проекту договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій за напрямком «Стоматологічна допомога дорослим та дітям» на 2021 рік за результатами розгляду пропозицій на електронному майданчику Smarttender.biz.;
- зобов'язати Національну службу здоров'я України укласти з КНП «Бориспільський стоматологічний центр» договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій за напрямком «Стоматологічна допомога дорослим та дітям» на 2021 рік.
- стягнути на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що чинним Порядком реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у II-IV кварталах 2021 року, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2021 №133 фактично унеможливлено укладення договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій з новоствореними підприємствами, оскільки порядок визначення ціни договору як його істотної умови, можливе лише за даними, отриманими за результатами виконання договору, укладеного у 2020 році. Також Комунальне некомерційне підприємство «Бориспільський стоматологічний центр» вказує на те, що спірна постанова Кабінету Міністрів України прийнята з порушенням порядку її прийняття.
В частині позовних вимог, заявлених до Національної служби здоров'я України, позивач зазначає, що нею безпідставно застосовано положення постанови Кабінету Міністрів України від 15.02.2021 №133, адже остання не поширює свою дію на юридичних осіб, які не уклали договір з НСЗ України та не враховано, що положення Господарського кодексу України не підлягають застосуванню до договору про медичне обслуговування.
Представником Кабінету Міністрів України подано відзив на позовну заяву, у якому останній стверджує про прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 15.02.2021 №133 в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень. Окрім того, представник відповідача-1 вказує, що не є суб'єктом, який регулює питання укладання договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій за напрямом «Стоматологічна допомога дорослим та дітям», оскільки не є розробником нормативно-правового акту, що регулює вказані суспільні відносини.
Представником відповідача-2 подано відзив на позовну заяву, де він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представником третьої особи-1 подано письмові пояснення по суті позовних вимог, у яких останній просить суд адміністративний позов задовольнити, наводивши аналогічні доводи, що й представник позивача.
Представник Міністерства охорони здоров"я України підтримав позицію відповідачів, просив у позові відмовити, до матеріалів справи долучені письмові пояснення.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд звертає увагу на наступне.
Комунальне некомерційне підприємство «Бориспільський стоматологічний центр» має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики за спеціальністю організація і управління охороною здоров'я, стоматологія, хірургічна стоматологія, терапевтична стоматологія, ортопедична стоматологія, дитяча стоматологія; за спеціальностями молодших спеціалістів з медичною освітою: сестринська справа, рентгенологія, ортопедична стоматологія, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України 28.02.2020 №5936, реєстраційне досьє від 13.02.2020 року №756/Л.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 113 Конституції України закріплено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України: 1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; 2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; 3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; 4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України; 5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону; 6) розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; 7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; 8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; 9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади; 91) утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади; 92) призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України; 10) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.
Поряд з цим, організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 року №794-VII (далі - Закон №794-VII).
Згідно із частиною 1 статті 3 вказаного Закону діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості.
Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 3 Закону №794-VII).
Разом з цим приписами частини 1 статті 4 Закону №794-VII регламентовано, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
В контексті приписів частини 2 статті 4 Закону №794-VII організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України.
Згідно із частиною 1 статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Аналогічна правова норма закріплена в статті 49 Закону №794-VII.
Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України та в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно до частини 2 статті 50 Закону №794-VII проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Проекти актів Кабінету Міністрів України, що мають важливе суспільне значення та визначають права і обов'язки громадян України, підлягають попередньому оприлюдненню в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 50 Закону №794-VII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 №950 затверджено Регламент Кабінету Міністрів України (далі - Регламент), який встановлює порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України (далі - Кабінет Міністрів), підготовки та прийняття рішень, визначає інші процедурні питання його діяльності.
За правилами пунктів 1, 2 параграфу 42 Регламенту розробник забезпечує проведення публічних консультацій з представниками заінтересованих сторін щодо проектів актів Кабінету Міністрів відповідно до Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. № 996 "Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики" (Офіційний вісник України, 2010 р., № 84, ст. 2945).
Для проведення публічних консультацій проекти нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України разом з матеріалами до них оприлюднюються розробником на його офіційному веб-сайті, якщо інше не передбачено законом.
Основні вимоги до організації і проведення органами виконавчої влади консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики (далі - консультації з громадськістю) визначає Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 року №993 (далі - Порядок №993).
Згідно із пунктом 2 Порядку №993 консультації з громадськістю проводяться з метою залучення громадян до участі в управлінні державними справами, надання можливості для їх вільного доступу до інформації про діяльність органів виконавчої влади, а також забезпечення гласності, відкритості та прозорості діяльності зазначених органів.
Проведення консультацій з громадськістю має сприяти налагодженню системного діалогу органів виконавчої влади з громадськістю, підвищенню якості підготовки рішень з важливих питань державного і суспільного життя з урахуванням громадської думки, створенню умов для участі громадян у розробленні проектів таких рішень.
Відповідно до пункту 3 Порядку №993 консультації з громадськістю проводяться з питань, що стосуються суспільно-економічного розвитку держави, реалізації та захисту прав і свобод громадян, задоволення їх політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, а результати проведення консультацій з громадськістю враховуються органом виконавчої влади під час прийняття остаточного рішення або в подальшій його роботі (п. 4 Порядку №993).
Пунктом 5 Порядку №993 регламентовано, що консультації з громадськістю організовує і проводить орган виконавчої влади, який є головним розробником проекту нормативно-правового акта або готує пропозиції щодо реалізації державної політики у відповідній сфері державного і суспільного життя.
Інформація, пов'язана з організацією та проведенням консультацій з громадськістю, оприлюднюється у спеціально створеній рубриці "Консультації з громадськістю" офіційного веб-сайту органу виконавчої влади.
Згідно із пунктом 12 Порядку №993 в обов'язковому порядку проводяться консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення та/або електронних консультацій з громадськістю щодо проектів нормативно-правових актів, які:
стосуються конституційних прав, свобод та обов'язків громадян;
стосуються життєвих інтересів громадян, у тому числі впливають на стан навколишнього природного середовища;
передбачають провадження регуляторної діяльності у певній сфері;
визначають стратегічні цілі, пріоритети і завдання у відповідній сфері державного управління (у тому числі проекти державних і регіональних програм економічного, соціального і культурного розвитку, рішення стосовно їх виконання);
стосуються інтересів територіальних громад, здійснення повноважень місцевого самоврядування, делегованих органам виконавчої влади відповідними радами;
визначають порядок надання адміністративних послуг;
стосуються правового статусу громадських об'єднань, їх фінансування та діяльності;
передбачають надання пільг чи встановлення обмежень для суб'єктів господарювання та інститутів громадянського суспільства;
стосуються присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності, які за ними закріплені, об'єктам права власності, які належать фізичним особам, імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій;
стосуються витрачання бюджетних коштів (звіти головних розпорядників бюджетних коштів за минулий рік).
Строк проведення таких консультацій з громадськістю визначається органом виконавчої влади і повинен становити не менш як 15 календарних днів.
Консультації з громадськістю розпочинаються з дня оприлюднення інформаційного повідомлення про їх проведення (п. 18 Порядку №993).
Звіт про результати публічного громадського обговорення та електронних консультацій з громадськістю орган виконавчої влади в обов'язковому порядку доводить до відома громадськості шляхом оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті, урядовому веб-сайті "Громадянське суспільство і влада" (у разі проведення електронних консультацій з громадськістю на зазначеному веб-сайті) та в інший прийнятний спосіб не пізніше ніж через два тижні після прийняття рішень за результатами обговорення (п. 21 Порядку №553).
Аналіз вказаних положень дає суду підстави дійти до наступних висновків.
По-перше, розробник забезпечує проведення публічних консультацій з представниками заінтересованих сторін щодо проектів актів Кабінету Міністрів відповідно до Порядку №993.
По-друге, в обов'язковому порядку проводяться консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення та/або електронних консультацій з громадськістю щодо проектів нормативно-правових актів, які стосуються правовідносин, передбачених пунктом 12 Порядку №993.
По-третє, за наслідком публічного громадського обговорення виконавча влада в обов'язковому порядку доводить до відома громадськості шляхом оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті, урядовому веб-сайті "Громадянське суспільство і влада" (у разі проведення електронних консультацій з громадськістю на зазначеному веб-сайті) звіту про результати публічного громадського обговорення та електронних консультацій з громадськістю та в інший прийнятний спосіб не пізніше ніж через два тижні після прийняття рішень за результатами обговорення.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачами, публічні консультації щодо проекту Порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у II-IV кварталах 2021 року не проводилися.
Водночас судом встановлено, що Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у II-IV кварталах 2021 року» від 15.02.2021 року №133, якою постановлено затвердити Порядок реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у II-IV кварталах 2021 року (далі - Порядок №133) прийнята відповідачем-1 на виконання положень пунктів 4 і 5 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення", статті 19 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
Згідно із статтею 19 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 року № 1082-IX (далі - Закон № 1082-IX) у 2021 році реалізація державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 3-5 частини 1 статті 4 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджетне законодавство складається з закону про Державний бюджет України; інших законів, що регулюють бюджетні відносини, передбачених статтею 1 цього Кодексу; нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, прийнятих на підставі і на виконання цього Кодексу та інших законів України, передбачених пунктами 3 та 4 цієї частини статті.
На нормативно-правові акти та рішення, прийняті на підставі і на виконання вимог цього Кодексу, не поширюється дія законодавства щодо здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності.
Приймаючи до уваги те, що Порядок №133 прийнятий, зокрема на виконання вимог статті 19 Закону № 1082-IX як частини бюджетного законодавства, суд, з урахуванням положень статті 4 БК України, вважає, що відсутність громадського обговорення останньої, в межах спірних правовідносин не може слугувати підставою для визнання її протиправною та нечинною.
За таких обставини, на переконання суду доводи позивача в цій частині є безпідставними та такими, що не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення позовних вимог.
Водночас, суд при вирішенні спору по суті враховує наступне.
Згідно із пунктом 1 параграфу 32 Регламенту проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем'єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту.
Розроблення проекту акта починається невідкладно після отримання відповідного завдання та триває виходячи з необхідності врахування у загальному часі підготовки проекту акта вимог, встановлених цим Регламентом щодо часу, достатнього для погодження проекту акта заінтересованими органами, та часу, достатнього для проведення правової експертизи Мін'юсту та експертизи Секретаріату Кабінету Міністрів.
Відповідно до пункту 5 параграфу 32 Регламенту проекти актів Кабінету Міністрів оформляються згідно з Правилами підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 6 вересня 2005 р. № 870 (Офіційний вісник України, 2005 р., № 36, ст. 2200).
Проекти постанов Кабінету Міністрів, якими затверджуються технічні регламенти, розроблені на основі актів законодавства Європейського Союзу, оформляються з урахуванням особливостей, визначених Правилами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 2012 р. № 708.
Проект акта та матеріали до нього готуються в електронній формі із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки з урахуванням засад реалізації органами виконавчої влади принципів державної політики цифрового розвитку. Проект акта може бути підготовлений у паперовій формі виключно в разі:
підготовки проекту акта, який містить інформацію з обмеженим доступом;
підготовки проекту акта з питань, пов'язаних із запобіганням виникненню надзвичайних ситуацій, ліквідацією їх наслідків, або з інших питань, пов'язаних з виникненням загрози життю та/або здоров'ю населення, а також з невідкладних питань щодо проведення операції Об'єднаних сил та обороноздатності держави.
Відповідно до пунктів 1, 2 параграфу 33 Регламенту головним розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, який вносить проект акта до Кабінету Міністрів.
Розробниками проектів актів Кабінету Міністрів є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до своєї компетенції.
В той же час, пунктом 5 параграфу 33 Регламенту регламентовано, що проект акта Кабінету Міністрів підлягає обов'язковому погодженню всіма заінтересованими органами, а також Мінфіном, Мінекономіки та Мінцифри.
Згідно із пунктом 7 параграфу 37 Регламенту розробник надсилає заінтересованому органу проект акта Кабінету Міністрів, завізований керівником органу, який є розробником, разом з пояснювальною запискою, а також порівняльною таблицею (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів).
Проект акта Кабінету Міністрів, підготовлений Секретаріатом Кабінету Міністрів, візується членом Кабінету Міністрів, за дорученням якого підготовлено такий проект акта, та листом за його підписом надсилається заінтересованому органу разом із матеріалами, зазначеними в абзаці першому цього пункту.
Якщо розробником проекту акта Кабінету Міністрів є центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через міністра, проект надсилається заінтересованому органу лише після його погодження відповідним міністром.
Центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через міністра, надсилає завізований керівником органу проект акта Кабінету Міністрів разом з пояснювальною запискою, а також порівняльною таблицею (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів) відповідному міністерству для його погодження міністром.
Свою позицію щодо проекту акта Кабінету Міністрів міністр, що спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, доводить до відома розробника шляхом надсилання листа, до якого в разі відсутності зауважень додається також завізований ним проект акта. Позиція міністра може бути доведена до відома розробника через уповноважену ним особу шляхом надсилання листа за підписом такої особи.
У разі висловлення до проекту акта Кабінету Міністрів, поданого центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через міністра, зауважень і пропозицій, проект акта повертається розробнику для його доопрацювання та внесення в установленому порядку на розгляд міністра.
Порядок взаємодії міністерства та центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через відповідного міністра, під час підготовки проекту акта Кабінету Міністрів, підготовленого у паперовій формі з підстав, визначених абзацами четвертим і шостим пункту 5 § 32 цього Регламенту, його погодження, а також погодження проектів актів, що надійшли від інших органів виконавчої влади у паперовій формі, встановлюється міністром, що спрямовує та координує діяльність відповідного центрального органу виконавчої влади, з урахуванням процедури, визначеної цим Регламентом.
Проект акта Кабінету Міністрів розробник подає Мін'юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями та висновками, передбаченими пунктами 5 та 5-1 § 33 цього Регламенту), а також порівняльною таблицею (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів) (п. 1 параграфу 44 Регламенту).
Згідно із пунктом 1 параграфу 49 Регламенту проект акта Кабінету Міністрів разом з додатками до нього, підготовлений з дотриманням вимог цього Регламенту, візується керівником органу, який є головним розробником, або особою, що його заміщує, та вноситься до Кабінету Міністрів разом із супровідним листом (додаток 3).
Судом встановлено, що розробником проекту Порядку №133 - НСЗ України подано Кабінету Міністрів України відповідний проект; пояснювальну записку до проекту; довідку про погодження проекту постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у II-IV кварталах 2021 року»; висновок Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2021 році»; протокол узгодження позицій щодо проекту постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у II-IV кварталах 2021 року»; довідка щодо відповідності зобов'язання України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу) проекту постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у II-IV кварталах 2021 року»; висновок Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України за результатами опрацювання проектів актів на предмет впливу реалізації актів на показники економічного і соціального розвитку, а також відповідності зобов'язання України за Угодою про застосування Світової організації торгівлі; висновок Міністерства фінансів України до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у II-IV кварталах 2021 року»; висновок Міністерства цифрової трансформації України за результатами проведення цифрової експертизи проекту постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у II-IV кварталах 2021 року».
Отже, беручи до уваги вищевикладене суд вважає, що Порядок №133 прийнятий Кабінетом Міністрів України в порядок, спосіб та в межах наданих йому повноважень.
В той же час, як слідує з матеріалів справи, звернення позивача до суду фактично обумовлено тим, що останній позбавлений можливості укласти договір про медичне обслуговування населення з НСЗ України, оскільки порядок визначення ціни договору як його істотної умови, можливий лише за даними, отриманими за результатами виконання договору укладеного у 2020 році.
Судом встановлено, що НСЗ України із посиланням на статтю 638 Цивільного кодексу України, статті 189 Господарського кодексу України, пункт 50 Порядку №133, пункту 33 Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 25.04.2018 року №410 відмовило Комунальному некомерційному підприємству «Бориспільський стоматологічний центр» в укладанні договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій за напрямом «Стоматологічна медична допомога в амбулаторних умовах» на 2021 рік.
При наданні оцінки вказаним обставинам суд вважає за доцільне врахувати наступне.
Державні фінансові гарантії надання необхідних пацієнтам послуг з медичного обслуговування (медичних послуг) та лікарських засобів належної якості за рахунок коштів Державного бюджету України за програмою медичних гарантій визначає Закон України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» від 19.10.2017 року № 2168-VIII (далі - Закон № 2168-VIII).
Згідно із частиною 1 статті 1 Закону № 2168-VIII законодавство про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров'я, цього Закону та інших законів і нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я.
У відповідності до пунктів 1, 6, 7 частини 1 статті 1 Закону № 2168-VIII програма державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій) - програма, що визначає перелік та обсяг медичних послуг (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами; тариф - ставка, що визначає розмір повної оплати за передбачені програмою медичних гарантій медичні послуги та лікарські засоби; Уповноважений орган - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.
Частиною 1 статті 3 Закону № 2168-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 2168-VIII у межах програми медичних гарантій держава гарантує громадянам, іноземцям, особам без громадянства, які постійно проживають на території України, та особам, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, повну оплату за рахунок коштів Державного бюджету України необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, пов'язаних з наданням: 1) екстреної медичної допомоги; 2) первинної медичної допомоги; 3) вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги; 4) третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги; 5) паліативної медичної допомоги; 6) реабілітації у сфері охорони здоров'я; 7) медичної допомоги дітям до 16 років; 8) медичної допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами.
Згідно із частинами 3, 4 статті 4 Закону № 2168-VIII програмою медичних гарантій визначаються перелік та обсяг медичних послуг та лікарських засобів, оплата яких гарантується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Медичні послуги та лікарські засоби, що не включені до програми медичних гарантій, не підлягають оплаті за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на реалізацію програми медичних гарантій, але можуть покриватися за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на реалізацію відповідних державних програм та заходів, місцевих бюджетів, медичного страхування, юридичних і фізичних осіб та з інших джерел, не заборонених законодавством.
Програма медичних гарантій розробляється з урахуванням положень галузевих стандартів у сфері охорони здоров'я в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової і бюджетної політики.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 2168-VIII договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій укладається між закладом охорони здоров'я, реабілітаційним закладом незалежно від форми власності чи фізичною особою - підприємцем, яка у встановленому законом порядку одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та/або має право на надання реабілітаційної допомоги згідно із законодавством та Уповноваженим органом.
Згідно зі частинами 3-7 статті 8 Закону № 2168-VIII забороняється відмова або ухилення від укладення відповідного договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій з суб'єктами, визначеними у частині першій цієї статті, які подали заяву Уповноваженому органу про укладення такого договору та надають медичні послуги, передбачені програмою медичних гарантій.
Договір про медичне обслуговування населення є договором на користь третіх осіб - пацієнтів у частині надання їм медичних послуг та лікарських засобів надавачами медичних послуг.
Істотними умовами договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій є:
перелік та обсяг надання пацієнтам медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій;
умови, порядок та строки оплати тарифу;
фактична адреса надання медичних послуг;
права та обов'язки сторін;
строк дії договору;
звітність надавачів медичних послуг;
відповідальність сторін.
Договір про медичне обслуговування населення підлягає опублікуванню на офіційному веб-сайті Уповноваженого органу протягом п'яти днів з моменту його укладення.
Типова форма договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, порядок його укладення, зміни та припинення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 розділу I Порядку №133 він визначає особливості реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення (далі - програма медичних гарантій) у II-IV кварталах 2021 року та поширюється на всі заклади охорони здоров'я незалежно від форми власності та фізичних осіб - підприємців, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та уклали договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій (далі - договір) із НСЗУ, а також на суб'єктів господарювання, які провадять господарську діяльність на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, які уклали договір про реімбурсацію із НСЗУ (п. 2 розділу I Порядку №133).
Згідно із пунктом 3 Порядку розділу I №133 у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні: 1) базова ставка - середня вартість медичної послуги, що розрахована як співвідношення обсягу бюджетних коштів та прогнозної кількості медичних послуг за відповідним напрямом; 2) ваговий коефіцієнт діагностично-спорідненої групи - коригувальний коефіцієнт, що враховує характеристики складності пролікованих випадків та інтенсивність використання ресурсів для профілактики, діагностики, лікування та медичної реабілітації в рамках однієї діагностично-спорідненої групи відносно загальної середньої вартості профілактики, діагностики, лікування та медичної реабілітації клінічного випадку в умовах стаціонару; 3) гранична сума оплати - максимальна сума, передбачена договором для оплати надання медичних послуг, включених до відповідного пакета медичних послуг, яку надавач медичних послуг може отримати за договором у відповідному періоді; 4) діагностично-споріднена група - група клінічних випадків, що характеризуються схожими (пов'язаними за діагнозами) клінічними станами та подібною інтенсивністю використання ресурсів для профілактики, діагностики, лікування та медичної реабілітації в умовах стаціонару; 5) індекс структури випадків - середньозважене значення всіх вагових коефіцієнтів діагностично-споріднених груп за всіма пролікованими випадками за відповідний період; 6) капітаційна ставка - розмір оплати за медичне обслуговування одного пацієнта незалежно від кількості фактичних звернень пацієнта за медичною допомогою протягом визначеного періоду; 7) ліміт - оптимальний обсяг практики первинної медичної допомоги, встановлений у Порядку надання первинної медичної допомоги, затвердженому МОЗ; 8) пакет медичних послуг - перелік медичних послуг та лікарських засобів, необхідних для надання таких послуг, у межах певного виду медичної допомоги, до яких встановлюються єдині специфікації, умови закупівлі, тип тарифу та базова ставка, оплату надання яких здійснює НСЗУ згідно з договором; 9) принцип екстериторіальності - надання рівних державних гарантій для реалізації пацієнтами права на охорону здоров'я незалежно від зареєстрованого місця проживання або перебування; 10) принцип нейтральності бюджету - відповідність тарифів та запланованої кількості медичних послуг загальному обсягу бюджетних асигнувань, передбачених для реалізації програми медичних гарантій; 11) пролікований випадок - комплекс наданих медичних послуг пацієнту у разі потреби цілодобового лікарського нагляду за умови його госпіталізації до стаціонару на одну добу або на більший строк для профілактики та/або діагностики, та/або лікування, та/або медичної реабілітації, що завершується вибуттям пацієнта із стаціонару (у тому числі у разі смерті в стаціонарних умовах протягом 24 годин з моменту госпіталізації за умови документального підтвердження таких випадків).
Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Основах законодавства України про охорону здоров'я, Законі України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення".
За правилами пункту 4 розділу I Порядку №133 програма медичних гарантій включає такі пакети медичних послуг, пов'язані з наданням за принципом екстериторіальності: 1) екстреної медичної допомоги; 2) первинної медичної допомоги; 3) вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги; 4) третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги; 5) паліативної медичної допомоги; 6) медичної реабілітації; 7) медичної допомоги дітям до 16 років; 8) медичної допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами.
Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку №133 НСЗУ в межах програми медичних гарантій укладає договори щодо надання медичних послуг за програмою медичних гарантій, крім медичних послуг, включених до переліку платних послуг, які надаються в державних і комунальних закладах охорони здоров'я та вищих медичних навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. № 1138 (ЗП України, 1996 р., № 18, ст. 501; 2016 р., № 77, ст. 2567), та медичних послуг, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів інших програм державного бюджету.
НСЗУ оплачує надані медичні послуги згідно з тарифами та коригувальними коефіцієнтами (які застосовуються шляхом множення), визначеними в цьому Порядку, на підставі звітів про медичні послуги, що складаються в порядку, передбаченому Типовою формою договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 410 "Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій" (Офіційний вісник України, 2018 р., № 45, ст. 1570; 2019 р., № 20, ст. 682; 2020 р., № 2, ст. 59), відповідно до укладеного договору в межах бюджетних асигнувань, визначених у плані асигнувань на відповідний період за відповідним напрямом. Вимагати та отримувати оплату від пацієнтів або їх представників за такі медичні послуги забороняється.
НСЗУ не оплачує медичні послуги, які надаються за направленнями в паперовій формі.
НСЗУ не оплачує медичні послуги, які оплачено за рахунок коштів інших джерел, не передбачених договором. Інформація про надані медичні послуги, які оплачуються за рахунок коштів інших джерел, не заборонених законодавством, вноситься надавачами медичних послуг до електронної системи охорони здоров'я.
До тарифу на медичні послуги не включено вартість лікарських засобів, медичних виробів та витратних матеріалів, які забезпечуються у централізованому порядку за рахунок коштів інших програм державного бюджету.
Згідно із пунктом 49 глави 9 розділу II Порядку №133 тариф на медичні послуги із стоматологічної медичної допомоги в амбулаторних умовах, передбачені специфікаціями, визначається як глобальна ставка на місяць.
Глобальна ставка на місяць розраховується як добуток кількості послуг, які надавач готовий надати протягом місяця, ставки на медичні послуги, яка становить 116 гривень.
Кількість послуг, які надавач готовий надати протягом місяця, розраховується як максимальна місячна кількість відповідних наданих медичних послуг, які було включено до пакета медичних послуг "Амбулаторна вторинна (спеціалізована) та третинна (високоспеціалізована) медична допомога дорослим та дітям, включаючи медичну реабілітацію та стоматологічну допомогу", за даними електронної системи охорони здоров'я протягом 2020 року, крім послуг, які будуть віднесені до пакета медичних послуг, зазначеного в главі 8 розділу II цього Порядку, з урахуванням коригувального коефіцієнта за введення карантинних обмежень, який становить 1,2.
Відповідно до пункту 50 глави 9 розділу II Порядку №133 запланована вартість зазначених медичних послуг відповідно до договору розраховується як добуток глобальної ставки на місяць та кількості місяців строку дії договору, а фактична вартість зазначених медичних послуг за місяць за кожним договором дорівнює глобальній ставці на місяць (п. 51 глави 9 розділу II Порядку №133).
В той же час, згідно із пунктом 11 розділу I Порядку №133 НСЗУ укладає договори на підставі поданих пропозицій про укладення договорів (далі - пропозиція) відповідно до Порядку укладення, зміни та припинення договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 410 (Офіційний вісник України, 2018 р., № 45, ст. 1570; 2020 р., № 2, ст. 59).
У разі перевищення розрахункової загальної орієнтовної ціни договорів за кожним пакетом медичних послуг, розрахованої на підставі поданих пропозицій, над сумою бюджетних асигнувань, передбачених для кожного пакета медичних послуг на відповідний бюджетний рік, до запланованої кількості медичних послуг кожного надавача медичних послуг за відповідним пакетом медичних послуг застосовується коригувальний коефіцієнт, який розраховується як співвідношення суми бюджетних асигнувань до загальної орієнтовної ціни договорів за кожним пакетом медичних послуг, розрахованої на підставі поданих пропозицій, кількість при цьому заокруглюється до цілого числа.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №410 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.11.2019 року №1073) затверджено Порядок укладення, зміни та припинення договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій (далі - Порядок №410), який визначає механізм укладення, зміни та припинення договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій (далі - договір) з НСЗУ відповідно до Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення" та поширюється на укладення, зміну та припинення договору між НСЗУ та закладами охорони здоров'я незалежно від форми власності або фізичними особами - підприємцями, які в установленому законом порядку одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики (далі - суб'єкти господарювання) (п. 2 Порядку №410).
Відповідно до пунктів 10-24 Порядку №410 НСЗУ розміщує на офіційному веб-сайті оголошення, в якому зазначаються:
1) умови закупівлі за договором та специфікації і у разі потреби юридична адреса, за якою повинні надаватися медичні послуги;
2) інформація, що повинна бути зазначена у заяві про укладення договору (далі - заява) та внесена до системи, перелік та форма документів, які повинні бути додані до заяви, зокрема ті, що передбачені пунктом 14 цього Порядку (далі - пропозиція);
3) строк і спосіб подання пропозицій та строк їх розгляду НСЗУ;
4) залучення інших суб'єктів господарювання до надання частини медичних послуг за договором.
До оголошення додається проект додатка до договору щодо спеціальних умов надання відповідних видів медичних послуг або груп медичних послуг.
Суб'єкт господарювання, який бажає укласти договір з НСЗУ на визначених в оголошенні умовах, до подання пропозиції повинен забезпечити внесення до системи актуальної інформації про:
1) суб'єкта господарювання, місця надання ним медичних послуг та медичне обладнання, зазначене в оголошенні;
2) суб'єктів господарювання, які будуть залучені до виконання договору;
3) уповноважених осіб та медичних працівників, які будуть залучені до укладення або виконання договору.
Суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити отримання уповноваженими особами та медичними працівниками, які будуть залучені до укладення або виконання договору, кваліфікованого електронного підпису, що повинен містити інформацію про суб'єкта господарювання (далі - електронний підпис).
У разі коли після подання пропозиції інформація, зазначена в пункті 11 цього Порядку, змінюється, суб'єкт господарювання повинен в той же день внести відповідні зміни до системи.
Суб'єкт господарювання, який бажає укласти договір з НСЗУ на визначених в оголошенні умовах, подає до НСЗУ пропозицію та інформацію, визначену в пункті 11 цього Порядку (з урахуванням її оновлення відповідно до пункту 12 цього Порядку).
Пропозиція, зокрема, повинна містити скановані копії таких документів в електронній формі:
документа, що підтверджує доступність будівлі та приміщення, в яких суб'єкт господарювання провадитиме свою діяльність, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення відповідно до будівельних норм і правил, виданого фахівцем з питань технічного обстеження будівель та споруд, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат;
документа, що підтверджує повноваження представника (у разі підписання заяви та доданих до неї документів представником суб'єкта господарювання, крім випадку, коли відомості про повноваження представника містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).
Датою подання пропозиції є дата подання заяви з усіма документами за умови внесення до системи всієї інформації, зазначеної в оголошенні.
Подаючи пропозицію, суб'єкт господарювання підтверджує, що відповідає умовам закупівлі та може надавати медичні послуги згідно із специфікацією. В окремих випадках, визначених в оголошенні, дозволяється подання пропозиції із зобов'язанням виконати умови закупівлі протягом визначеного строку.
У разі виявлення у поданій пропозиції неповної інформації, помилок або недоліків суб'єкт господарювання має право подати нову пропозицію до закінчення строку подання пропозицій, визначеного в оголошенні.
Пропозиції, подані після закінчення строку їх подання, визначеного в оголошенні, не розглядаються.
У разі наявності в надавача медичних послуг договору щодо надання окремих медичних послуг або груп медичних послуг повторні пропозиції про укладення договору щодо надання аналогічних медичних послуг або груп медичних послуг протягом календарного року не розглядаються.
НСЗУ протягом строку розгляду пропозицій, визначеного в оголошенні:
1) розглядає подані пропозиції, зокрема додані до заяви документи та інформацію в системі, щодо відповідності умовам, зазначеним в оголошенні;
2) проводить у разі потреби переговори із суб'єктами господарювання, які подали пропозиції, що відповідають умовам, зазначеним в оголошенні, для забезпечення універсального доступу населення до медичних послуг за програмою медичних гарантій;
3) у разі відсутності встановленого у кошторисі відповідного бюджетного призначення на програму медичних гарантій надсилає суб'єкту господарювання, який подав пропозицію, що відповідає умовам, зазначеним в оголошенні, повідомлення про намір укласти з ним договір;
4) після встановлення у кошторисі відповідного бюджетного призначення на програму медичних гарантій формує проект договору з додатками щодо спеціальних умов надання, специфікації та умов закупівлі відповідних видів медичних послуг та у разі потреби іншими додатками, накладає електронний підпис та електронну печатку і надсилає проект договору суб'єкту господарювання, який подав пропозицію, що відповідає умовам, зазначеним в оголошенні.
Підписаний уповноваженою особою НСЗУ проект договору є пропозицією укласти договір (оферта) із строком дії десять календарних днів з дати його підписання уповноваженою особою НСЗУ. Якщо суб'єкт господарювання не підписав в системі договору протягом встановленого строку такий договір втрачає свою силу.
У разі невідповідності умовам, зазначеним в оголошенні, або наявності в пропозиції недостовірної чи неповної інформації, НСЗУ протягом трьох робочих днів від дати встановлення такої невідповідності або виявлення недостовірної чи неповної інформації надсилає відповідному суб'єкту господарювання повідомлення про необхідність виправлення помилки або подання необхідної інформації та документів (далі - повідомлення про виправлення помилок). Суб'єкт господарювання повинен усунути недоліки та подати необхідну інформацію і документи до граничного строку подання пропозицій, визначеного в оголошенні. Якщо повідомлення про виправлення помилок надіслано після граничної дати подання пропозицій, суб'єкт господарювання має право подати оновлену пропозицію протягом двох робочих днів з дня надіслання НСЗУ повідомлення про виправлення помилок.
Пропозиції з виправленими помилками та будь-яка додаткова інформація чи документи, подані після закінчення зазначеного в цьому пункті строку, не розглядаються.
У разі відсутності пропозицій, які відповідають умовам, зазначеним в оголошенні, НСЗУ в разі потреби переглядає умови закупівлі та специфікації відповідно до пункту 7 цього Порядку та розміщує на офіційному веб-сайті повторне оголошення.
Протягом десяти календарних днів з дати підписання проекту договору уповноваженою особою НСЗУ керівник або уповноважена особа суб'єкта господарювання накладає електронний підпис на такий договір. Накладенням електронного підпису на договір уповноважена особа суб'єкта господарювання підтверджує, що суб'єкт господарювання відповідає умовам закупівлі та спроможний надавати медичні послуги згідно із специфікацією.
Договір вважається укладеним та набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами НСЗУ та суб'єкта господарювання, якщо інше не передбачене договором, але не раніше дати встановлення в кошторисі відповідного бюджетного призначення для НСЗУ.
Договір разом з усіма додатками (за умови знеособлення персональних даних) підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті НСЗУ протягом п'яти робочих днів з дня його укладення. Інформація про укладений договір включається до Реєстру договорів про медичне обслуговування населення відповідно до законодавства.
Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти наступних висновків.
По-перше, НСЗУ в межах програми медичних гарантій укладає договори щодо надання медичних послуг за програмою медичних гарантій, крім медичних послуг, включених до переліку платних послуг, які надаються в державних і комунальних закладах охорони здоров'я та вищих медичних навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. № 1138.
По-друге, НСЗУ укладає договори на підставі поданих пропозицій про укладення договорів (далі - пропозиція) відповідно до Порядку укладення, зміни та припинення договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 410.
По-третє, кількість послуг, які надавач готовий надати протягом місяця, розраховується як максимальна місячна кількість відповідних наданих медичних послуг, які було включено до пакета медичних послуг "Амбулаторна вторинна (спеціалізована) та третинна (високоспеціалізована) медична допомога дорослим та дітям, включаючи медичну реабілітацію та стоматологічну допомогу", за даними електронної системи охорони здоров'я протягом 2020 року, крім послуг, які будуть віднесені до пакета медичних послуг, зазначеного в главі 8 розділу II цього Порядку, з урахуванням коригувального коефіцієнта за введення карантинних обмежень, який становить 1,2.
В четверте, істотними умовами договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій є, серед іншого, перелік та обсяг надання пацієнтам медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій.
Суд звертає увагу, що за правилами пункту 49 глави 9 розділу II Порядку №133 передбачено, що кількість послуг, які надавач готовий надати протягом місяця, розраховується як максимальна місячна кількість відповідних наданих медичних послуг, які було включено до пакета медичних послуг "Амбулаторна вторинна (спеціалізована) та третинна (високоспеціалізована) медична допомога дорослим та дітям, включаючи медичну реабілітацію та стоматологічну допомогу", за даними електронної системи охорони здоров'я протягом 2020 року.
Тобто, фактично розрахунок кількості послуг, які надавач готовий надати протягом місяця залежить від обставин надання ним відповідних послуг за даними електронної системи охорони здоров'я протягом 2020 року. Отже, пунктом 49 глави 9 розділу II Порядку №133 обмежено право набувачів на укладення договору про медичне обслуговування у 2021 році, які створені та одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики у 2021 році та не надавали медичних послуг у 2020 році щодо укладення договору про медичне обслуговування населення.
Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 5 Закону № 2168-VIII програма медичних гарантій базується на таких принципах, зокрема, конкуренція і відсутність дискримінації надавачів медичних послуг.
Разом з цим, станом на час звернення позивача до суду, його права як надавача медичних послуг, у тому числі щодо укладання договору про медичне обслуговування у 2021 році, пунктом 49 глави 9 розділу II Порядку №133 обмежено у порівняні із надавачами медичних послуг, які надавали відповідні послуги у 2020 році.
В той же час, судом встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2021 року №1105 «Про внесення змін до Порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у II-IV кварталах 2021 року» внесено зміни до пункту 49 глави 9 розділу II Порядку №133 та викладно його у наступній редакції, яка застосовується з 01.10.2021 року, а саме:
«Тариф на медичні послуги із стоматологічної медичної допомоги в амбулаторних умовах, передбачені специфікаціями, визначається як глобальна ставка на місяць.
Глобальна ставка на місяць розраховується як добуток кількості послуг, які надавач готовий надати протягом місяця, ставки на медичні послуги, яка становить 116 гривень.
Кількість послуг, які надавач готовий надати протягом місяця, розраховується:
у період з 1 квітня до 30 вересня 2021 р. - як максимальна місячна кількість відповідних наданих медичних послуг, які було включено до пакета медичних послуг "Амбулаторна вторинна (спеціалізована) та третинна (високоспеціалізована) медична допомога дорослим та дітям, включаючи медичну реабілітацію та стоматологічну допомогу", за даними електронної системи охорони здоров'я протягом 2020 року, крім послуг, які будуть віднесені до пакета медичних послуг, зазначеного в главі 8 розділу II цього Порядку, з урахуванням коригувального коефіцієнта за введення карантинних обмежень, який становить 1, 2;
у період з 1 жовтня 2021 р.:
- як максимальна місячна кількість відповідних наданих медичних послуг, які було включено до пакета медичних послуг "Амбулаторна вторинна (спеціалізована) та третинна (високоспеціалізована) медична допомога дорослим та дітям, включаючи медичну реабілітацію та стоматологічну допомогу", за даними електронної системи охорони здоров'я протягом 2020 року, крім послуг, які будуть віднесені до пакета медичних послуг, зазначеного в главі 8 розділу II цього Порядку, з урахуванням коригувального коефіцієнта за введення карантинних обмежень, який становить 1, 2, - для надавачів медичних послуг, які надавали відповідні медичні послуги у 2020 році за даними електронної системи охорони здоров'я;
- як середньомісячна кількість відповідних наданих медичних послуг за попередні три місяці, що передують місяцю подачі заяви на укладення договору за відповідним пакетом медичних послуг за даними електронної системи охорони здоров'я, - для надавачів медичних послуг, які не надавали відповідні медичні послуги у 2020 році за даними електронної системи охорони здоров'я.».
Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що станом на час вирішення спору по суті, внесеними змінами постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2021 року №1105 усунуто обмеження надавачів медичних послуг, які не надавали послуги у 2020 році у порівняні з тими, які такі послуги надавали.
Отже, станом на час вирішення спору по суті на законодавчому рівні врегульовано питання розрахунку кількості послуг, які надавач готовий надати протягом місяця, у випадку не надання ним медичних послуг у 2020 році, а саме за даними електронної системи охорони здоров'я.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог заявлених Комунальним некомерційним підприємством «Бориспільський стоматологічний центр» до Кабінету Міністрів України, оскільки фактично підстави, які слугували для звернення його до суду є усунутими, а порушення порядку прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 12.02.2021 року №133 «Деякі питання реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування у II-IV квартал 2021 року» судом в ході розгляду справи не встановлено.
Вирішуючи позовні вимоги заявлені позивачем до Національної служби здоров'я України суд зазначить наступне.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв'язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.
У свою чергу, як вже зазначалось, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли сталися зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.
Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов'язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку.
Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод.
При цьому, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до адміністративного суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб відновлення порушеного права позивача.
При цьому Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9).
Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд звертає увагу, що відповідачем-2 відмовлено в укладенні з КНП «Бориспільський стоматологічний центр» договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій за напрямком «Стоматологічна допомога дорослим та дітям» на 2021 рік на підставі Порядку №133, який містив норму, що суттєво обмежувала права останнього в укладанні договору на медичне обслуговування населення.
В свою чергу, вказане обмеження усунуто законодавцем самостійно в позасудовий спосіб шляхом внесення відповідних змін Постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2021 року №1105 «Про внесення змін до Порядку реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у II-IV кварталах 2021 року».
Разом з цим, на переконання суду, обмеження, яке існувало станом на час виникнення спірних правовідносин та в подальшому було усунуто законодавцем не може бути визнано як законне обмеження надавачу медичних послуг та вважатися таким, що не порушує права та охоронювані законом інтереси останнього.
Приймаючи до уваги наведене, а також те, що інших підстав для відмови Національної служби здоров'я України в укладенні з КНП «Бориспільський стоматологічний центр» договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій за напрямком «Стоматологічна допомога дорослим та дітям» на 2021 рік, аніж відсутність у суб'єкта господарювання (позивача) договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій «Амбулаторна вторинна (спеціалізована) та третинна (високоспеціалізована) медична допомога дорослим та дітям, включаючи медичну реабілітацію та стоматологічну допомогу» та відсутність даних в електронній системі охорони здоров'я відповідачем-2 не вказано, суд вважає, що належним та ефективним захистом порушеного права позивача є зобов'язання Національної служби здоров'я України укласти з КНП «Бориспільський стоматологічний центр» договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій за напрямком «Стоматологічна допомога дорослим та дітям» на 2021 рік в порядку встановленому чинним законодавством.
Суд наголошує, що наведений спосіб захисту порушеного права позивача є ефективним та таким, що в повній мірі відновлюватиме порушене його право на укладання договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій за напрямком «Стоматологічна допомога дорослим та дітям» на 2021 рік, внаслідок безпідставного обмеження такого права станом на час звернення до суду та з урахуванням того, що відповідне обмеження усунуто відповідачем-1 станом на час вирішення спору по суті.
Водночас, суд акцентує увагу, що станом на час вирішення спору по суті відсутні належні та достатні докази на підтвердження укладення відповідного договору відповідачем-2 із позивачем.
Разом з тим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині визнання бездіяльності та визнання протиправною відмову Національної служби здоров'я України, що станом на час вчинення відповідних дій відповідач-2 діяв на підставі положень Порядку №133, які хоча і містили обмежуючу норму щодо права позивача, однак нечинним та протиправними в судовому порядку не визнавались.
Інші доводи та заперечення сторін не впливають, на переконання суду на вирішення спору по суті та не спростовують вище встановлено судом.
Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Згідно із частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення частково сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 2 270,00 грн.
Керуючись статтями 2, 5, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Комунального некомерційного підприємства «Бориспільський стоматологічний центр» (08301, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, б. 24, код ЄДРПОУ 43384812) до Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, б. 12/25, код ЄДРПОУ 00015622), Національної служби здоров'я України (04073, м. Київ, проспект Степани Бандери, б. 19, код ЄДРПОУ 42032422) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Бориспільська міська рада Київської області (08301, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, б. 72, код ЄДРПОУ 04054903) та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство охорони здоров"я України (01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7, код ЄДРПОУ 00012925) про визнання протиправним та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Зобов'язати Національну службу здоров'я України укласти з КНП «Бориспільський стоматологічний центр» договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій за напрямком «Стоматологічна допомога дорослим та дітям» на 2021 рік в порядку встановленому чинним законодавством.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Національної служби здоров'я України (04073, м. Київ, проспект Степани Бандери, б. 19, код ЄДРПОУ 42032422) на користь Комунального некомерційного підприємства «Бориспільський стоматологічний центр» (08301, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, б. 24, код ЄДРПОУ 43384812) сплачений ним судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Головуючий М.А. Бояринцева
Судді В.В. Аверкова
Н.М. Шевченко
Повний текст рішення складений 24.11.2021