23 листопада 2021 року
м.Суми
Справа №592/8587/21
Номер провадження 22-ц/816/1704/21
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.
з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
у присутності:
заінтересованої особи - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 вересня 2021 року ухваленого в складі судді Северинової А.С. у м. Суми, повний текст якого складений 17 вересня 2021 року,
у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису ,
У липні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просив видати стосовно ОСОБА_1 обмежувальний припис на строк один місяць, яким заборонити ОСОБА_1 перебувати в місці спільного перебування з ним за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_1 вести з ним листування, телефонні переговори або контактувати через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 27 червня 1991 року та по теперішній час його мати ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , який є його вітчимом, проживають по АДРЕСА_1 у зареєстрованому шлюбі. Під час спільного проживання його матері ОСОБА_3 з ОСОБА_1 останній неодноразово підіймав на неї руку, принижував морально, ображав нецензурною лайкою. У поліцію на той час вона не зверталась та казала йому, що ситуація налагодиться її зусиллями. Зазначає, що ОСОБА_1 постійно забороняв йому спілкуватися з матір'ю ОСОБА_3 , а коли він приходив допомагати матері по господарству, то ображав його словами та принижував, дані дії тривали не менше ніж 25 років.
03 липня 2021 року він разом з матір'ю та ОСОБА_1 , були вдома з онуком ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 . Приблизно о 21-30 ОСОБА_1 за вказаною адресою влаштував бійку, наносив удари його матері та йому, кричав, що повбиває їх усіх, внаслідок чого його мати викликала поліцію та зателефонувала на номер 102 з номеру, який належить йому. Закінчивши бійку, ОСОБА_1 вийшов з будинку та сказав, що збере людей.
Коли він вийшов з вказаного будинку зустріти поліцію, біля хвіртки цього будинку перебувало приблизно 8 осіб, які мешкають по АДРЕСА_2 . Біля воріт цього будинку на нього скоїли напад ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та його дружина ОСОБА_7 . ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 наносив йому удари, поваливши на землю, ОСОБА_6 зв'язував йому руки електричним дротом в білій ізоляції, а його дружина ОСОБА_7 коліном душила йому шию.
Посилається на те, що його мати є непрацездатною особою, тому він час від часу приходить до неї за адресою: АДРЕСА_1 для допомоги їй у справах, однак за цією ж адресою проживає і ОСОБА_1 , який є його кривдником.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 17 вересня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким вимоги заяви задовольнити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ним було надано докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства та наявності правових підстав для застосування до нього заборонних приписів. Вважає, що описані ним дії співробітників поліції свідчать про укриття злочинів.
Наголошує на тому, що підписавшись в термінових заборонних приписах кривдника ОСОБА_1 фактично визнав себе кривдником стосовно нього та матері - ОСОБА_3 .
Вказує на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні послався на постанову дізнавача від 12 липня 2021 року, яка має ознаки службового підроблення, про що він зазначав в судовому засіданні.
Вказує і на те, що судом не була викликана та не допитана в якості свідка ОСОБА_3 , незважаючи на те, що подане ним клопотання було задоволено. Крім того, він не був присутнім при дослідженні відеозапису з нагрудних камер співробітників поліції, який був витребуваний за його клопотанням.
Від заінтересованої особи в установлений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надходив, письмові заперечення також.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення проти апеляційної скарги заінтересованої особи ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 5-7).
Заінтересована особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).
27 червня 1991 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб (а.с. 4).
Відповідно до заяви про вчинення злочину поданої ОСОБА_2 4 липня 2021 року начальнику Сумського РУП ГУНП в Сумській області Гриньову С., ОСОБА_1 здійснював погрози відносно ОСОБА_2 та його матері, розпочав бійку, у відповідь на яку ОСОБА_2 теж наніс йому удари по обличчю (а.с. 2-3).
Як вбачається з талону-повідомлення єдиного обліку № 39109, 04 липня 2021 року о 03-годині 32 хв. надійшов рапорт до РУ про те, що звернувся ОСОБА_2 з приводу спричинення йому тілесних ушкоджень знайомими по АДРЕСА_1 (а.с. 25).
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно кримінального провадження за № 12021205520000884 до Сумського РУП надійшов рапорт про те, що звернувся ОСОБА_2 з приводу спричинення йому тілесних ушкоджень знайомими по АДРЕСА_1 , що мало місце 03 липня 2021 року (а.с. 30).
За даними талону-повідомлення єдиного обліку № 39070 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію 03 липня 2021 року о 23-годині 57 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 03 липня 2021 року о 21-годині 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 побив пасинок. Діагноз: множинні забої, садна голови, обличчя, правого ока, зупинена носова кровотеча, ЗТГК (а.с. 36).
Відповідно до постанови про визнання особи потерпілим від 12 липня 2021 року громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано потерпілим в кримінальному провадженні №12021205520000883 від 04 липня 2021 року (а.с. 38, 68).
На підставі даних судово-медичної експертизи (висновок експерта № 541) при обстеженні громадянина ОСОБА_2 , 05 липня 2021 року виявлені ушкодження: дрібнокрапкові крововиливи лобної ділянки зліва, синець носу, синці та садна грудної клітки, садна лівої верхньої кінцівки, обох колінних суглобів. Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів, про що свідчить характер ушкоджень. Ушкодження у вигляді саден лівої верхньої кінцівки, обох колінних суглобів могли утворитись при падінні з вертикального положення на площину. Інші тілесні ушкодження в ділянці обличчя, грудної клітки могли утворитись при нанесенні ударів кулаками рук, ногами та подібними предметами. Вказані ушкодження у вигляді синців та саден кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Зазначені ушкодження могли утворитися в термін, вказаний в постанові, що підтверджується стадією розвитку ушкоджень, даними медичної документації (а.с. 73-74).
04 липня 2021 року винесено терміновий заборонний припис стосовно ОСОБА_1 у зв'язку зі скоєнням ним домашнього насильства, а саме: о 21-годині 30 хв. 03 липня 2021 року наніс тілесні ушкодження ОСОБА_2 (а.с. 84).
Також, судом першої інстанції був досліджений відеозапис з нагрудних відеокамер співробітників поліції, які прибули 03 липня 2021 року за викликом ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , з якого вбачається, що ОСОБА_2 на момент приїзду поліції утримувався сусідами, ОСОБА_1 стояв осторонь, на його обличчі під правим оком була велика гематома. Крім того, як пояснив ОСОБА_2 працівникам поліції, його побили сусіди, а не ОСОБА_1 (а.с. 20).
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано належних й допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення домашнього насильства щодо нього ОСОБА_1 , а також ризиків, які можуть настати у майбутньому у зв'язку із невчиненням щодо останнього обмежувального припису, оскільки з наданих суду доказів вбачається конфлікт, який стався між сторонами, під час якого кожна сторона зазнала ушкоджень.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Зокрема, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, врегульовано Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з пунктами 3, 14 та 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини 1 статті 1 цього Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до ч. 1 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 17 квітня 2019 року у справі N 363/3496/18, провадження N 61-4830св19; від 26 вересня 2019 року у справі N 452/317/19-ц, провадження N 61-12915св19; від 17 червня 2020 року у справі N 509/2131/18, провадження N 61-271св19; від 23 грудня 2020 року у справі N 753/17743/19, провадження N 61-23053св19; від 24 лютого 2021 року у справі N 570/2528/20, провадження N 61-16103св20.
Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, ОСОБА_2 вказував на те, що ОСОБА_1 вчиняв проти нього психологічне та фізичне насильство.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 81 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи спір, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 не доведено вчинення останнім домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Звернення до правоохоронних органів свідчить про наявність конфлікту між сторонами, і самі по собі не підтверджують факт вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 , що є необхідною умовою для застосування судом до нього спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені спеціальним законом.
Слід зазначити також, що звернення заявника до органів поліції та внесення відомостей про кримінальні провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом вини у вчиненні кримінального правопорушення, враховуючи, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (стаття 62 Конституції України).
Усупереч доводів апеляційної скарги, судом першої інстанції на адресу свідка ОСОБА_3 надсилалася судова повістка про виклик в судове засідання на 18 серпня 2021 року. Проте, поштова кореспонденція була повернута до суду у зв'язку з неврученням. Крім того, заявник не був позбавлений можливості забезпечити явку в судове засідання даного свідка, яка є його матір'ю.
Щодо дослідження судом першої інстанції відеозапису з нагрудних камер без участі заявника, то колегія суддів звертає увагу на те, що в судове засідання, яке було призначено на 17 вересня 2021 року (під час проведення якого досліджувалися ці докази), належним чином повідомлений ОСОБА_2 не з'явився, клопотань про відкладення слухання справи від нього не надходило.
Колегія суддів вважає також помилковими доводи апеляційної скарги про те, що підписання ОСОБА_1 термінових заборонних присів свідчить про визнання ним вини у вчиненні домашнього насильства по відношенню до заявника.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява N 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційнийсуд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволенні, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 24 листопада 2021 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: О.Ю. Кононенко
С.С. Ткачук