Номер провадження: 11-кп/813/1395/21
Номер справи місцевого суду: 521/7817/13-к
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
18.11.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
перекладача ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12013170110000188 від 23 січня 2013 року, відносно
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Житомир, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.115; п.1), 9) ч.2 ст.115 КК України,
Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2020 року ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.115; п.1), 9) ч.2 ст.115 КК України.
06 червня 2021 року обвинувачений ОСОБА_8 звернувся до Одеського апеляційну суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.
Доводи вказаного клопотання обґрунтував тим, що він вже тривалий час незаконно утримується під вартою, оскільки відсутнє судове рішення, яким було продовжено строк тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.350 КПК України клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала. Відмова в задоволенні клопотання не перешкоджає його повторному заявленню з інших підстав.
В судовому засідання апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 підтримали клопотання про зміну запобіжного заходу, просили задовольнити його у повному обсязі.
Прокурор ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення клопотання обвинуваченого, вважала таке клопотання безпідставним та необґрунтованим, оскільки обвинувачений не зміг вказати адресу, за якою вказаний запобіжний захід можливо виконувати.
Відповідно до ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Апеляційний суд бере до уваги, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював (у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, Феррарі-Браво проти Італії, Мюррей проти Сполученого Королівства) що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях статей 177, 178, 183 КПК України.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2020 року ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115; п.1), 9) ч.2 ст.115 КК України, та йому, на підставі ст.70 КК України, призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. На теперішній час вказаний вирок не набрав законної сили.
Водночас, на виконання вимог ст.374 КПК України, суд першої інстанції в оскарженому вироку до набрання вироком законної сили залишив без змін обвинуваченому ОСОБА_8 раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Руслана Яковенко проти України», заява №?5425/11 від 04.06.2015, зазначив, що підсудний вважається таким, що перебуває під вартою «після засудження компетентним судом» у розумінні підпункту «а» пункту 1 статті 5 Конвенції, з моменту оголошення вироку судом першої інстанції, навіть, якщо він ще не набрав законної сили, і його можна оскаржити.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні особливо тяжкого злочину та йому призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні беззаперечно існує ризик того, що з метою уникнення відбування значного терміну призначеного покарання обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватись від апеляційного суду, змінити місце проживання, або взагалі залишити територію України.
При цьому, тривалий час перебування обвинуваченого під вартою не є підставою вважати, що ризик, передбачений п.1) ч.1 ст.177 КПК України, зменшився або перестав існувати.
З урахуванням тяжкості призначеного ОСОБА_8 покарання жодні більш м'які запобіжні заходи у даному випадку не дадуть змогу контролювати місце знаходження обвинуваченого та гарантувати належне виконання останнім його процесуальних обов'язків під час апеляційного розгляду даного кримінального провадження.
Крім того, апеляційний суд враховує обставину того, що обвинувачений на запитання головуючого судді не зміг надати відомостей щодо адреси, за якою він просив застосувати нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Відтак, апеляційний суд визнає неспроможними вимоги клопотання ОСОБА_8 , оскільки за відсутністю місця застосування вказаного запобіжного заходу таке застосування неможливе та суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Приймаючи до уваги вищенаведене та керуючись нормами кримінального процесуального закону, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 та відсутність підстав для зміни йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Керуючись статтями 176, 177, 178, 183, 193, 194, 376, 405, 407, 418, 419, КПК України, апеляційний суд, -
Відмовити в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час апеляційного розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12013170110000188 від 23 січня 2013 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4