Номер провадження: 11-кп/813/2367/21
Номер справи місцевого суду: 495/8254/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
22.11.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Новікова на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 листопада 2021 року про продовження ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, строку тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12021162240000705 від 02 липня 2021 року, -
Зміст оскарженого судового рішення.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 листопада 2021 року було задоволення клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, продовжений строк тримання під вартою до 06 січня 2022 року включно.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подали.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржену ухвалу.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що оскаржена ухвала постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Захисник вважає, що прокурор звернувся із клопотання про продовження строку тримання під вартою завчасно, за двадцять два дні до закінчення строку дії попередньої ухвали, чим порушив принцип розумності строків.
Крім того, захисник стверджує, що прокурор не надав стороні захисту вказане клопотання до початку підготовчого судового засідання.
На думку апелянта, прокурор не довів існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а також неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Позиція учасників судового розгляду в судовому засіданні.
Захисник ОСОБА_6 підтримав свою апеляційну скаргу та просив задовольнити її у повному обсязі.
Прокурор, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, до Одеського апеляційного суду не прибув, про причини неявки не повідомив, з клопотаннями та заяви про відкладення або перенесення не звертався.
Мотиви апеляційного суду
Заслухавши доповідь головуючого судді, заслухавши захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Частиною 1 ст.404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Абзацом 2 ч.2 ст.392 КПК України передбачено, що ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Положеннями ст.422-1 КПК України передбаченого порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Як убачається з матеріалів провадження, на розгляді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021162240000705 від 02 липня 2021 року, за обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Відповідно до положень ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Абзацом 2 ч.3 ст.407 КПК України передбачено, що постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 розділу II цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ч.3 ст.404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Виходячи з положень п.24) ч.1 ст.3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч.1 ст.392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Також, зважаючи на те, що приписами ст.23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку статтями 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст.331 КПК України.
Тобто, апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення по суті, оскільки, окрім як дослідивши обвинувальний акт, оскаржену ухвалу суду першої інстанції щодо продовження запобіжного заходу та копії журналу судових засідань, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких інших доказів.
Окрім того, відповідно до п.13) ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри на даній стадії не є предметом розгляду апеляційного суду, в тому числі з огляду на те, що ОСОБА_7 вже пред'явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованого злочину, а не обґрунтованим припущенням, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що мало місце коли остання перебувала у процесуальному статусі підозрюваного.
За таких обставин апеляційний суд не переглядає обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_7 за ч.1 ст.115 КК України.
Оскарженою ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2021 року обвинуваченому ОСОБА_7 був продовжений строк тримання під вартою, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про те, що не зменшились і продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 .
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Так, на теперішній час у кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12021162240000705 від 02 липня 2021 року, судом першої інстанції не вчинені всі необхідні дії, що передбачені процедурою судового розгляду для повного, об'єктивного та всебічного дослідження всіх обставин справи.
Разом з тим, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, яке, згідно із ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжкого злочину.
Крім того, апеляційний суд враховує ту обставину, що обвинувачений самостійно до органу досудового розслідування не з'явився, відомості щодо активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення відсутні, інкриміноване обвинуваченому за ч.1 ст.115 КК України кримінальне правопорушення передбачає кримінальну відповідальність у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, що у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість можливого переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що у цьому випадку має місце ризик, передбачений п.1) ч.1 ст.177 КПК України.
Між тим, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо можливості, якою по суті і є ризик, перешкоджання обвинуваченим кримінальному провадженню іншим чином, зважаючи на ті обставини, що у кримінальному провадженні проведено підготовче судове засідання, тобто суд першої інстанції та учасники кримінального провадження у межах їхніх повноважень не мали процесуальної можливості на реалізацію своїх прав та обов'язків.
За таких обставин, наявній ризик, передбачений п.4) ч.1 ст.177 КПК України.
При цьому, апеляційний суд вважає неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що прокурор звернувся із клопотання про продовження строку тримання під вартою із порушенням процесуального строку.
Апеляційний суд звертає увагу, що згідно із ст.36 КПК України прокурор є самостійним у своєї процесуальній діяльності.
Згідно із ч.2 ст.22 КПК України, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відтак, кримінальним процесуальним законом регламентовано граничний строк подання вказаного клопотання, однак, не обмежено процесуальну можливість, зокрема, прокурора на подачу клопотання раніше, ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попереднього судового рішення.
Враховуючи те, що застосування запобіжних заходів має на меті забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, за обставин наявності ризиків, передбачених п.1),4) ч.1 ст.177 КПК України, врахування обставин, передбачених ст.178 КПК України, Білгород-Дністровський районний суд Одеської області обґрунтовано дійшов до висновку, що у даному випадку продовження строку дії виняткового запобіжного заходу, а саме тримання під вартою, є доцільним та достатнім для забезпечення завдань кримінального процесуального закону на даному етапі кримінального провадження.
Відповідно до положень п.1) ч.3 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 слід залишити без задоволення, ухвалу Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 08 листопада 2021 року - без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 197, 199, 376, 404, 405, 407, 409, 418, 419, 422-1, 532 КПК, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 листопада 2021 року, якою було задоволення клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, продовжений строк тримання під вартою до 06 січня 2021 року включно - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4