“18” листопада 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12019150050002013 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2020 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаїв, пенсіонер, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України,
За участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_7
потерпілої ОСОБА_8
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_9 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2020 року ОСОБА_5 засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 6 800 грн (в редакції закону, що діяв на момент вчинення кримінального правопорушення), з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.
Стягнуто з ПрАТ «СК «Галицька» на користь потерпілої ОСОБА_8 на відшкодування матеріальної шкоди 40 219,80 грн, та на відшкодування моральної шкоди - 2 011 грн.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_8 на відшкодування моральної шкоди - 47 989 грн.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати у сумі 3 140,16 грн за проведення судових експертиз.
Вирішено питання речових доказів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Обвинувачений ОСОБА_5 просить вирок скасувати та постановити новий вирок, яким його виправдати.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обвинувачений ОСОБА_5 з встановленням його вини в учиненні ДТП не погоджується. Також апелянт не погоджується з призначеним йому покаранням та з виплатами на користь потерпілої ОСОБА_8 . Просить його виправдати.
Вказує, що суд не врахував надані потерпілою медичні документи, за якими вона є інвалідом ІІІ групи з 2008 року, з наглядом у лікарів невролога, кардіолога та психіатра, з лікуванням у неврологічному відділенні 2 рази на рік.
Апелянт вважає, що вказані відомості є підтвердженням того, що потерпіла, внаслідок її психічного бачення обставин ДТП, та його перебування біля неї відразу після ДТП, породило у неї впевненість, що він і був причиною ДТП, яке сталося відносно неї.
На думку апелянта, потерпілу збив автомобіль, який їхав за ним. Вважає, що потерпіла все вигадала та оговорює його, бо їй потрібні були гроші на операцію. Також вважає, що обставини встановлення його вини у вчиненні ДТП, ґрунтуються на припущеннях.
Вказує, що під час допиту при проведенні досудового розслідування, він повідомив, що був туман, що його на декілька секунд засліпив легковий автомобіль, який рухався за вантажівкою по зустрічній смузі, оскільки слідча порадила йому так сказати. Зазначає, що він не читав протокол свого допиту, лише підписав його.
Вказує, що винесеним відносно нього вироком, йому спричинені тяжкі фінансові наслідки. Зазначає, що йому 71 рік, він пенсіонер, а призначені вироком виплати для нього є дуже суттєвими.
Позиції інших учасників судового провадження.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник потерпілої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 вважає вирок законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
22.10.2019, близько 06:40 год, ОСОБА_5 , керуючи технічно справним транспортним засобом «ВАЗ 21011», державний номер НОМЕР_1 , рухався у темний час доби по сухій, чистій проїзній частині по просп. Богоявленському в напрямку вул. Космонавтів у м. Миколаєві. Рухаючись у вказаному напрямку, при зазначених вище умовах, та наближаючись до пішохідного переходу, що розташований в районі нерегульованого перехрестя з вул. Прибузькою у м. Миколаєві, який позначений дорожньою розміткою 1.14.2 ПДР України та дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 ПДР України, водій ОСОБА_5 у порушення вимог п. п. 2.3 «б», 19.3 ПДР України, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, не звернув уваги на те, що в цей час проїзну частину вказаної автомобільної дороги по пішохідному переходу зліва направо перетинала пішохід ОСОБА_8 , не вжив заходів до своєчасного зменшення швидкості свого транспортного засобу аж до повної його зупинки, хоча об'єктивно міг і зобов'язаний був це зробити, в результаті чого допустив наїзд на ОСОБА_8 .
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому зовнішнього виростку правої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Судом першої інстанції ОСОБА_5 визнаний винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження. Його дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Потерпіла ОСОБА_8 та її представник ОСОБА_9 заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Прокурор ОСОБА_6 вважав вирок суду законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, позиції учасників судового провадження вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, апеляційній суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, на які міститься посилання у вироку.
В суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, суду пояснив, що 22.10.2019 приблизно о 06:00 год. рухався проїзною частиною по просп. Богоявленському в напрямку вул. Космонавтів в м. Миколаєві, в крайній правій смузі зі швидкістю 45-50 км/год. Був туман, темний час доби, світлофори не працювали. Доїжджаючи до нерегульованого перехрестя вул. Прибузької та просп. Богоявленського, розташовано два пішохідних переходи. Він проїхав перший пішохідний перехід, який розташований перед перехрестям з просп. Богоявленським та вул. Прибузькою та рухався далі. В зустрічному напрямку рухався вантажний автомобіль, за ним їхав легковий автомобіль іноземного походження. Цей легковий автомобіль засліпив його світлом фар, вже коли він проїхав перший пішохідний перехід. Після того, як на відстані приблизно 7-10 м, він проїхав пішохідний перехід, почув звуковий сигнал автомобіля.
Стверджував, що в цей час від нього в лівому ряду в напрямку руху його автомобіля проїхав автомобіль. Він пригальмував, обернувся та побачив, що позаду нього сидить на пішохідному переході жінка, ближче до крайньої правої смуги. Він зупинив свій автомобіль, підбіг до потерпілої ОСОБА_8 , щоб допомогти та запитав у неї, що трапилось. Пояснив, що потерпіла відповіла, що її збив автомобіль, він запропонував їй допомогу, вона відмовилась. Зазначив, що він допоміг потерпілій взутися. Він торкнувся ноги потерпілої, у неї не було ніяких пошкоджень, права нога в неї піднімалась, коли він взував її. Вважає, що якщо би у неї була зламана нога, вона би її не підняла. Під час його руху він потерпілу не бачив, хто на неї здійснив наїзд - не знає, він лише підбіг допомогти їй. Під час огляду місця події обвинувачений був присутній, однак не зміг пояснити, чому він залишився, і чому в протоколі огляду місця події поставив свій підпис.
Після наїзду на потерпілу транспортний засіб обвинуваченого було відправлено на штрафний майданчик, чому забрали його автомобіль, ОСОБА_5 не знає.
Не заперечував, що він приходив в лікарню до потерпілої після пригоди декілька раз, маючи намір надати моральну підтримку, але матеріальну допомогу потерпілій не пропонував Вона сама повідомила, що їй потрібні кошти на операцію, однак коштів у нього не було. Він також спілкувався з завідуючим відділенням травматології про стан здоров'я потерпілої.
Стверджував, що не збивав потерпілу. Можливо її збив автомобіль, який їхав за ним, а можливо вона все вигадала, і її ніхто не збивав. Вважає, що потерпіла його оговорює, бо їй потрібні гроші на операцію. Під час його допиту при проведенні досудового розслідування він повідомив слідчій ОСОБА_10 , що його засліпив на декілька секунд легковий автомобіль, який рухався за вантажівкою по зустрічній смузі, оскільки слідча порадила йому так сказати, він також не читав протокол свого допиту, лише підписав його. Додав, що слідча ніякого впливу на нього не здійснювала.
Однак, твердження обвинуваченого ОСОБА_5 , що він не вчиняв наїзд на потерпілу ОСОБА_8 , спростовані під час судового розгляду в суді першої інстанції.
Так, в суді першої інстанції потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що вона вийшла із маршрутного таксі на зупинці, що розташована на перехресті просп. Богоявленського та вул. Прибузької в м. Миколаєві, та підійшла до пішохідного переходу, який розташований ближче до перехрестя з вул. Прибузькою. Світлофори не працювали, був темний час доби. Вийшовши звичайним спокійним кроком на пішохідний перехід, вона пройшла першу половину дороги, зліва від неї проїхала вантажівка, праворуч від неї були автомобілі (2-3) на великій відстані від неї. Вона пройшла до середини другої половини дороги, коли обвинувачений на дуже старому автомобілі марки “Жигулі” світлого кольору навіть не загальмував та збив її. Він вдарив її правою стороною автомобіля ззаду по правій нозі та зачепив ліву. Зазначила, що удар прийшовся у праву ногу, внаслідок якого вона зазнала перелому. Внаслідок удару її підкинуло та вона впала на землю. Коли лежала, обличчям була обернута по ходу руху автомобіля обвинуваченого, бачила, як він віддаляється та як надалі зупинився відстані 10 м від неї. Після чого обвинувачений підійшов неї, попросив вибачення, сказав, що не помітив її на пішохідному переході та знаходився разом із нею до приїзду поліції та швидкої допомоги. Вказала, що в цей же день, обвинувачений приїхав до неї в лікарню, розмовляв із її лікарем та повідомив його, що сплатить витрати на проведення операції. Перед випискою її із лікарні, ОСОБА_5 прийшов до неї вдруге зі своїм адвокатом, пообіцяв, що придбає їй протез, але так нічого і не зробив, витрати на проведення операції не сплатив.
Ці пояснення потерпілої, що саме ОСОБА_5 вичинив на неї наїзд повністю узгоджується та підтверджуються письмовими доказами, на які послався суд першої інстанції, детально навівши їх зміст.
Так, відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22.10.2019 з фототаблицею та схемою до протоколу, проведеного за участі обвинуваченого ОСОБА_5 , було оглянуте місце вчинення дорожньо-транспортної пригоди, а саме: перехрестя просп. Богоявленського та вул. Прибузької в м. Миколаєві; зазначені зовнішні пошкодження автомобіля «ВАЗ 21011», під керування ОСОБА_11 , зокрема, потертості пило-брудового нашарування на задньому лівому крилі та на задньому бампері зліва, потертості пилу з правої сторони бамперу (на чорному пластику). Схема та протокол обвинуваченим підписано без зауважень (а.с. 46-55).
Дані, які містяться у цьому протоколі та додатках до нього, підтверджують встановлені судом першої інстанції обставини щодо місця дорожньо-транспортної пригоди, які відповідають як показанням потерпілої ОСОБА_8 , так і поясненням, наданим самим обвинуваченим ОСОБА_5 , який був присутній під час огляду місця події та поставив свій підпис в протоколі огляду місця події.
Твердження обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що він не вчиняв наїзд на потерпілу ОСОБА_8 , а потерпіла його оговорює, спростовуються дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції висновками експертів.
Відповідно до висновку інженерно-транспортної експертизи №557 від 08.11.2019 (щодо дослідження технічного стану транспортних засобів), з фототаблицею до нього, вбачається, що на момент ДТП робоча гальмівна система, рульове керування та фари головного світла автомобіля «ВАЗ-21011», державний номерний знак НОМЕР_1 , знаходились в працездатному стані. В досліджуваний системах та механізмах не виявлено невідповідностей технічним вимогам Правил дорожнього руху України та ДСТУ 3649:2010. На момент ДТП ходова частина автомобіля «ВАЗ-21011», державний номерний знак НОМЕР_1 , знаходилась в технічно несправному, але працездатному стані. Стан ходової частини автомобіля «ВАЗ-21011», державний номерний знак НОМЕР_1 , не відповідав технічним вимогам п. 31.4.5 «г» Правил дорожнього руху України. Вищевказану технічну несправність ходової частини транспортного засобу водій міг виявити завчасно перед виїздом (а.с. 59-63).
Згідно висновку інженерно-транспортної експертизи № 624 від 19.11.2019 (щодо дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригоди), в дорожній ситуації, обставини якої розглядаються, водій автомобіля «ВАЗ-21011», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_5 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 12.2, п. 19.3, п. 18.1 ПДР України.
В дорожній ситуації, обставини якої вказані водієм вищезазначеного автомобіля ОСОБА_5 , він мав технічну можливість запобігти виникненню ДТП, шляхом дотримання технічних вимог п. 19.3 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв'язку з настанням ДТП (а.с.81-85).
Як слідує з висновку інженерно-транспортної експертизи №556 від 13.11.2019 (щодо транспортно-трасологічного дослідження) з фото таблицею до нього, під час огляду автомобіля «ВАЗ-21011», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виявлено явних слідів контактування його з тілом пішохода (а.с. 67-70).
Сам по собі факт відсутності на автомобілі обвинуваченого ОСОБА_5 явних слідів його контактування з тілом пішохода, не виключає вини обвинуваченого в інкримінованому злочині, оскільки, як встановлено висновком інженерно-транспортної експертизи №556, при відносно невеликих швидкостях руху та за відсутності інтенсивної контактної взаємодії, такі фактичні обставини можуть мати місце.
Окрім того, факт контактування автомобіля ВАЗ 21011, під керуванням ОСОБА_5 з тілом потерпілої ОСОБА_8 , підтверджується даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, згідно якого встановлено на автомобілі ВАЗ 21011 потертості пило-брудового нашарування на задньому лівому крилі та на задньому бампері зліва, потертості пилу з правої сторони бамперу (на чорному пластику).
Згідно висновку судово-медичної експертизи №996 від 07.11.2019, у гр. ОСОБА_8 , мали місце тілесні ушкодження у вигляді перелому зовнішнього виростку правої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, яке могло утворитися від дії тупих твердих предметів. Вказане тілесне ушкодження могло утворитися незадовго до звернення в лікарню - 22.10.2019, в умовах ДТП (зіткнення пішохода та автотранспортного засобу), та за ступенем тяжкості відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я (а.с.73-75);
Отже, показання потерпілої ОСОБА_8 щодо обставин наїзду на неї автомобілю ВАЗ-21011 під керуванням ОСОБА_5 є логічними та послідовними. Потерпіла із повною впевненістю вказала на автомобіль під керуванням обвинуваченого ОСОБА_5 , який збив її на пішохідному переході, та після того, як вона впала на землю, потерпіла бачила, як саме автомобіль обвинуваченого віддаляється від неї та надалі зупиняється, потерпіла надала опис даного транспортного засобу.
Окрім того, показання потерпілої ОСОБА_8 узгоджуються з іншими доказами по справі, у тому числі, з висновком судово-медичної експертизи щодо пошкодження у потерпілої правої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, яке могло утворитися в умовах ДТП (зіткнення пішохода та автотранспортного засобу) незадовго до звернення потерпілої у лікарню - 22.10.2019, даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22.10.2019 в частині слідів контактування автомобіля «ВАЗ 21011», під керування ОСОБА_5 з тілом пішохода, зокрема, потертості пилу з правої сторони бамперу (на чорному пластику), а також висновком автотехнічної експертизи по дослідженню обставин ДТП.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що показання обвинуваченого ОСОБА_5 є суперечливими, та не узгоджуються з доказами, наявними в матеріалах справи, а також з показаннями свідка ОСОБА_10 .
Так, як слідує з показань обвинуваченого, нібито легковий автомобіль іноземного походження, який рухався йому назустріч, засліпив його світлом фар, коли він проїхав перший пішохідний перехід. Надалі, суду пояснив, шо він надавав такі показання слідчій, оскільки слідча порадила йому так сказати.
Однак, ці пояснення ОСОБА_5 спростовуються показаннями допитаної в судовому засіданні суду першої інстанції свідка ОСОБА_10 , яка пояснила, що здійснювала досудове розслідування зазначеного кримінального провадження. Вона виїздила для огляду місця події, де розмовляла з водієм - обвинуваченим ОСОБА_5 . Останній розповів, як відбулася дорожньо-транспортна пригода, пояснив, що не розуміє, як так трапилось, що він зачепив потерпілу боковою частиною транспортного засобу, однак не впевнений, передньою чи задньою, що потерпіла майже пройшла дорогу та в останній момент, перед контактуванням з пішоходом, він її не помітив. ОСОБА_5 пояснив їй, що потерпілу він не помітив, бо його засліпив світлом фар зустрічний автомобіль.
Пояснила, що при огляді автомобіля обвинуваченого, на ньому були виявлені потертості пилу та бруду, на бампері з правої задньої сторони. ОСОБА_5 особисто читав протоколи своїх допитів, показання давав добровільно, ніяких підказок чи роз'яснень вона йому не надавала, ніяких заяв з його боку щодо неправомірних дій посадових осіб під час досудового розслідування не надходило.
Також свідок додала, що з метою відшкодування матеріальної шкоди обвинувачений неодноразово цікавився про стан здоров'я потерпілої та в якому закладі вона перебувала.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_5 безпосередньо після ДТП, який залишився на місці дорожньо-транспортної пригоди, був присутній при огляді місця пригоди та складанні схеми ДТП, як учасник слідчих дій зазначений у протоколі огляду місця події та у схемі ДТП, підписував документи, а також впродовж досудового розслідування, зокрема, що він цікавився станом здоров'я потерпілої та вартістю лікування, спілкувався з її лікарем, неодноразово відвідував потерпілу в закладі охорони здоров'я, спростовує доводи обвинуваченого ОСОБА_5 щодо його непричетності до вчинення ДТП.
Окрім того, суд вважає посилання обвинуваченого ОСОБА_5 , що потерпіла його обмовляє, бо бажає отримати гроші, є надуманими та спростованими встановленими судом першої інстанції обставинами щодо дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої потерпілою були отримані тілесні ушкодження, та як наслідок, нею заявлені вимоги щодо відшкодування шкоди, внаслідок вчинення злочину та понесених витрат на лікування.
Суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив докази, надав їм належну оцінку. Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б перешкодили суду ухвалити законний і обґрунтований вирок, не встановлено.
Оскільки, усі обставини, які мали суттєве значення для правильного вирішення справи в судовому засіданні досліджені всебічно, повно та об'єктивно, то підстав для скасування вироку, немає.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_5 призначено покарання відповідно до вимог ст. ст. 65-67 КК України.
Призначаючи покарання у виді штрафу, тобто за видом найменш суворе, ніж передбачено санкцією ч.1 ст. 286 КК України, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, необережну форму вини обвинуваченого та дані щодо його особи, який раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, посередньо характеризується за місцем проживання, є особою пенсійного віку.
Також враховано відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
На думку суду, обвинуваченому ОСОБА_5 призначено покарання, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
За такого, суд вважає, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, та не вбачає підстав для його скасування, про що просить апелянт. Тому, апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 424, 425, 532 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2020 року щодо ОСОБА_5 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_12