Єдиний унікальний номер судової справи: 482/2211/20
Провадження № 22-з/812/176/21
Додаткова постанова
іменем України
22 листопада 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палат в цивільних справах:
головуючого - Самчишиної Н.В.,
суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні без повідомлення учасників справи заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кобзаренка Максима Юрійовича про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі за позовом за позовом за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», третя особа - Приватний нотаріус Філіпенко Денис Вадимович про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги,
встановив:
29 грудня 2020 року ОСОБА_1 діючи через свого представника ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра» або банк), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» або Товариство), третя особа - Приватний нотаріус Філіпенко Д.В., про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.
Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 13 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано недійсним договір відступлення права вимоги №GL48N718070 від 21 липня 2020 року в частині відступлення права вимоги за кредитним договором №08/04/2007/840 К-266 укладеним 20 квітня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 та за іпотечним договором укладеним 20 квітня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 посвідченим приватним нотаріусом Новоодеського районного нотаріального округу Філіпенко Д.В. зареєстрованим у реєстрі за №1011 від 20 квітня 2007року.
Стягнуто з ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на користь ОСОБА_1 по 420 грн. 40 коп. судових витрат.
Додатковим рішенням цього ж суду від 05 серпня 2021 року стягнуто з ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» з кожного на користь ОСОБА_1 по 3 750 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній сказі ПАТ «КБ «Надра», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього ж суду та відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована дотриманням процедури ліквідації банку, включення кредитного та іпотечного договорів до ліквідної маси банку, реалізації майнових прав та відсутністю у позивача порушеного права.
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило скасувати додаткове рішення в частині стягнення з ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» 3 750 грн. витрат на професійну правничу допомогу та постановити нове, яким стягнути всю суму витрат на професійну правничу допомогу з ТОВ «КБ «Надра».
Скаргу обґрунтовувало тим, що товариство купивши право вимоги вже понесло збитки через неправомірні дії банку, а тому суд мав право покласти на останнього судові витрати повністю згідно положень частини дев'ятої статті 141 ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Кобзаренко М.Ю. просив оскаржувані судові рішення залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення посилаючись на законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції.
Крім того у відзиві зазначив, що позивач очікує понести витрати у зв'язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн., докази, понесення яких має подати протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року апеляційні скарги ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» залишені без задоволення, а рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 13 липня 2021 року та додаткове рішення цього ж суду від 05 серпня 2021 року - без змін.
10 листопада 2021 року представник позивача Кобзаренко М.Ю. надіслав апеляційному суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи у суді апеляційної інстанції з клопотанням про приєднання до матеріалів справи доказів понесення позивачем цих витрат.
Дослідивши зміст заяви представника позивача, суд апеляційної інстанції вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача у суді апеляційної інстанції здійснював адвокат Кобзаренко М.Ю. на підставі ордеру Серії МК №111366, договору про надання професійної правничої (правової) допомоги б/н від 16 липня 2018 року.
Представник позивача Кобзаренко М.Ю. у відзиві на апеляційні скарги зазначив, що позивач очікує понести витрати на правничу допомогу. Протягом п'яти днів після ухвалення постанови апеляційного суду він подав відповідну заяву про ухвалення додаткового рішення у справі та надав копію договору про надання правничої допомоги б/н від 16 липня 2018 року, акт про надання правничої допомоги від 10 листопада 2021 року; рахунок №482/2211/20_002 від 10 листопада 2021 року на суму 4426,50 грн.
В акті про надання правничої допомоги зазначений перелік наданих адвокатом послуг, а саме: ознайомлення з апеляційною скаргою - 340 грн. 50 коп., ознайомлення з матеріалами справи - 454 грн., ознайомлення з судовою практикою в аналогічних спорах - 1 702 грн. 50 коп., складення відзиву на апеляційну скаргу - 1 362 грн., направлення відзиву учасникам справи 113 грн. 50 коп., направлення відзиву суду - 113 грн. 50 коп., участь у судових засіданнях у суді апеляційної інстанції - 340 грн. 50 коп.
Вирішуючи чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, колегія суддів враховує, що складення відзиву на апеляційні скарги не потребує додаткового правового аналізу з боку адвоката та формування правової позиції. При цьому, зміст відзиву фактично узгоджується зі змістом позову. Правова позиція позивача викладена у відзиві на апеляційні скарги вже була сформована до апеляційного розгляду справи.
Отже, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, колегія суддів вважає, що розмір заявлених представником ОСОБА_1 - адвокатом Кобзаренком М.Ю. витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 4426,50 грн., не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованим у зазначеній вище частині.
Ураховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом цієї справи у суді апеляційної інстанції, підлягають задоволенню частково у сумі 1702,5 грн., які складаються з витрат на виготовлення відзиву на апеляційні скарги та участі представника позивача у судовому засідання апеляційного суду.
Враховуючи викладене, а також положення ст. 270 ЦПК України, заява представника позивача Кобзаренка М.Ю. про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню із стягненням з відповідачів на користь ОСОБА_1 1702,50 грн. витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції по 851,25 грн. з кожного.
Керуючись статтями 133, 137, 270, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив :
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кобзаренка Максима Юрійовича про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», третя особа - Приватний нотаріус Філіпенко Денис Вадимович про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги- задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (код ЄДРПОУ 20025456) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (код ЄДРПОУ 40696815) на користь ОСОБА_1 з кожного по 851 (вісімсот п'ятдесят одну) грн. 25 коп. витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді П.П. Лисенко
Т.В. Серебрякова
Повний текст судового рішення складено 22 листопада 2021 року.