17.11.21
22-ц/812/2064/21
Справа № 475/93/21 Провадження № 22-ц/812/2064/21
17 листопада 2021 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах :
головуючого - Темнікової В.І.,
суддів - Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,
із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,
розглянувши в апеляційному порядку у спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Кривенко О.В. в приміщенні того ж суду, за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В лютому 2021 року АТ КБ “ПриватБанк” звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 16 566,97 грн та судового збору в розмірі 2102,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 14.03.2013 року.
14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (ПАТ КБ «ПриватБанк») на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк»).
Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві.
Відповідачці було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідачка отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 20730 грн, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 року згідно до п. 2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181 - го дня з моменту порушення зобов'язань, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі : 86,4% - для картки «Універсальна», 84 % - для картки «Універсальна голд».
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості у відповідачки ОСОБА_1 станом на 29.12.2020 року утворилася заборгованість в розмірі 16566,97 грн, яка складається з наступного: 16150,93 грн - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 16150,93 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 416,04 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість станом на 29.12.2020 року за кредитним договором № б/н від 14.03.2013 року у розмірі 16566,97 грн, а також судові витрати.
Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 14.03.2013 року.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі.
В апеляційній скарзі зазначає, що позивачем надані належні та допустимі докази по справі. Крім іншого, наданий також розрахунок заборгованості, у якому вказані суми відсотків, пені та інші суми відповідно до Кредитного договору. Відповідачкою ці докази не спростовані.
Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору.
Також, одночасно із вищезазначеним свідченням приєднання до угоди відповідачки, дія Договору підтверджується фактом користування відповідачкою картковим рахунком та використання кредитних коштів, що повністю узгоджується з ч. 2. ст. 642 ЦК України, згідно якої якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то ця дія є прийняттям пропозиції.
В підтвердження своїх позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" надана до суду копія анкети-заяви, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачкою вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що відповідачка висловила згоду на укладення договору та особистим підписом засвідчила, що " Я згодна з тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта. Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...".
Більш того, відповідачка підтвердила, що в подальшому зобов'язується самостійно знайомитися зі всіма змінами Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів на сайті Банку.
Отже, відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про не укладеність договору, так як суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.
В даному випадку відповідачка, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловила свою згоду з формою договору та його умовами.
ПАТ КБ „ПриватБанк" додав до позовної заяви саме ті Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи, які діяли на момент укладення договору та з якими було ознайомлено відповідачку.
Також апелянт зазначає, що доказів, що відповідачку не було ознайомлено з Умовами та правилами, Тарифами банку або ж було ознайомлено з іншими Умовами та правилами, відповідачка не надала.
Крім того позивач вказує, що згідно постанови Верховного суду по справі № 755/7704/15-ц - якщо суд не згоден із розрахунком заборгованості, суд повинен надати свій розрахунок. Оскільки, судом першої інстанції цього не було зроблено, вважає, що суд першої інстанції ухилився від своїх прямих обов'язків, зокрема, від здійснення правосуддя.
Отже позивач вважає, що звернувся із позовом у межах строку позовної давності та по справі були надані усі належні докази по справі, а тому при ухваленні рішення судом першої інстанції були порушені ст. ст. 257-264,1054-1056 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК апеляційна скарга розглядається судом без повідомлення та виклику учасників справи.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).
Рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає.
Так, приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що 14.03.2013 р. між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ “Приватбанк”, було укладено кредитний договір №б/н. Відповідачка підтвердив свою згоду на укладення договору, про що свідчить підписана нею анкета-заява, разом з Умовами і правилами надання банківських послуг.
Відповідно п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.
Банк виконав свої зобов'язання перед позичальником, надавши їй кредит в розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту № НОМЕР_1 , яка в подальшому перевипускалася.
Відповідно до наданої АТ КБ «Приватбанк» довідки без номера та дати, строк дії останньої кредитної картки № НОМЕР_2 від 12.03.2018 року, виданої відповідачці, закінчився у липні 2021року.
Протягом строку дії картки, кредитний ліміт збільшувався неодноразово. Згідно довідки про зміну умов кредитування 12.03.2018 р. кредитний ліміт збільшено до 20730 грн. 00 коп.
Підписавши анкету - заяву, відповідачка надала свою згоду, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також те, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
Позивач додав до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD», якими передбачено нарахування відсотків, пені і штрафів, та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приват Банку, ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті www.privatbank.ua.
Внаслідок недобросовісного виконання відповідачкою своїх зобов'язань стосовно щомісячного погашення кредиту, у неї перед банком згідно розрахунку позивача виникла заборгованість, яка станом на 29.12.2020 р. складає 16 566,97 грн., з яких: 16150,93 грн. - тіло кредиту; 416,04 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом, про що свідчить розрахунок банку.
Рух грошових коштів на кредитному картковому рахунку відповідачки ОСОБА_1 , позивач підтвердив випискою за період 14.03.2013 р. до 11.02.2021 р.
Проаналізувавши встановлені обставини та положення ч.1, 2 ст. 207, ст.526,530, 610, 611, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, а також правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року №342/180/17, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Умови і правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.
У анкеті-заяві позичальника від 14.03.2013 року, наданої позивачем, процентна ставка не зазначена.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті: https://privatbank.ua.
Однак, позивач не надав доказів на підтвердження того, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомившись, погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Також суд дійшов висновку, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) .
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Отже, надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua, не містить підпису відповідачки, тому його не можна вважати, як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14.03.2013 року шляхом підписання заяви-анкети.
Проаналізувавши зазначені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. З урахуванням зазначеного, позовні вимоги позивача про стягнення відсотків з відповідачки задоволенню не підлягають.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту в сумі 16566,97 грн. та заборгованість за нарахованими відсотками в сумі 416,04 грн.
Однак, оскільки нарахування та автоматичне списання відсотків за користування кредитом було безпідставним, кошти, які були зараховані позивачем на погашення нарахованих відсотків, підлягають зарахуванню на погашення грошових зобов'язань, тобто на погашення заборгованості тіла кредиту.
Таким чином, здійснивши підрахунками на підставі наданого позивачем руху грошових коштів по карткам, відкритих на ім'я відповідачки, суд дійшов висновку, що сума грошових коштів автоматично списаних на погашення відсотків за використання кредитного ліміту, протягом часу користування позичальником кредитними коштами, на момент визначення банком заборгованості, складає більше 27088,35 грн., що значно перевищує заборгованість, визначену банком станом на 29.12.2020 р. Сума списаних відсотків за використання кредитного ліміту за період з 14.03.2013 р. по 11.02.2021 р. згідно виписки наданої позивачем становить 43300,89 грн.
Отже, оскільки внесена відповідачкою та зарахована позивачем на погашення нарахованих протягом часу дії кредитного договору сума процентів перевищує розмір заборгованості за кредитом, повернення якої вимагає банк, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем, що є підставою для відмови у позові.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про необґрунтованість заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Як встановив суд першої інстанції і це підтверджується матеріалами справи, 14 березня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є позивач, з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Своїм підписом у заяві ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, з якими її ознайомлено, складають договір про надання банківських послуг.
Відповідачці було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 300 грн. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 20730 грн, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Факт укладання такого договору, користування кредитними коштами відповідачкою не оспорюється і підтверджується, крім підписаною відповідачкою анкетою-заявою, також випискою по особовому рахунку на її ім'я.
Для здійснення операцій з отримання та повернення кредиту відповідачка на підставі названого договору отримала декілька карток, останню 12.03.2018р. № 5168742208831325 зі строком дії до останнього дня липня 2021 року.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти ( ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним ( ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633,634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч.1ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути з відповідачки інші складові його повної вартості, а саме проценти.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14 березня 2013 року, посилався на Тарифи Банку, Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПРИВАТБАНКУ, а також того, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 р. (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав, що надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг не є складовою укладеного сторонами кредитного договору та не визначають його суттєві умови, в тому числі щодо розміру процентів за користування кредитом та сплати неустойки (як пені, так і штрафів), тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про помилковість таких висновків, як такі, що суперечать наведеним положенням закону та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Неможливо в даному випадку також застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (14 березня 2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Не містять матеріали справи також доказів ознайомлення відповідачки зі змінами Умов та Правил з 01.03.2019р.
За таких обстави Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги про не врахування судом того, що сторонами було укладено кредитний договір відповідно до вимог законодавства шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, що у анкеті- заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця анкета-заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, що заборгованість банком була визначена відповідно до зазначених Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, Тарифами та не спростована відповідачкою, не є підставою для скасування чи зміни рішення суду, так як ці доводи є суб'єктивним тлумаченням позивача як обставин справи, так і законодавства, зазначеного в тексті рішення суду, яке регулює спірні правовідносини, та направлені на переоцінку доказів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для стягненні процентів, виходячи з наступного.
Як встановив суд, підписавши анкету-заяву, пройшовши ідентифікацію клієнта, відповідачка уклала з позивачем договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтвердила своїм підписом на заяві, в межах умов якого відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Такий договір є укладеним, оскільки дотримано вимоги щодо письмової форми (укладений шляхом підписання документу) і сторони, таким чином, дійшли згоди щодо істотних умов, притаманних даному виду договору.
Кредитна картка - це іменний (з ідентифікатором власника) грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, який використовується для надання споживчого кредиту.
Згідно наданої позивачем довідки після укладання договору про надання банківських послуг відповідачка отримав декілька карток, останню 12.03.2018р. № 5168742208831325 зі строком дії до останнього дня липня 2021 року.
Таким чином Банк надав відповідачці грошову банківську споживчу позику, тобто грошовий банківський споживчий кредит шляхом кредитування за допомогою кредитної картки.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, виписки з особового рахунку, відповідачка використовувала кредитні кошти та тривалий час проводила виплати обов'язкових за умовами договору платежів.
Звертаючись з позовом, Банк наполягав на тому, що у відповідачки утворилась заборгованість, яка станом на 29.12.2020 року становить 16566,97 грн, та складається з 16150,93 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 416,04 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Установивши, що підписана відповідачкою анкета-заява не містить умов щодо порядку та строку повернення кредитних коштів, розміру та порядку оплати процентів за користування кредитним коштами, відповідальності позичальника за несвоєчасне виконання зобов'язань, суд обґрунтовано вважав, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, що за відсутності належних доказів, які б достовірно підтверджували прийняття представлених банком умов та тарифів відповідачкою та приєднання до них як другої сторони до запропонованого договору, є підставою для відмови у стягненні нарахованих Банком заборгованості за процентами, як таких, що передбачені договором.
З доводами апеляційної скарги про те, що, підписавши анкету-заяву, відповідачка погодилася з запропонованими позивачем Умовами та Правилами, була з ними ознайомлена та не заперечувала такий факт в суді, колегія не погоджується, оскільки вони не містять підпису відповідачки, яка заперечувала в відзиві на позов, як факт їх підписання, так і факт ознайомлення з ними.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, слід зауважити, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому, виходячи із наявних у справі доказів, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 банк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Щодо наведеного судом розрахунку заборгованості за кредитом, який проведений виходячи із різниці отриманих та повернутих позичальником кредитних коштів, то у зв'язку із тим, що суд виходив із недоведеності досягнення сторонами домовленості стосовно сплати процентів, штрафних санкцій, відсутні підстави вважати такий розрахунок помилковим.
При цьому колегія суддів виходить з того, що поняття овердрафту та несанкціонованого овердрафту передбачені п.1.1.1.63 Умов та правил надання банківських послуг.
Так, овердрафт - це короткостроковий кредит, який надається Банком Клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його Рахунку в розмірі ліміту кредитування. Використання клієнтом грошових коштів понад залишок по рахунку або встановленого банком ліміту овердрафту є несанкціонованим овердрафтом.
Зазначеними Умовами та правилами надання банківських послуг передбачені і умови та наслідки здійснення клієнтом банку операцій за платіжною карткою у разі перевищення суми операції за платіжною карткою, над сумою залишку коштів на його рахунку як в розмірі ліміту кредитування, так і понад встановленого банком розміру ліміту кредитування.
Крім того, відповідно до п.2.1.3.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт доручає банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами при настання термінів платежу, а при виникненні боргових зобов'язань згідно п.п. 2.1.12.9 списувати з будь-якого рахунку відкритого в банку у тому числі карткового рахунку грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов'язань, у тому числі мінімального обов'язкового платежу. Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку.
Однак, як уже зазначалося раніше, надані до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг не підписані відповідачкою, тому не можна стверджувати, що саме їх розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПРИВАТБАНКУ, а отже, надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг не є складовою укладеного сторонами кредитного договору та не визначають його суттєві умови, в тому числі щодо надання банком відповідачу короткострокового кредиту у вигляді овердрафту та несанкціонованого овердрафту, зокрема, про те, що у разі якщо на дату нарахування процентів клієнт використав всю суму кредиту, сторони узгодили збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов'язань за кредитом, що мала місце на дату нарахування процентів, а також автоматичного списання коштів на погашення простроченої заборгованості.
За такого у позивача були відсутні правові підстави у разі несплати відповідачкою щомісячного платежу по кредиту у повному обсязі, самостійно без згоди відповідачки збільшувати розмір боргових зобов'язань за кредитом (тілом кредиту) за рахунок зарахування до нього заборгованості за процентами, пенею та іншими нарахуваннями за попередні періоди та за рахунок цього погашати заборгованість за відсотками, списуючи кошти з рахунку в автоматичному режимі.
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що таке штучне збільшення тіла кредиту не є свідченням того, що власне відповідачка отримувала вказані суми в користування за договором кредиту, а тому їх не можна враховувати при визначення суми заборгованості за тілом кредиту.
Правильно суд виходив також з того, що оскільки нарахування та автоматичне списання відсотків за користування кредитом було безпідставним, кошти, які були зараховані позивачем на погашення нарахованих відсотків підлягають зарахуванню на погашення грошових зобов'язань, тобто на погашення заборгованості тіла кредиту.
Отже, оскільки внесена відповідачкою та зарахована позивачем на погашення нарахованих протягом часу дії кредитного договору сума процентів перевищує розмір заборгованості за кредитом, повернення якої вимагає банк, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача заборгованості перед позивачем, що є підставою для відмови у позові.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З урахуванням викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, а також враховуючи, що інші доводи апеляційної скарги містять суб'єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 28 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді
Повний текст постанови складено 22 листопада 2021 року