19.11.21
22-ц/812/2109/21
Провадження № 22-ц/812/2109/21 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.
18 листопада 2021 року м. Миколаїв
справа № 467/275/20
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
із секретарем Богуславською О.М.,
переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вісла» (треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 )
про стягнення збитків, завданих внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок
за апеляційною скаргою
товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вісла»
на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області, ухвалене 27 серпня 2021 року суддею Явіца І.В. в приміщенні цього ж суду (дата складання повного судового рішення не зазначена),
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ТОВ «Агрофірма «Вісла» про стягнення збитків, завданих внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.
Позивачка зазначала, що є власницею земельної ділянки площею 7,12 га та користувачем земельної ділянкою площею 14,24 га, належної за життя її матері ОСОБА_6 , що розташовані в межах Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області. Восени 2017 року вона мала намір засіяти обидві ділянки озимим ячменем та у зв'язку з цим витратила 100388 грн. власних коштів, а саме сплатила 12 600,00 грн. за обробіток землі; 8 600,00 грн. - за дизельне пальне; 37 600,00 грн. - за мінеральне добриво (нітроамофоску); 17 088,00 грн. - на внесення добрива у ґрунт та 24 500,00 грн. - за насіння озимого ячменю сорту «Достойний». Проте, у жовтні 2017 року ТОВ «Агрофірма «Вісла» самовільно зайняло спірні ділянки та використовувало їх протягом 2017-2019 років на власний розсуд. Правовстановлюючі документи відповідача на право користування землею (договори оренди та додаткові угоди) визнані судом недійсними.
Посилаючись на те, що внаслідок протиправних дій відповідача вона була позбавлена можливості у 2018 році отримати дохід, розрахований за середньою врожайністю озимого ячменю (31,13 ц/га) та його закупівельною ціною (6250 грн./т), ОСОБА_1 просила стягнути з ТОВ «Агрофірма «Вісла» 100388 грн. витрат на підготовку посіву та 352 274,50 грн. неодержаного доходу, а всього 452 662,50 грн.
Ухвалами Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 липня 2020 року та 8 грудня 2020 року до участі в справі як третіх осіб на стороні позивача залучено спадкоємців ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як законного представника інтересів малолітньої ОСОБА_5 .
ТОВ «Агрофірма «Вісла» позов не визнало. Відповідач посилався на те, що надані позивачкою докази на підтвердження витрат на підготовку землі до посіву сільськогосподарських культур не можна вважати достовірними та належними. Ці документи не містять відомостей про характер виконаних робіт, його виконавця; не доводять факт використання пального, поставку посівного матеріалу саме позивачці та інші істотні умови правочину; не підтверджують витрати коштів на обробіток землі та придбання насіння. Недоведеним є і факт самовільного зайняття спірних ділянок товариством, оскільки посадові особи не були притягнуті до адміністративної чи кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельних ділянок позивача, а правочини з оренди ділянок визнані судом недійсними лише у 2019 році. Необґрунтованим є і розрахунок неотриманого доходу позивачки, тоді як, у будь-якому разі, розмір збитків внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки має визначатись в порядку, передбаченому Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 (далі - Методика).
Треті особи позов ОСОБА_1 підтримали.
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 серпня 2021 року позов задоволено частково. З ТОВ «Агрофірма «Вісла» на користь ОСОБА_1 стягнуто 105 605 грн. збитків, завданих самовільним зайняттям земельних ділянок, в тому числі 26 417,55 грн. упущеної вигоди та 79 188 грн. реальних збитків. Розподілені судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «Агрофірма «Вісла» просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у позові. Апелянт не погодився з висновком суду про доведеність факту самовільного зайняття спірних ділянок товариством протягом 2017-2019 сільськогосподарських років, а також факту засівання ділянок насінням пшениці. Розрахунку збитків з застосуванням Методики позивач не надавав, а тому суд безпідставно визначив розмір збитків за цим розрахунком. Крім того, будучи лише однією з спадкоємців земельної ділянки площею 14,24 га, ОСОБА_1 не надала доказів представництва інтересів інших спадкоємців майна ОСОБА_6 та не навела підстав для відшкодування збитків саме їй. При цьому суд безпідставно розцінив витрати ОСОБА_1 на підготовку землі для посіву як збитки, заподіяні протиправними діями товариства.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилалась на ті ж обставини, якими обґрунтовувала позов, вважала їх цілком доведеними, а доводи апелянта - безпідставними. Просила розглядати справу за її відсутності.
В судове засідання апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 та треті особи не з'явились. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.140,142). Справу розглянуто за участю представника відповідача - адвоката Шилова О.Ю.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з доведеності факту зайняття ТОВ «Агрофірма «Вісла» восени 2017 року земельної ділянки площею 7,12 га та 14,24 га, а також доведеності самовільного характеру (без належних правовстановлюючих документів) таких дій. Встановивши склад цивільного правопорушення та підстави відповідальності, суд вважав обґрунтованими вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування збитків позивачки, заподіяних самовільним зайняття обох ділянок, а саме упущеної вигоди (неотриманого доходу) в розмірі 26 417,55 грн., яка розрахована за Методикою, а також понесених витрат в розмірі 79 188 грн., в тому числі 17088 грн. на дискування землі та внесення добрива, 37 600 грн. вартості добрива, 24 500 грн. витрат на придбання насіння.
Проте не з усіма висновками суду можна погодитись.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 7,12 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області з кадастровим номером 4820382600:09:000:0062 (а.с.9).
Суміжна земельна ділянка площею 14,24 га з кадастровим номером 4820382600:09:000:0061 належала матері ОСОБА_1 - ОСОБА_6 .
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 1 липня 2019 року визнано недійсним договір оренди землі від 29 травня 2005 року та додатковий договір №474 від 26 листопада 2007 року, укладені від імені ОСОБА_6 з ТОВ «Агрофірма «Вісла» та (а.с.96-98).
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 23 серпня 2019 року визнано недійсним додатковий договір оренди землі № 475 від 26 листопада 2007 року та додатковий договір оренди землі № 80 від 07 липня 2008 року, які були укладені від імені ОСОБА_1 з ТОВ «Агрофірма Вісла» (а.с. 99-102 том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла (а.с.5 том 1).
Спадкоємцями за заповітом земельної ділянки ОСОБА_6 є ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 (а.с.68 том 1).
Малолітня спадкоємиця ОСОБА_5 та спадкоємці ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , які звернулись з заявами про прийняття спадщини, є особами, що прийняли спадщину відповідно до статті 1268 ЦК (а.с.53-55 том 1).
Правовстановлюючі документи на спадкове майно - земельну ділянку площею 14,24 га спадкоємці не отримали (а.с.89 том 1).
Державна реєстрація права власності на спадщину - земельну ділянку площею 14,24 га за спадкоємцями не здійснена.
З матеріалів кримінального провадження №12017150130000496, дослідженого судом першої та апеляційної інстанції вбачається, що 26 жовтня 2017 року проведено огляд спірних ділянок та встановлено, що ділянки засіяні озимою пшеницею (а.с.147-150 том 2).
За розрахунком Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 14,24 га у період 2017-2019 років складає 17611,70 грн., а земельної ділянки площею 7,12 га - 8805,85 грн. щорічно (а.с.1-3 том 2).
Такий розрахунок проведено на підставі Методики.
При вирішенні питання щодо виникнення у позивача права на відшкодування шкоди у заявленому розмірі , а також підстав та умов цивільної відповідальності ТОВ «Агрофірма «Вісла», апеляційний суд виходить з наступного.
Так, спірні правовідносини регулюються загальними нормами цивільного законодавства (статті 22, 1166 ЦК) та нормами земельного законодавства (статті 211,152, 156,157, 211 ЗК), в тому числі Законом «Про охорону земель», Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою КМУ від 14 січня 2015 року №15, та іншими нормативними актами.
Відповідно до статті 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно статті 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відшкодування шкоди у зв'язку із самовільним зайняттям земельних ділянок є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника.
За правилами частини 2 статті 152 ЗК власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю та відшкодування завданих збитків.
Підставами відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є, зокрема, встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок та неодержання доходів за цей час (стаття 156 ЗК).
Самовільне зайняття земельних ділянок є підставою цивільною, адміністративної або кримінальної відповідальності відповідно до закону (стаття 211 ЗК).
За змістом статті 1 Закону "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
За правилами статті 157 ЗК відшкодування збитків здійснюють особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом частини 3 статті 211 ЗК методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Методика спрямована на визначення розміру шкоди,
заподіяної, в тому числі фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок, зокрема, самовільного зайняття земельних ділянок, яка розраховується, виходячи з площі самовільно зайнятої земельної ділянки, середньорічного доходу, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, коефіцієнтів функціонального використання земель та індексації нормативної грошової оцінки земель (пункт 1, 4 Методики).
Розмір шкоди за цією Методикою не включає витрати на:
-знесення будинків, будівель і споруд, які самочинно збудовані чи будуються на самовільно зайнятих земельних ділянках чи на земельних ділянках, не відведених в установленому порядку на цю мету;
-приведення земельних ділянок у стан, придатний для їх подальшого використання за цільовим призначенням; проведення рекультивації порушених земель (пункт 3 Методики).
Розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, розраховується територіальними органами Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) (підпункт 258 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою КМУ від 14 січня 2015 року №15.
Отже, встановивши конкретні обставини справи та керуючись вищеназваними законами, суд першої інстанції дійшов переконливого висновку про доведеність факту самовільного захвату земельної ділянки восени 2017 року ТОВ «Агрофірма «Вісла» та наявності обмежень у реалізації права власності.
Обґрунтованим є і основний висновок суду щодо наявності підстав для відшкодування шкоди власнику у відповідності до статей 152, 157, 211 ЗК та Методики.
Враховуючи, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 7,12 га (кадастровий номер 4820382600:09:000:0062), вона набула право на відшкодування шкоди внаслідок позбавлення її права користування саме цією земельною ділянкою.
Розмір шкоди, розрахований відповідним органом Держгеокадастру відповідно до Методики, складає 8 805 грн., що відповідає вимогам закону та підлягає стягненню з відповідача.
Апеляційний суд не може погодитись з твердженням апелянта про недоведеність факту самовільного зайняття спірних ділянок саме ТОВ «Агрофірма «Вісла». Ці обставини встановлені на підставі системного аналізу встановлених фактів з матеріалів кримінального провадження та цивільних справ №467/1144/18, №367/1143/18. Висновки суду першої інстанції наведені у мотивувальній частині судового рішення.
При цьому апеляційний суд вважає суперечливим посилання представника відповідача на те, що земельні ділянки повернуті власникам з січня 20127 року, тоді як позивачці нараховувалась орендна плата за 2017 рік (а.с.123).
Посилання апелянта на недоведеність факту засівання спірних ділянок тими чи іншими сільськогосподарськими культурами, на що посилається апелянт, не має правового значення, оскільки ці обставини не є підставами для відшкодування шкоди власнику та не впливають на обсяг відповідальності.
Разом з тим, не можна погодитись з висновком суду першої інстанції про доведеність порушень прав ОСОБА_1 при здійсненні прав власника земельної ділянки площею 14,24 га (кадастровий номер 4820382600:09:000:0061).
Вирішуючи це питання, апеляційний суд виходить з таких положень закону.
Так, відповідно до частин 2,3 статті 152 ЗК власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Право землекористувачів на відшкодування збитків передбачене і частиною 1 статті 95 ЗК.
Виходячи з наведених норм, право на відшкодування збитків, в тому числі заподіяних в результаті самовільного зайняття земельних ділянок, мають власники землі та землекористувачі.
За змістом розділу ІІІ ЗК право користування землею в Україні можливе у формі: 1) права оренди землі; 2) права постійного користування землею (статті 92,93 ЗК), а також обмежених речових прав на земельні ділянки (емфітевзису, суперфіцію, права земельного сервітуту) (глави 16, 16-1 ЗК).
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Отже, земельним законодавством визначено вичерпний перелік прав на землю, в тому числі й види користування землею, а також підстави і порядок набуття прав на землю.
Особи, які фактично користуються землею, не набувають прав на землю (власності, користування) до державної реєстрації цих прав, а також на підставах інших правочинів (окрім встановлених законом) чи юридичних фактів.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду (КГС) від 28 лютого 2020 року у справі № 902/788/17(п.п.5.5-5.11).
Підставою набуття права власності або користування земельною ділянкою площею 14,24 га ОСОБА_1 зазначає фактичне користування та успадкування цієї ділянки після смерті матері.
Проте з матеріалів справи вбачається, що порушення прав власника земельної ділянки площею 14,24 га мало місце за життя ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З позовом про відшкодування збитків власник не зверталась.
Відповідно до положень статті 1230 ЦК до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях; право на стягнення неустойки (штрафу, пені) у зв'язку з невиконанням боржником спадкодавця своїх договірних обов'язків, яка була присуджена судом спадкодавцеві за його життя та право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя.
Отже, ОСОБА_1 не успадкувала право ОСОБА_6 на відшкодування збитків, заподіяних останній самовільним зайняттям у 2017 році земельної ділянки площею 14,24 га.
Не набула такого права ОСОБА_1 як фактичний землекористувач цієї ділянки за життя власника, оскільки жодних правочинів щодо передачі їй цієї ділянки у користування між позивачкою та ОСОБА_6 не укладалось.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд не вбачає підстав для відшкодування ОСОБА_1 неотриманих доходів у зв'язку з самовільним заняттям земельної ділянки площею 14.24 га в розмірі 17611,70 грн. (а.с.2 том 2).
Не можна в повній мірі погодитись і з висновком суду щодо обсягу відповідальності ТОВ «Агрофірма «Вісла», зокрема стягнення 79 188 грн. як реальних збитків.
Так, до розміру шкоди, заподіяної товариством самовільним зайняттям земельної ділянки, суд включив, окрім розрахунку за Методикою, і витрати, які понесла ОСОБА_1 на обробіток спірних земельних ділянок та підготовку їх засівання.
При цьому суд не звернув належної уваги, що ці витрати не можуть вважатись наслідком протиправних дій відповідача, оскільки за часом передували цим діям та з ними жодним чином не пов'язані.
Відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою ТОВ «Агрофірма «Вісла» та витратами ОСОБА_1 на підготовку ділянок для посіву, як обов'язкового елементу складу цивільного правопорушення (стаття 1166 ЦК), унеможливлює стягнення цих сум як шкоди, заподіяної протиправними діями відповідача.
Не підпадають ці витрати і під визначення збитків за статтею 22 ЦК, якою передбачено, що (окрім неотриманих доходів) збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Не передбачає таких витрат як шкоди, заподіяної самовільним зайняттям ділянки, і пункт 3 Методики.
Інших правових підстав для відшкодування цих витрат (безпідставне збереження майно тощо) ОСОБА_1 не зазначала.
Тому стягнення з ТОВ «Агрофірма «Вісла» 79 188 грн. як реальних збитків, які зазнала ОСОБА_1 внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок відповідачем, не можна вважати законним та обґрунтованим.
Отже, апеляційний суд вважає доведеним, що внаслідок самовільного зайняття ТОВ «Агрофірма «Вісла» земельної ділянки площею 7,14 га з кадастровим номером 4820382600:09:000:0062, яка належить ОСОБА_1 , власниці заподіяно майнову шкоду, розмір якої відповідно до статті 211 ЗК та Методики складає 8805,85 грн.
Оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на вимоги цивільного та земельного законодавства, не визначив правові підстави позовних вимог ОСОБА_1 та не дав оцінку їх характеру, судове рішення підлягає зміні в частині розміру відшкодування.
Згідно зі статтею 141 ЦПК між сторонами підлягають розподіленню судові витрати, сплачені позивачем при подачі позовної заяви та відповідачем при поданні апеляційної скарги. Пропорційно задоволеним вимогам (8805 грн.) відшкодуванню позивачці підлягає 88 грн., а пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги відшкодуванню апелянту підлягає 1452 грн.
Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вісла» задовольнити частково.
Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 27 серпня 2021 року змінити, зменшивши стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вісла» на користь ОСОБА_1 шкоди (збитків), заподіяних самовільним зайняття земельної ділянки зі 105 605,55 грн. до 8 805,85 грн. та судового збору з 1056,05 грн. до 88 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вісла» 1452 грн. судових витрат, пов'язаних з апеляційним розглядом справи.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.О.Данилова
Судді: І.В.Лівінський
Н.О.Шаманська
повну постанову складено 19 листопада 2021 року