22-ц/804/2837/21
264/1153/21
„16” листопада 2021 року місто Маріуполь Донецької області
Єдиний унікальний номер 264/1153/21
Номер провадження 22-ц/804/2837/21
Донецький апеляційний суд у складі:
головуючого: Зайцевої С.А.
суддів: Биліни Т.І., Лопатіної М.Ю.
за участю секретаря: Целовальник К.А.
учасники справи :
позивач - ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Калініченко А.В.,
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 вересня 2021 року головуючого судді Матвєєвої Ю.О. зі складанням повного тексту судового рішення 17 вересня 2021 року по цивільній справі про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-
У лютому 2021 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Калініченко А.В., звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позов мотивований тим, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Користувачем сусідньої земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 є відповідач ОСОБА_2 , який самовільно зайняв земельну ділянку позивача шляхом переміщення паркану на відстань 0,3 метри, чим порушив межі земельної ділянки позивача, виділеної у безстрокове користування. Земельна ділянка, на якій розташовано паркан перебуває у власності територіальної громади м.Маріуполя. Відповідач у добровільному порядку не припинив самовільне зайняття земельної ділянки.
Просив зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом перенесення на 0,3 м у бік домоволодіння АДРЕСА_2 самочинно перенесеного паркану.
Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 вересня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду у частині стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким змінити розмір витрат на правничу допомогу, стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , зменшивши його з 7000 грн до 2000 грн, посилаючись на неповне з'ясування наявності підстав для їх відшкодування та необґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що витрати на усні консультації з правових питань в розмірі 1000 грн, витрати на ознайомлення адвоката з позовом з додатками та формування правової позиції у справі на суму 2000 грн є завищеними та такими, що протирічать принципам розумності, співмірності та виваженості. При сформульованій правовій позиції відповідачем не надано відзиву на позовну заяву. Вказує, що фіксований розмір гонорару в сумі 4000 грн є перевищеним, оскільки у справі відбулось тільки два судових засідання, які тривали у сукупності приблизно одну годину. Крім того, відповідачем не надано належних доказів понесення ним витрат на правничу допомогу, сплати ним грошових коштів за послуги адвоката Алексєєнка В.О. через банківські установи.
Вважає, що при стягненні з позивача на користь відповідача судових витрат, судом не враховано обставини справи, такі як ціна позову, тривалість розгляду справи, не відбувся виклик свідків, не надходило клопотань про призначення експертизи, незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки адвоката до розгляду справи у суді першої інстанції й незначну тривалість судових засідань.
Судом залишено поза увагою, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник адвокат Калініченко А.В. не з'явилися, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом отримання судових повісток, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення та шляхом отримання телефонограм,зареєстрованих в журналі телефонограм № 3.9-13 за №№ 2944,2945(а.с.103,104,107,108).
У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2 та його адвокат Алексєєнко В.О. не з'явилися, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання шляхом отримання судової повістки, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та шляхом отримання телефонограм,зареєстрованих в журналі телефонограм № НОМЕР_1 за №№ 2946,2947 (а.с.102,105,106,109).
Від представника ОСОБА_2 адвоката Алексєєнко В.О. електронною поштою надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв*язку із хворобою. Крім того,зазначив, що медичні документи будуть надані у наступному судовому засіданні (а.с. 114-115 ).
Апеляційний суд , при розгляді клопотання адвоката Алексєєнко В.О. , враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов'язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи. Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення учасників справи про день та час розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і захистити свої права. Між тим, з урахуванням належного повідомлення всіх учасників справи про дату,час і місце розгляду справи,в тому числі і ОСОБА_2 та його представника , суд апеляційної інстанції не вбачає перешкод для розгляду справи.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду,основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони,а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні . Така правова позиція викладена Верховним Судом 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16 .
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч.2 ст.247 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою ніким із сторін не оскаржується , тому апеляційним судом законність та обґрунтованість рішення у вказаній частині не перевіряється .
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону судове рішення відповідає.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу судом першої інстанції встановлено, що стороною відповідача заявлено до стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн, надавши відповідні розрахунки на вказану суму, яка складається з витрат на усні консультації з правових питань, пов'язаних зі справою на загальну суму 1000 грн, ознайомлення адвоката із цивільним позовом з додатками, формування правової позиції по справі - 2000 грн, участь в судових засіданнях по справі незалежно від їх кількості та тривалості (фіксована сума гонорару) - 4000 грн.
Встановлено, що представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Алексєєнком В.О. згідно акту виконаних робіт відповідно до договору про надання правової допомоги від 07 вересня 2021 року було виконано роботи на загальну суму гонорару 7000 грн, які були сплачені відповідачем ОСОБА_2 , що підтверджується прибутковими касовими ордерами № 15 від 11 травня 2021 року на суму 3500 грн та № 21 від 09 червня 2021 року на суму 3500 грн.
Стягуючи понесені витрати з позивача на користь відповідача, судом враховано положення статей 137, 141 ЦПК України, правові висновки, викладені у додатковій постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17, оцінено надані представником відповідача докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Суд дійшов до висновку, що заявлений обсяг фактично наданих адвокатських послуг і їх розмір відповідають критерію реальності й розумності за складністю справи, виконаних адвокатом робіт, а також із предметом позову та значенням справи для сторін.
З таким висновком суду не можна не погодитись з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина друга статті 141 ЦПК України).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді,як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
За змістом частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником відповідача, а отже є визначеним.
Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19.
Аналіз змісту договору про надання правничої допомоги від 11 травня 2021 року свідчить, що сторони домовились,що за здійснення юридичної допомоги представництва захисту інтересів,а також за фактичні витрати,необхідні для надання правової допомоги, ОСОБА_2 виплачує адвокату грошові кошти у розмірі 7000 грн (п.5.1. договору). Розрахунок проводиться шляхом внесення клієнтом грошових коштів в сумі вказаній в п.5.1. додатку до договору у строк не пізніше набрання рішення суду сили. Допускається оплата послуг у розстрочку. Факт проведення оплати послуг адвокатом по договору підтверджується виданим приходно-касовим ордером із зазначенням суми оплати або квитанції про оплату по безготівковому розрахунку. Вказані документи є документами,що підтверджують проведення оплати послуг адвоката (п.п.5.2,5.3).
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Разом з тим відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновок, що «саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
Позивачем ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Калініченко А.В., під час розгляду справу не заявлено про зменшення понесених витрат на правничу допомогу з підстав їх не співмірності та такої заяви до суду першої інстанції подано не було.
Між тим, матеріали справи підтверджують факт отримання відповідачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції.
З досліджених матеріалів справи вбачається,що представником ОСОБА_2 адвокатом Алексєєнко В.О. ще 24 травня 2021 року заявлено про попередній розрахунок судових витрат,понесених відповідачем на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн , про що свідчить відповідна заява .
Виходячи з того ,що ОСОБА_2 є відповідачем,а у задоволенні позову відмовлено,апеляційний суд дійшов висновку ,що у суду першої інстанції були підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу на його користь.
Надавши належну правову оцінку доказам,наданим відповідачем на підтвердження витрат на правничу допомогу,пов*язаних з розглядом справи в суді першої інстанції,суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те,що надані відповідачем докази підтверджують витрати,пов*язані з правничою допомогою адвоката та є обґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими матеріалами справи .
Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи без клопотання іншої сторони.
Беручи до уваги той факт ,що представник позивача, будучи проінформованим про вирішення судом питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу,не звертався до суду з клопотанням про зменшення розміру таких витрат з урахуванням неспівмірності останніх зі складністю вказаних у договорі про правову допомогу робіт, їх обсягом і часом, витраченим на їх виконання,апеляційний суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для зменшення суми витрат відповідача на правову допомогу, і як наслідок відсутність підстав для задоволення скарги позивача.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання розподілу судових витрат ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 вересня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу в сумі 7000 гривень - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст. 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складений 22 листопада 2021 року .
Судді: