Справа № 129/863/20
Провадження № 22-ц/801/2337/2021
Категорія: 82
Головуючий у суді 1-ї інстанції Капуш І. С.
Доповідач:Матківська М. В.
24 листопада 2021 рокуСправа № 129/863/20м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Міхасішина І. В., Сопруна В. В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»
на заочне рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 15 грудня 2020 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про захист прав споживача
Рішення ухвалив суддя Капуш І. С.
Рішення ухвалено у м. Гайсині Вінницької області
Повний текст рішення складено 15 грудня 2020 року
Встановив:
26 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» про захист прав споживача, мотивуючи свої вимоги тим, що 15 січня 2018 року він уклав із ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений у формі Поліса № АК/7702365 від 15 січня 2018 року.
02 лютого 2018 року, керуючи забезпеченим полісом № АК/7702365 від 15 січня 2018 року транспортним засобом марки «BMW 316І», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_1 він, рухаючись по вул. Коцюбинського зі сторони вул. І. Бевза в напрямку вулиці Замостянської в м. Вінниці, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 336 від 22 березня 2018 року отримала тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: закритий перелом правої плечової кістки у верхній третині (хірургічної шийки) зі зміщенням уламків; закритий перелом лівого стегна у верхній третині (субкапітальний перелом шийки) зі зміщенням; травматичні ушкодження (нейропатія) ліктьового та серединного нервів справа; садна в ділянці лівого колінного суглобу, які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки не являлися небезпечними для життя в момент заподіяння та не супроводжувались загрозливими для життя явищами, а за своїм характером спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я.
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 06 червня 2018 року його визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки без позбавлення права керувати транспортним засобом. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Після вчиненої ДТП він здійснив відшкодування наявної на той час завданої майнової шкоди, а саме, оплачував лікування. Під час розгляду кримінальної справи потерпіла ОСОБА_2 підтвердила факт відшкодування ним завданої шкоди шляхом сплати їй грошових коштів на лікування, що підтверджується розписками від 05 лютого 2018 року, 07 лютого 2018 року, 04 травня 2018 року та рахунками на оплату № 16 і № 17 від 07 лютого 2018 року та платіжною квитанцією № 0.0.057992405.1 на суму 16 912,00 грн. і платіжною квитанцією № 0.0.957944055.1 на суму 67 705,50 грн.
Загальна суму сплачених ним на користь потерпілої ОСОБА_2 складає 84 617,50 грн.
Такі витрати підтверджуються також рішенням Вінницького міського суду по справі № 127/7728/18 та рахунками на оплату № 16 і № 17 від 07 лютого 2018 року, відповідними квитанціями про оплату даних рахунків від 07 лютого 2018 року на суму 67 705,50 грн. і на суму 16 912,00 грн., які оплатила в його інтересах його мати ОСОБА_3 .
06 лютого 2018 року за його заявою було відкрито страхову справу № 2300204690, що підтверджується копією інформаційного листа.
Позивач вважає, що сплачені ним кошти на придбання медичних препаратів для потерпілої ОСОБА_2 йому має відшкодувати страхова компанія у відповідності до страхового полісу.
На його заяву добровільно відшкодувати кошти виплачені потерпілій стороні, відповідач 15 серпня 2018 року листом № 17-10/9096 безпідставно відмовив, посилаючись на те, що погодження витрат на лікування ОСОБА_2 із ним не було.
У зв'язку із відмовою страхової компанії виконати вимоги закону та повернути йому виплачені кошти, він звернувся із позовом до суду, в якому просив стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» на його користь кошти в сумі 84 617,50 грн.
Рішенням (заочним) Гайсинського районного суду Вінницької області від 15 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено.
Стягнено з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 84 617,50 грн.
Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 09 вересня 2021 року поновлено ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» строк для звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 15 грудня 2020 року.
Заяву про перегляд заочного рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 15 грудня 2020 року залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» зазначив, що вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального права, порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи, тому просить заочне рішення суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити і стягнути з позивача судовий збір за подачу апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд не врахував, що зобов'язання страховика у даному випадку випливають із договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а не безпосередньо із самого факту завдання шкоди. При винесенні рішення судом не було враховано, що страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність на умовах визначених спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно положень цього Закону для проведення компенсаційних виплат, понесених на лікування, саме потерпіла особа має звернутися до страховика із відповідною заявою і необхідними документами та не передбачено здійснення виплати страхового відшкодування страховиком на користь будь-якої іншої особи, відмінної від потерпілої особи. На звернення до страховика позивача із заявою про виплату збитків по страховому випадку, у такій виплаті йому було відмовлено, оскільки страхова компанія не надавала згоди на сплату ОСОБА_1 коштів на лікування ОСОБА_2 , що передбачено зазначеним спеціальним законом та позивач не узгоджував із страховою компанією питання щодо взаєморозрахунків із потерпілою особою і не надав всіх необхідних документів, у тому числі відсутній документ про погодження із страховою компанією відшкодування збитків та необхідних медичних документів і фактичних витрат на ліки по квитанціях.
Також судом не враховано, що страхова компанія не була залучена до участі у справі за обвинуваченням ОСОБА_1 , за результатами розгляду якої судом постановлено вирок від 06 червня 2018 року, що позбавляє страхову компанію встановити які саме витрати судом стягнуті по вироку із ОСОБА_1 та чи підлягають вони компенсації за рахунок страховика в порядку, передбаченому спеціальним законом.
Крім цього, ОСОБА_1 додані до заяви рахунки і квитанції про оплату, платником в яких вказана ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 та до них не додані лікарські призначення на понесені витрати.
Судом не враховано, що 08 квітня 2019 року потерпіла ОСОБА_2 звернулася до страхової компанії, яка відшкодувала їй шкоду в сумі 87 774,53 грн., про що повідомила її листом.
Також суд, посилаючись на постанову Верховного Суду від 14 лютого 2018 року по справі № 754/1114/15, невірно застосував судову практику Верховного Суду, оскільки позиція Верховного Суду змінена постановами Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року по справі № 760/15471/15-ц та від 04 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц.
Суд не перевірив твердження позивача щодо усного погодження з відповідачем своїх витрат та надані ним докази, а саме - відсутність таких доказів, що підтверджують факти, на які посилається відповідач, та своє рішення обґрунтував припущенням щодо усного погодження витрат позивача з відповідачем.
Відзив на апеляційну скаргу позивач не надіслав.
Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 15 січня 2018 року ОСОБА_1 і ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» уклали договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі Полісу № АК /7702365, відповідно до якого строк дії полісу починається з 16 січня 2018 року та діє до 15 лютого 2018 року (п. 3); страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 200 000,00 грн., за шкоду, заподіяну майну - 100 000,00 грн., розмір франшизи - 2000,00 грн. (а. с. 10).
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 серпня 2019 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору - ПрАТ «СК «Провідна», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 40 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а в іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовлено (а. с. 14-16).
Цим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 в добровільному порядку було сплачено позивачу ОСОБА_2 96 617,50 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди (оплата витрат на лікування) та відшкодовано їй страховою компанією витрати на лікування в розмірі 38 918,79 грн. і шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності в розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених на дату настання страхового випадку, що відповідає сумі 44 676,00 грн., а також моральну шкоду в розмірі 4 179,74 грн., а всього на загальну суму 87 774,53 грн.
За правилами частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 06 червня 2018 року у справі № 127/7728/18, що набрав законної сили 07 липня 2018 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки без позбавлення права керувати транспортним засобом. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки (а. с. 17-20).
Цим вироком встановлено, що ОСОБА_1 02 лютого 2018 року керуючи автомобілем марки «BMW 316 І», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Коцюбинського зі сторони вул. І. Бевза в напрямку вулиці Замостянської в м. Вінниці, в районі перехрестя з вулицею Нансена у м. Вінниці, не вжив своєчасних заходів до зупинки автомобіля в момент об'єктивної появи в полі зору пішохода ОСОБА_2 , яка перетинала проїзну частину по розмітці нерегульованого пішоходного переходу, зліва направо по ходу його руху, внаслідок чого з необережності допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 336 від 22 березня 2018 року отримала тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: закритий перелом правої плечової кістки у верхній третині (хірургічної шийки) зі зміщенням уламків; закритий перелом лівого стегна у верхній третині (субкапітальний перелом шийки) зі зміщенням; травматичні ушкодження (нейропатія) ліктьового та серединного нервів справа; садна в ділянці лівого колінного суглобу, які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки не являлися небезпечними для життя в момент заподіяння та не супроводжувались загрозливими для життя явищами, а за своїм характером спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я.
Також цим вироком встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 добровільно відшкодував потерпілій завдану шкоду, що підтверджено розписками від 05 лютого 2018 року, 07 лютого 2018 року, 04 травня 2018 року, рахунками на оплату № 16 та № 17 від 07 лютого 2018 року та відповідними квитанціями про оплату даних рахунків.
Згідно частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
ТОВ «Остеосинтез» 07 лютого 2018 року видав рахунки № 16 і № 17 на оплату 67 705,50 грн. і 16 912,00 грн. (а. с. 5, 6).
Із розписки від 07 лютого 2018 року вбачається, що її видав ОСОБА_4 , підтвердивши отримання ним ліків на проплачені чеки в сумі 67 705,50 грн. і 16 912,00 грн. на лікування ОСОБА_2 (а. с. 7).
05 лютого 2018 року ОСОБА_2 надала розписку, якою підтвердила отримання нею частково коштів на лікування в сумі 10 000,00 грн. від ОСОБА_1 , в результаті ДТП, яке сталося на вул. Коцюбинського 02 лютого 2018 року (а. с. 9).
15 серпня 2018 року ПрАТ «СК «Провідна» на заяву ОСОБА_1 щодо компенсації витрат надала відповідь про те, що ним не було здійснено погодження витрат на лікування ОСОБА_2 і страхова компанія не давала своєї згоди на сплату ним лікування потерпілої у ДТП, тому не має можливості здійснити компенсування витрат на лікування ОСОБА_2 (а. с. 12).
08 квітня 2019 року потерпіла ОСОБА_2 звернулася до страхової компанії - ПрАТ «СК «Провідна» із заявою про виплату страхового відшкодування (шкоди, завданої здоров'ю потерпілого) (а. с. 33).
01 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СК «Провідна» із заявою про виплату збитків по страховому випадку, якою просив відшкодувати йому сплачені на користь потерпілої ОСОБА_2 кошти в сумі 84 617,50 грн. (а. с. 34-39).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із таких встановлених по справі обставин, у тому числі: сплати ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 84 617,50 грн. (67 705,50 + 16 912,00), що також підтверджено рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 серпня 2019 року по цивільній справі № 127/7728/18 та рахунками на оплату № 16 і № 17 від 07 лютого 2018 року та відповідними квитанціями про оплату даних рахунків, які проплатила в його інтересах ОСОБА_3 - мати позивача; кошти сплачені позивачем на придбання медичних препаратів на користь ОСОБА_2 , тому ці кошти підлягають до стягнення із відповідача на користь позивача.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком.
Згідно частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
За правилами частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно положень статей 3 і 5 цього Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно зі статтею 6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 цього Закону настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Страхове відшкодування - це виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).
Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з частиною 1 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.
З урахуванням наведеного, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його.
Таким чином, в даному випадку потерпілій особі належить право вимоги, яка вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
По справі встановлено, що потерпіла ОСОБА_2 , скориставшись наданим їй правом на отримання страхового відшкодування як від винної особи, яка завдала їй такої шкоди - ОСОБА_1 , так і від страховика - ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, отримала в рахунок відшкодування спричиненої їй матеріальної шкоди у зв'язку із її лікуванням.
Такі обставин встановлені рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 серпня 2019 року, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 сплатив потерпілій ОСОБА_2 96 617,50 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди (оплата витрат на лікування) та страховою компанією їй відшкодована загальна сума 87 774,53 грн., яка складається із: витрат на лікування в розмірі 38 918,79 грн., шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності в розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених на дату настання страхового випадку, що відповідає сумі 44 676,00 грн., а також моральна шкода в розмірі 4 179,74 грн; та вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 06 червня 2018 року у справі № 127/7728/18, яким також становлено, що ОСОБА_1 відшкодував потерпілій ОСОБА_2 завдану їй шкоду, що підтверджено розписками від 05 лютого 2018 року, 07 лютого 2018 року, 04 травня 2018 року, рахунками на оплату № 16 та № 17 від 07 лютого 2018 року та відповідними квитанціями про оплату даних рахунків.
Відшкодована потерпілій особі ОСОБА_2 шкода проведена в межах страхової суми за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, розміром 200 000,00 грн., визначеної договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - Полісом № АК/7702365 від 15 січня 2018 року, діючим з 16 січня 2018 року до 15 лютого 2018 року, укладеного ОСОБА_1 із ПрАТ «Страхова компанія «Провідна».
Таким чином, потерпіла особа вправі одержати відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до абзацу другого пункту 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, а МТСБУ компенсує витрати особи, звільненої від цього виду обов'язкового страхування на підставі пункту 13.1 статті 13 цього Закону або відповідальність якої застрахована іноземною страховою компанією відповідно до умов Міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика (МТСБУ). У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком (МТСБУ).
З урахуванням таких положень закону і, що у компенсації може бути відмовлено, тобто, відмова є правом страховика, а не обов'язком, та з урахуванням всіх інших встановлених по справі обставин, а саме: того, що позивач по справі ОСОБА_1 застрахував свою цивільну відповідальність, уклавши договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; що внаслідок страхового випадку потерпіла особа ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, що за своїм характером спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я; що потерпіла потребувала термінового лікування від отриманих тілесних ушкоджень, на яке одразу після ДТП добровільно надав кошти страхувальник - винна у причинені таких тілесних ушкоджень, особа, цивільна відповідальність якої застрахована; що такі кошти надані в межах страхової суми (ліміту відповідальності), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши такі обставини і застосувавши наведені норми матеріального права, дійшов законного і обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та вплинути на висновки суду не можуть з наведених вище мотивів.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є законними і обґрунтованими, ухваленими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до положень пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому рішення у ній не підлягає касаційному оскарженню (пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України).
На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» залишити без задоволення.
Рішення (заочне) Гайсинського районного суду Вінницької області від 15 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ.В. Матківська
СуддіІ. В. Міхасішин
В. В. Сопрун