Ярмолинецький районний суд Хмельницької області
Справа № 689/1994/21
2-а/689/39/21
24 листопада 2021 року смт. Ярмолинці
Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Кульбаби А.В.,
за участю: секретаря судового засідання - Лебеденко О.М.,
розглянувши в судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення. В позові зазначив, що 10 вересня 2021 року о 19 год. 47 хв. його було зупинено працівниками поліції та складено на нього постанову і притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, за те, що він, ніби то, керуючи автомобілем Опель Віваро, р.н. НОМЕР_1 , під час руху користувався мобільним телефоном, тримаючи його в руках та на законну вимогу працівника поліції не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.п. 2.1., 2.9. ПДР України. Постановою по справі про адміністративне правопорушення, що винесена старшим інспектором СРПП Хмельницького РУП Королівським Р.С. 10 вересня 2021 року на нього накладено адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн. Також зазначає, що поліцейським не були роз'яснені його права, передбачені статтею 268 КУпАП, а також розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувався за його відсутності. Зазначив, що в постанові не зазначено місце вчинення адміністративного правопорушення. Просив суд скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення.
Представник відповідача подав до суду 15 листопада 2021 року заперечення на позов, в якому зазначив, що під час розгляду справи позивача згідно ст. 279 КУпАП було ознайомлено з його правами, передбаченими ст. 268 КУпАП. Справу про адміністративне правопорушення було розглянуто в його присутності з дотриманням ст. 280 КУпАП та в його присутності згідно ст. 283 КУпАП було винесено відповідну постанову серії БАА № 855765 від 10 вересня 2021 року, згідно якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. п. 2.9. Д, 2.1. а ПДР та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн. Зазначає, що позивача було зупинено в порядку п. 1 ч. 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». А саме: якщо водій порушив ПДР України, тобто п.п. 2.9. Д (водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці). В подальшому водія ОСОБА_1 було ознайомлено з відеозаписом, але позивач з відеозаписом був не згідний та не заперечував того, що користувався засобами зв'язку, тримаючи їх в руці, та пред'явити документи відмовився. Просив відмовити у задоволенні позову.
Позивач подав заперечення на відзив, де ствердив, що постанова в порушення статті 279 КУпАП винесена у його відсутності, не було оголошення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не були вирішенні клопотання, не були досліджені докази тощо. Пунктом 2 частини 1 статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. Однак, жодних доказів правопорушення ним правил дорожнього руху поліцейським не надано. Відеозапис, який надано до суду працівниками поліції, не містить відображення користування ним під час руху мобільним телефоном. Із наданого відеозапису не видно реєстраційного номеру автомобіля та взагалі неможливо встановити, хто ним керує. Крім того, працівником поліції не надано суду доказів, що постанова виносилася у його присутності. Відеозапис не містить відомостей про те, що йому було надано можливість надати пояснення та заперечення. Згідно із статей 19, 60 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Ніхто не обов'язаний виконувати явно злочинні накази чи розпорядження. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А згідно припису ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Проситв скасувати постанову поліцейського як незаконну.
В судове засідання позивач не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 22).
Окрім того, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що адміністративний позов слід задоволити.
Із ксерокопії оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення, що винесена старшим інспектором СРПП Хмельниького РУП Королівським Р.С. 10 вересня 2021 року, серія БАА № 855765, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн., за те, що він, наче б то, не виконав вимоги п.п. 2.1., 2.9. ПДР України, чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП. Ця обставина підтверджується копією постанови (а.с. 5).
Судом встановлено, що копію постанови позивач отримав лише поштовим зв'язком 4 жовтня 2021 року, а також не повідомлявся належним чином про час і місце розгляду справи. Ця обставина підтверджується копією постанови (а.с. 5-7).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
А згідно припису ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 8 статті 79 КАС України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Крім цього, пунктом № 30 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 8 липня 2020 року (справа № 463/1352/16-а) передбачено: Суд зазначає, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Так, згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 3 статті 35 ЗУ «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Підстави зупинки, передбачені в частині 1 і частині 2 статті 35 вказаного Закону є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають
А частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається із відеозапису, позивач був зупинений на підставі п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», яка передбачає, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Водночас, працівником поліції не долучено до постанови по справі про адміністративне правопорушення, що винесена старшим інспектором СРПП Хмельниького РУП Королівським Р.С. 10 вересня 2021 року, серія БАА № 855765, жодного належного і допустимого доказу, який би свідчив у правомірності зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 35 вказаного Закону.
Водночас, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17 вимога про зупинку транспортного засобу працівником повинна бути правомірною, тобто відповідати приписам статті 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Так, ретельно переглянувши відеозапис, що долучений представником відповідача до матеріалів справи (а.с. 28), судом встановлено, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 10 вересня 2021 року о 19 год. 16 хв. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» була неправомірною.
Так, з дослідженого відеозапису, що зафіксований на DVD-R диску, вбачається, що автомобіль позивача після зупинки працівниками поліції знаходиться в смт. Ярмолинці, на вулиці Хмельницькій, 1а, поруч з офісом приватного нотаріуса Динько Г.А. Водночас, дослідивши відеозапис руху транспортного засобу (відео файл WhatsApp Video 2011-11-12 at 11.41.07), суд приходить до переконання, що він не містить доказів того, що під час руху транспортного засобу позивач користувався засобами зв'язку, тримаючи їх у руці. Із наданого відеозапису взагалі не видно марку, модель транспортного особу, а також реєстраційного номеру автомобіля і неможливо встановити, хто саме ним керує. Також з цього відеозапису вбачається, що невстановлений транспортний засіб типу «Бус» рухається не в населеному пункті, а за його межами на невідомій автодорозі.
Згідно частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. А частина 2 статті 73 КАС зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Відповідно да ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні тощо.
При цьому також повинні враховуватися вимоги п. 6 розділу 2, п. 2 розділу 3 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що затверджена Наказом МВС України 18 грудня 2018 року № 1026, де зазначено, що під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання.
Включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов'язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відео реєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.
Водночас, в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 10 вересня 2021 року серія БАА № 855765, винесену старшим інспектором СРПП Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області Королівським Романом Сергійовичем, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, таких відомостей не зазначено. Водночас, відеозйомка відбувалася на власний мобільний телефон працівника поліції, про що свідчить відеозапис (а.с. 28) із назвою - WhatsApp Video 2011-11-12 at 11.41.07, яке, на думку поліцейського, підтверджує порушення ПДР України позивачем.
Відповідно до статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, з урахуванням наведеного, суд визнає неналежним і недопустимим доказом на підставі статті 73 та статті 74 КАС України відеозапис, що долучений працівником поліції до матеріалів справи, і зафіксований на власний мобільний телефон із назвою - WhatsApp Video 2011-11-12 at 11.41.07, оскільки він не містить інформацію щодо предмета доказування, а саме: обставин, які підтверджують заперечення відповідача проти позову, а також суперечить ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію»; п. 6 розділу 2, п. 2 розділу 3 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що затверджена Наказом МВС України 18 грудня 2018 року № 1026.
При цьому, відповідач (його представник) не надав суду одних доказів, які б свідчили про те, що останній був позбавлений можливості зафіксувати вказану подію за допомогою своєї нагрудної камери. Крім цього, після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , о 19 год. 21 хв. (файл 00001 230914) та о 19 год. 36 хв. (файл 00001 230914) відеознйомка відбувається за допомогою нагрудної камери поліцейського.
Таким чином, суд не бере зазначений доказ (відео файл - WhatsApp Video 2011-11-12 at 11.41.07) до уваги.
Зазначена правова позиція сформульована в Постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 20211 року (справа № 679/625/21).
Відповідно до припису частини 3 статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксований в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак).
Судом встановлено, що постанова від 10 вересня 2021 року серія БАА № 8557 не відповідає вимогам ч. 3 ст. 283 КУпАП, оскільки в ній не відображено місце вчинення адміністративного правопорушення, а також не зафіксовано транспортний засіб в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак), на переконання працівника поліції (а.с. 5).
Відповідно до п. 30. 31. Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 8 липня 2020 року (справа № 463/1352/16-а) Суд зазначає, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень; оскаржувана постанова відповідача не містить опису обставин справи, встановлених під час розгляду справи, до неї не додано жодних доказів, а також пояснень свідків, що свідчили би про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.
Пунктами 2 і 6 частини 1 статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
Дослідивши відеозапис, суд приходить до переконання, що в порушення п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 32 вказаного Закону працівником поліції не надано суду жодного належного і допустимого доказу, який би свідчив про те, що існує достатньо підстав вважати, що позивач вчинив або має намір вчинити правопорушення; і що зовнішні ознаки позивача чи його транспортного засобу або дії останнього дають достатні підстави вважати, що він причетний до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
У п.п. 35-37 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 8 липня 2020 року (справа № 463/1352/16-а) зазначено, що відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником Національної поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень правил дорожнього руху. Отже, відповідачем у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).
Також судом встановлено, що закінчення розгляду справи про адміністративне правопорушення відбувалося у відсутності позивача в порушення вимог статті 279 КУпАП, про що свідчить копія постанови адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 10 вересня 2021 року серія БАА № 855765 (а.с. 5), а також поштовий конверт (а.с. 7). Водночас, працівником поліції позивачу роз'яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП.
Судом встановлено, що в порушення припису ч. 2 ст. 77 КАС України (в адміністративних справах про протиправність рішень, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача) відповідач (його представник) не надав суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність винесеної постанови.
Так, під час розгляду справи судом, не знайшли свого підтвердження доводи позивача про не роз'яснення йому прав, передбачених ст. 268 КУпАП, працівником поліції.
Суд відхиляє та не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що позивач з відеозаписом був не згідний та не заперечував того, що користувався засобами зв'язку, тримаючи їх в руці. Як вбачається із відеозапису (відеофайли: 19 год. 21 хв. № 00001 230914 та 19 год. 36 хв. № 00001 230914) розмова між позивачем та представником відповідача відбувається після зупинки транспортного засобу в смт. Ярмолинці по вулиці Хмельницькій, 1а. При цьому позивач тримає свій мобільний телефон в руці та здійснює відеозйомку працівників поліції. Під час цієї розмови позивач не стверджував, що порушував п. 2.9. Д ПДР України, а говорить про те, що, можливо, він керував автомобілем і підпер рукою свою голову. На відеофайлах не зафіксована згода позивача із можливим порушенням ПДР України, в тому числі і п. 2.9. Д.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, оскільки в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачем не надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили, що вищевказана постанова інспектора СРПП Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області Королівського Романа Сергійовича від 10 вересня 2021 року серія БАА № 855765 є правомірною, тому постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 10 вересня 2021 року серія БАА № 855765, винесену старшим інспектором СРПП Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області Королівським Романом Сергійовичем, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн. необхідно скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
У відповідності до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини 2 статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини та громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Судом встановлено, що постанова серії БАА № 855765 винесена 10 вересня 2021 року, а отримана позивачем лише 4 жовтня 2021 року, про що свідчить копія постанови та поштовий конверт (а.с. 5-7). Позивач звернувся до суду із позовом 7 жовтня 2021 року, тобто відразу після отримання копії постанови поштою.
Таким чином, позивачу необхідно поновити строк для звернення до суду, оскільки він пропущений ним з поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, оскільки позов задоволено, тому необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Пушкіна, 15, ЄДРПОУ - 40108824) на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 9, 72-77, 121, 139, 241-246, 286 КАС України; статтею 19 Конституції України; ст. ст. 7, 245, 251, 268, 276, 277-2, 280 КУпАП,
вирішив:
Адміністративний позов задоволити повністю.
Поновити процесуальний строк позивачу, ОСОБА_1 , щодо оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, що винесена старшим інспектором СРПП Хмельницького РУП Королівським Р.С. 10 вересня 2021 року, про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 та за ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 10 вересня 2021 року серія БАА № 855765, винесену старшим інспектором СРПП Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області Королівським Романом Сергійовичем, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Хмельницького районного управління поліції ГУНП в Хмельницькій області (29000, м. Хмельницький, вул. Пушкіна, 15, ЄДРПОУ - 40108824) на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя А.В. Кульбаба