Справа № 301/2612/21
"18" листопада 2021 р. Іршавський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Іршава кримінальне провадження №12021071100000248 від 20.07.2021, про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце народження с.Заболотне, Іршавського району, Закарпатської області, місце проживання АДРЕСА_1 , не працюючого, одруженого, на утриманні двоє малолітніх дітей, з неповною середньою освітою, такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.345 КК України,
за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_3
19 липня 2021 року близько 20 години 50 хвилин перебуваючи в добовому наряді інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, старший лейтенант поліції ОСОБА_5 та інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_6 приїхали на виїзд за повідомленням ОСОБА_7 про те, що її дядько ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , в стані алкогольного сп'яніння вчиняє конфлікт за адресою АДРЕСА_1 . По приїзду за вказаною адресою та під час вияснення всіх обставин ОСОБА_3 о 21 год. 30 хв. перебуваючи на вулиці поблизу вищевказаного домогосподарства в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, усвідомлюючи те, що інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, старший лейтенант поліції ОСОБА_5 та інспектор сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_6 , знаходяться під час виконання службових обов'язків, посягаючи на нормальну діяльність правоохоронних органів та їх авторитет, почав грубо висловлюватися до працівників поліції при цьому спричинив один удар лівою рукою в область обличчя інспектору СРПП ОСОБА_5 , в результаті чого в потерпілого ОСОБА_5 згідно висновка експерта № 146-і виявлено тілесні ушкодження, а саме: синець шкірних покривів брівно-лобової ділянки справа, садно шкірних покривів внутрішньої поверхні лівого ліктьового суглобу, які кваліфіковано як легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше, як 6 днів, а також під час затримання ОСОБА_3 наніс один удар своєю лівою рукою в область руки інспектору СРПП ОСОБА_6 , в результаті чого в потерпілого ОСОБА_6 згідно висновка експерта №148-і виявлено тілесні ушкодження, а саме: забій ліктьового суглобу, зсадна, підшкірна гематома лівого ліктьового суглобу, які кваліфіковано як легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше, як 6 днів, згідно п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України, від 17.01.1995 року.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.345 КК України, умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , свою винуватість у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, розкаявся у вчиненому та просив не застосовувати до нього суворе покарання, при цьому суду пояснив, що в липні 2021 року, точну дату не пам'ятає, виник конфлікт між ним та його племінницею ОСОБА_8 , яка в подальшому викликала поліцію. Після приїзду, працівники поліції запропонували йому проїхати до відділку поліції. Він пам'ятає тільки те, як до нього підійшли працівники поліції, після чого він відштовхнув одного, а потім іншого. Більш точних пояснень надати не може, так як перебував в стані алкогольного сп'яніння та майже нічого не пам'ятає.
Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на судовий розгляд справи не з'явились, про місце, дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином, до суду подали заяви в яких просять провести розгляд справи у їх відсутність. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не мають. Визначення міри покарання, за скоєне кримінальне правопорушення, залишили на розсуд суду.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 345 КК України доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним.
На підставі ч.3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, а саме доказів на підтвердження події кримінального правопорушення, часу, місця, способу, мети та мотивів його вчинення, винуватості обвинуваченого. При цьому суд з'ясував, чи вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції відсутні, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, та обмежився таким обсягом дослідження доказів: допит обвинуваченого, дослідження матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, вину обвинуваченого ОСОБА_3 доведеною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України. Його дії правильно кваліфіковано за ч.2 ст.345 КК України, оскільки він вчинив умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків. Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів.
При призначенні покарання обвинуваченому, суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.
В даній справі, суд, призначаючи покарання обвинуваченому, при виборі останньому заходу примусу і порядку його відбування разом зі ступенем тяжкості вчиненого злочину, враховує дані про особу обвинуваченого та всі інші обставини, які відповідно до положень КК України, у тому числі статей 66, 67 цього Кодексу, впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування.
Так, ОСОБА_3 має постійне місце проживання, одружений, на утриманні має двох малолітніх дітей, ніде не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів - нарколога, психіатра не перебуває, є таким, що не має судимостей.
При цьому до обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченим своєї винуватості, каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
За змістом ст.12 КК України вчинений злочин відноситься до категорії нетяжких злочинів.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Враховуючи всі обставини справи та ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч.2 ст.345 КК України. Разом із тим суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції його від суспільства. При цьому суд враховує те, що він є таким, що не має судимостей, вину у скоєному визнав, щиро кається у вчиненому. Тому, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, ОСОБА_3 слід звільнити від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком і покладенням на нього обов'язків у відповідності до ст.76 КК України, і таке покарання буде справедливим, необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Процесуальні витрати, речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у даному кримінальному проваджені не заявлено.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд ,-
ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України і призначити йому покарання у виді 3 ( трьох ) років обмеження волі.
Згідно ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 ( два ) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання/роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Іршавський районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя Іршавського
районного суду : ОСОБА_1