24 листопада 2021 року м. Чернівці
справа № 715/1945/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Владичан А. І.
суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.
секретар Скрипка С.В.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 31 серпня 2021 року (головуючий у 1-й інстанції Цуренко В.А.),-
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів з ОСОБА_2 .
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 24 січня 2014 року сторони перебували у шлюбі. На час подачі позову про стягнення аліментів, в провадженні суду перебуває цивільна справа про розірвання їхнього шлюбу.
Від шлюбних відносин у них народилося троє дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають разом з позивачкою та знаходиться на її повному утриманні, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов Кам'янецької сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, за № 304 від 05.08.2021 року.
Зазначала, що на даний час вона повністю опікується інтересами і потребами дітей, піклується про них, займається їхнім вихованням.
Вказувала, що відповідач в добровільному порядку відмовився від надання матеріальної допомоги дітям та ухиляється від обов'язку їх утримувати, тому вона вимушена звернутися до суду за захистом порушеного права.
Провадження 22ц/822/1010/21
Просила стягувати з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі по 2500 гривень на кожну дитину щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 31 серпня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі по 2000 (дві тисячі) гривень, щомісячно на кожну дитину, що підлягає індексації відповідно до вимог чинного законодавства, починаючи з 19 серпня 2021 року до досягнення дітьми повноліття. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 908 гривень.
Не погоджуючись із вказаним рішення суду ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводи скарги мотивує тим, що на даний час діти проживають з позивачкою, але він по мірі можливості безпосередньо намагається надавати грошову допомогу дітям, купувати одяг та забезпечувати всім необхідним і має намір приймати безпосередню участь у їх вихованні. На даний час він офіційно працевлаштований і його середньомісячна заробітна плата складає 5340 гривень, тобто цієї заробітної плати не вистачає для сплати аліментів в сумі, яку стягнуто за рішенням суду, так як він фактично залишається без коштів для життя та існування взагалі.
Також при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не взято до уваги стан його здоров'я, оскільки вже більше 10 років має проблеми з хребтом і він неодноразово проходив обстеження та лікувався в лікарні, і йому протипоказана важка робота, тому він не має можливості влаштуватися на більш високооплачувану роботу.
Зазначає, що він не має у власності рухомого чи нерухомого майна, проживає у будинку батьків, які є пенсіонерами і яким теж потрібна підтримка та допомога. Він визнає частково позовні вимоги і згідний сплачувати аліменти в мінімальному розмірі, а саме на утримання двох дітей по 1008 гривень та на утримання старшого сина по 1255 гривень щомісячно.
Вказує, що судом при ухваленні рішення не враховано вимог норм права, які регулюють дані правовідносини та не надав належної правової оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи, в їх сукупності.
Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 31.08.2021 року є законним і скасуванню чи зміні не підлягає.
Вказує, що в судовому засіданні в суді першої інстанції відповідач сам частково визнав позовні вимоги в розмірі по 2000 гривень на кожну дитину, а його посилання на неплатоспроможність сплачувати аліменти виходячи із розміру отримуваної заробітної плати є неправдивими, так як він є майстром по дерев'яних матеріалах та будівництву, в період з ранньої весни до пізньої осені добре заробляє на виконанні будівельних робіт по найму. Підтвердженням цього є довідка про заробіток, з якої вбачається значне зниження офіційного заробітку в цей період у зв'язку зі скороченням виходів на роботу.
Посилається на те, що приєднані до матеріалів скарги результати медичних обстежень не є належними доказами та не відображаються стан здоров'я апелянта на даний час, оскільки датовані 2011 роком. Крім того посилання апелянта про допомогу батькам-пенсіонерам є абсолютно безпідставними, оскільки жодного підтвердження не надано, так як батьки працюючі.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо.
Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції відповідає в повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з вимог розумності, виваженості, співмірності, майнового стану сторін, розмір їх доходів, те, що у відповідача на утриманні інших осіб не має , а також часткове визнання ним позовних вимог, дійшов до висновку про стягнення аліментів на утримання трьох дітей в розмірі по 2000 гривень на кожного, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, та вважає їх правильними та обґрунтованими.
Як вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрували шлюб 24.01.2014 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.5)
Відповідач ОСОБА_2 є батьком, а позивачка ОСОБА_1 - матір'ю ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 (а.с.6), ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 (а.с.7), та ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 (а.с.8).
Відповідно до довідок №455, 456 від 10 серпня 2021 року виданої Глибоцькою ЦРЛ, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 здорові та на «Д» обліку не перебувають (а.с.9,10).
Згідно довідки №454 від 10 серпня 2021 року виданої Глибоцькою ЦРЛ, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - хворіє, залізодефіцитна анемія 1 ступеня (а.с.11).
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов №27 від 05 серпня 2021 року та довідки №304 від 05 серпня 2021 року виданих виконавчим комітетом Кам'янецької сільської ради Чернівецького району, Чернівецької області, ОСОБА_1 , проживає в АДРЕСА_1 . До складу її сім'ї входять: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 - батько; ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_9 - брат; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 - брат; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 - брат; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 - сестра; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_13 - сестра; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_14 - кумната; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_15 - племінник; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_16 - племінниця; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - син; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - донька; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - син.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статі 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до частини третьої статі 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з частиною першою статті 184 цього Кодексу суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Частиною 2 статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до п.1 ст. 18, п. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789Х11 від 27.02.1991 р. та набула чинності для України 27.09.1991 р., держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток.
Статтею 141 СК України передбачено рівність прав та обов'язків щодо дитини.
Дослідивши матеріали справи колегією суддів встановлено, що позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів, обґрунтовуючи тим, що на її утриманні перебувають їх спільні з відповідачем діти: син ОСОБА_3 2014 року народження, донька ОСОБА_4 2016 року народження та син ОСОБА_18 2018 року народження. В добровільному порядку відповідач допомоги на утримання дітей не надає, тому просила стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей по 2500 гривень на кожну дитину, щомісячно, до досягнення ними повноліття. Судом першої інстанції позовні вимоги задоволено частково.
Апеляційна скарга ОСОБА_2 обґрунтована тим, що він матеріально не спроможний сплачувати аліменти у визначеному позивачкою розмірі, однак у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили неналежне матеріальне забезпечення відповідача, а також не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про реальну не можливість відповідача сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.
Посилання в апеляційній скарзі про незадовільний стан здоров'я, що підтверджується обстеженнями проведеними обласним медичним діагностичним центром у 2011 році, та унеможливлює йому працювати на іншій роботі, не є належними доказами, які б підтверджували, що відповідач у зв'язку із станом здоров'я, не взмозі працювати у певних видах діяльності.
Також матеріали справи не містять доказів, які б свідчили що на утриманні відповідача ОСОБА_2 перебувають інші особи, а також відсутні будь-які належні докази, які б дали суду підстави для зменшення, визначеного судом першої інстанції, розміру аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі із посиланням на відсутність рухомого та нерухомого майна, на періодичність проходження обстеження та лікування, протипоказання важкої фізичної праці і у зв'язку із цим виїхати за кордон на заробітки, то суд сприймає їх критично, оскільки відповідач ОСОБА_2 є особою молодого віку, працездатним, інших осіб на утриманні немає, враховуючи погодження сплати аліментів в мінімальному розмірі на кожну дитину, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо розміру стягуваних аліментів у визначеному ним розмірі.
Підстав для зміни такого розміру, по доводам апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає, так як визначений судом першої інстанції розмір стягуваних аліментів є об'єктивним з огляду на вимоги закону щодо прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, узгоджується з встановленими обставинами справи, наданими доказами та вимогами СК України.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
При цьому колегія суддів вважає, що виходячи з закріплених частиною 9 статті 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, такий розмір аліментів сприятиме гармонійному фізичному та духовному розвитку дитини, а платник аліментів, враховуючи встановлені судом обставини та часткове визнання позову, має можливість нести відповідні витрати. Аліменти у визначеному судом розмірі є помірною сумою, не завищеною в сьогоднішніх умовах, та обґрунтованою з урахуванням віку та потреб дітей.
Крім того, апелянтом не надано доказів свого скрутного матеріального становища, а також не наведено обставин, які б дали суду підстави вважати, що він не в змозі працювати по стану здоров'я чи інших причин, отримувати дохід та забезпечити своїх дітей належним рівним життя, та не свідчать про неможливість сплачувати аліменти в достатньому розмірі для нормального розвитку дитини.
За вимогами частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних, чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Зважаючи на те, що запропонований апелянтом мінімальний розмір аліментів у сумі по 1008 гривень на молодших дітей, та 1255 гривень на старшого сина не відповідає життєвому рівню на даний час, що є загальновідомим фактом, та на думку суду, може позбавити дитину права та гідний рівень життя, духовного та фізичного розвитку, чим грубо порушить вимоги, щодо захисту прав дитини як національного законодавства так і міжнародних договорів, що є недопустимим, тому висновок суду першої інстанції про стягнення аліментів в розмірі по 2000 гривень, є правильним, та достатнім.
Отже, судове рішення в даній справі ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції.
На підставі наведеного, колегія суддів зазначає, що визначений судом першої інстанції розмір стягуваних аліментів, відповідає життєвому рівню на даний час, і на думку суду, може забезпечити дитині право та гідний рівень життя, духовний та фізичний розвиток.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Рішення суду ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони, що був наведений зокрема у запереченнях проти позову чи апеляції. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 31 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 24 листопада 2021 року
Головуючий: А.І. Владичан
Судді: Н.К. Височанська
І.М. Литвинюк