23 листопада 2021 року
м. Харків
Справа № 643/8071/20
Провадження № 22-ц/818/4998/21
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Хорошевського О.М.
суддів Котелевець А.В., Яцина В.Б.
за участю секретаря Пасічник Н.В.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1
Відповідач: ОСОБА_2
Третя особа: Служба у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката - Бережнової Юлії Євгенівни на рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 травня 2021 року, постановлене суддею Сугачовою О.О.,
у справі за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей по Московському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення участі у вихованні дитини,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановити позивачу порядок участі у вихованні доньки у наступній спосіб та згідно графіку: кожні вівторок, четвер з 16:00 до 20:00, суботу з 12:00 до 20:00 без присутності матері, з правом забирати доньку з навчальних закладів та по місцю проживання,без обмеження адреси прогулянок, з відвідуванням дитячих закладів та місць дозвілля і проведення відпочинку; 2 рази на місяць забирати доньку з ночівлями до свого місця проживання без присутності матері: з 12:00 суботи до 18:00 наступного дня (неділі); спільний відпочинок: половину ( в рівній кіл скоті днів для кожного з батьків) осінніх, зимових, весняних та літніх канікул з правом виїзду з дитиною за межі країни без присутності матері на оздоровлення, відпочинок та екскурсії; спілкування з донькою особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв'язку, що не передбачають безпосередньо фізичного спілкування,без обмеження в часі; у свята: дні народження (самої дитини, батька, діда, бабусі, племінниці, тітки, племінників, Новий рік, 9 травня, Різдво, Великдень тощо); у період хвороб доньки безперешкодно відвідувати за місцем її фактичного знаходження.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що сторони перебували у шлюбі, який 28.01.2019 розірвано на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на теперішній час проживає разом з відповідачем та повнолітнього сина ОСОБА_4 .
Донька разом із батьками зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Між батьками виникли непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні спільної дитини, почалися створюватися штучні перешкоди зі сторони відповідача стосовно неможливості нормального спілкування з дитиною, відповідач блокує дзвінки у телефоні доньки, активно налаштовує доньку проти нього, розповідаючи неправду тощо. Позивач звертає увагу на те, що донька дуже любить його і із задоволенням спілкуєтеся з ним. Позивач також зазначає, що згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від 23.05.2018 сплачує на користь відповідача аліменти на утримання їх доньки в розмірі 4500грн., щомісячно, заборгованості не має. Після розлучення позивач проживає за вищевказаним місцем реєстрації та в цій квартирі житлово-побутові умови сприятливі для перебування дитини і відповідають встановленим нормам. Позивач зазначає що має постійне місце проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце роботи та постійний дохід. У 2018 звертався до служби у справах дітей по Московському району стосовно протиправних дій відповідача, за допомогою у здійснені ним своїх батьківських прав, однак отримав лише формальну відповідь. Тобто усі намагання позитивно мирним шляхом врегулювати даний спір призводять лише до конфліктів з відповідачем. Після чисельних марних спроб вирішити це питання мирних шляхом, з метою припинення страждань та негативного впливу на дитину, він вимушений звернутися до суду.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 20 травня 2021 року В задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права. Суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, порушив при цьому принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування із дитиною. Судом не враховано обставини та матеріали справи, не надано належної оцінки доводам та доказам позивача.
На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 , в якому вона просить суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відзиві пояснює, що дитина має напружений графік відвідує навчання у школі та різноманітні гуртки, крім того дитина не бажає зустрічатися з батьком та перебувати з ним на одинці. Зазначає, що позивач навіть не намагався побачитись з дитиною, тому не зрозуміло навіщо змінювати режим зустрічей батька з дитиною.
Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. 1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що наявність звернення до служби у справах дітей по Московському району в 2018 та висновок Департаменту служб у справах дітей виконкому Харківської міської ради не є, на думку суду, достатніми доказами того, що відповідач чинить перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини та запропоновані рекомендації служби у справах дітей для встановлення порядку прийняття участі позивача у вихованні малолітньої доньки є доцільними та вичерпними, такими, що відповідають інтересам дитини.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає не в повній мірі.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.12.1993.
Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28.01.2019 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірваний.
Батьки та дитина зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Сторони після розірвання шлюбу проживають окремо, дитина разом із матір'ю.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23.05.2018 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки у розмірі 4500,00 грн.
Із відповіді Служби по справах дітей по Московському району Департаменту службу справах дітей виконкому Харківської міської ради, що датована 20.09.2018 вбачаєтеся, що ОСОБА_3 звернувся до ССД 20.08.2018 стосовно протиправних дій та проведення бесіди із ОСОБА_2 , матір'ю малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Для з'ясування обставин та надання письмових пояснень, викладених у зверненні до ССД запрошувалась мати дитини, однак з'явився її представник ОСОБА_5 , який пояснив, що мати дитини не перешкоджає ОСОБА_3 спілкуванню із донькою, з якої батько регулярно бачиться з дитиною самостійно приїжджаючи до місця мешкання дитини, також зазначивши, що ОСОБА_2 не заперечує проти укладання нотаріально посвідченого договору щодо здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків (а.с.21,22).
Із висновку Департаменту служб у справах дітей виконкому Харківської міської ради від 02.12.2020 № 594 вбачаються рекомендації про доцільність встановити порядок участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши час: перша, третя субота місяця з 14:00 до 19:00; друга, четверта неділя з 10:00 до 14:00; щовівторка та щочетверга тижня з 16:00 до 19:00 (а.с.47,48).
Судом встановлено, що між сторонами склалися стосунки, які позбавляють можливості позивача регулярно спілкуватися з дитиною. Самостійно і добровільно батьки не можуть визначитись зі спільною участю у вихованні дітей, в зв'язку з чим порушено питання про участь у вихованні дітей, які мешкають окремо від батька.
Однією із засад регулювання сімейних відносин відповідно до ст. 7 СК України є забезпечення дитини можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, в тому числі і забезпеченням їй сімейного виховання.
Відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ст.158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Положеннями ст.159 цього Кодексу передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Відповідно до ч.ч.4-6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, зокрема, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Статтею 150 СК України встановлено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини та право обирати форми та методи виховання, крім тих які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
За змістом Преамбули Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою Української РСР 27 лютого 1991 року, Організація Об'єднаних Націй в Загальній декларації прав людини проголосила, що діти мають право на особливе піклування і допомогу. Дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.
Відповідно до статті 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
При цьому положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.
Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).
Відповідно до статті 153СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Колегія суддів зазначає, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їхніх найкращих інтересів мусить мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їхнього характеру та серйозності можуть переважати інтереси батьків.
Позивач у своєму позові вказав, що відповідач, чинить йому перешкоди в його участі у вихованні і вільному спілкуванні з дитиною, хоча він прагне стати хорошим та дбайливим батьком і бажає приймати участь у вихованні та житті своєї дитини маючи все необхідне задля цього.
Відповідач, в свою чергу, заперечувала проти обставин, зазначених позивачем, і зі свого боку стверджувала, що позивач з дитиною вкрай прохолодні стосунки та дитина не сприймає його в позитивному напрямку та не бажає з ним спілкуватися.
Також судова колегія звертає увагу, що ОСОБА_2 до служби у справах дітей доньку не приводила, у дитини не з'ясовували її думку щодо спілкування з батьком, також відповідача не заявляла клопотань у суді першої та апеляційної інстанції щодо опитування доньки та з'ясування її думки щодо побачень із батьком.
Матеріали справи свідчать, що наявний спір між сторонами та різне бачення у сторін питання участі позивача у спілкуванні та вихованні дитини.
Доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі, стосовно більш зручного режиму спілкування батька з дитиною, судова колегія частково приймає та бере до уваги.
Судом апеляційної інстанції не встановлено обставин та фактів, які б негативно характеризували позивача як людину та як батька. Відсутні будь - які підстави вважати, що батько дитини має негативний вплив на доньку чи його поведінка та спосіб життя, за умови спілкування з дитиною, призведуть до негармонійного розвитку дитини.
Суперечки між батьками через особисті відносини не повинні впливати на реалізацію батьківський прав та порушувати інтереси дитини.
Зважаючи на наведені вище норми закону та обставини справи судова колегія вважає доцільним надати позивачу можливість спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні шляхом скорегованого способу участі у вихованні дитини.
Суд апеляційної інстанції приймаючи таке рішення, враховує вік дитини, стан її здоров'я, режим дня, щоденні інтереси малолітньої дитини, необхідність забезпечення звичного ритму життя дитини, думку сторін, а також наявні у матеріалах справи висновки органу опіки та піклування, обставини ставлення дитини до її батька, а саме, те, що дитині фактично потрібен певний час для налагодження довірливих стосунків з батьком, так як емоційний зв'язок втрачено, та зауважує, що дитина не в змозі буде налагодити стосунки з батьком без участі матері.
Так, колегія суддів вважає за доцільне визначити такий спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні доньки, а саме:
- проводити побачення без присутності матері ОСОБА_2 щосуботи з 12.00 год. до 20.00 год. з можливістю відвідування місця проживання батька, та загальних місць відпочинку із збереженням звичайного для дитини режиму дня та кожен вівторок та четвер з 16.00 год. до 20.00 год. з можливістю забирати дитину із навчального закладу, будь-яких гуртків та місць дозвілля, без ночівель;
- кожен день народження дитини, а саме 02 березня кожного року до досягнення ОСОБА_3 повноліття з 10.00 год. до 13.00 год.;
- у період хвороби дозволити відвідування дитини за місцем її фактичного проживання з урахуванням стану здоров'я дитини, з дотриманням батьком санітарних та протиепідемічних заходів, за попередньою домовленістю з матір'ю ОСОБА_2 та за її присутності.
- в офіційні святкові/неробочі дні (1січня -Новий рік , 25грудня та 7січня -Різдво, 8-Березня, 1, 9 Травня, Пасха (Великдень), Трійця, 28 червня -День Конституції, 24серпня -День НезалежностіУкраїни,14жовтня -День захисника Вітчизни) з 14.00 годин до 16.00 годин.
- 14 днів влітку щорічно для оздоровлення на території України або за кордоном за домовленістю з ОСОБА_2 та за згодою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- спілкуватися з донькою особисто засобами телефонного, поштового, електронного зв'язку, та інших форм зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування;
При цьому колегія суддів, на даний час, не вбачає можливості із врахуванням наведених обставин надавати батькові можливість брати участь у вихованні дитини за його місцем проживання, без присутності матері та на тривалі періоди. З цього приводу встановлює розумний строк до 09.05.2022 для встановлення психо- емоційного зв'язку між батьком та дитиною, після сплину якого зустрічі можуть проходити без присутності матері.
Також судова колегія наразі не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо визначення порядку ночівлі дитину у батька з урахуванням її віку та тривалого не спілкування з батьком.
Враховуючи вік дитини, особливості її фізичного та психологічного розвитку, визначення саме такого способу участі у спілкуванні та вихованні дитини є таким, що відповідатиме віковим потребам малолітньої дитини, узгоджується з режимом дня дитини та за сумлінного відношення батька до виконання свого обов'язку, буде достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дитини.
Доводи апеляційної скарги, що відповідачка не чинить перешкоди позивачу в участі у вихованні доньки, не заслуговують на увагу, а також спростовуються, зокрема, змістом відзиву на позовну заяву та апеляційною скаргою. Відповідачка заперечує можливість спілкування доньки з батьком, посилаючись на незгоду дитини.
Також відповідачкою не надано доказів на відвідування донькою позашкільних занять (гуртів тощо) тому судова колегія визначала відвідування батька дитиною з урахування відвідування лише закладу освіти.
Враховуючи обставини справи та вказані норми права, колегія суддів наголошує, що у зв'язку з наявністю конфлікту між батьками, неможливістю батьків самостійно дійти згоди у вихованні сина, а також наявністю об'єктивних перешкод у позивача у спілкуванні з дитиною, буде доцільним проводити побачення сина з батьком з урахуванням порядку, запропонованого органом опіки та піклування.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За таких обставин та вимог зазначених норм права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.
Частинами першою, шостою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст.367,368,374,376,381-384,389,390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката - Бережнової Юлії Євгенівни задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 травня 2021 року скасувати.
Позов задовольнити частково.
Встановити наступний порядок участі ОСОБА_1 у вихованні своєї доньки ОСОБА_3 а саме:
- проводити побачення без присутності матері ОСОБА_2 щосуботи з 12.00 год. до 20.00 год. з можливістю відвідування місця проживання батька, та загальних місць відпочинку із збереженням звичайного для дитини режиму дня та кожен вівторок та четвер з 16.00 год. до 20.00 год. з можливістю забирати дитину із навчального закладу, будь-яких гуртків та місць дозвілля, без ночівель;
- кожен день народження дитини, а саме 02 березня кожного року до досягнення ОСОБА_3 повноліття з 10.00 год. до 13.00 год.;
- у період хвороби дозволити відвідування дитини за місцем її фактичного проживання з урахуванням стану здоров'я дитини, з дотриманням батьком санітарних та протиепідемічних заходів, за попередньою домовленістю з матір'ю ОСОБА_2 та за її присутності.
- в офіційні святкові/неробочі дні (1січня -Новий рік , 25 грудня та 7січня -Різдво, 8-Березня, 1, 9 Травня, Пасха (Великдень), Трійця, 28 червня -День Конституції, 24серпня -День НезалежностіУкраїни,14жовтня -День захисника Вітчизни) з 14.00 годин до 16.00 годин.
- 14 днів влітку щорічно для оздоровлення на території України або за кордоном за домовленістю з ОСОБА_2 та за згодою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- спілкуватися з донькою особисто засобами телефонного, поштового, електронного зв'язку, та інших форм зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у сумі 753,41 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги 1262 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя - О.М.Хорошевський
Судді: А.В.Котелевець
В.Б.Яцина
Повний текст постанови складений 24 листопада 2021 року.