Справа № 527/1618/21 Номер провадження 22-ц/814/2568/21Головуючий у 1-й інстанції Павлійчук А. В. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.
23 листопада 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: судді Кривчун Т.О.
Суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк»
на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 16 вересня 2021 року
по справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У серпні 2021 року ПАТ " Акцент-Банк" звернулося до місцевого суду з вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що, з метою укладення кредитного договору №б/н та отримання кредитної картки відповідач підписав Анкету-заяву від 18.02.2020 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-банку, на підставі якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Проте, оскільки відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконує, за ним, станом на 11.07.2021 року, утворилася заборгованість в сумі 20758,10грн, у тому числі: 13919,90грн - заборгованість за кредитом; 6838,20грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Враховуючи викладене, ПАТ «Акцент- Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 18.02.2020р. у загальному розмірі 20758,10 грн. та судові витрати у розмірі 2270,00 грн.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 16 вересня 2021 року позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ: 14360080) заборгованість за кредитним договором у розмірі 13919,90грн та сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1522,21грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
З вказаним рішенням місцевого суду не погодився позивач, представник якого, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, вирішити питання судових витрат.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позичальник, підписуючи Анкету-заяву про отримання кредиту, погодився з умовами та правилами його надання. При цьому, в матеріалах справи наявний Паспорт споживчого кредиту, який підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відтак, застосована місцевим судом, як підстава для відмови у стягненні відсотків, практика Верхового Суду не може поширюватися на дані правові відносини.
Суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Місцевим судом установлено, що 18.02.2020 року відповідач ОСОБА_1 підписав анкету - заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку, відповідно до якої своїм підписом погодився на те, що дана заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Також зазначено, що він ознайомився та згодний з умовами надання банківських послуг, екземпляр договору згодний отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту https://a-bank.com.ua/.terms. Разом із цим він зобов'язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитись з їх змінами на сайті А-Банку (а.с.6).
Також, до матеріалів справи долучено Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна карта», де вказано ліміт кредиту, розмір відсотків за наданим кредитом, реальна річна процентна ставка, розмір штрафів та інше (а.с.6/зворот/-7).
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 11.07.2021 року заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором №б/н від 18.02.2020р. становить 20758,10грн, з яких: 13919,90грн - заборгованість за кредитом; 6838,20грн - заборгованість по відсоткам; 0,00 грн - штрафи (а.с.5).
При ухваленні оскаржуваного судового рішення місцевий суд виходив із того, що відповідач не виконав зобов'язання за кредитним договором, кошти, отримані в кредит, своєчасно не повернув, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості за тілом кредиту, так як ці кошти є отриманими ОСОБА_1 та не повернутими ним Банку.
Відмовляючи у задоволенні вимог в частині стягнення відсотків, місцевий суд вказував, що у заяві позичальника від 18.02.2020 року процентна ставка та штрафи не були зазначені.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитись не можна, виходячи з наступного.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до його виконання.
Згідно вимог чинного законодавства України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання (ст.ст.526, 527, 530 ЦК України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання, згідно положень статті 625 ЦК України.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, як позичальник, так і боржник зобов'язані виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та чинного законодавства.
Так, місцевий суд, вирішуючи даний спір, прийшов до висновку про обґрунтованість вимог Банку в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 13919,90грн.
При цьому, згідно ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відтак, оскільки Банком оскаржується рішення місцевого суду лише в частині відмовлених вимог, то і судом апеляційної інстанції переглядається в цій частині, в іншій частині рішення місцевого не переглядається.
Щодо наявності підстав для стягнення суми відсотків, апеляційний суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою позикодавцю в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, окрім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості - заборгованість за процентами в сумі 6838,20грн.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Паспорт споживчого кредиту, який підписано боржником 2020-02-18Т15:00:11+02:00 за допомогою простого електронного підпису шляхом підтвердження ОТП 8731 з номера телефону НОМЕР_2 у відповідності з Умовами та правилами надання банківських послуг.
Згідно даних Паспорту споживчого кредиту річна процентна ставка визначена на рівні 44,40%, у разі виникнення прострочення - 88,8%.
Таким чином сторонами при укладенні кредитного договору погоджено обов'язок ОСОБА_1 щодо сплати відсотків за процентною ставкою у відповідному розмірі.
З наданого Банком до позову розрахунку заборгованості проценти за користування кредитом визначено на рівні договірної.
Відтак, враховуючи, що банком надано належний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 , де процентна ставка обгрутовано визначена на рівні 44,4%, то до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума нарахованих Банком відсотків за визначеною сторонами процентною ставкою на суму заборгованості в розмірі - 6838,20грн.
У зв'язку з наведеним рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову щодо стягнення суми відсотків.
Статтею 141 ЦПК України визначено механізм розподілу судових витрат між сторонами, частиною першою якої встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову Банком було сплачено 2270,00 грн. судового збору, а при подачі апеляційної скарги -3405грн.
Оскільки даною постановою позов банку задоволено повністю, то до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума понесених судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 747,79грн (2270-1522,21грн, сплачені за подачу позову ) та 3405грн (сплачені за подачу апеляційної скарги), а всього 4152,79грн.
У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк», - задовольнити.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 16 вересня 2021 року в частині відмови у стягненні заборгованості по відсоткам за користування кредитом, - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080) 6838,20 (шість тисяч вісімсот тридцять вісім гривень 20 коп.) грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом.
В іншій частині рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 16 вересня 2021 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080) 4152,79грн.(чотири тисячі сто п'ятдесят дві гривні 79 коп.) грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун
СУДДІ Ю.В. Дряниця
Л.І. Пилипчук
Повний текст постанови виготовлено 24.11.2021 року.