Справа № 527/557/21 Номер провадження 22-ц/814/2062/21Головуючий у 1-й інстанції Олефір А. О. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.
23 листопада 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: судді Кривчун Т.О.
Суддів: Прядкіної О.В., Чумак О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 05 липня 2021 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавагаз Збут» про захист прав споживача та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавагаз Збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, -
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду із вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що він є споживачем природного газу, у зв'язку з чим, між ПАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» було підписано типовий договір від 27.03.2014 року.
Зазначає, що 10 лютого 2021 року позивачу була виставлена ТОВ «Полтавагаз збут» претензія в сумі 5415,76 грн. згідно нових тарифів, в сумі 8,91 грн. за метр кубічний газу. Разом із тим, згідно старих тарифів за серпень 2020 року розрахунок був 4,49999 грн., різниця складає 4,41 грн., а тому вказану різницю позивач вважає зайво отриманою відповідачем сумою.
Вважає, що тарифи на газ з 01 вересня 2020 року є необґрунтованими, оскільки відповідач повинен був обґрунтувати підвищення цін та повідомити його про таке підвищення, яке, в свою чергу, повинне бути законним і відповідати існуючому законодавству та конституційним гарантіям згідно ст.22 Конституції України.
Зауважує, що в основу тарифу на газ не поставлено ринковий спосіб формування ціни, а поставлено затратний принцип - сплачується собівартість видобутку і транспортування газу споживачу.
При цьому, вважає, що з 01 серпня 2020 року роздрібна ціна на природний газ не визначається на підставі положення, а встановлюється між позичальником та споживачем, тобто є договірною, проте відповідач з ним ціну на газ з 01 вересня 2020 року не погоджував.
З урахуванням наведеного прохав зобов'язати відповідача нарахувати йому ( ОСОБА_1 ) оплату за газ згідно тарифів, що діяли до 01.09.2020 року.
У подальшому, в квітні 2021 року відповідач за первісним позовом в особі начальника Глобинської СРГП Ситник С.М. звернувся до місцевого суду із зустрічним позовом, уточненим в ході судового розгляду, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в сумі 5663,51 грн.
В обґрунтування зустрічного позову зазначають, що з 01 липня 2015 року, згідно рішення НКРЕКП №1734 від 11 червня 2015 року, для побутових споживачів в зоні обслуговування АТ «Полтавагаз» в Полтавській області, реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється суб'єктом господарювання - ТОВ «Полтавагаз Збут». ОСОБА_1 є споживачем природного газу, який постачається ТОВ «Полтавагаз Збут», на даного абонента відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для здійснення оплати.
Посилаючись на те, що абонент не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання, а саме не сплачує за надані послуги з газопостачання, чим порушує права ТОВ «Полтавагаз Збут», сума боргу становить 5663,51 грн. на показник лічильника 27185 куб.м., представник позивача за зустрічним позовом просив суд стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 5663,51 грн., а також судовий збір в розмірі 2270,00 грн.
У подальшому, уточнивши свої вимоги, ТОВ «Полтавагаз Збут» остаточно прохало стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за спожитий газ в сумі 4963,16 грн. на показники лічильника 26852 куб.м., оскільки відповідачу після подачі позову до суду, було нараховано пільгу в розмірі 700,35 грн., яка не була врахована під час надання розрахунку заборгованості до суду.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 05 липня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавагаз Збут» про захист прав споживача, відмовлено.
Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавагаз Збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавагаз Збут» заборгованість за послуги по газопостачанню на показник лічильника природного газу: 26852 куб.м в розмірі 4963,16грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавагаз Збут» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270,00грн.
З цим рішенням не погодився позивач за первісним позовом, який, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення районного суду щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з газопостачання за заявою ТОВ «Полтавагаззбут» скасувати та ухвалити нове рішення.
В обґрунтування доводів скарги зазначає про те, що тарифи ТОВ «Полтавагаз збут» є необґрунтованими, оскільки останній повинен був повідомити апелянта про підвищення цін на послуги з газопостачання. Також, вказує на неправильний підхід до формування ціни на послуги з газопостачання, та вказує, що з 01.08.2020 року роздрібна ціна на природній газ не визначається на підставі положення, а встановлюється між постачальником та споживачем, тобто є договірною. Окрім того, ОСОБА_1 вказує на невірність зробленого відповідачем за первісним позовом розрахунку суми боргу.
Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшов висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Судом першої інстанції вірно встановлено, вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 був споживачем природного газу, постачальником якого було ТОВ «Полтавагаз Збут» до березня 2021 року, а з березня 2021 року уклав договір з іншим постачальником газу.
У подальшому, ТОВ «Полтавагаз збут» направлено позивачу ОСОБА_1 претензію від 10 лютого 2021 року на суму 5415,76грн (а.с.6).
Постановляючи оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову місцевий суд виходив із того, що постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, споживач розраховується з постачальником за природний газ за ціною, яка передбачена базовою пропозицією, При цьому, споживач ОСОБА_1 приєднався до умов типового договору, та у спірний період був споживачем природного газу, який постачав ТОВ «Полтавагаз Збут», доказів наявності нормативно-правового акту, відповідно до якого відповідач за первісним позовом повинен нараховувати позивачу за первісним позовом оплату за газ згідно тарифів, які діяли до 01 вересня 2020р., матеріали справи не місять, а тому вимоги ОСОБА_1 , є безпідставними.
Задовольняючи зустрічний позов місцевий суд вказував на належність здійсненого позивачем за зустрічним позовом розрахунку заборгованості, оскільки обсяг споживання газу, зазначений в ньому, ОСОБА_1 не оспорюється, позивачем за зустрічним позовом під час проведення розрахунку враховано усі квитанції, які були сплачені споживачем на адресу ТОВ «Полтавагаз Збут», відтак, ОСОБА_1 , станом на березень 2021 року, мав показник лічильника 26852 куб.м. та сума його заборгованості перед ТОВ «Полтавагаз Збут» за спожитий природний газ складає 5663,51грн. При цьому, з урахуванням зменшення Товариством позовних вимог до 4963,16грн, судом було стягнуто суму боргу в межах такої.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального і процесуального права, виходячи з наступного.
Щодо первісних позовних вимог.
Згідно ст.1-1 ЗУ «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
За змістом ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартамита нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Відповідно до п.21 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015р. №2496, постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за вільними цінами, крім ціни постачальника із спеціальними обов'язками, яка встановлюється відповідно до законодавства.
Відповідно до п.4.1. Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2500 від 30.09.2015 року (далі Типовий договір), споживач розраховується з Постачальником за природний газ за ціною, яка передбачена базовою річною пропозицією або комерційною пропозицією Постачальника, яку обрав Споживач у порядку, визначеному законодавством (у тому числі за фіксованою ціною на річний період (12 місяців), який продовжується після 01 травня 2021 року, - до закінчення зазначеного періоду).
Згідно п.4.2 Типового договору, ціна на газ, що діє в розрахунковому періоді, має зазначатися Постачальником у рахунках Постачальника, а також оприлюднюється у спосіб, визначений Типовим договором та Правилами постачання.
Як установлено місцевим судом та не спростовано сторонами, ОСОБА_1 був споживачем природного газу, постачальником якого було ТОВ «Полтавагаз Збут», до березня 2021 року на підставі Типового договору, укладеного між сторонами.
При цьому, відповідно до оприлюднених цін на сайті ТОВ «Полтавагаз Збут», ціна на природний газ для побутових споживачів та релігійних організацій (окрім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) встановлена:
- з 1 вересня 2020 року на рівні 5499,96грн за 1000 м.куб.;
- з 1 жовтня 2020 року на рівні 6753,45грн за 1000 м.куб.;
- з 1 листопада 2020 року на рівні 7920,00грн. за 1000 м.куб.;
- з 1 грудня 2020 року на рівні 7920,00грн за 1000 м.куб.;
- з 1 січня 2021 року на рівні 6990,00грн за 1000 м.куб.;
- з 1 лютого 2021 року на рівні 6990,00грн за 1000 м.куб.
У статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відтак, місцевим судом вірно зазначено та з такими висновками в повній мірі погоджується суд апеляційної інстанції що, оскільки наведеними вище нормами визначено, що постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, то споживач розраховується з постачальником за природний газ за ціною, яка передбачена базовою пропозицією.
При цьому, оскільки матеріалами справи установлено, що споживач ОСОБА_1 приєднався до умов типового договору, та у спірний період був споживачем природного газу, який постачав ТОВ «Полтавагаз Збут», у нього виник обов'язок з оплати наданих послуг.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки порушення його прав, як споживача, діями чи бездіяльністю відповідача за первісним позовом не доведено.
Твердження апелянта, як у позові, так і у апеляційній скарзі, стосовно того, що відповідач повинен був нараховувати йому оплату за газ згідно тарифів, які діяли до 01 вересня 2020 року, колегія суддів оцінює критично, за відсутності належних та допустимих доказів щодо правомірності вказаного з посиланням на відповідний нормативно-правовий акт.
Посилання в апеляційній скарзі на неправильний підхід до формування цін на послуги з газопостачання, колегія суддів до уваги також не приймає, оскільки така формується згідно вимог постанов КМУ.
Щодо зустрічних позовних вимог.
Відповідно до ст.ст.9,10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Місцевим судом установлено, що показники лічильника споживача ОСОБА_1 станом на березень 2021 року становили 26852 куб.м. Даний факт сторонами не спростовано.
Так, згідно наданого стороною позивача за зустрічним позовом розрахунку суми боргу ОСОБА_1 , на показники лічильника 26852 куб.м. заборгованість останнього складає 5663,51 грн.
При цьому, місцевим судом було вірно надано аналіз здійснених споживачем ОСОБА_1 проплат, а саме враховано належність таких: у жовтні 2020 року - 450,00 грн., у листопаді 411,80 грн., у березні 2021 року - 1200,00 грн. (а.с.7,8,69); інші здійснення апелянтом сплати були належним чином спростовані, відтак, не прийняті до уваги місцевим судом, оскільки зазначені ОСОБА_1 квитанції не є належним доказом на підтвердження проведення оплати за спожитий природний газ саме постачальнику ТОВ «Полтавагаз Збут».
Відтак, відповідно до наведеного, місцевим судом було вірно визначено, що ОСОБА_1 належним чином взяті на себе зобов'язання не виконував, у зв'язку з чим, станом на березень 2021 року на показник лічильника 26852 куб.м. мав заборгованість перед ТОВ «Полтавагаз Збут» за спожитий природний газ в розмірі 5663,51 грн.
При цьому, з урахуванням диспозитивності цивільного судочинства, судом першої інстанції було вірно визначено до стягнення суму коштів в 4963,16грн, оскільки така сума була заявлена до стягнення ТОВ «ПолтавагазЗбут» згідно уточнених позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги стосовно неналежності вчиненого ТОВ «ПолтавагазЗбут» розрахунку заборгованості, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки належних та допустимих доказів на спростування такого апелянтом не надано, належного контррозрахунку не наведеного.
При цьому, з урахуванням того, що доводи апеляційної скарги та уточненої апеляційної скарги, є ідентичними доводам позову, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення у первісного позову та про задоволення зустрічного.
З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 05 липня 2021 року, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун
СУДДІ О.В Прядкіна
О.В. Чумак
Повний текст постанови виготовлено 24.11.2021 року.