22.11.2021 Справа № 756/3093/21
Унікальний № 756/3093/21
Провадження № 1-кп/756/956/21
«22» листопада 2021 року Оболонський районний суд м. Києва
у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпілого: ОСОБА_5 ,
представників потерпілих: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
цивільного позивача: ОСОБА_8
захисника: ОСОБА_9 ,
обвинуваченої: ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Оболонського районного суду м. Києва кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Дубрівка Баранівського району Житомирської області, громадянки України, з середньою освітою, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої, яка має на утриманні малолітню дитину,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-
10 жовтня 2020 року приблизно о 19 годині 33 хвилини ОСОБА_10 , керуючи технічно справним автомобілем «Hyundai Coupe», р.н. НОМЕР_1 , рухалася по проїзній частині вул. Богатирської в м. Києві, зі сторони вул. Дніпроводської в напрямку вул. Полярної, наближаючись до місця для розвороту, розташованого навпроти будинку № 32 і позначеного дорожнім знаком 5.26. Правил дорожнього руху України.
В цей час у зустрічному напрямку, зі швидкістю приблизно 134,5±5,38 км/год., займаючи ліву смугу при двох смугах попутного напрямку, рухався мотоцикл «Honda PC36», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_11 , пасажиром якого була ОСОБА_12 .
Під час руху ОСОБА_10 допустила порушення вимог пунктів 2.3 підпункт «б», 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України, зокрема:
- п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
- підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п. 10.1: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
- п. 10.4: перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот. За наявності трамвайної колії посередині проїзної частини водій нерейкового транспортного засобу, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям, повинен дати дорогу трамваю.
Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху збоку водія ОСОБА_10 виявились у тому, що вона, будучи обізнаною, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху України, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, керуючи технічно справним автомобілем «Hyundai Coupe», р.н. НОМЕР_1 , проявила неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед виконанням маневру розвороту не впевнилася у його безпеці для транспортних засобів, що рухалися у зустрічному напрямку прямо, не дала дорогу мотоциклу «Honda PC36», р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_13 , який рухався по проїзній частині вул. Богатирської в місті Києві, зі сторони вул. Полярної в напрямку вул. Дніпроводської зі значним перевищенням максимально дозволеної на даній ділянці швидкості, чим у свою чергу порушив вимоги пункту 12.9 підпункт «б» Правил дорожнього руху України, внаслідок чого навпроти будинку № 32 по вул. Багатирській в м. Києві скоїла з останнім зіткнення.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_13 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди, а пасажирка мотоцикла «Honda PC36», р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_12 отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Таким чином, смерть ОСОБА_13 настала від множинних переломів кісток скелета з ушкодженнями внутрішніх органів, крововтратою та шоком.
Так, причиною даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія мотоцикла «Honda PC36», р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_13 вимогам пункту 12.9 (б) Правил дорожнього руху України та невідповідність дій водія автомобіля ««Hyundai Coupe», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_10 вимогам пунктів 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України.
Порушення вимог пунктів 2.3 підпункт «б», 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_10 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Обвинувачена ОСОБА_10 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.286 КК України, визнала повністю та пояснила, що 10.10.2020 приблизно о 19:30 год. вона їхала автомобілем «Hyundai Coupe», р.н. НОМЕР_1 з м.Вишгород в бік пр.С.Бандери в м.Києві в правій смузі руху разом із своєю дитиною, яка перебувала в авто кріслі на передньому сидінні та позаду сиділа її подруга, за метрів 200-300 включила лівий поворот та почала перестроюватися на розворот назад на м.Вишгород, який біля АЗС «АВІАС» поруч з ЖК «Італійський квартал», зменшилася швидкість руху та заїхала на розворот, де пропустила декілька автомобілів, потім побачила, що наступні автомобілі знаходяться далеко, десь за метрів 200-300, бачила це по фарам автомобілів, не дуже було зручно бачити крайню ліву смугу руху, так як відбійник трохи заважав, бачила, що в неї є час спокійно здійснити розворот, почала їхати, потім пам'ятає, що був удар і почали сигналити, вони трохи втратила свідомість, потім почула плач дитина, та почала діставати дитину з авто крісла, до неї підбігли якісь люди, які зупинилися та почали допомагати. Стаж керування автомобілем на момент ДТП становив два роки. До моменту ДТП дитину трохи вередувала в автомобілі і тому вона не чула наближення до неї будь якого автотранспорту. Мотоцикла «Honda PC36», р.н. НОМЕР_2 до зіткнення вона взагалі не бачила. Перед тим як почати рух на розвороті вона пропустила близько п'яти автомобілів. Зі своїми батьками розмовляла з приводу того щоб зустрітися із потерпілими для обговорення відшкодування завданої шкоди. Особисто не їхала до батьків загиблого ОСОБА_11 , оскільки не знала точно чи хочуть вони її бачити, так як розуміла, яке це горе і це буде не коректно приїхати, і тому чекала якоїсь нагоди, після першого суду підходила та вибачалася. До даної ДТП вона жодного разу не була причетна до будь якої ДТП. Вихованням дитина займається особисто, з батьком дитини разом не проживає, у власності немає жодного рухомого та нерухомого майна. Визнала свою вину у тому, що не змогла запобігти уникненню ДТП, яка сталася за її участю. Цивільний позов ОСОБА_12 визнала частково, а саме в розмірі 50 000,00 гривень. Цивільний позов ОСОБА_5 та ОСОБА_8 визнала частково, а саме по 50 000,00 гривень. Батькам загиблого казала, що їй шкода, що так сталося. Також в судовому засіданні вибачилась перед батьками загиблого ОСОБА_11 вказала, що на даний час вона та її малолітня дитина перебуває на утриманні у її батьків.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_12 пояснила, що 10.10.2020 приблизно о 19:30 год. вона в якості пасажира рухалась разом із ОСОБА_11 , який на мотоциклі «Honda PC36», р.н. НОМЕР_2 по вул. Богатирській в м.Києві у напрямку м.Вишгород, рухались в крайній лівій смузі на відносно не високій швидкості. При виїзді із м.Києва на розвороті вони помітили автомобіль «Hyundai Coupe», р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_10 , який стояв на розвороті, даний автомобіль пропустив всі автомобілі, які рухались попереду них, потім коли вони вже наблизились до даного автомобіля, він почав їхати і вони врізались у даний автомобіль, а саме передні двері, вона перелетіла через автомобіль і лежала на асфальті, що було далі не бачила. В момент ДТП була темна пора доби, були увімкнені фари, увімкнене світло вуличних ліхтарів, дорогу було видно гарно, асфальтне покриття було сухе. Навики керування у ОСОБА_11 як автомобілем так і мотоциклом були хороші. На її думку у ОСОБА_11 не було можливості уникнути зіткнення. Чи була у ОСОБА_11 відповідна категорія на право керування мотоциклами вона не знає. На них були одягненні шоломи. ОСОБА_11 володів мотоциклом місяць до моменту ДТП, до цього в нього був скутер. В момент зіткнення, як їй здалося вони не швидко їхали приблизно 130 км/год. Під час руху по вул. Богатирській в м.Києві до моменту ДТП, вони зупинялися на пішохідних зонах. Вони не переганяли автомобілі, які пропускала ОСОБА_10 , так як автомобілі були далеко перед ними. У мотоцикла на якому вони рухалися було досить яскраве світло фар. Після ДТП вона півтора місяця перебувала в лікарні, після чого ще два з половиною місяці лежала вдома. ОСОБА_10 не приїздила до неї в лікарню, вибачення не просила, в залі суду побачила ОСОБА_10 вперше. Також, вказала, що має на утриманні дитину з інвалідністю. До ДТП працювала помічником кухаря в дитячому садочку. Поданий цивільний позов підтримала в повному обсязі. Також вказала, що з боку ОСОБА_10 їй було відшкодовано 40 000,00 гривень, тому просить стягнути з останньої на її користь 323 000,00 гривень.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 , пояснив, що 10.10.2020 коли приїхав на місце ДТП по вул. Богатирській в м.Києві, то побачив свого сина ОСОБА_11 , який лежав вже мертвим на проїзній частині в напрямку м.Вишгород, мотоцикл був поруч і на другій стороні проїзної частини стояв розбитий автомобіль «Hyundai Coupe», р.н. НОМЕР_1 . Навики керування у сина - ОСОБА_11 як автомобілем так і мотоциклом були хороші, навики керування мототранспортом із 16 років. Навчав особисто сина керуванню із 10 років. На 16 років купили сину скутер яким він керував професійно, у 18 років отримав професійні права на керування автотранспортом. Заявлений цивільний позов підтримав в повному обсязі. Ніякий позов не зможе повернути йому сина, єдину дитину, який став дорослим та добився успіху на роботі, став офіцером торгового флоту, він повністю себе почав забезпечувати та міг забезпечити їх у старості, а тепер у них цього немає. ОСОБА_10 перед ним не вибачалася. На пошту отримали переказ коштів у сумі 20 000,00 гривень від ОСОБА_9 , але кошти не забирали, оскільки ніякого відношення до останнього не мали. Категорії на керування мотоциклом у сина не було. Син придбав мотоцикл приблизно за півтора місяці до ДТП. До моменту ДТП у сина не було жодних ДТП ні на автомобілі ні на мотоциклі.
В судовому засіданні цивільний позивач ОСОБА_8 , пояснила, що 10.10.2020 коли приїхала разом із чоловіком - ОСОБА_5 на місце ДТП по вул. Богатирській в м.Києві, де побачила свого сина ОСОБА_11 , який лежав вже мертвим на проїзній частині в напрямку м.Вишгород, мотоцикл був поруч і на другій стороні проїзної частини стояв розбитий автомобіль «Hyundai Coupe», р.н. НОМЕР_1 . Заявлений цивільний позов підтримала в повному обсязі. Завдана моральна шкода полягає в тому, що «зрозуміє тільки той хто таке пережив», вона мати, втратила єдиного сина.
В судовому засіданні представник цивільних позивачів ОСОБА_6 , пояснив, що вони в порядку чинного законодавства звернулися до страхової компанії де застрахований автомобіль ОСОБА_10 , про відшкодування витрат на пам'ятник, відшкодування у зв'язку із втратою годувальника. Але страхова компанія прислала відповідь про те, що вони самоліквідуються, у випадку самоліквідації МТСБУ відповіло, що вони відповідають у випадку коли іде самоліквідація страхової компанії і потрібно чекати самоліквідацію. Оскільки страхова компанія робить інші виплати, то саме за відшкодуванням моральною шкоди вони звернулися до ОСОБА_10 страхова компанія коли виплачує моральну шкоду, то це як правило 5% від заподіяної матеріальної шкоди. Батьки загиблого ОСОБА_11 не заявили до ОСОБА_10 позов з проханням відшкодування матеріальної шкоди за розбитий мотоцикл, на купівлю пам'ятника, а заявили лише позов про відшкодування лише моральної шкоди.
В судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_7 , пояснив, що Верховний суд неодноразово надав роз'яснення, що вимоги до страхової компанії базується на договірних відносинах, вимоги до винуватця базуються на деліктних відносинах, моральна шкода, яка стягується в деліктному порядку з винуватця ДТП абсолютно не співпадає з договірними відносинами із страховою компанією, тому це абсолютно різні речі, тому потерпіла ОСОБА_12 також заявила позов про відшкодування моральної шкоди в рамках саме деліктних відносин. До страхової компанії також зверталися, але страхова компанія заявила про самоліквідацію. Цивільний позов підтримує в повному обсязі, за відрахуванням 20 000,00 гривень, які були відшкодовані ОСОБА_10 після подання цивільного позову, тобто 323 000,00 гривень.
Разом з цим, в судовому засіданні були дослідженні письмові докази на підтвердження події дорожньо-транспортної пригоди в результаті якої загинув ОСОБА_11 та ОСОБА_12 отримала тяжкі тілесні ушкодження, та внаслідок чого потерпілими - цивільними позивачами заявлено цивільні позови, а саме:
-дані, які містяться у копії витягу з ЄРДР, відповідно до якого вбачається, що 22.02.2021 було внесено відомості до ЄРДР за №12021100000000143 за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК Україи (Т.1 а.с.133-134);
-дані, які містяться в копії постанови прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_14 про закриття кримінального провадження №12021100000000143, на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку із смертю підозрюваного ОСОБА_11 (Т.1 а.с. 135-143);
-дані, протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 10.10.2020 р., згідно якого в присутності понятих оглянута проїзна частина по вул. Богатирській в м. Києві на якій розташований пошкоджений з правої бокової частини автомобіль «Hyundai Coupe», р.н. НОМЕР_1 та пошкоджений з передньої частини мотоцикл «Honda PC36», р.н. НОМЕР_2 (Т.2 а.с. 4-8);
-дані, схеми дорожньо-транспортної пригоди від 10.10.2020р., складеної в присутності понятих, по вул. Богатирській в м. Києві на якій розташоване місцеположення автомобіля «Hyundai Coupe», р.н. НОМЕР_1 та мотоцикла «Honda PC36», р.н. НОМЕР_2 та фототаблицею до неї (Т.2 а.с. 9-21);
-дані, які містяться у висновку експерта №042-172-2021 від 17.02.2021, відповідно до яких: під час ДТП, яка сталася 10.10.2020 вул. Богатирській в м. Києві за участю автомобіля «Hyundai Coupe», р.н. НОМЕР_1 та мотоцикла «Honda PC36», р.н. НОМЕР_2 , потерпіла ОСОБА_12 отримала тілесне ушкодження, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (Т.2 а.с.42-46);
-дані, які містяться в протоколі огляду і перегляду цифрового носія інформації, відповідно до яких слідчим було переглянуто відеозапис із камери спостереження комплексної системи «Безпечне місто» встановленої за адресою: м.Київ, вул. Богатирська, 32, на якому фіксується ДТП за участю автомобіля «Hyundai Coupe», р.н. НОМЕР_1 та мотоцикла «Honda PC36», р.н. НОМЕР_2 (Т.2 а.с.48-51);
-дані, які містяться в протоколі огляду і перегляду цифрового носія інформації, відповідно до яких слідчим було переглянуто відеозапис із камери спостереження житлового комплексу «Італійський квартал» встановленої за адресою: м.Київ, вул. Богатирська, 32, на якому фіксується ДТП за участю автомобіля «Hyundai Coupe», р.н. НОМЕР_1 та мотоцикла «Honda PC36», р.н. НОМЕР_2 (Т.2 а.с.56-60);
-дані, які містяться в протоколі додаткового огляду місця події від 24.11.2020, згідно яких була додаткового оглянута проїзна частина місця ДТП, яка сталася 10.10.2020 за адресою: м.Київ, вул. Богатирська, 32 та схемою до протоколу додаткового огляду (Т.2 а.с.63-64);
-дані, які містяться в схемі розташування дорожніх знаків по вул. Богатирська в м.Києві станом на 10.10.2020, згідно загальноміської бази даних дислокацій ТЗРДР (Т.2 а.с.66-70);
-дані, висновку експерта №СЕ-19/111-20/49945-ІТ від 22.10.2020, відповідно до яких: на момент огляду автомобіля «Hyundai Coupe», р.н. НОМЕР_1 гальмівна система, система рульового керування та ходова частина знаходяться в працездатному стані (Т.2 а.с.73-77);
-дані, висновку експерта №СЕ-19/111-20/49945-ІТ від 22.10.2020, відповідно до яких: на момент огляду мотоцикла «Honda PC36», р.н. НОМЕР_2 виявлено несправності гальмівної системи, рульового керування та ходової частини, які виникли в процесу ДТП, яка сталася 10.10.2020 (Т.2 а.с.80-85);
-дані, які містяться у висновку експерта № КСЕ-19/111-20/63144 від 10.02.2021, відповідно до яких: причиною виникнення ДТП, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія мотоцикла «Honda PC36», р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_11 вимогам пункту 12.9 (б) Правил дорожнього руху України та невідповідність дій водія автомобіля «Hyundai Coupe», р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_10 вимогам пунктів: 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України (Т.2 а.с. 88-101).
Тому, оцінюючи всі забрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що своїми діями, які виразились у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_11 та заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_12 , ОСОБА_10 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до п. 20 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових злочинів. Значення заходу примусу для досягнення такої цілі визначається не лише його суворістю, а й неминучістю, своєчасністю, справедливістю і невідворотністю застосування за кожний злочин. Реалізація мети покарання є одним із аспектів виконання визначених у ст. 2 КПК України завдань кримінального провадження, якими, зокрема, є: захист особи, суспільства і держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, у тому числі потерпілих.
Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_10 , у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_10 , згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне часткове відшкодування заподіяної шкоди.
Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_10 , згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
При цьому, суд бере до уваги, що каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання, (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року № 13-70кс19).
На підставі викладеного, з урахуванням даних, що характеризують особу обвинуваченої, зокрема, те, що обвинувачена раніше не судима, не працює, характеризується позитивно, на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, дотримуючись загальних засад призначення покарання, з метою реалізації принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за доцільне обрати ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі, але не в мінімальних межах встановлених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.
Разом з тим, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_10 , раніше не судима, характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , добровільно частково відшкодувала потерпілим заподіяну шкоду, суд вважає можливим її виправлення без ізоляції від суспільства, і тому вважає правильним звільнити останню від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, оскільки на думку суду, саме таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
При цьому, виходячи з п. 20 Постанови пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», ст. 50 КК України, суд при призначенні ОСОБА_10 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, виходить з встановлених під час розгляду справи обставин щодо дійового каяття обвинуваченої, яка з моменту ДТП до завершення розгляду даного кримінального провадження, відшкодувала потерпілій ОСОБА_12 заподіяну шкоду на загальну суму 40 000,00 грн. Крім того, суд бере до уваги і ту обставину, що обвинувачена вживала заходів щодо відшкодування заподіяної шкоди через свого захисника - адвоката ОСОБА_9 в сумі 20 000,00 гривень, що підтверджується фіскальним чеком від 27.02.2021 (Т.2 а.с.180), а також згідно фіскального чеку від 25.09.2021 від свого імені ОСОБА_10 робила переказ на ім'я потерпілого ОСОБА_5 в сумі 20 000,00 гривень, проте останній відмовився від обох переказів. Також суд приймає до уваги і ту обставину, що обвинувачена публічно в залі судового засідання неодноразово просила вибачення перед потерпілими.
Також призначаючи ОСОБА_10 покарання, суд звертає увагу і на дослідженні в судовому засіданні письмові матеріали кримінального провадження в сукупності, зокрема висновок експерта № КСЕ-19/111-20/63144 від 10.02.2021 щодо причинно-наслідкового зв'язку виникнення даної ДТП, а саме порушенням Правил дорожнього руху України водіями ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , постанову прокурора про закриття кримінального провадження №12021100000000143, на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку із смертю підозрюваного ОСОБА_11 , і тому суд, вважає несправедливим перекладати весь тягар відповідальності за наслідки даної трагедії на обвинувачену ОСОБА_10 , при цьому суд звертає увагу і на той факт, що під час керування автомобілем «Hyundai Coupe», р.н. НОМЕР_1 , окрім ОСОБА_10 в салоні даного автомобіля на передньому сидінні перебував її годовалий син, вказаний факт доводить та підтверджує, що ДТП мала місце саме з необережності та неуважності водія.
Крім того, суд, при призначенні покарання, вважає правильним застосувати до ОСОБА_10 і додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк.
Цивільними позивачами ОСОБА_5 та ОСОБА_8 під час розгляду справи заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_5 250 000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та про стягнення з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 250 000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Моральну шкоду обґрунтовують тим, що позивачі у зв'язку із втратою сина, зазнали душевної втрати, погіршився сон та самопочуття, назавжди змінився їх спосіб життя, трагедія позбавила їх єдиного сина.
В судовому засіданні ОСОБА_5 та ОСОБА_8 поданий цивільний позов підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною 1 ст. 128 КПК України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно ч. 1 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6 (із змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Згідно з п.23.1 ст.23 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів": шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.
За результатами розгляду справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_8 були доведені під час розгляду справи, і тому враховуючи особу обвинуваченої, її матеріальний стан, ту обставину, що остання має на утриманні малолітню дитину, вважаю за необхідне, позовні вимоги задовольнити частково.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходить з доказів, які були надані учасниками процесу під час розгляду справи, будь-яких інших доказів на спростування цивільного позову, суду не надавалося.
Крім того, потерпілою ОСОБА_12 під час розгляду справи заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_10 на її користь 340 000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 3 000,00 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Моральну шкоду потерпіла обґрунтовує тим, що діями обох водіїв внаслідок яких сталося ДТП, була завдана моральна шкода пов'язана із ушкодженням здоров'я та отримання інвалідності. Матеріальна шкода пов'язана із проведення психологічного дослідження.
В судовому засіданні ОСОБА_12 поданий цивільний позов підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною 1 ст. 128 КПК України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно ч. 1 ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6 (із змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Згідно з п.23.1 ст.23 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів": шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.
За результатами розгляду справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги потерпілої були доведені під час розгляду справи, і тому вважає за необхідне позовні вимоги в частині завданої матеріальної шкоди задовольнити у повному обсязі, а в частині завданої моральної шкоди, враховуючи особу обвинуваченої, ї матеріальний стан, та ту обставину, що остання має на утриманні малолітню дитину, що ОСОБА_10 було перераховано на рахунок ОСОБА_12 40 000, 00 гривень в рахунок відшкодування заподіяної шкоди, вважаю за необхідне, в цій частині позовні вимоги задовольнити частково.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходить з доказів, які були надані учасниками процесу під час розгляду справи, будь-яких інших доказів на спростування цивільного позову, суду не надавалося.
Крім того, суд також вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої на користь держави витрати пов'язанні з проведенням експертиз відповідно до ч.2 ст.124 КПК України.
Речовими доказами слід розпорядитись на підставі ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 122, 124, ч.2 ст.127, 128, 129, 368, 369, 370, 373, 374, 376, 380, 392, 393 КПК України, суд,-
ОСОБА_10 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити їй покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_10 звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з визначенням іспитового строку тривалістю в 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_10 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації (кримінально-виконавчої інспекції), повідомляти уповноважений орган з питань пробації (кримінально-виконавчої інспекції) про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід ОСОБА_10 , до набрання вироком законної сили, не обирати.
Цивільний позов ОСОБА_5 та ОСОБА_8 про відшкодування завданої моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000,00 гривень.
Цивільний позов ОСОБА_12 про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_12 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000,00 гривень та в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3 000,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 14496 гривень 30 копійок.
Речові докази по справі: автомобіль «Hyundai Coupe», р.н. НОМЕР_1 - залишити за належністю власнику.
Мотоцикл «Honda PC36», р.н. НОМЕР_2 - залишити за належністю власнику.
СД-диски із відеозаписами - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Київського Апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1