Справа №:755/16460/21
Провадження №: 1-кп/755/1501/21
"16" листопада 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши в залі суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021100040002010 від 06 липня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 345 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
представника потерпілих ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ,
у Дніпровському районному суді м. Києва перебуває на розгляді вищевказане кримінальне провадження.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2021 року призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021100040002010 від 06 липня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 345 КК України, у відкритому судовому засіданні.
Також вище зазначеною ухвалою задоволено клопотання прокурора та застосовано до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою до 01 грудня 2021 року включно.
У судовому засіданні, з урахуванням положень Кримінального процесуального закону щодо судового контролю за дотриманням прав обвинуваченого до спливу вказаного строку, розглянуто питання про доцільність продовження тримання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під вартою відповідно до ст. 331 КПК України.
Прокурор просила продовжити строк тримання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під вартою, оскільки підстави для застосування цих запобіжних заходів не відпали, а отже наявні визначені ст. 177 КПК України ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть переховуватися від суду та впливати на потерпілих і свідків. Крім того, ОСОБА_3 втік з місця події, а також щодо нього направлено до суду інший обвинувальний акт.
Представник потерпілих ОСОБА_8 підтримала клопотання прокурора та додала, що ОСОБА_4 також намагалась втекти з місця події, але не змогла.
Потерпілі підтримали клопотання прокурора, просили задовольнити.
Захисник ОСОБА_9 заперечував проти задоволення клопотання та зазначив, що ризик ухилення ОСОБА_3 від суду необґрунтований, при цьому він проживає у Києві та може знайти роботу.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав захисника у повному обсязі та пояснив, що вину за скоєне визнає та не має наміру переховуватись, щоб не отримати максимальний строк покарання.
Захисник ОСОБА_10 також заперечував проти задоволення клопотання та заявив клопотання про зміну обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.
Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала захисника та вказала, що не має наміру переховуватись від суду.
Прокурор заперечувала проти задоволення клопотання адвоката ОСОБА_10 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою, у зв'язку з його необґрунтованістю.
Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, головуюча, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст. 183, 331 КПК України, приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
При визначенні питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі доведеності його вини в інкримінованому злочині, дані про його особу, який офіційно не працює, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , має місце проживання у м. Києві, раніше не судимий.
При визначенні питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 суд враховує, крім іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченою злочинів, тяжкість покарання, що загрожує їй у разі доведеності її вини в інкримінованих злочинах, дані про її особу, яка не одружена, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , має місце проживання у м. Києві, раніше не судима. Що стосується її працевлаштування прибиральницею у ТОВ «Людмила-Фарм», вже надана оцінка в ухвалі від 04 жовтня 2021 року, а саме реальність її працевлаштування викликає обґрунтований сумнів, оскільки договір про виконання робіт №17 укладений 25 серпня 2021 року, тобто коли обвинуваченій ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Дійсні обставини з того часу не змінились.
Слід зазначити, що розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
На даний час свідки в кримінальному провадженні не допитані, докази передбачені ст. 84 КПК України з боку обвинувачення та захисту не досліджені у повному обсязі.
Разом з тим судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраних обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою відпала.
Суд вважає, що обрані щодо обвинувачених запобіжні заходи відповідають не лише особам обвинувачених, а і характеру та тяжкості діянь, які їм інкримінуються, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинувачених від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, тобто ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є реальними та дійсними.
Суд також враховує, що будь-яких даних, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під вартою, сторонами кримінального провадження не надано.
А тому тимчасова ізоляція обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від суспільства є цілком виправданою мірою і, насамперед, превентивною, оскільки суд повинен приймати до уваги захист інтересів суспільства в цілому, і запобігти можливій злочинній діяльності осіб, яких обвинувачують вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 345 КК України, при цьому за злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що продовжують існувати ризики, які були враховані при прийнятті рішення про застосування запобіжних заходів, а тому менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.
Обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням інших, більш м'яких запобіжних заходів, судом не встановлено.
Щодо вимог клопотанняадвоката ОСОБА_10 про зміну обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, то суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Суд, аналізуючи підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 , не вважає їх такими, які б свідчили про те, що заявлені ризики при обранні запобіжного заходу зменшились.
Зважаючи на те, що 01 грудня 2021 року спливає строк дії застосованих до обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, та неможливості до вищезазначеної дати завершити судовий розгляд, за відсутності підстав для скасування або зміни запобіжних заходів, суд вважає за необхідне продовжити дію існуючих запобіжних заходів до 13 січня 2022 року включно.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд
продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 13 січня 2022 року включно.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до 13 січня 2022 року включно.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу із тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Копію ухвали вручити прокурору, захисникам та обвинуваченим.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченими, які тримаються під вартою в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 11 год 30 хв 19 листопада 2021 року.
Суддя: ОСОБА_1