Справа № 755/9830/21
Провадження № 2/755/5053/21
"22" листопада 2021 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Кошель К.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
Позивач - Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» (далі - КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс»), звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в загальному розмірі 2 577,36 грн, яка складається із: заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 1 970,64 грн, збитків від інфляції в розмірі
424,53 грн, 3 % річних в розмірі 182,19 грн, та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до Наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 04 липня 2003 року
№ 185 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , передано на обслуговування КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс».
28 лютого 2003 року між КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» та ОСОБА_1 , яка є власником квартири АДРЕСА_1 , укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової територій, відповідно до умов якого, підприємство надає послуги з обслуговування будинку та прибудинкових територій, а власник майна сплачує витрати з обслуговування будинку та прибудинкових територій. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором на обслуговування, у останньої виникла заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги за період з 01 липня 2017 року по 01 лютого 2018 року в розмірі
1 970,64 грн, а також збитки від інфляції в розмірі 424,53 грн та 3 % річних в розмірі 182,19 грн за період з 01 липня 2017 року по 29 лютого 2021 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29 червня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подала. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками, що направлявся за останньою відомою адресою місця проживання відповідача, повернувся до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «За закінченням терміну зберігання». Крім того, оголошення про розгляд даної справи Дніпровським районними судом міста Києва розміщувалося на офіційному веб-порталі судової влади.
Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що відповідно до Наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 04 липня 2003 року № 185, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , передано на обслуговування КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло - Сервіс».
Відповідно до пункту 2.2.1 Статуту КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» предметом діяльності підприємства є надання житлово-комунальних послуг споживачам відповідно до укладених договорів.
Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інвестиційним договором від 30 вересня 2002 року № 1763-ф.
28 лютого 2003 року між КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» та ОСОБА_1 укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, за умовами якого КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» (Виконавець послуг) зобов'язується надавати послуги з утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , а споживач зобов'язується своєчасної сплачувати за надані послуги за встановленим тарифом та на умовах, передбачених цим договором.
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами ЦК України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актами, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-VІ) передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-VІ) передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції Закону від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ) споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно із пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
За змістом статей 319, 322 ЦК України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 151 ЖК Української РСР передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Так статтею 67 ЖК Української РСР визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, а статтею 68 ЖК України на власників квартир покладається обов'язок своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Як з'ясовано судом та підтверджується наявними у справі доказами, відповідач свої зобов'язання за договором про надання послуг належним чином не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкових територій, опалення, холодного і гарячого водопостачання та водовідведення за серпень 2019 року в розмірі 775,20 грн, що підтверджується долученими позивачем розрахунками заборгованості за вказаний період.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із положеннями статей 525, 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що правовідносини, які передбачають обов'язок споживача оплатити фактично надані житлово-комунальні послуги та право замовника послуг вимагати відповідної плати, є за своєю правовою природою грошовим зобов'язанням, тому за прострочення його виконання підлягають застосуванню наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі
за № 6-59цс13).
Таким чином, стягненню з відповідача підлягають втрати від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку у розмірі 424,53 грн, а також 3 % річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 182,19 грн.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, позивач довів укладення договору і наявність договірних зобов'язань відповідача по оплаті наданих позивачем комунальних послуг згідно умов договору та за встановленими тарифами. Відповідач послуги отримав і не оплатив їх у повному розмірі, має заборгованість в оплаті. Відповідач не довів наявності підстав для звільнення його від обов'язку сплатити за надані йому комунальні послуги, чи для зменшення їх вартості, чи факту ненадання таких послуг, чи факту більшої оплати вказаних комунальних послуг, і не оспорив розмір наявної заборгованості. Отже суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати від відповідача - споживача послуг - їх оплати у повному обсязі за встановленими тарифами і розцінками, а відповідач, як сторона, що послуги отримала, але не виконала свої зобов'язання, допустила прострочення в оплаті, - зобов'язаний сплатити позивачу за надані ним послуги, тому є підстави для стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 2 577,36 грн, яка складається з: заборгованості за надані житлово-комунальні послуги за період з липня 2017 року по лютий
2018 року включно у розмірі 1 970,64 грн, інфляційних втрат в розмірі 424,53 грн та 3 % річних в розмірі 182,19 грн за період з 01 липня 2017 року по 29 лютого 2021 року.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі
1 500 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із статтею 138 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі
№ 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач довів належними доказами, що поніс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 500,00 грн, у зв'язку із чим дана сума витрат підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 509, 526, 625, 901, 903 ЦК України, статтями 9, 13, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 81, 89, 137, 138, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд,
Позов Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не відомий, проживаючої за адресою:
АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» (код ЄДРПОУ 31025659, місцезнаходження: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 25-Б) заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 1 970,64 грн (одна тисяча дев'ятсот сімдесят гривень 64 коп.), збитки від інфляції в розмірі 424,53 грн (чотириста двадцять чотири гривні 53 коп.), 3 % річних від простроченої суми заборгованості в сумі 182,19 грн (сто вісімдесят дві гривні 19 копю), що в загальному розмірі становить 2 577,36 грн (дві тисячі п'ятсот сімдесят сім гривень 36 коп.), а також 1 500,00 (одна тисяча п'ятсот гривень 00 коп.) витрат на правничу допомогу та судовий збір у розмірі 2 270,00 (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне рішення суду виготовлено 22 листопада 2021 року.
Суддя О.О. Хромова