Справа №:755/19080/21
Провадження №: 2/755/8713/21
"22" листопада 2021 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва САВЛУК Т.В., розглянувши матеріли позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району в місті Києві» про зобов'язання укласти договір найму житлового приміщення,
ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району в місті Києві» з вимогою: « Зобов'язати Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району в місті Києві» укласти з ОСОБА_1 , у зв'язку зі смертю наймача - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , Договір найму житлового приміщення (кімната №8) загальною площею 13,5 кв.м в трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 ».
Вивчивши матеріли позовної заяви та долучені до неї додатки, суддя приходить до наступних висновків.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
За нормами ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis п.33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», п.53 рішення ЄСПЛ від 08квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).
Пред'явлення позову (заяви) це процесуальна дія, яка має здійснюватися у порядку, передбаченому ЦПК України.
Після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 175,176,177 ЦПК України; 4)належить позовну заяву розглядати за правилами цивільного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили чи ухвали суду про закриття провадження у справі, постановленої між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.
Відмова у відкритті провадження, серед іншого, можлива за умови, що вже існує судове рішення суду, яке набрало законної сили, і це рішення ухвалено за наслідками розгляду спору (позову), який розглядається між тими самими сторонами, про той самий предмет спору і з тих самих підстав.
Йдеться про те, що в тих випадках, коли справа вже вирішена судом або коли сторони розпорядилися своїми правами певним чином і суд затвердив ці дії, повторне звернення до суду не допускається.
Неможливість повторного розгляду справи, коли є судове рішення, що набрало законної сили і не скасоване у встановленому законом порядку, перш за все пов'язана з виключністю судового рішення. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Таким чином, необхідність застосування п.2 ч.1 ст.186 ЦПК України обумовлена, зокрема, неприпустимістю розгляду судами одного і того ж спору двічі. Підставою для прийняття судового рішення про відмову у відкритті провадження у справі може бути лише наявність на час вирішення питання про відкриття провадження у справі рішення суду, яке набрало законної сили чи ухвала суду про закриття провадження у справі, постановлена між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
Отже, для застосування вказаної підстави для відмови у відкритті провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. При цьому, зазначені підстави для відмови у відкритті провадження у справі спрямовані на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті.
Законом України «Про доступ до судових рішень» регулюються відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та введення Єдиного державного реєстру судових рішень (стаття 1 цього Закону).
Відповідно до частин 1, 3 та 5 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. Судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
При вирішенні питання щодо підстав для відкриття провадження у цивільній справі , суддею перевірено інформацію про наявність тотожного спору між сторонами цивільного процесу та встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні відомості щодо ухвалення Дніпровським районним судом міста Києва 13 травня 2021 року судового рішення у цивільній справі №755/5983/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства « Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району в місті Києві» про укладання договору найму житлового приміщення.
Так, в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа №755/5983/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства « Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району в місті Києві», відповідно до предмету позову позивач просила суду зобов'язати Комунальне підприємство « Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району в місті Києві» укласти з ОСОБА_1 Договір найму житлового приміщення на квартиру АДРЕСА_1 .
13 травня 2021 року Дніпровським районним судом міста Києва (головуючий суддя Галаган В.І.) ухвалено рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства « Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району в мсті Києві про укладання договору житлового приміщення.
Зобов'язано Комунальне підприємство « Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району в місті Києві» укласти з ОСОБА_1 Договір найму житлового приміщення (кімнати №6, №7) загальною площею 37,2 кв.м у комунальній квартирі АДРЕСА_1 .
Стягнуто з Комунального підприємства « Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району в місті Києві» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 гривень
В іншій частині позову відмовлено.
Станом на 12 листопада 2021 року (дата подання цього позову до суду) рішення суду набрало законної сили, сторонами цивільного процесу рішення в порядку апеляційного провадження не оскаржувалось.
Підставами позову у вищевказаній справі є тотожними зазначено підписання спірного договору купівлі-продажу шляхом обману з боку відповідача з посиланням на ст.230 ЦК України.
Підставою позову у цій справи зазначено укладання Договору найму житлового приміщення на окрему кімнату № НОМЕР_1 , загальною площею 13,5 кв.м в трикімнатній квартирі АДРЕСА_1 , в той же час в межах розгляду іншої цивільної справи позивачем заявлено вимоги щодо укладання договору найму на житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 , ухвалюючи рішення суд надав оцінку вимогам позивача та дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Отже, спір виник між тими ж сторонами, матеріально-правові вимоги в даних позовах є тотожними, підстави та предмет позов є тотожними, заявлені вимоги позивача ОСОБА_1 розглянуті судом та їм надана відповідна правова оцінка, рішення суду по іншій справи набрало законної сили.
За наведених обставин та враховуючи підстави та предмет позову, суб'єктивний склад сторін спору, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у цивільній справі, оскільки на час звернення з цим позовом до суду набрало законної сили рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 13 травня 2021 року у цивільній справі №755/5983/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району в місті Києві» про зобов'язання укласти договір найму житлового приміщення, що зумовлює застосування наслідків передбачених п.2 ч.1 ст.186 Цивільного процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене та керуючись статями 2-5, 12-13, 19,186, 260, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства « Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району в мсті Києві» про зобов'язання укласти договір найму житлового приміщення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.