Справа № 755/20875/19
Провадження № 2/755/2491/21
"11" листопада 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.,
при секретарі - Кравченко А.С.
за участю - позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -
Позивач за первісним позовом, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому, просить суд: здійснити поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , зокрема: квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 ; вирішити питання про судові витрати.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з 20.07.2007 він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням суду від 09.11.2018. Під час шлюбу за рахунок спільних коштів, а саме заробітної плати позивача, була придбана квартира АДРЕСА_1 . Квартира придбавалася подружжям на стадії будівництва, з наступною видачею на ім'я відповідачки у 2012-2013 р.р. свідоцтва про право власності. У лютому 2017 року позивачем був придбаний автомобіль марки Honda, модель Accord, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Оскільки вказане рухоме та нерухоме майно було придбано подружжям під час шлюбу, то вони є об'єктами спільної сумісної власності. Сторони не можуть дійти згоди щодо порядку розподілу майна. З метою уникнення суперечок між колишнім подружжям позивач виїхав зі спірної квартири на інше місце проживання, залишаючи за собою право вільного користування нею. Однак відповідачка чинить йому перешкоду у доступі до квартири, навіть з метою побачень з дітьми. За усною домовленістю сторін автомобіль залишився у користуванні позивача, крім того у відповідачки відсутні відповідні навички керування автомобілем.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27.01.2020 відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, яку призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні, сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та визначено відповідні строки.
21.02.2020 до суду надійшло клопотання позивача за первісним позовом про приєднання доказів до матеріалів справи.
06.10.2020 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07.10.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_3 про поновлення та продовження процесуальних строків на подання зустрічного позову, який повернуто заявнику.
Постановою Київського апеляційного суду від 18.01.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 07.10.2020 скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25.02.2021 зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, що подана в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, залишена без руху.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 16.03.2021 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відстрочення сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви.
08.04.2021 на виконання ухвали суду від 25.02.2021 від представника позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_8 надійшли висновок про вартість майна та оригінал квитанції про сплату судового збору.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23.04.2021 до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, прийнята зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, об'єднавши їх в одне провадження. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи щодо зустрічного позову та визначено відповідні строки.
Від представника позивачки за зустрічним позовом адвоката Гука О.О. 16.06.2021 надійшла заява про зміну предмета зустрічного позову (уточнення позовних вимог), яку було прийнято до розгляду ухвалою суду від 17.06.2021. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи щодо заяви про зміну предмету зустрічного позову та визначено відповідні строки.
Відповідно до уточнених позовних вимог ОСОБА_3 остаточно просить суд: здійснити поділ рухомого майна, що є спільною сумісною власністю подружжя - транспортного засобу: марки Honda, модель Accord, 2006 випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 129 244,50 грн, як грошова компенсація Ѕ вартості транспортного засобу: марки Honda, модель Accord, 2006 випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати: судовий збір за подання зустрічного позову у сумі 2 584,90 грн та витрати за проведення експертизи щодо визначення ринкової вартості транспортного засобу у сумі 2 600,00 грн.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що в період шлюбних відносин за рахунок спільних коштів подружжя було придбано вказане рухоме майно - автомобіль, який ОСОБА_1 вважає особистою власністю, що не підлягає поділу, з чим вона не погоджується. Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Оскільки автомобіль є неподільною річчю, то позивачка за зустрічним позовом погоджується на грошову компенсацію у розмірі Ѕ частини вартості транспортного засобу.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.09.2021 закрито підготовче провадження у цій цивільній справі та призначено її до судового розгляду по суті.
Інших заяв по суті справи від сторін не надійшло.
Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні позовну заяву підтримав та просив її задовольнити, з викладених у ній підстав. Щодо вимог зустрічної позовної заяви заперечив.
У судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 підтримав свого представника та просив повністю задовольнити позов. Квартира була придбана подружжям на стадії будівництва приблизно за 70 000 доларів США, з яких він зібрав близько 50 000 доларів США, а 20 000 доларів США вклала ОСОБА_3 , яка продала у квартиру м. Кишинів.
Представник відповідачки за первісним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у судовому засіданні проти вимог первісного позову заперечила та просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що спірна квартира була придбана особисто ОСОБА_3 за договором міни за рахунок придбаних нею раніше цінних паперів, грошей зароблених в Італії та коштів від продажу квартири у м. Кишинів. Також, представник підтримала вимоги ОСОБА_3 за зустрічним позовом, який просила задовольнити.
У судовому засіданні відповідачка за первісним позовом ОСОБА_3 заперечила проти первісного позову та пояснила, що вона мала квартиру у м. Кишинів, яку здавала в оренду та мала з цього заробіток. Крім того, до цього вона повернулася з роботи в Італії, мала накопичення. Наприкінці 2011 року придбала цінні папери. Спочатку подружжя 4 роки знімали квартиру у Києві, народилися діти. Потім вона вирішила продати свою квартиру у Кишиніві , кошти від продажу якої вона привезла готівкою, та придбати квартиру у Києві. Позивач за первісним позовом знав та погоджувався, що це квартира дружини. Після розлучення почалися проблеми.
Щодо зустрічного позову, то представник позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала його та просила задовольнити у повному обсязі. Автомобіль був придбаний за спільні кошти подружжя у лютому 2017 року, є їх спільною сумісною власністю, а отже слід здійснити поділ такого рухомого майна та стягнути грошову компенсацію.
Представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечував, що автомобіль є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, однак заперечував щодо способів поділу автомобіля, вважаючи, що за ОСОБА_3 слід визнати право власності на Ѕ частину автомобіля, а для поділу автомобіля необхідна згода обох з подружжя.
Суд, вислухавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, доходить наступного.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 20.07.2007 перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09.11.2018 по справі № 755/11742/18 (а.с. 6).
Від шлюбу сторони мають малолітніх дітей ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 145).
Відповідно до положень ст.60 СК України, що презюмується положенням ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст.63 СК України).
Отже, за змістом зазначених норм матеріального права належність подружжю майна, придбаного за час шлюбу за спільні кошти подружжя, на праві спільної сумісної власності законодавством презюмується, якщо інше не встановлено судом при розгляді справи.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру праві власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 09.10.2012 прийнято рішення про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_3 на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 37366989, яким є однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 51,60 кв.м, житловою площею 20,60 кв.м, підстава виникнення права власності: договір міни, 2779, 13.09.2012, приватний нотаріус Київського міського нотокругу Косенко Л.А. (а.с. 35).
Зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу убачається, що 11.02.2017 за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на транспортний засіб марки Honda, модель Accord, 2006 випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 173).
Згідно зі звітом № 251/21 від 01.04.2021 про незалежну оцінку майна, складеним оцінювачем ТОВ «Експертно правова консалтингова компанія «ЮРЕКС» на замовлення ОСОБА_3 , ринкова вартість транспортного засобу марки Honda, модель Accord, 2006 випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 258 489,00 грн (а.с. 157-173).
Відповідно до акту виконаних робіт наданих послуг від 05.04.2021 вартість послуг по складанню сказаного звіту становить 2 600,00 грн, що були сплачені ОСОБА_3 01.04.2021 (а.с. 185, 186).
За вимог ч. 2 ст. 68 СК України розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, передбачено ст. 65 СК України.
За ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
За приписами ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.
За приписами ч.ч.1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно зі ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11).
Зі змісту п.п. 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» убачається, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з огляду на викладені норми чинного законодавства, в розрізі даного спору, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, згідно з якими здійснюється цивільно-правове регулювання суспільних відносин та які визначають характер поведінки учасників з точки зору необхідності сумлінного здійснення ними своїх цивільних прав і виконання цивільних обов'язків, шанування прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства, турботи про власні інтереси, закріплення адекватного захисту права або інтересу, враховуючи те, що набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, суд вважає, що придбане у період шлюбу сторін нерухоме та рухоме майно: однокімнатна квартира АДРЕСА_1 та автомобіль марки Honda, модель Accord, 2006 випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є об'єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Судом враховується, що сторони, кожен окремо, не подали до суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів як щодо придбання спірних об'єктів сумісної власності подружжя за їх особисті кошти, так і загалом щодо джерел походження таких коштів.
За вказаних обставин, суд у порядку поділу спільного сумісного нерухомого та рухового майна подружжя, вважає за необхідне визнати за ОСОБА_12 право власності на Ѕ частину спірної квартири, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 129 244,50 грн, як грошову компенсацію вартості Ѕ частини спірного транспортного засобу.
Аналізуючи вищевикладені обставини, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
У порядку ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України та з урахуванням приписів ч. 10 ст. 141 ЦПК України, з огляду на задоволення основного та зустрічного позовів, що передбачає покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню частина сплаченого за подання позову судового збору, виходячи з наступного розрахунку.
При зверненні до суду з позовом про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, ОСОБА_1 сплатив судовий збір у загальному розмірі 9 605,00 грн. За подання зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 було сплачено 2 584,90 грн. Однак відповідно до положень пп. 1, 2 п. 1 ч. 2 ст. 4, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» за подання зустрічного позову ОСОБА_3 мала сплатити судовий збір у розмірі 1 292,45 грн та 908,00 грн, що разом становить 2 200,45 грн. Крім того, при поданні зустрічного позову ОСОБА_3 понесла судові витрати на оплату проведення оцінки вартості спірного об'єкту рухомого майна у розмірі 2 600,00 грн.
Таким чином, рахунок розподілу судових витрат з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 4 804,55 грн (9 605,00 грн - 2 200,45 грн - 2600,00 грн).
Керуючись ст. ст. 7, 36, 51, 60, 63, 70, 71, 104, 105, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 368, 370 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 141, 200, 209, 210, 223, 247, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_13 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя - задовольнити.
Здійснити поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , зокрема квартири АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_14 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Зустрічний позов ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про поділ майна подружжя - задовольнити.
Здійснити поділ рухомого майна, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зокрема транспортного засобу: марки HONDA, модель ACCORD, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 129 244 (сто двадцять дев'ять тисяч двісті сорок чотири) гривні 50 (п'ятдесят) копійок, як грошова компенсація вартості Ѕ частини транспортного засобу: марки HONDA, модель ACCORD, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
В рахунок розподілу судових витрат, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4 804 (чотири тисячі вісімсот чотири) гривні 55 (п'ятдесят п'ять) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 19.11.2021.
Суддя: