Справа № 755/18095/21
"19" листопада 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12021100040002532 від 30 серпня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який не працює, із середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, судимого: 04серпня 2005 року вироком Святошинського районного суду м. Києва за ч.2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено із іспитовим строком 2 роки; 27 листопада 2008 року вироком Ленінського районного суду м. Вінниці за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком 4 роки і 3 місяці; 23 березня 2011 року вироком Старогородського районного суду м. Вінниці за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнено із іспитовим строком 3 роки; 14 листопада 2013 року вироком Вінницького міського суду за ч. 1 ст. 162 КК України до обмеження волі строком 2 роки, відповідно до ст. 71 КК України до позбавлення волі строком 5 років 1 місяць; 19 грудня 2013 року вироком Вінницького міського суду за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком 4 роки, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком 5 років 6 місяців, звільнено 13 грудня 2018 року з Вінницької ВК № 86 по відбуттю строку покарання; 29 травня 2020 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України до арешту на строк 3 місяці; 28 грудня 2020 року вироком Вінницького міського суду в Вінницькій обл. за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу в сумі 850 грн; 14 квітня 2021 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу в сумі 850 грн; 16 вересня 2021 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до арешту строком 3 місяці, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
30 серпня 2021 року приблизно о 02 год 30 хв ОСОБА_3 перебував за адресою: м. Київ, вул. Празька, 30, а саме поблизу зупинки громадського транспорту «Лобачевського», де побачив раніше невідомого ОСОБА_5 , у якого при собі був наявний мобільний телефон марки «Мейзу С9», чорного кольору, оціночною вартістю 750 грн.
В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на повторне відкрите викрадення чужого майна поєднане із застосуванням фізичного насилля, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_3 умисно, з корисливих спонукань, підійшов до ОСОБА_5 та своєю рукою наніс удар в область обличчя останнього. У результаті отриманого удару потерпілий втратив рівновагу та в пав на землю. В цей момент, ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_5 та із передньої правої кишені штанів останнього забрав мобільний телефон «Мейзу С9», чорного кольору, оціночною вартістю 750 грн, в якому знаходилися сім картки мобільного оператору «Водафон» із номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , а із лівої передньої кишені забрав грошові кошти в сумі 100 грн.
Завершивши свої злочинні дії, ОСОБА_3 , зберігаючи викрадене при собі, з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_5 у розмірі 850 грн 00 коп.
Будучи допитаним в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини скоєння злочину. Пояснив, що 30 серпня 2021 року приблизно о 02 год 30 хв перебував поблизу зупинки громадського транспорту «Лобачевського» за адресою: м. Київ, вул. Празька, 30, там побачив раніше невідомого ОСОБА_5 . Так як у нього не було грошей, він вирішив викрасти майно потерпілого. Підійшов, вдарив його в обличчя і він впав на землю. Тоді дістав з кишені мобільний телефон та 100 грн і з місця злочину втік. Щиро кається у вчиненому, більше вчиняти злочини не буде, при призначенні покарання просив врахувати його незадовільний стан здоров'я.
Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 щодо часу, місця, способу, виду і розміру шкоди, мотиву та мети, форми вини, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв'язку із відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.
Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у тому, що він своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), повторно, поєднане із застосуванням фізичного насилля, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 186 КК України.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК У країни, не встановлено.
Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце проживання у м. Київ, раніше неодноразово судимий, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що вказаний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, думку державного обвинувача, потерпілого, особи винуватого та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України, у виді позбавлення волі.
При цьому суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.
Крім того, при призначенні покарання ОСОБА_3 , суд враховує положення ч. 4 ст. 70 КК України, відповідно до якого за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Таким чином, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання з урахуванням вчинення останнім злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України до ухвалення вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 16 вересня 2021 року та застосувати ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КК України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 72 КК України основне покарання у вигляді штрафу в сумі 850 гривень, призначене ОСОБА_3 вирокомСолом'янського районного суду м. Києва від 14.04.2021 року складанню з іншими видами покарань не підлягає та виконується самостійно.
Процесуальні витрати суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлений.
Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186КК України та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16 вересня 2021 року, призначити ОСОБА_3 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту його фактичного затримання 16 вересня 2021 року.
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 14 квітня 2021 року, яким ОСОБА_3 призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень виконувати самостійно.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 3387/21 від 17 вересня 2021 року в розмірі 300 грн.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1