Справа № 755/17827/21
Провадження №: 3/755/9190/21
"18" листопада 2021 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м.Києва Іваніна Ю.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, яка надійшла з Управління патрульної служби МВС України у м.Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зарічне Тульчинський р-н Вінницької області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого водієм таксі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч.1 ст.130 КУпАП, -
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшли матеріали адміністративної справи зі складеним протоколом про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як убачається з даних, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 24.09.2021 року, серії ААБ, №324202, 24.09.2021 року, о 03-25 годині, по вул. Курнатовського, 26 в м. Києві, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - «Хундай Соната», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння обличчя, запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога водій відмовився.
В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просив суд закрити провадження відносно нього за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, пояснивши, що 24.09.2021 року він разом зі своїми товаришами вживали алкогольні напої в автомобілі, який знаходився у дворі його будинку, за адресою: АДРЕСА_3 . До них під'їхали працівники поліції та попросили пред'явити документи. Оскільки він не збирався нікуди їхати, документи на автомобіль та посвідчення водія залишив вдома. Працівники поліції посвідчення не пред'являли та у них були відсутні шиврони, а також були відсутні нагрудні камери. Між його товаришами та працівниками поліції виник конфлікт, через що останніх було доставлено до відділку поліції, а на нього було складено протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.126, ч.1 ст.130 КУпАП. Він не знаходився за кермом транспортного засобу та не рухався на ньому, про що неодноразово зазначав працівникам поліції, тому і відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
Допитаний свідок ОСОБА_2 пояснив суду, що 24.09.2021 року він разом зі своїми товаришами вживали алкогольні напої в автомобілі ОСОБА_1 . Вони знаходились в автомобілі та не рухались, коли до них під'їхали працівники поліції та почали вимагати документи та звинувачувати їх в тому, що вони «катаються п'яні». Відбувся конфлікт з працівниками поліції, які почали складати протокол на ОСОБА_1 . Тоді ОСОБА_1 викликав працівників поліції на лінію «102». Однак, це не зашкодило працівникам поліції скласти протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Хоча ОСОБА_1 пояснював неодноразово, що на автомобілі нікуди не рухався.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що 24.09.2021 року він разом зі своїми товаришами вживали алкогольні напої в автомобілі ОСОБА_1 , коли до них під'їхали працівники патрульної поліції і почала до них чіплятися та погрожувати, що зараз складуть протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП. Почався конфлікт та хтось з товаришів викликав ще патрульну поліцію. Приїхало ще 4-5 екіпажів патрульної поліції та почали заламувати його друзів, а потім повезли до відділку поліції. У більшості працівників поліції не було шевронів та не працювали нагрудні камери.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, надані до адміністративної справи диски з нагрудної камери, суд приходить до наступного.
Диспозицією частини 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані наркотичного сп'яніння, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 року № 14 судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КпАП України несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП України не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп"яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Згідно із п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість.
Як вбачається з даних, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 24.09.2021 року, серії ААБ, №324202, 24.09.2021 року о 03-25 годині, по вул. Курнатовського, 26, в м. Києві, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - «Хундай Соната», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння обличчя, запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога водій відмовився.
Згідно із ч. 2, 3, 5 КпАП України огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Крім того, згідно з вимогами ст.ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію», наказу Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 року №100, яким затверджено Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ відеозаписів з них» та наказу Департаменту патрульної поліції НПУ від 24.11.2015 року №14/1 «Про порядок зберігання, використання відеозапису та відеореєстраторів патрульних» чітко регламентовано, що кожному патрульному поліцейському видається нагрудна відеокамера.
Дослідженими судом дисками, долученими до протоколу, було встановлено, що жоден диск не містить будь-яких відеозаписів, що порушує вимоги КУпАП та Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ відеозаписів з них» та наказу Департаменту патрульної поліції НПУ від 24.11.2015 року №14/1 «Про порядок зберігання, використання відеозапису та відеореєстраторів патрульних».
Оцінюючи докази, суд зауважує, що неможливо зрозуміти, чи дійсно ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля, оскільки відсутні пояснення свідків та відеозапис з нагрудної камери.
При цьому суд звертає увагу на те, що приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практика Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 року, суд, будучи неупередженим і безстороннім, не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 266 КпАП України огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026, включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
За змістом підпунктів 1 та 2 п. 1 розділу VII Інструкції № 1026 поліцейським забороняються самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу, а також примусове виключення відео реєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб.
Зазначені норми направлені на забезпечення об'єктивного і неупередженого виявлення та фіксування правопорушень, у тому числі і з метою подальшого використання зафіксованої інформації в якості доказів у суді.
Це вбачається з положень п. 2 розділу І Інструкції № 1026, відповідно до якого застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється, в тому числі, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Аналіз цієї норми дає підстави стверджувати, що за допомогою відеореєстратора повинна фіксуватись уся процедура виявлення та фіксації адміністративного правопорушення.
Однак, у матеріалах справи наявний відеодиск, але при цьому на ньому нічого не зафіксовано. Що відбувалося, а також чи керував водій транспортним засобом, на диску не відображено.
Крім того, згідно до положень п. 1.10 ПДР України водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія тощо відповідної категорії.
Отже, керуванням транспортним засобом є виконання певною особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
При розгляді справи достеменно встановлено, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував, будь-яких доказів зворотного до протоколу не долучено, на відео відсутня фіксація руху автомобіля та факт його зупинки, а також відео фіксація відмови від проходження огляду на стан сп'яніння. Таким чином, з наведеного вбачається, що ОСОБА_1 у розумінні вимог діючого законодавства не керував транспортним засобом.
Таким чином, безпосередні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом в матеріалах справи відсутні.
Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно із ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що докази, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення відсутні, а згідно ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, оцінивши наведені особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, доводи на підтвердження відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, дослідивши усі наявні у справі докази, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, долучені до нього письмові докази та диски, письмові пояснення та клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки обставини скоєння адміністративного правопорушення, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, серії ААБ №324202, від 24.09.2021 року, не підтверджені у судовому засіданні жодним доказом.
Згідно із п.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що факт порушення п. 2.5 Правил Дорожнього руху водієм ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 247, 283, 284, 290, 291 КУпАП, -
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення у вигляді арешту, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.185-3 КУпАП.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці з дня винесення.
Суддя Дніпровського районного суду
м. Києва Ю.В. Іваніна