Справа № 752/20854/21
Провадження № 2/752/8820/21
Іменем України
заочне
16.11.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.
з участю секретаря Шевчук М.Ю.
розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
В серпні 2021 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Конюшка Д.Б. звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просив суд стягнути із відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 42402,83 грн., моральну шкоду в сумі 8000,00 грн., а також судовий збір та витрати на правову допомогу.
В обґрунтування позову зазначено, що 22.01.2020 року о 11-35 год. в м. Києві на проспекту Голосіївському, 128, ОСОБА_2 , будучи пасажиром припаркованого автомобіля «Фольцваген» д.н.з. НОМЕР_1 , не переконавшись в безпеці, відчинив двері автомобіля, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_2 , який проїжджав поруч та належить позивачу, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28.02.2020 року у справі № 752/1932/20, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди. Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27.02.2020 року у справі № 752/1900/20, в діях позивача було встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Позивач вказує, що відповідно до звіту № 132 від 29.05.2020 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_2 склала суму в розмірі 42402,83 грн. З огляду на те, що відповідача було визнано винним у вказаній дорожньо-транспортній, він, як пасажир автомобіля, порушив ПДР України, що призвело до пошкодження належного позивачу автомобіля, а відтак відповідач має відшкодувати позивачу вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, визначеного у звіті в сумі 42402,83 грн. Крім того, позивач вказує, що йому було завдано моральних страждань, оскільки, автомобіль був його основним засобом пересування, пошкодження транспортного засобу негативно вплинуло на моральний стан позвиача, а відтак відповідач має відшкодувати позивачу моральну шкоду, яка ним оцінена в сумі 8000,00 грн. Посилаючись на викладене, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом та просить стягнути із відповідача на користь позивача завдану шкоду в примусовому порядку.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26.08.2021 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.10.2021 року, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін було відкладено.
Позивач та його представник після відкриття провадження з будь-якими клопотаннями до суду не звертався. Відповідач відзив на позов до суду не подав. З будь-якими клопотаннями до суду не звертався.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, а також суд ухвалив про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
22.01.2020 року о 11-35 год. в м. Києві на проспекту Голосіївському, 128, ОСОБА_2 , будучи пасажиром припаркованого автомобіля «Фольцваген» д.н.з. НОМЕР_1 , не переконавшись в безпеці, відчинив двері автомобіля, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_2 , який проїжджав поруч, чим порушив п. 5.3 Б ПДР України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28.02.2020 року у справі № 752/1932/20, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди та накладено стягнення у виді штрафу.
Зазначена постанова у встановленому законом порядку оскаржена не була та набрала законної сили.
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 27.02.2020 року, та постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09.06.2020 року, якою було уточнено вступну частину постанови судді від 27.02.2020 року, та зазначено дату винесення постанови 28.02.2020 року, - у справі № 752/1900/20, провадження відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП було закрито, в зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Позивач вказує, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля на підставі звіту № 132 від 29.05.2020 року складає суму в розмірі 42402,83 грн., яка підлягає стягненню із відповідача.
Однак, судом встановлено, що відповідно до звіту ТОВ «Екліс» № 132 від 29.05.2020 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, складає суму в розмірі 25504,75 грн.
Вартість відновлювального ремонту не була предметом дослідження оцінювача, у висновках зазначеного звіту відсутні дані про встановлення вартості відновлювального ремонту, а відтак посилання сторони позивача про те, що вартість відновлювального ремонту складає суму в розмірі 42402,83 грн. є недоведеними.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази вартості фактичного відновлення транспортного засобу позивача, та що ця сума перевищали суму матеріального збитку, встановленого оцінювачем у звіті.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, суд приймає до уваги те, що відповідно ст.ст. 11, 15 ЦК України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право за судовий захист.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст.16 ЦК України.
За змістом зазначених норм, саме власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової шкоди.
Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Правовідносини між сторонами є деліктними, оскільки, виникли у зв'язку із спричиненням шкоди, а тому регулюються Главою 82 ЦК України.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.
Пленум Верховного Суду України у абз. 1 п. 2 постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6 (з наступними змінами) наголосив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Таким чином, із змісту наведених норм права випливає, що для застосування вимог ст. 1166 ЦК України суд повинен встановити наявність певних обставин, а саме - якими саме неправомірними діями відповідача було заподіяно шкоду позивачу і чи є між цими діями та шкодою безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Наявність (відсутність) зазначених обставин суд повинен встановити за допомогою належних доказів. При цьому суд повинен оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Конкретні доказові презумпції передбачені нормами матеріального права. Так, особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.
Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги - факт завдання шкоди (збитків) відповідачем та обґрунтувати її розмір. Саме до цього зводяться правові висновки щодо застосування норм права, що висловлені Верховним Судом України в постанові від 03 грудня 2014 року N 6-183цс14.
Згідно із ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судом встановлено, що розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу склав суму в розмірі 25504,75 грн., що підтверджується відповідним звітом про оцінку, доказів фактичного відновлення автомобіля та того, що ця сума перевищила встановлений у звіті розмір матеріальної шкоди, матеріали справи не містять, а відтак із відповідача на користь позивача підлягає стягненню підтверджений розмір матеріальної шкоди в сумі 25504,75 грн.
Суд не приймає до уваги доводи сторони позивача про те, що із відповідача на користь позивача підлягає стягненню вартість відновлювального ремонту в сумі 42402,83 грн., оскільки, ці твердження не ґрунтуються на вимогах закону, не доведені належними доказами, як і не доведено те, що позивачем в зазначеній сумі були фактично понесені витрати, зокрема, для виконання робіт, необхідних для відновлення автомобіля.
Окремо варто зазначити про те, що доказів на спростування доводів позивача в частині стягнення матеріального збитку, стороною відповідача суду надано не було, як і не було надано доказів добровільного відшкодування позивачу завданих збитків.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що відповідача було визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, вартість матеріального збитку, завданого позивачу склала суму в розмірі 25504,75 грн., доказів фактичного відновлення транспортного засобу матеріали справи не містять, а тому суд приходить до висновку про те, що відповідач має сплатити на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 25504,75 грн., в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.
В обґрунтування позову в частині відшкодування моральної шкоди позивачем зазначено, що в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, йому було завдано моральних страждань, які ним оцінені в розмірі 8000,00 грн.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.
Визначаючи розмір моральної шкоди по даній справі суд враховує, що в результаті неправомірних дій та порушення ПДР України відповідачем, позивачу дійсно було завдано моральних та душевних страждань, він хвилювалася, оскільки, автомобіль був його основним засобом для пересування, завдані пошкодження та відсутність можливості експлуатувати автомобіля, в зв'язку з пошкодженнями, негативно вплинуло на його моральний стан.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги обставини скоєного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 2000,00 грн., що, на думку суду, з урахуванням наявних у справі доказів, - є співмірним та достатнім відшкодуванням завданих позивачу моральних страждань, в зв'язку із вчиненням відповідачем дорожньо-транспортної пригоди.
В порядку ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача слід стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір та витрати на правову допомогу, оскільки, стороною позивача було надано належні та достатні докази, які вказують на отримання позивачем від адвоката правової допомоги, та фактичну сплату позивачем коштів в зв'язку з цим.
Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1192 ЦК України, та ст.ст. 10, 12, 18, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 25504 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот чотири) грн. 75 коп. та на відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 495 (чотириста дев'яносто п'ять) грн. 50 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 4365 (чотири тисячі триста шістдесят п'ять) грн. 60 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні ім'я та найменування сторін:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Головуючий Н.П. Чередніченко