Справа № 401/494/21
Провадження № 2/752/9521/21
Іменем України
17.11.2021 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.
з участю секретаря Шевчук М.Ю.
розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про відшкодування збитків, внаслідок пошкодження товару, -
В березні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області із позовом до відповідача ТОВ «Нова Пошта», в якому просив суд стягнути із відповідача на користь позивача матеріальні збитки в сумі 5800,00 грн. та компенсацію за пошкодження майна в сумі 3000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 19.11.2020 року позивач скористався послугами відповідача у відділенні № 1 за адресою: Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Січових Стрільців, 102, де отримав вантаж: «стіл-тумба», який було оцінено на суму 5800,00 грн., який було спрямовано позивачу від ТОВ «Пульс». Позивач оплатив послуги із доставки вантажу в сумі 159,00 грн. в повному обсязі. Позивач вказує, що у нього відсутня експрес-накладна № 59000593779511, оскільки працівник відповідача при доставці не надав жодних документів, забрав гроші та втік. Під час доставки представник відповідача не доставив вантаж позивачу на третій поверх за адресною доставкою, не оглянув його та не захотів підписати акт про пошкодження товару. Відкривши товар, при його огляді позивачем було виявлено пошкодження вантажу, а саме: була розбита одна зі скляних полок тумби, в зв'язку із пошкодженням половини вантажу з усього відправлення. 08.12.2020 року позивачем було складено претензію із зазначенням вищевказаних обставин, оскільки, перевізником не було забезпечено належного перевезення вантажу, що призвело до його пошкодження, в зв'язку з чим позивач зазнав збитки, та вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав із даним позовом.
Ухвалою судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23.03.2021 року, у справі було відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
02.07.2021 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просила в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що приватною особою ОСОБА_2 згідно експрес-накладної № 5900059377951 від 19.11.2020 року в м. Дніпро було здійснено відправлення вантажу з адресною доставкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Оголошена вартість вантажу вказана відправником в розмірі 5800,00 грн., повний опис відправлення - фурнітура. Платником наданих послуг визначено одержувача, та додаткової послуги «Підйом на поверх» відправником замовлено не було. Жодної інформації про виробника чи модель товару, його кількість, які б давали змогу ідентифікувати речі, відправником в експрес-накладній зазначено не було. 21.11.2020 року вантаж було доставлено за вказаною в експрес-накладній адресою до дверей будинку АДРЕСА_2 , де позивачем було отримано вантаж без жодних претензій. Підйом вантажу на поверх у межах замовлених послуг не здійснювався. Прийнявши вантаж, позивач оплатив вартість наданих послуг. Відповідач вказує, що повна плата вартості наданих послуг свідчить про виконання перевізником своїх обов'язків у повному обсязі та відсутність претензій у споживача щодо їх якості та цілісності вантажу. 08.12.2020 року позивач звернувся до відділення відповідача, де склав претензію про відшкодування оголошеної вартості вантажу та вартості наданих послуг. У задоволенні претензії було відмовлено, оскільки огляд вантажу було проведено без участі представника відповідача, відсутності акту приймання-передачі, а також з урахуванням повного прийняття відправлення та оплати вартості наданих послуг. Відповідач вважає, що вина перевізника у даному спорі відсутня, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.
14.09.2021 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої сторона позивача наполягала на задоволенні позовних вимог, вказуючи на те, що відповідач не звернув увагу на те, що надані послуги із доставки вантажу позивач оплатив в повному обсязі, працівник відповідача втік, а тому позивач фізично не міг скласти претензію та оглянути вантаж в присутності представника відповідача. З огляду на те, що відповідачем не доведено те, що відправлення було отримано позивачем належним чином, та умови договору належним чином виконані, а відтак наявні підстави для задоволення позову.
Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14.09.2021 року, справу було передано за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.
05.10.2021 року справа надійшла до канцелярії Голосіївського районного суду м. Києва.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11.10.2021 року, було призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Після призначення справи до судового розгляду без виклику сторін позивач з будь-якими клопотаннями до суду не звертався. Відповідач надіслав до суду відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити та розглянути справу без участі його представника.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 згідно експрес-накладної № 5900059377951 від 19.11.2020 року в м. Дніпро було здійснено відправлення вантажу з адресною доставкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Оголошена вартість вантажу вказана відправником в розмірі 5800,00 грн., повний опис відправлення - фурнітура. Платником наданих послуг визначено одержувача. Додаткової послуги «Підйом на поверх» відправником замовлено не було.
Відправником було замовлено послугу перевезення, яка відповідачем надавалась за публічним договором ТОВ «Нова Пошта» та за умовами надання послуг опублікованих на офіційному сайті (https://novaposhta.ua) відправив товарно-матеріальні цінності одержувачу - позивачу у справі, що засвідчено експрес-накладною № 5900059377951 від 19.11.2020 року.
Позивач вказує, що на його ім'я ТОВ «Пульс» було відправлено та ним було отримано вантаж - «стіл-тумба», однак, із вказаної експрес-накладної вбачається, що відправником було зазначено фізичну особу ОСОБА_2 та вантаж мав опис відправлення - фурнітура, без зазначення жодної інформації про виробника чи модель товару, кількість, яка б давала змогу ідентифікувати річ.
21.11.2020 року вантаж було доставлено за вказаною в експрес-накладній адресою до дверей будинку АДРЕСА_2 , де позивачем було отримано вантаж, що, останнім, не заперечувалось, та зазначалось про оплату вартості послуг в повному обсязі.
Після відкриття вантажу позивачем було виявлено пошкодження товару - одна зі скляних полок тумби була розбита, однак, скласти відповідний акт не вбачалось можливим, оскільки представник відповідача поспішав.
Варто відзначити, що доказів звернення позивача до відповідача в день отримання вантажу та виявлення пошкоджень, матеріали справи не містять, як і відсутні докази того, що при відправленні товару відправником було зазначено про те, що вантаж містить скло.
09.12.2020 року, тобто майже через два тижі після виявлення пошкодження вантажу, - позивач звернувся до відділення ТОВ «Нова Пошта» із претензією про відшкодування вартості відправлення, відповідно до умов надання послуг та публічного договору.
Листом ТОВ «Нова Пошта» від 14.12.2020 року за вих. № 26806 позивачу було повідомлено, що обов'язок експедитора перевіряти стан вантажу в процесі транспортування, а саме його цілісність, комплектність чи справність, умовами договору та закону не передбачений. При отриманні вантажу по експрес-накладній № 5900059377951 від 19.11.2020 року не було зафіксовано жодним чином нестачі або пошкодження даного вантажу в момент його отримання. Проведеною внутрішньою перевіркою жодних протиправних дій з боку співробітників зафіксовано не було. З огляду на викладене, товариство не має правових підстав для задоволення претензійних вимог позивача.
Позивач вказує, що відповідачем не було забезпечено належного перевезення вантажу, що призвело до його пошкодження, в зв'язку з чим позивач зазнав збитки, які має сплатити на його користь відповідач.
Заперечуючи проти позовних вимог, сторона відповідача вказувала на відсутність вини товариства, як перевізника, оплативши надані послуги та прийнявши товар, позивач в день виявлення пошкоджень не вжив заходів щодо належного фіксування цих пошкоджень, звернувшись до відповідача більше ніж через два тижня після виявлення пошкоджень товару, а відтак відсутні підстави для стягнення із відповідача збитків.
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог а також заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Законом України «Про захист прав споживачів», Цивільним кодексом України, Законами України «Про транспорт», «;Про автомобільний транспорт», Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, які зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568 (далі - Правила), та умовами Публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень ТОВ «Нова пошта».
Відповідно до статті 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Згідно зі ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Законом України «Про автомобільний транспорт» (стаття 52) на автомобільного перевізника покладено обов'язок забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених договором та законодавством; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) в пункті призначення; відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.
Відповідно до ст. 924 цього Кодексу, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.
Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.
Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.
Пошкодження вантажу - це зміна його фізичних властивостей (механічні поломки, дефекти, бій); нестача вантажу - доставка вантажу одержувачу в меншій кількості, ніж оголошено до перевезення.
Стаття 924 ЦК України, встановлює принципи майнової відповідальності перевізника: він відповідає при наявності його вини (частина перша статті 924 ЦК) і в межах вартості перевезеного вантажу і багажу (частина друга статті 924 ЦК). Понад вартість вантажу і багажу перевізник повертає клієнту відповідну провізну плату.
Частиною 2 статті 924 ЦК України, визначено, що перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.
Відповідно до п. 3.4 Публічного договору, шляхом передачі замовникам відправлення експедитору для надання послуг, передбачених договором, замовник підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з положеннями договору, умовами надання послуг, чинними на момент передачі відправлення для транспортування, та зобов'язується їх виконати незалежно від наявності/відсутності в експрес-накладній підпису відправника.
Згідно з п. 7.2.8 Публічного договору експедитор не несе відповідальності за цілісність, збереженість (схоронність) відправлення або його нестачу у випадку, якщо відправлення передається Одержувачу або Відправнику у цілій/неушкодженій упаковці, а також якщо виявлені ушкодження упаковки не збігаються з пошкодженнями відправлення.
У пункті 7.2.7. Публічного договору зазначено, якщо під час видачі відправлення сторонами буде виявлено пошкоджене відправлення або відправлення, якого не вистачає в цілій (неушкодженій) упаковці, відповідальність за будь-які пошкодження, нестачу або відсутність вмісту відправлення всередині упаковки покладається на відправника.
Відповідно до пунктів 7.2.5., 7.2.8. цього договору експедитор не несе відповідальності за пошкодження відправлення без упаковки або в упаковці, що не забезпечує його цілісності чи не відповідає особливостям відправлення. Експедитор не несе відповідальності за цілісність, збереженість (схоронність) відправлення або його нестачу у випадку, якщо відправлення передається одержувачу або відправнику в цілій/неушкодженій упаковці, а також, якщо виявлені пошкодження упаковки не збігаються з пошкодженнями відправлення.
Пунктом 7.2.13 Публічного договору передбачено, що експедитор не зобов'язаний здійснювати перевірку вмісту відправлення та відповідності упаковки особливостям відправлення, вимогам чинного законодавства та державним стандартам.
Вантаж було прийнято для перевезення за розміром та вагою, без перевірки стану на цілісність зважаючи на п. 2 ст. 917 ЦК України, відправник повинен пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці, вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог.
Передавши вантаж для перевезення, відправник погодився з умовами Публічного договору (публічна оферта) про надання послуг з організації перевезення відправлень ТОВ «Нова Пошта», що підтверджується відповідною експрес-накладною.
Погодившись на отримання вантажу шляхом доставки його ТОВ «Нова Пошта» позивач також є учасником правовідносин, на які поширюються умови Публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень.
З огляду на умови укладеного між сторонами договору, дані експрес-накладної № 5900059377951 від 19.11.2020 року, досліджені матеріали справи, вбачається, що відправлення під час приймання не оглядалось, під час огляду відправлення за межами відділення позивач виявив пошкодження вантажу - розбиту скляну полку тумби, тоді як відправлений вантаж мав опис - фурнітура без деталізації товару.
Факт цілісності, як зовнішньої, так і внутрішньої упаковки відправлення, а також те, що відправником було належним чином запаковано вантаж з урахуванням наявності в ньому скляних елементів, позивачем достатніми до доказами не доведено, як і не було доведено належними доказами факт пошкодження як упаковки, так і вантажу під час перевезення, а відтак, на думку суду, вина відповідача у пошкодженні товару відсутня.
Згідно із ч. 2 ст. 917 ЦК України, відправник повинен пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог.
У постанові Верховного Суду України від 23.03.2016 року по справі № 6-2086цс15 зазначено, що згідно норми статті 924 ЦК України обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу, лежить саме на перевізнику.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідач на підтвердження відсутності його вини у пошкодженні вантажу посилається на відсутність претензій з боку позивача при отриманні вантажу, а також відсутність складення передбаченого договором акту, позивачем були оплачені послуги перевізника, отримано товар, та виявлено пошкодження після відкриття упаковки без участі представника відповідача, після чого не вжито належних заходів для належного фіксування виявлених пошкоджень, а отже твердження позивача про те, що пошкодження товару виникло внаслідок дій перевізника є недоведеними та суд із наведеним погоджується.
Суд вважає, що в ході розгляду справи відповідач довів, що пошкодження відправлення сталося не під час перевезення та поза межами цивільно-правової відповідальності перевізника, він не відповідає за пошкодження прийнятого до перевезення вантажу згідно статті 924 ЦК України.
Суд погоджується з доводами відповідача, що позивачем не доведено факту пошкодження його вантажу перевізником, що виключає відповідальність ТОВ «Нова -пошта» за пошкодження вантажу.
Крім того, згідно пункту 7.2.2. Публічного договору про надання послуг з організації перевезення відправлень ТОВ «Нова пошта» у разі повної втрати або пошкодження відправлення з вини експедитора експедитор повертає замовнику суму, що дорівнює його оголошеній вартості (але не більше, ніж фактичну вартість відправлення), та провізну плату, сплачену замовником згідно з відповідною експрес-накладною. У разі повної компенсації оголошеної вартості за пошкоджене відправлення замовник повертає експедитору відправлення, за яке було отримано компенсацію.
З огляду на те, що позивач не довів і розмір вказаних ним збитків в сумі 5800,00 грн., оскільки, надана ним видаткова накладна ТОВ «Пульс» № 216 від 19.11.2020 року без зазначення даних про одержувача із зазначенням товару - «заказное изделие» на суму 5800,00 грн., а також копія квитанції про оплату ОСОБА_1 5800,00 грн. за замовлену тумбу, не свідчать про те, що фізичною особою ОСОБА_2 за експрес-накладною № 5900059377951 від 19.11.2020 року було направлено саме зазначену тумбу, так як дані вказаної накладної свідчать про відправлення на адресу позивача фурнітури, що не є тотожним.
Окремо варто вказати на те, що пункт 134 Статуту автомобільного транспорту УРСР передбачає, що автотранспортне підприємство або організація звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу в разі, коли вантаж прибув у справному авто (контейнері) зі справними пломбами вантажовідправника.
В цьому випадку автотранспортне підприємство або організація несе відповідальність за незбереження вантажу, якщо пред'явник претензій доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу саталося з вини автотранспортного підприємства або організації.
Розмір відповідальності перевізника згідно із п. 136 Статуту автомобільного транспортну УРСР, а також ст. 13 Закону України «Про транспорт» від 10.11.94р. № 232/94-ВР встановлюється на рівні: Б) у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість.
Таким чином вказана норма спеціального права обмежує розмір матеріальної відповідальності перевізника та зобов'язує позивача довести належними та допустимими доказами розмір фактичної шкоди у вигляді суми на яку зменшилась вартість вантажу.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 623 ЦК України передбачає, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Доказів щодо розміру фактичної шкоди у вигляді суми, на яку зменшилася вартість вантажу, позивачем не надано. З клопотанням про призначення судової експертизи з метою встановлення розміру збитків позивач до суду не звертався.
Відповідно до п. 13.6 Правил перевезень вантажів автомобілем транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363:, в разі, якщо при виявленні недостачі, ушкодження або зіпсування вантажів, перевізник і вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин і суми, на яку зменшилася вартість вантажу, на вимогу перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними організаціями чи фізичними особами.
Пунктом 13.7 Правил встановлено, експертиза проводиться у присутності представників перевізника і замовника. Результати експертизи оформляються актом. Акт експертизи підписується експертами, які були присутні при проведенні експертизи.
Таким чином, наведена норма спеціального права визначає єдиним належним та допустимим доказом суми, на яку зменшилась вартість вантажу, у разі недосягнення згоди сторін, у спорі щодо перевезення вантажу, саме акт експертизи.
Акт експертизи щодо суми, на яку зменшилась вартість вантажу, позивачем не надано, а тому позовні вимоги про стягнення компенсації за пошкодження майна є також безпідставними та недоведеними.
Суд відмічає, що інші наведені позивачем доводи в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовують наведених висновків суду.
Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене, оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості та достовірності, а також приймаючи до уваги те, що позивачем не надано суду достатніх та переконливих доказів, які б в своїй сукупності дали б змогу дійти висновку про порушення відповідачем умов договору, наявність винних дій перевізника та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та пошкодженням товару, який було направлено відправником без вказівки на конкретні ідентифікуючі особливості вантажу, суд, розглядаючи даний спір в межах заявлених позовних вимог, вважає, що законні підстави для стягнення із відповідача на користь позивача матеріальних збитків та компенсації за пошкодження майна відсутні, а відтак позов є необґрунтованим та недоведеним, в зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 83, 141, 258, 263, 265, 268, 354-356 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про відшкодування збитків, внаслідок пошкодження товару, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий Н.П. Чередніченко