Справа № 646/7554/21
№ провадження 2/646/2823/2021
22 листопада 2021 року м. Харків
Суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова Теслікова І.І., при прийнятті позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (61003, м.Харків, пров.Банний, 1) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.
Згідно з ч. 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно ст. 187 ЦПК України, суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
Позовна заява за змістом і формою повинна відповідати вимогам ст.ст. 175, 176, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У порушення вимог ст. 175 ЦПК України, позовна заява не містить: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Така ж позиція зазначена в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
При викладенні обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, у позові не зазначено про співмірність розміру заборгованості за кредитними договорами з дійсною вартістю предмета іпотеки та предмета застави на час звернення з позовом до суду, не зазначені докази про це.
Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі №6-61цс15, при зверненні стягнення на предмет іпотеки необхідно зазначати не лише загальний розмір заборгованості, а й усі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, а також початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку».
Верховний Суд України неодноразово у своїх постановах, зокрема №6-61цс15 від 27 травня 2015 року та №6-1935цс15 від 07 жовтня 2015 року, дійшов правового висновку про неправомірність задоволення судом позову банку про звернення стягнення боргу на предмет іпотеки без визначення ціни позову, яка не була зазначена у тексті позовної заяви, а з визначенням ціни позову на стадії реалізації предмета іпотеки. ВСУ зазначає, що положеннями ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, в тому числі, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Виходячи із змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг, тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», ВСУ прийшов до правового висновку, що у розумінні норми ст. 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною 6 ст. 38 цього Закону.
Разом із тим, відповідно до ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обмежень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації застави, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження, початкова ціна предмета забезпечувального обтяження та застосування однієї з процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі - продажу з іншою особою - покупцем.
Тобто, ціна предмета іпотеки/застави встановлюється, за згодою між іпотекодавцем/заставодавцем і іпотекодержателем/заставодержателем, або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Очевидно, визначення ціни здійснюється на стадії поза межами процедури реалізації предмету іпотеки та судового розгляду, а саме: етапі підготовки позовної заяви, та із зазначенням ціни, як формули грошового вираження майна, у тексті позовної заяви.
У разі, якщо на момент пред'явлення позову встановити вартість майна, на яке звертається стягнення на предмет іпотеки та предмет застави, неможливо, що суперечить вимогам закону, позивачу необхідно надати суду оцінку вартості предмета іпотеки та застави або надати докази неможливості проведення такої оцінки інакше, ніж на підставі ухвали суду.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, останні не містять вартості предметів іпотеки та застави на час звернення до суду з даним позовом за оцінкою предмета іпотеки та предмета застави, проведеною суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону.
Крім того, при викладенні обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, в позові не зазначено про співмірність розміру виниклої заборгованості за кредитними договорами з дійсною вартістю предмета іпотеки та предмета застави на час звернення з позовом до суду, так як і не надано доказів на підтвердження даних обставин.
Згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивача відповідачем, є обов'язковими для особи, яка пред'являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.
Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Положеннями ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що ставка судового збору за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2021 року становить 2270,00 грн.
За змістом ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів-сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом ,за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Таким чином, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.
Зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно (предмет іпотеки) ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.
У позовній заяві зазначено, що позов має немайновий характер та судовий збір сплачено у розмірі 2270,00 грн., проте, згідно із ч.5 ст.3 Закону України «Про Іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Відповідно до абз.1 ч.1ст.17 цього Закону іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання, зважаючи на що, визначення ставки судового збору, яка підлягає сплаті при розгляді спорів про звернення стягнення на предмет іпотеки має майновий характер.
Верховний Суд України у своїй постанові №307/23/18 від 02 жовтня 2019 року, дійшов правового висновку, що за вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки судовий збір обчислюється, виходячи із вартості заставного майна.
Ураховуючи наведені висновки щодо майнового характеру спору сплаті позивачем за подання до суду даного позову підлягає судовий збір відповідно до абз. 1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Таким чином, позивачу слід зазначити у позовній заяві загальну ціну позову з розрахунку суми стягуваної заборгованості та дійсної вартості предмета іпотеки та предмета застави на час звернення з позовом до суду, та надати документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі з розрахунку ціни позову*1,5%, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2270,00 грн., з урахуванням раніше сплаченого судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Судовий збір підлягає сплаті на наступний рахунок: отримувач коштів ГУК Харків обл/мХар Основ"ян/22030101 , код ЄДРПОУ 37874947 , банк отримувача: Казначейство України, рахунок отримувача UA968999980313141206000020661 , код банку отримувача 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101Дані обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.
У зв'язку з викладеним, позивачу необхідно подати уточнену редакцію позовної заяви, з дотриманням вимог зазначених у вказаній ухвалі суду, у відповідній кількості примірників до кількісного складу учасників процесу (ч. 1 ст. 177 ЦПК України).
Відповідно до ч.1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суддя приходить до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, з наданням позивачу строку на усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - залишити без руху.
Встановити строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали судді про залишення позовної заяви без руху.
В разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: І.І. Теслікова