Справа № 629/256/21
Номер провадження 1-кп/629/197/21
24 листопада 2021 року м. Лозова
Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора- ОСОБА_3 , обвинувачених- ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисника- ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 185, ч.2 ст.186 КК України, та ОСОБА_5 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,-
В провадженні суду перебуває дане кримінальне провадження.
Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29.09.2021 було продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 27 листопада 2021 року.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Зазначив, що ОСОБА_4 , будучи судимим за вчинення корисливих злочинів, обвинувачується у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, у нього відсутні міцні соціальні зв'язки, він не працює, не має законного джерела доходу, а тому, перебуваючи на свободі, він може вчинити інші кримінальні правопорушення, та, усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, може переховуватись від суду.
Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечували. Зазначили про відсутність ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, зауважили, що обвинувачений мешкає з цивільною дружиною та їхньою спільною малолітньою дитиною, не має наміру переховуватись від суду і вчиняти кримінальні правопорушення, та заявили клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт чи особисте зобов'язання.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження в рамках заявлених клопотань, приходить до наступного висновку.
Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдов軧58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Вирішуючи клопотання прокурора, суд враховує те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, за одне з яких, а саме ч.2 ст. 186 КК України, передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4-ох до 6-ти років.
При вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі суспільну небезпечність та тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, а також дані про особу обвинуваченого, який, зокрема, раніше судимий, офіційно не працевлаштований, не має стабільного джерела прибутку, за місцем реєстрації не мешкає, не одружений, мешкає разом з цивільною дружиною та їхньою спільною малолітньою дитиною.
Зазначені обставини свідчать про можливість обвинуваченого переховатися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, та таким чином перешкодити встановленню істини у даному кримінальному провадженні.
Крім того, представник потерпілого не допитаний, судовий розгляд вказаного кримінального провадження триває, а відтак, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини регламентовані п. п. 1, 5 ч. 1 ст.177, п. п. 1-3 ч. 1 ст.194 вказаного Кодексу є дійсними.
Суд приходить до висновку, що вказані ризики, на цей час є реальними, враховуючи зміст пред'явленого обвинувачення, а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправних дій, в яких ОСОБА_4 обвинувачується.
Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін, може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вказані обставини судом враховані при розгляді клопотання прокурора. А відтак розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м'яких запобіжних заходів на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.
Щодо доводів обвинуваченого та захисника про необґрунтованість клопотання прокурора, суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від суду та можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, спростовують доводи обвинуваченого та захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Належних документальних підтверджень про наявність міцних соціальних зв'язків, які можуть слугувати стримуючим фактором запобігання ризиків, зазначеним прокурором, на теперішній час суду не надано.
За таких обставин клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу на більш м'який, суд залишає без задоволення.
Відповідно до вимог ч.3 ст.183, п.2 ч.5 ст.182 КПК України, суд вважає необхідним визначити розмір застави, яка дорівнює п'ятдесяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 113500 грн. (50 х 2270 грн. = 113500 грн.).
Керуючись ст.ст.177,183, 194, 372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора -задовольнити.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без зміни - у виді тримання під вартою, продовживши строк цього запобіжного заходу до 22 січня 2022 року, включно.
Визначити суму застави - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 113500 (сто тринадцять тисяч п'ятсот) гривень 00 коп. Застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), які необхідно внести на розрахунковий рахунок UA208201720355299002000006674, код ЄДРПОУ 26281249, банк отримувача ДКС України м. Київ, отримувач коштів ТУ ДСА України у Харківській області, до сплину терміну тримання під вартою, призначення платежу обов'язково зазначати інформацію про ухвалу суду, який обрав заставу, мірою запобіжного заходу, прізвище, ім'я, по-батькові обвинуваченого.
У разі внесення застави - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, на нього покладаються обов'язки, визначені ухвалою суду.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , наступні обов'язки:
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;
-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- прибувати на виклики прокурора та суду.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі невиконання вказаних обов'язків застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
В задоволенні клопотань обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу на більш м'який - відмовити.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити начальнику ДУ "Харківський слідчий ізолятор" - для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1